АНТИОЛІГАРХІЧНЕ ПОЛІТИЧНЕ ВИДАННЯ

НАДСИЛАЙТЕ НАМ СВОЇ СТАТТІ ЯКІ ДОПОВНЮВАТИМУТЬ ЗМІСТ САЙТУ ЗА АДРЕСОЮ: stopcom@ukr.net ВОНИ ОБОВ"ЯЗКОВО БУДУТЬ НАДРУКОВАНІ!           Пишіть нам: stopcom@ukr.net           
Головна сторінка

RSS підписка нашого сайту

ПІДПИСКА СтопкомUA


НАВІГАЦІЯ
По сайту
• Головна
• Україна
• Світ
• Аналітика
• Спорт
• Фото
• Відео
• Література
 
Влада Закону
Законність і ваші права
• ВГО "ВЛАДА ЗАКОНУ"
• Законодавство і право
• Коментарі фахівців
• Антикорупційна програма
• Зразки документів
 
Про нас
Проект
• Редакція
• Співробітництво
• Зворотній звязок
Права та обов’язки подружжя по утриманню
07.07.2009р.

«Шлюб навпіл поділяє горе, вдвічі збільшує радість і вчетверо збільшує видатки» (Казахська народна мудрість)

Права та обов’язки подружжя по утриманню регулюються главою 9 Сімейного кодексу (далі: СК) України. Зокрема, у ч. 1 ст. 75 СК України закріплено загальне правило, згідно котрого дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного, а згідно ст. 90 СК України, крім того, вони ж взаємно зобов'язані брати участь у витратах, пов'язаних із хворобою або каліцтвом другого з подружжя [1].

В яких саме розмірах, в якій формі та за яких умов кожен із подружжя мають право на утримання? Сімейним кодексом в цьому права як дружини, так і чоловіка прирівняно, оскільки в силу ч. 2 ст. 75 СК України право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу. Так, непрацездатним вважається той із подружжя, який досяг пенсійного віку, встановленого законом, або є інвалідом I, II чи III групи. Окрім того, один із подружжя є таким, що потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використання його майна, інші доходи не забезпечують йому прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Однак відповідно до ч. 5 ст. 75 СК України, права на утримання не має той із подружжя, хто негідно поводився у шлюбних відносинах, а також той, хто став непрацездатним у зв'язку із вчиненням ним умисного злочину, якщо це встановлено судом.

Той же із подружжя, хто став непрацездатним у зв'язку з протиправною поведінкою другого з подружжя, має право згідно ч. 6 ст. 75 СК України на утримання незалежно від права на відшкодування шкоди відповідно до Цивільного кодексу України. Йдеться про те, що коли, наприклад, чоловіком завдано тілесних ушкоджень дружині, внаслідок яких вона стала інвалідом, то після відповідного вироку суду (або одночасно з його постановленням) про притягнення до кримінальної відповідальності дружина вправі стягнути з чоловіка як матеріальні збитки (вартість медичної допомоги, санаторно-курортного лікування, втрачений заробіток, упущену вигоду, якщо такі мали місце), компенсацію моральної шкоди, завданої душевними стражданнями, протиправною поведінкою щодо себе, ушкодженням здоров’я, зміною звичайних життєвих зв’язків тощо, так і аліменти на власне утримання – в даному наведеному прикладі – на весь час інвалідності, яка, зауважте, може бути й довічною. (Заради справедливості слід відзначити, що точно на такі ж виплати мав би право і чоловік, якби постраждав від протиправної поведінки щодо себе дружини.)

Як визначено у ст. 76 СК України, розірвання шлюбу не припиняє права особи на утримання, яке виникло у неї за час шлюбу. Зокрема, після розірвання шлюбу особа має право на утримання, якщо вона стала непрацездатною до розірвання шлюбу або протягом одного року від дня розірвання шлюбу і потребує матеріальної допомоги і якщо її колишній чоловік, колишня дружина може надавати матеріальну допомогу. Особа має право на утримання і тоді, коли вона стала інвалідом після спливу одного року від дня розірвання шлюбу, якщо її інвалідність була результатом протиправної поведінки щодо неї колишнього чоловіка, колишньої дружини під час шлюбу.

Якщо ж на момент розірвання шлюбу жінці, чоловікові до досягнення встановленого законом пенсійного віку залишилося не більш як п'ять років, вона, він матимуть право на утримання після досягнення цього пенсійного віку, за умови, що у шлюбі вони спільно проживали не менш як десять років.

Якщо у зв'язку з вихованням дитини, веденням домашнього господарства, піклуванням про членів сім'ї, хворобою або іншими обставинами, що мають істотне значення, один із подружжя не мав можливості одержати освіту, працювати, зайняти відповідну посаду, він має право на утримання у зв'язку з розірванням шлюбу і тоді, якщо є працездатним, за умови, що потребує матеріальної допомоги і що колишній чоловік, колишня дружина може надавати матеріальну допомогу. Право на утримання у цьому випадку триває протягом трьох років від дня розірвання шлюбу.

Статтею 77 СК України визначено способи надання утримання одному з подружжя: такими є натуральна або грошова форма за згодою чоловіка і дружини, а за рішенням суду – як правило, у грошовій формі; зі щомісячною сплатою або ж за взаємною згодою зі сплатою аліментів наперед. Якщо платник аліментів виїжджає на постійне місце проживання у державу, з якою Україна не має договору про надання правової допомоги, аліменти можуть бути сплачені наперед за час, визначений домовленістю подружжя, а у разі спору - за рішенням суду.

Статтею 78 СК України подружжю надано право на укладення договору про надання утримання одному з них, у якому вони вправі визначити умови, розмір та строки виплати аліментів. Такий договір укладається у письмовій формі і нотаріально посвідчується, а в разі невиконання одним із подружжя свого обов'язку за договором аліменти можуть стягуватися на підставі виконавчого напису нотаріуса, тобто без звернення до суду , що спрощує та істотно скорочує строки пред’явлення договору до примусового виконання.

Відповідь на те, протягом якого часу належить сплачувати аліменти одному з подружжя, міститься в ст. 79 СК України. Так, аліменти, які присуджуються за рішенням суду, стягуються від дня подання позовної заяви або ж, якщо позивач вживав заходів щодо одержання аліментів від відповідача, але не міг їх одержати внаслідок ухилення відповідача від їх сплати, - можуть бути стягнуті з урахуванням обставин справи і за минулий час, але не більш як за один рік. Якщо один із подружжя одержує аліменти у зв'язку з інвалідністю, сплата аліментів триває протягом строку інвалідності і в разі подання відповідного документа про продовження строку інвалідності стягнення аліментів продовжується на відповідний строк без додаткового рішення суду про це.

Відповідно до ст. 80 СК України, аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів одному з подружжя суд визначає з урахуванням можливості одержання утримання від повнолітніх дочки, сина, батьків та з урахуванням інших обставин, що мають істотне значення. Розмір аліментів, визначений судом, може бути згодом змінений за рішенням суду за позовною заявою платника або одержувача аліментів у разі зміни їхнього матеріального і (або) сімейного стану.

Як визначено у ст. 81 СК України, перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, затверджується Кабінетом Міністрів України. Ним окремо визначено 18 видів заробітку та додаткової винагороди, з яких може провадитись стягнення, при чому зазначений перелік не є вичерпним, а також такі види доходу для осіб, які займаються визначеними видами діяльності. Крім того, Перелік містить 22 окремо обумовлених види виплат, з яких стягнення не провадиться. Ним також відзначено, що утримання аліментів провадиться з суми заробітку (доходу), що належить особі, яка сплачує аліменти, після утримання з цього заробітку (доходу) податків. Доставка стягувачу грошових переказів утриманих аліментів через відділення зв'язку провадиться за рахунок платника аліментів [2].

Якими строками обмежено право одного з подружжя на утримання? Відповідно до ч. 1 ст. 82 СК України, право одного з подружжя на утримання, а також право на утримання, яке особа має після розірвання шлюбу, припиняється у разі поновлення його працездатності, а також реєстрації з ним повторного шлюбу, - а саме від дня настання цих обставин. Для платника аліментів для таких випадків передбачено спеціальну гарантію: якщо після припинення права на утримання виконання рішення суду про стягнення аліментів з якихось причин буде продовжуватися, то всі суми, одержані як аліменти, вважаються такими, що одержані без достатньої правової підстави, і підлягають поверненню у повному обсязі, але не більш як за три роки.

Крім того, право одного з подружжя на аліменти, які були присуджені за рішенням суду, може бути припинене за рішенням суду, якщо буде встановлено, що: 1) одержувач аліментів перестав потребувати матеріальної допомоги; 2) платник аліментів неспроможний надавати матеріальну допомогу. Для цього платнику аліментів необхідно звернутись до суду з позовом про припинення стягнення аліментів.

СК України передбачено також декілька спеціальних випадків припинення права одного з подружжя на утримання.

Зокрема, згідно ст. 83 СК України, рішенням суду може бути позбавлено одного з подружжя права на утримання або обмежено його строком, якщо: 1) подружжя перебувало в шлюбних відносинах нетривалий час; 2) непрацездатність того з подружжя, хто потребує матеріальної допомоги, виникла в результаті вчинення ним умисного злочину; 3) непрацездатність або тяжка хвороба того з подружжя, хто потребує матеріальної допомоги, була прихована від другого з подружжя при реєстрації шлюбу; 4) одержувач аліментів свідомо поставив себе у становище такого, що потребує матеріальної допомоги. Перераховані положення поширюються і на осіб, у яких право на аліменти виникло після розірвання шлюбу.

Окремо ст. 84 СК України обумовлює, що дружина має право на утримання від чоловіка під час вагітності, а так само дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років, а якщо дитина має вади фізичного або психічного розвитку, - до досягнення дитиною шести років. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. В тому разі, якщо аліменти були присуджені дружині під час вагітності, то вони сплачуються після народження дитини без додаткового рішення суду.

Таке ж право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має і в разі розірвання шлюбу. Воно припиняється в разі припинення вагітності, народження дитини мертвою або якщо дитина передана на виховання іншій особі, у разі смерті дитини, а також якщо за рішенням суду виключено відомості про чоловіка як батька з актового запису про народження дитини.

Аналогічно, згідно ст. 86 СК України, і чоловік, з яким проживає дитина, має право на утримання від дружини - матері дитини до досягнення дитиною трьох років, а якщо дитина має вади фізичного або психічного розвитку, - до досягнення дитиною шести років. Право на утримання чоловік, з яким проживає дитина, має незалежно від того, чи він працює, та незалежно від його матеріального становища, за умови, що дружина може надавати матеріальну допомогу, - в тому числі і після розірвання шлюбу. Це право у чоловіка припиняється, якщо дитина передана на виховання іншій особі, у разі смерті дитини, я також якщо за рішенням суду виключено відомості про дружину як матір з актового запису про народження дитини.

Ст. 88 СК України виділяє спеціальний випадок – право на утримання того з подружжя, з ким проживає дитина-інвалід. В разі, якщо один із подружжя, в тому числі і працездатний, проживає з дитиною-інвалідом, яка не може обходитися без постійного стороннього догляду, і опікується нею, він має право на утримання за умови, що другий з подружжя може надавати матеріальну допомогу. Таке право триває протягом всього часу проживання з дитиною-інвалідом та опікування нею і не залежить від матеріального становища того з батьків, з ким вона проживає. Розмір аліментів в таких випадках визначається за рішенням суду за загальними правилами, але без урахування можливості одержання аліментів від своїх батьків, повнолітніх дочки або сина.

Оскільки в договірному порядку подружжя може врегулювати виплату аліментів, то так само за укладеним між ними договором можна врегулювати і порядок припинення сплати аліментів. Так, в силу ст. 89 СК України подружжя, а також особи, шлюб між якими було розірвано, мають право укласти договір про припинення права на утримання взамін набуття права власності на житловий будинок, квартиру чи інше нерухоме майно або одержання одноразової грошової виплати. Договір, за яким передається у власність нерухоме майно, має бути нотаріально посвідчений і підлягає державній реєстрації. Якщо особи домовилися про припинення права на утримання у зв'язку з одержанням одноразової грошової виплати, обумовлена грошова сума має бути попередньо внесена на депозитний рахунок нотаріальної контори до посвідчення договору. На майно, одержане на підставі договору про припинення права на утримання, не може бути звернене стягнення, - а це значить, що, наприклад, його не може забрати банк в порядку відшкодування заборгованості за кредитним договором; його не продасть з торгів державна виконавча служба у випадку відшкодування шкоди, завданої третім особам; за судовим рішенням не може бути звернено стягнення на нього в жодному із видів судового провадження тощо.

Залишається на сьогодні актуальне питання: чи належить право утримання жінці та чоловіку, котрі не перебувають у шлюбі між собою? Відносно цього ст. 90 СК України стверджує, що якщо жінка та чоловік, які не перебувають у шлюбі між собою, тривалий час проживали однією сім'єю (для документального посвідчення цієї обставини належить визнати факт спільного проживання в судовому порядку), той із них, хто став непрацездатним під час спільного проживання, має право на утримання відповідно до ст. 76 СК України, тобто за правилами, передбаченими щодо права на утримання після розірвання шлюбу. Однак право жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою, на утримання в разі проживання з нею, ним їхньої дитини ідентичне відповідному праву осіб, які перебувають в зареєстровано шлюбі між собою, - за винятком лише права на утримання жінки під час вагітності. Право на утримання припиняється в таких осіб з підстав, встановлених пунктами 2 і 4 статті 83, статтями 85, 87 і 89 СК України [1], тобто рішенням суду може бути позбавлено одного з них права на утримання або обмежено його строком, якщо: непрацездатність того з подружжя, хто потребує матеріальної допомоги, виникла в результаті вчинення ним умисного злочину; одержувач аліментів свідомо поставив себе у становище такого, що потребує матеріальної допомоги. Також це право припиняється за загальних визначених для подружжя умов припинення права на утримання в разі проживання з ними дитини до трьох (шести) років. Так само жінка та чоловік, які не перебувають у шлюбі, але проживають тривалий час однією сім’єю, вправі в письмовому договірному (і за потреби – з нотаріальним посвідченням) порядку врегулювати умови припинення права на утримання одного з них.

Використані джерела:

1. Сімейний кодекс України від 10.01.2002 року. // Портал Верховної Ради України «Законодавство України». // http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2947-14&p=1239555460954236

2. Постанова Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 р. N 146 «Про перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб». // Портал Верховної Ради України «Законодавство України». // http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=146-93-%EF&p=1246296018535486

Демінська А.А. / Всеукраїнське громадське об'єднання "Влада закону" /




Передрук дозволено тільки з посиланням на джерело та автора в друкованому виданні та гіперпосиланням в інтернет-виданні. Всі публікації захищені Законом України «Про авторське право і суміжні права».






МЕТА - Украина. Рейтинг сайтов