АНТИОЛІГАРХІЧНЕ ПОЛІТИЧНЕ ВИДАННЯ

НАША ЕЛЕКТРОННА АДРЕСА: stopcom@ukr.net            Пишіть нам: stopcom@ukr.net           
Головна сторінка

 
RSS підписка нашого сайту

ПІДПИСКА СтопкомUA


НАВІГАЦІЯ
По сайту
• Головна сторінка
• Україна___ПОЛІТИКА
• Світ_____Н О В И Н И
• Аналітика
• Фото
• Відео
• Література
• АРХІВ НОВИН СТОПКОМУ
• Фото дня (архів)
• Політгумор
Влада Закону
Законність і ваші права
• ВГО "ВЛАДА ЗАКОНУ"
• ЗАКОНОДАВСТВО і ПРАВО
• Коментарі фахівців
• Антикорупційна програма
• Зразки документів
 
Про нас
Проект
• Редакція
• Співробітництво
Права та обов'язки слідчого під час провадження досудового слідства
20.06.2010 р.

«Меч правосуддя не має бути ножем». (Ж. де Местр)

Відповідно до Кримінально-процесуального кодексу України (далі: КПК України), досудове слідство провадиться лише після порушення кримінальної справи і в порядку, встановленому КПК України [1].

В цій стадії кримінального процесу слідчий зобов'язаний негайно приступити до провадження слідства в порушеній ним чи переданій йому справі. Коли справа порушена слідчим і прийнята ним до свого провадження, то складається єдина постанова про порушення справи і прийняття її до свого провадження. В разі прийняття до свого провадження раніше порушеної справи слідчий виносить окрему постанову про прийняття справи до свого провадження. Копію постанови про прийняття справи до свого провадження слідчий протягом доби надсилає прокуророві.

Досудове слідство у кримінальних справах повинно бути закінчено протягом двох місяців. В цей строк включається час з моменту порушення справи до направлення її прокуророві з обвинувальним висновком чи постановою про передачу справи до суду для розгляду питання про застосування примусових заходів медичного характеру або до закриття чи зупинення провадження в справі. Цей строк може бути продовжено районним, міським прокурором, військовим прокурором армії, флотилії, з'єднання, гарнізону та прирівняним до них прокурором у разі неможливості закінчити розслідування до трьох місяців.

В особливо складних справах строк досудового слідства, зазначений вище, може бути продовжено прокурором Автономної Республіки Крим, прокурором області, прокурором міста Києва, військовим прокурором округу, флоту і прирівняним до них прокурором або їх заступниками на підставі мотивованої постанови слідчого - до шести місяців.

Далі продовжувати строк досудового слідства можуть лише у виняткових випадках Генеральний прокурор України або його заступники.

При поверненні судом справи для провадження додаткового слідства, а також відновленні закритої справи строк додаткового слідства встановлюється прокурором, який здійснює нагляд за слідством, в межах одного місяця з моменту прийняття справи до провадження. Дальше продовження зазначеного строку провадиться на загальних підставах [1].

Правила, викладені нами вище, не поширюються на справи, в яких не встановлено особу, що вчинила злочин. Перебіг строку слідства в таких справах починається з дня встановлення особи, яка вчинила злочин.

Таким чином, під час протікання строків досудового слідства і відбувається процесуальна діяльність слідчого, особливості якої дослідимо надалі.

Слідчий – учасник кримінального процесу, який прийняв відповідно до закону справу до свого провадження та здійснює досудове слідство. Згідно кримінально-процесуального закону, слідчий - це слідчий прокуратури, слідчий органів внутрішніх справ, слідчий органів безпеки, слідчий податкової міліції [1].

У відповідності до ст. 17 Закону України “Про прокуратуру”, у Генеральній прокуратурі України, прокуратурі Автономної Республіки Крим є старші слідчі в особливо важливих справах і слідчі в особливо важливих справах; у прокуратурах областей, міст та інших прирівняних до них прокуратурах можуть бути слідчі в особливо важливих справах і старші слідчі; у районних, міжрайонних, міських - старші слідчі і слідчі. Слідчі прокуратури провадять досудове слідство у справах про діяння, що містять ознаки злочину, віднесені законом до їх підслідності, а також в інших справах, переданих їм прокурором [2].

Також необхідно зазначити, що міліції при виконанні покладених на неї обов'язків, відповідно до п. 9 ст. 11 Закону України “Про міліцію”, надається повноваження проводити в порядку провадження дізнання і за дорученням слідчих органів у кримінальних справах обшуки, вилучення, допити та інші слідчі дії відповідно до кримінально-процесуального законодавства [3].

Стаття 10 Закону України “Про Службу безпеки України” вказує на наступне. До складу Центрального управління СБУ входять апарат Голови Служби безпеки України та функціональні підрозділи: розвідки, контррозвідки, військової контррозвідки, захисту національної державності, боротьби з корупцією і організованою злочинною діяльністю, інформаційно-аналітичний, оперативно-технічний, оперативного документування, слідчий, урядового зв'язку, по роботі з особовим складом, адміністративно-господарський, фінансовий, військово-медичний та інші згідно з організаційною структурою Служби безпеки України [4].

За ст. 20 Закону України “Про Державну податкову службу України”, до складу податкової міліції належать:

Головне управління податкової міліції, Слідче управління податкової міліції, Управління по боротьбі з корупцією в органах державної податкової служби Державної податкової адміністрації України; управління податкової міліції, слідчі відділи податкової міліції, відділи по боротьбі з корупцією в органах державної податкової служби відповідних державних податкових адміністрацій в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі; відділи податкової міліції, слідчі відділення (групи) податкової міліції відповідних державних податкових інспекцій в районах, містах, районах у містах, міжрайонних та об'єднаних державних податкових інспекцій [5].

Слідчий процесуально самостійний і в своїй діяльності керується законом. Його процесуальний статус характеризується такими об'єктивно-правовими положеннями, що випливають із ст. ст. 4, 22, 114, 115, 118, 121 КПК України.

Слідчий процесуально незалежний. При провадженні досудового слідства всі рішення про спрямування слідства та про провадження слідчих дій слідчий приймає самостійно за винятком випадків, коли законом передбачено отримання санкції прокурора або рішення суду, та несе повну відповідальність за їх законне і своєчасне проведення. При виконанні своїх повноважень слідчий незалежний від будь-якого впливу, діє тільки на підставі й у межах закону і наданих йому прав.

Слідчі підлягають відводу у таких випадках:

1)коли вони є потерпілими, свідками, цивільними позивачами, цивільними відповідачами або родичами кого-небудь з них, а також родичами обвинуваченого;

2)коли вони брали участь у справі як експерти, спеціалісти, перекладачі, захисники або представники інтересів потерпілого, цивільного позивача або цивільного відповідача;

3)коли вони або їх родичі заінтересовані в результатах справи;

4)при наявності інших обставин, які викликають сумнів у їх об'єктивності.

При наявності зазначених підстав слідчий повинен заявити самовідвід, не чекаючи заяви про відвід.

За цими підставами відвід слідчому може бути заявлений обвинуваченим, потерпілим і його представником, цивільним позивачем, цивільним відповідачем або їх представниками, захисником.

Заява про відвід або самовідвід слідчого подається прокуророві, який розглядає і вирішує її протягом двадцяти чотирьох годин.

На слідчого покладається певне коло обов'язків:

–визначення питань, пов'язаних із порушенням кримінальної справи або відмовою у порушенні кримінальної справи;

–формування процесу розслідування та необхідності і послідовності проведення слідчих дій;

–вирішення питання обрання запобіжних заходів;

–пред'явлення обвинувачення;

–зупинення або закриття провадження по кримінальній справі;

–складання обвинувального висновку та інших процесуальних документів у ході досудового розслідування справи.

Слідчий має право приймати рішення про спрямування слідства і проведення слідчих дій та давати вказівки органам дізнання про проведення розшукових та слідчих дій (ст. 114 КПК України). Тобто слідчий є процесуально незалежною фігурою – всі рішення по справі він приймає самостійно, за винятком тих, які потребують згоди суду (судді) або прокурора, та несе повну відповідальність за їх законність.

Слідчий має право давати органам дізнання доручення та вказівки про провадження розшукових і слідчих дій та вимагати від них сприяння при провадженні окремих слідчих дій. Такі доручення та вказівки даються у письмовому вигляді і є для органів дізнання обов'язковими.

При провадженні досудового слідства слідчий має право знайомитися з оперативно-пошуковими й обліковими матеріалами органів дізнання, доручати їхнім керівникам організацію оперативно-пошукових заходів, провадження окремих процесуальних дій та іншої необхідної роботи з метою з'ясування обставин, що мають значення для справи. Доручення даються слідчим у письмовому виді; є для органу дізнання обов'язковими і підлягають виконанню в десятиденний строк, що може бути продовжений слідчим за поданням органу дізнання. По справах про злочини, вчинені встановленими особами, проведення оперативно-пошукових заходів органами дізнання можливе лише за погодженням цього питання зі слідчим.

У разі незгоди слідчого із вказівками прокурора про притягнення особи як обвинуваченого, про кваліфікацію злочину та обсяг обвинувачення, про направлення справи для розгляду судом або про закриття справи слідчий має право подати справу вищому прокурору з письмовим викладом своїх заперечень. У такому разі прокурор або скасовує вказівки нижчестоящого прокурора, або доручає провадження слідства по справі іншому слідчому.

У справах, у яких досудове слідство обов'язкове, слідчий має право у будь-який момент приступити до провадження досудового слідства, не очікуючи виконання органами дізнання всього комплексу невідкладних слідчих дій та закінчення строку, наданого для їх провадження.

Постанови слідчого, винесені відповідно до закону у кримінальних справах, які перебувають у його провадженні, обов'язкові для виконання всіма підприємствами, установами, організаціями, посадовими особами та громадянами.

Слідчий має право затримати та допитати особу, яку підозрює у вчиненні злочину, в порядку та за підставами, передбаченими законом.

Дані досудового слідства можуть бути розголошені тільки з дозволу слідчого або прокурора і в тому обсязі, в якому вони визнають за можливе. Матеріали кримінальної справи не можуть бути розголошені до закінчення досудового слідства без дозволу слідчого, у провадженні якого знаходиться справа. У необхідних випадках слідчий попереджає свідків, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача, захисника, експерта, фахівця, перекладача, понятих, а також інших осіб, присутніх при провадженні слідчих дій, про обов'язок не розголошувати без його дозволу даних досудового слідства. Винні в їх розголошенні несуть кримінальну відповідальність.

При провадженні слідчих дій слідчий має право використовувати машинопис, звукозапис, стенографування, фотографування, кінозйомку та відеозапис.

Слідчий зобов'язаний вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного та об'єктивного дослідження обставин справи, вирішення завдань кримінального судочинства, виявити як викриваючі, так і виправдовуючі обвинуваченого, а також пом'якшуючі та обтяжуючі його відповідальність обставини. Слідчий не має права перекладати обов'язок доказування на обвинуваченого. Забороняється домагатись показань шляхом насильства, погроз або інших незаконних заходів. При провадженні слідчих та інших процесуальних дій слідчий зобов'язаний роз'яснити учасникам їхні права та обов'язки, а також порядок їх реалізації, суворо додержуватись закону та забезпечувати права й законні інтереси учасників процесу та інших громадян.

У взаємовідносинах з обвинуваченим слідчий виходить з конституційного принципу презумпції невинуватості, згідно з яким обвинувачений не вважається винним, доки його вина не буде доведена у встановленому законом порядку вироком, який набрав законної сили; всі сумніви у справі, якщо вичерпані можливості їх усунути, повинні тлумачитись та вирішуватись на користь обвинуваченого.

На посаду слідчих призначаються громадяни України, які, як правило, мають вищу юридичну освіту, пройшли стажування і проявили при цьому фахову придатність до слідчої роботи.

Старші слідчі з особливо важливих справ, старші слідчі Головного слідчого управління МВС призначаються і звільняються з посади заступником Міністра внутрішніх справ – начальником Головного слідчого управління МВС України.

Постанови слідчого, винесені відповідно до закону в кримінальній справі, є обов'язковими для виконання всіма підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами і громадянами [6; С. 79].

Клопотання підозрюваного, обвинуваченого, їх захисників, а також потерпілого і його представника, цивільного позивача, цивільного відповідача або їх представників про виконання будь-яких слідчих дій слідчий зобов'язаний розглянути в строк не більше трьох діб і задовольнити їх, якщо обставини, про встановлення яких заявлені клопотання, мають значення для справи. Про результати розгляду клопотання повідомляється особа, яка заявила клопотання. Про повну або часткову відмову в клопотанні складається мотивована постанова.

Про рішення, прийняті слідчим або прокурором під час провадження досудового слідства у випадках, зазначених КПК України, а також у випадках, коли це визнає за необхідне слідчий або прокурор, складається мотивована постанова. У постанові зазначається місце і час її складання, посада особи, котра виносить постанову, її прізвище, справа, в якій провадиться слідство, і обґрунтування прийнятого рішення, а також стаття КПК України, на підставі якої прийнято рішення.

Дії слідчого можуть бути оскаржені прокуророві як безпосередньо, так і через слідчого. Скарги можуть бути як письмові, так і усні. Усні скарги прокурор або слідчий заносить до протоколу.

Слідчий зобов'язаний протягом доби направити прокуророві скаргу, що надійшла до нього, разом із своїми поясненнями. Подача скарги не зупиняє виконання дії, яка оскаржується, коли це не визнає за потрібне слідчий або прокурор.

Дії слідчого можуть також бути оскаржені до суду. Скарги на дії слідчого розглядаються судом першої інстанції при попередньому розгляді справи або при розгляді її по суті, якщо інше не передбачено КПК України.

Список використаних джерел:

1.Кримінально-процесуальний кодекс України від 28.12.1960 року. // Сторiнка "Законодавство України" сайту Верховної Ради. - http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=1001-05&p=1270779325298418 .

2.Закон України “Про прокуратуру” від 5.11.1991 року. // Сторiнка "Законодавство України" сайту Верховної Ради. – http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=1789-12&p=1270779325298418 .

3.Закон України “Про міліцію” від 20.12.1990 року. // Сторiнка "Законодавство України" сайту Верховної Ради. – http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=565-12&p=1270779325298418 .

4.Закон України “Про Службу безпеки України” від 25.03.1992 року. // Сторiнка "Законодавство України" сайту Верховної Ради. – http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2229-12&p=1270779325298418 .

5.Закон України “Про Державну податкову службу України” від 4.12.1990 року. // Сторiнка "Законодавство України" сайту Верховної Ради. – http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=509-12&p=1270779325298418 .

6.Коваленко Є.Г. Кримінальний процес України: Навчальний посібник. - К.: Юрінком Інтер, 2003. - 576 с.

Демінська А.А.


Передрук дозволено тільки з посиланням на джерело та автора в друкованому виданні та гіперпосиланням в інтернет-виданні. Всі публікації захищені Законом України «Про авторське право і суміжні права».






МЕТА - Украина. Рейтинг сайтов
НОВИНИ ПАРТНЕРІВ