АНТИОЛІГАРХІЧНЕ ПОЛІТИЧНЕ ВИДАННЯ

НАДСИЛАЙТЕ НАМ СВОЇ СТАТТІ ЯКІ ДОПОВНЮВАТИМУТЬ ЗМІСТ САЙТУ ЗА АДРЕСОЮ: stopcom@ukr.net ВОНИ ОБОВ"ЯЗКОВО БУДУТЬ НАДРУКОВАНІ!           Пишіть нам: stopcom@ukr.net           
Головна сторінка

RSS підписка нашого сайту

ПІДПИСКА СтопкомUA


НАВІГАЦІЯ
По сайту
• Головна
• Україна
• Світ
• Аналітика
• Спорт
• Фото
• Відео
• Література
 
Влада Закону
Законність і ваші права
• ВГО "ВЛАДА ЗАКОНУ"
• Законодавство і право
• Коментарі фахівців
• Антикорупційна програма
• Зразки документів
 
Про нас
Проект
• Редакція
• Співробітництво
• Зворотній звязок
Призначення та завдання адвокатури в суспільстві
22.06.2009р.

"Усі ми стоїмо на боці закону, але кожен на своєму." (А. Фатєєв)

Реальна можливість здійснення, а також захисту основних прав людини кожною конкретною особою забезпечується, насамперед, юридичними механізмами певної держави. Існують такі види юридичних засобів правозахисту – судові, парламентські, адміністративні, контрольно-наглядові, адвокатські. Серед цих засобів захисту прав людини чільне місце належить адвокатурі. Головна соціальна місія, фундаментальне призначення її – захист прав людини. Це має бути основоположним у вирішенні проблеми досконалого функціонування такого надзвичайно важливого правозабезпечувального інституту. Реальна здійсненність і надійна захищеність прав людини – найвищий критерій гуманістичності, прогресивності, “якісності” адвокатури.

Відповідно до ч. 2 ст. 59 Конституції України, адвокатура діє в Україні для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах. Як відзначено у ст. 159 Конституції України, для подання юридичної допомоги громадянам і організаціям діють колегії адвокатів; у випадках, передбачених законодавством, юридична допомога громадянам подається безплатно. Організація і порядок діяльності адвокатури визначаються законодавством України [1].

Так, відповідно до ст. 1 Закону України «Про адвокатуру», адвокатура України є добровільним професійним громадським об'єднанням, покликаним згідно з Конституцією України сприяти захисту прав, свобод та представляти законні інтереси громадян України, іноземних громадян, осіб без громадянства, юридичних осіб, подавати їм іншу юридичну допомогу [2].

Значення адвокатури як професійного правозахисного інституту визначено в Основних положеннях про роль адвокатів, прийнятих 8 Конгресом ООН по запобіганню злочинам у серпні 1990 року, які інакше також називаються Основними принципами, які стосуються ролі юристів (далі: Основні принципи) [3]. Як вказано, наведені в даному міжнародному акті основні принципи, що стосуються ролі юристів, сформульовані для надання допомоги державам-членам ООН у здійсненні їх завдання розвитку та забезпечення належної ролі юристів, повинні дотримуватись і враховуватись урядами в рамках їх національного законодавства і практики та повинні бути доведені до уваги юристів (адвокатів), а також інших осіб, таких, як судді, обвинувачі, представники виконавчих та законодавчих органів і населення в цілому. Ці принципи, за необхідності, також застосовуються до осіб, котрі виконують функції юристів, не маючи офіційного статусу таких.

Основні принципи містять положення про доступ до адвокатів та юридичних послуг. Зазначається, зокрема, що кожна людина має право звернутись до будь-якого юриста по допомогу для захисту і відстоювання її на всіх стадіях кримінального провадження. Крім того, уряди держав повинні забезпечувати ефективні процедури та гнучкі механізми ефективного і рівного доступу до юристів для всіх осіб, які перебувають на території і підпадають під їх юрисдикцію, без будь-яких обмежень, таких, як дискримінація за ознакою раси, кольору шкіри, етнічного походження, статі, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, майнового, соціального, економічного чи іншого стану. Уряди мусять забезпечувати надання достатніх фінансових та інших засобів для надання допомоги з правових питань бідним та, у випадку необхідності, іншим особам, які перебувають у несприятливому становищі.

Слід зазначити також, що розроблено спеціальні гарантії у питаннях кримінального правосуддя. Відносно даного питання уряди зобов'язані забезпечувати, аби компетентні органи влади інформували кожну людину про її право користуватись послугами юристів на власний вибір при арешті чи затриманні, або під час пред'явлення обвинувачення у вчиненні кримінального злочину. У всіх випадках, коли того вимагають інтереси судочинства, кожна людина, яка не має адвоката, має право на допомогу адвоката, досвід і компетентність котрого відповідає характеру правопорушення, призначеного з метою надання їй ефективної юридичної допомоги безкоштовно, якщо у неї немає достатніх засобів для оплати послуг юриста. Крім того, уряди забезпечують, аби всі арештовані або затримані особи, незалежно від того, пред'явлено їм обвинувачення у вчиненні кримінального злочину чи ні, отримували терміновий доступ до юристів і в будь-якому випадку не пізніше, аніж через 48 годин з моменту арешту чи затримання. Так само всім заарештованим, затриманим або ув'язненим особам надаються належні можливості, час та умови для відвідування юристом, спілкування та консультації з ним без затримки, втручання або цензури і з дотриманням повної конфіденційності. Такі консультації можуть проводитись в присутності посадових осіб, в чиїх обов'язках є підтримання правопорядку, але без можливості бути почутими ними.

Особлива увага приділяється і професійній підготовці адвокатів. Так, уряди, професійні асоціації юристів та навчальні заклади забезпечують належну кваліфікацію та підготовку юристів та знання ними професійних ідеалів і моральних обов'язків, а також прав людини і основних свобод, визнаних національним і міжнародним правом. Уряди, професійні асоціації юристів і навчальні заклади забезпечують відсутність дискримінації на шкоду будь-якій особі по відношенню початку чи продовження професійної юридичної практики за ознакою раси, кольору шкіри, етнічного походження, статі, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, майнового, соціального, економічного чи іншого стану, за винятком того, що вимога, згідно якої адвокат має бути громадянином відповідної країни, не розглядається як дискримінаційна.

В країнах, де існують групи, спільноти та регіони, потреби яких в юридичних послугах не забезпечено, особливо там, де такі групи наділені своєрідною культурою, традиціями чи мовою або ставали жертвами дискримінації в минулому, уряди, професійні асоціації юристів та навчальні заклади зобов'язані вжити особливих заходів до того, аби надати можливості кандидатам від цих груп отримати доступ до професії юриста та забезпечити, аби вони отримали освіту, відповідну потребам їх груп.

Обумовлено також функції та обов'язки адвокатів, відносно яких йдеться про наступне. Юристи за будь-яких обставин зберігають честь та гідність, притаманні їх професії, як відповідальні співробітники в області здійснення правосуддя. Стосовно своїх клієнтів юристи виконують наступні функції:

а) консультування клієнтів у відношенні їх юридичних прав та обов'язків та роботи правової системи в тій мірі, в якій це стосується юридичних прав та обов'язків клієнтів;

б) надання клієнтам допомоги будь-якими доступними засобами та вжиття законодавчих заходів для захисту їх інтересів;

в) надання, у разі необхідності, допомоги клієнтам в судах, трибуналах чи адміністративних органах.

Захищаючи права своїх клієнтів та відстоюючи інтереси правосуддя, юристи повинні сприяти захисту прав людини та основних свобод, визнаних національним та міжнародним правом, і у всіх випадках діяти незалежно та добросовісно у відповідності з законом і визнаними нормами та професійною етикою юриста. Юристи завжди зобов'язані суворо дотримуватись інтересів своїх клієнтів [3].

Соціальні зв'язки і статус тієї чи іншої гілки влади не можна вважати вичерпно визначеним у відриві від інших інститутів, що існують у суспільстві і мають забезпечувати нормально збалансоване функціонування взаємовідносин різного змісту у системі “держава – громадянин”. Серед цих інститутів чи не найважливішим є адвокатура. Подекуди роль і місце адвокатури штучно звужується – її намагаються подати чимало не як таку структуру, яка належить до сфери послуг і задовольняє певні побутові інтереси громадян та юридичних осіб. Разом з тим, функціональне навантаження на адвокатуру є значно масштабнішим і змістовнішим; поряд зі своєю головною функцією – професійного захисту прав і свобод громадян і юридичних осіб вона також певною мірою виконує роль важеля між різними гілками влади. Так, професійна діяльність адвокатів у конкретних справах контролюється відповідних рішень судової влади законові, тобто кінцевій і найголовнішій формі виразу волевиявлення законодавчої влади. В разі, коли така відповідність відсутня, адвокати вдаються до процесуальних засобів – апеляційних та касаційних скарг, ініціюють процес контролю за додержанням законодавчих положень, здійснюваний спеціалізовано як прокуратурою, так і судовими органами вищих інстанцій.

Отже, адвокатура є своєрідним важелем, який збалансовує узгодженість волевиявлення суду в конкретних справах з волевиявленням законодавця в широкому розумінні.

З іншого боку, адвокатура виконує також опосередкований контроль за відповідністю волевиявлень виконавських структур, їх окремих представників до волевиявлень виконавських структур, їх окремих представників до волевиявлення законодавчої влади, тобто до закону. Представляючи інтереси суб'єктів, чиї права та свободи порушуються чинниками виконавчої влади, і реагуючи на них в процесуальних формах, передбачених законом, шляхом подачі заяв і скарг до суду, прокуратури тощо, адвокатура знов таки виступає як один з гарантів узгодження дій і рішень виконавчої влади з рішеннями законодавчої влади.

Таким чином, хоча адвокатура і не належить до жодної з гілок влади, але як специфічний супільноправовий інститут, що є одним з важливих інститутів вітчизняної юстиції, - посідає чільне місце в системі соціальних зв'язків, які забезпечують взаємодію різних гілок влади у правовій державі. Отже, проблема реформування влади в країні не є локальною і неминуче зачіпає інші, суміжні інститути і серед них, значною мірою адвокатуру, яка постійно, через професійно-правозахисну суть діяльності адвокатів, бере участь в реалізації результатів діяльності законодавчої, судової і виконавчої влад.

З огляду на це, слід наголосити на особливому статусі адвокатури серед інших, невладних структур суспільства. Адже вона завжди була самоврядним об'єднанням, яке не входило до жодних державних структур, стояло поза політикою, ніколи не об'єднувалось з іншими структурами і з усіх часів діяло з позицій професійного законоборства [4; С. 38].

Оцінюючи статус адвокатури в аспекті розмежування гілок влади, з певним припущенням можна говорити й про здійснення адвокатурою функції нагляду за законністю, котрий традиційно пов'язується із статусом прокуратури (але, зрозуміло, у значно відмінному аспекті). Обмеженість дій адвокатів конкретними справами і позицією клієнтів, робить здійснення цієї функції адвокатурою вужчою, ніж коли йдеться про прокуратуру. Разом з тим, невходження в будь-яку владну структуру, проміжне, незалежне становище адвокатури додає останній значного потенціалу інституту, що може, зокрема, бути дійовим узгоджувачем конкретних суперечностей, що виникають через привласнення тією чи іншою гілкою влади не притаманних їй правомочностей.

Використані джерела:

1. Конституція України від 28.06.1996 року. // Сайт Верховної Ради України «Законодавство України» - http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=254%EA%2F96-%E2%F0&p=1245393076560596

2. Закон України «Про адвокатуру» від 19.12.1992 року. // Сайт Верховної Ради України «Законодавство України» - http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2887-12&p=1245393076560596

3. Основні принципи, що стосуються ролі юристів від 07.09.90 року. // Сайт Верховної Ради України «Законодавство України» - http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=995_313&p=1245393076560596

4. Медведчук В. Місце адвокатури у вирішенні проблем збалансування різних гілок влади та конституційні основи реформування державної влади в Україні. // Право України. - 1995. - № 5-6. - с. 37 - 40.

Демінська А.А. / Всеукраїнське громадське об'єднання "Влада закону" /




Передрук дозволено тільки з посиланням на джерело та автора в друкованому виданні та гіперпосиланням в інтернет-виданні. Всі публікації захищені Законом України «Про авторське право і суміжні права».






МЕТА - Украина. Рейтинг сайтов