АНТИОЛІГАРХІЧНЕ ПОЛІТИЧНЕ ВИДАННЯ

НАДСИЛАЙТЕ НАМ СВОЇ СТАТТІ ЯКІ ДОПОВНЮВАТИМУТЬ ЗМІСТ САЙТУ ЗА АДРЕСОЮ: stopcom@ukr.net ВОНИ ОБОВ"ЯЗКОВО БУДУТЬ НАДРУКОВАНІ!           Пишіть нам: stopcom@ukr.net           
Головна сторінка

RSS підписка нашого сайту

ПІДПИСКА СтопкомUA


НАВІГАЦІЯ
По сайту
• Головна
• Україна
• Світ
• Аналітика
• Спорт
• Фото
• Відео
• Література
 
Влада Закону
Законність і ваші права
• ВГО "ВЛАДА ЗАКОНУ"
• Законодавство і право
• Коментарі фахівців
• Антикорупційна програма
• Зразки документів
 
Про нас
Проект
• Редакція
• Співробітництво
• Зворотній звязок
Як спадкувати майно
04.11.2009р.

«Спадщина, як і борги, залишається дітям», - каже народне прислів’я. Проте прислів’я не каже, як саме це повинно відбуватись. Але саме в процесі набуття прав на спадщину і передбачається кінцевий результат, за яким громадянин одержує майно, яке раніше належало іншій людині. Без дотримання відповідних процедур може так статися, що омріяне майно після смерті матиме іншого господаря, ніж передбачалося раніше. Тому все по порядку.

Стаття 1268 Цивільного кодексу (далі: ЦК) України передбачає, що спадкоємець за заповітом (якщо заповіт було складено) чи за законом (якщо заповіту складено не було) має право прийняти спадщину або не прийняти її[1]. Які для цього потрібно вчинити дії?

Перш за все, державою встановлено певну гарантію щодо спадкування майна особою, яка проживала спільно зі спадкоємцем на час його смерті: спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку для прийняття спадщини, - шести місяців, починаючи від часу відкриття спадщини (тобто з дня смерті особи – спадкодавця, який зазначений у свідоцтві про смерть, виданому відповідним державним органом реєстрації актів цивільного стану[2]) або трьох місяців з моменту неприйняття іншими спадкоємцями спадщини/відмови від її прийняття, - він не заявив про відмову від неї. Однак при цьому необхідно розуміти, що постійне проживання зі спадкодавцем означає в розумінні ЦК України, що місце постійного проживання (колишню так звану прописку) спадкоємця має бути зареєстровано за тією ж адресою, котра була зареєстрована як місце постійного проживання спадкодавця на момент його смерті. Іншими словами, якщо спадкоємець жив зі спадкодавцем без однієї з ним прописки, тоді на нього дія вище зазначеної норми не поширюється.

Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, якщо вони відмовились від неї. Разом з тим, необхідно враховувати, що обмежена в дієздатності особа може відмовитися від прийняття спадщини лише за згодою піклувальника і органу опіки та піклування, неповнолітня особа віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років - за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальника і органу опіки та піклування, а батьки (усиновлювачі), опікун можуть відмовитися від прийняття спадщини, належної малолітній, недієздатній особі, лише з дозволу органу опіки та піклування.

Незалежно від часу прийняття спадщини (тобто належного оформлення своїх спадкових прав) вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Стаття 1269 ЦК України встановлює, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має особисто (представник не вправі, відносини довіреності тут не діють) подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Особа, яка досягла чотирнадцяти років, має право подати заяву про прийняття спадщини без згоди своїх батьків або піклувальника. Заяву про прийняття спадщини від імені малолітньої, недієздатної особи подають її батьки (усиновлювачі), опікун. Особа, яка подала заяву про прийняття спадщини, може відкликати її протягом строку, встановленого для прийняття спадщини.

У ст. 1272 ЦК України застережено: якщо спадкоємець протягом строку для прийняття спадщини не подав заяву про її прийняття, він вважається таким, що не прийняв її. Проте за письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини. Крім того, за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини (особиста хвороба та лікування, тривале відрядження, перебування за кордоном України, догляд за хворим родичем тощо), суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини. При цьому поважні причини мають бути підтверджені документально.

Статтею 1273 ЦК України спадкоємцям надано право на відмову від прийняття спадщини: спадкоємець як за заповітом, так і за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку для її прийняття. Заява про відмову від прийняття спадщини подається до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини. Відмова від прийняття спадщини є безумовною і беззастережною, але теж може бути відкликана протягом строку для прийняття спадщини.

Одночасно ст. 1274 ЦК України передбачає, що спадкоємець за заповітом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь іншого спадкоємця за заповітом, а спадкоємець за законом - на користь будь-кого із спадкоємців за законом незалежно від черги. Спадкоємець також має право відмовитися від частки у спадщині спадкоємця, який відмовився від спадщини на його користь. Якщо спадкодавець, склавши заповіт, підпризначив спадкоємця, особа, на ім'я якої складений заповіт, може відмовитися від спадщини лише на користь особи, яка є підпризначеним спадкоємцем. Законодавцем застережено, що відмова від прийняття спадщини може бути визнана судом недійсною, якщо її зроблено особою, яка не усвідомлювала в цей момент значення своїх дій або не могла керувати ними, або ж під впливом помилки, обману, насильства, тяжких обставин.

Якщо від прийняття спадщини відмовився один із спадкоємців за заповітом, то, згідно ст. 1275 ЦК України, частка у спадщині, яку він мав право прийняти, переходить до інших спадкоємців за заповітом і розподіляється між ними порівну. Якщо від прийняття спадщини відмовився один із спадкоємців за законом з тієї черги, яка має право на спадкування, частка у спадщині, яку він мав право прийняти, переходить до інших спадкоємців за законом тієї ж черги і розподіляється між ними порівну (ці положення не застосовуються, якщо спадкоємець відмовився від прийняття спадщини на користь іншого спадкоємця, а також коли заповідач підпризначив іншого спадкоємця).

Що таке черги при спадкуванні? Вони встановлені лише для спадкування за законом і їх передбачено п’ять; спадкують спадкоємці лише в межах однієї певної черги - якщо передбачених для першої черги спадкування спадкоємців немає або вони всі від спадщини відмовились чи усунуті, то спадкують спадкоємці другої черги, якщо нема і їх – спадкоємці третьої черги і так далі. Так, до першої черги належать діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки; до другої – рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід з боку батька та матері, і т.д.

Варто також звернути увагу, що відмова спадкоємця за заповітом від прийняття спадщини не позбавляє його права на спадкування за законом.

Іноді трапляються ситуації, коли спадкоємець за заповітом або за законом помер після відкриття спадщини і не встиг її прийняти. В таких випадках, згідно ст. 1276 ЦК України, право на прийняття частки спадщини, що мала б належати спадкоємцю, який помер, не встигши її прийняти, крім права на прийняття обов'язкової частки у спадщині, переходить до його спадкоємців (такий перехід має назву «спадкова трансмісія»). Право на прийняття спадщини у цьому випадку здійснюється на загальних підставах протягом строку, що залишився, а якщо він менший за три місяці, то він подовжується до трьох місяців.

Тут доречно уточнити, що собою являє обов’язкова частка у спадщині. Частина 1 ст. 1241 ЦК України передбачає, що малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом. Це і являє собою обов'язкову частку у спадщині для перелічених осіб, яку законом їм гарантовано при складанні спадкоємцем заповіту на будь-чию користь за його розсудом. Одночасно слід пам’ятати, що якщо той зі спадкоємців, хто має право на обов'язкову частку та не проживав зі спадкодавцем на день його смерті, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її[2].

У ст. 1277 ЦК України передбачено, що у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття суд визнає спадщину відумерлою за заявою відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. Така заява подається (що слід розуміти як «може бути подана», оскільки органи місцевого самоврядування у практиці на даний час нечасто користуються таким своїм повноваженням) після спливу одного року з часу відкриття спадщини. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини, а територіальна громада, яка стала власником так званого відумерлого майна, зобов'язана, в свою чергу, задовольнити вимоги кредиторів спадкодавця (тобто осіб, яким він за життя заборгував), що були належним чином заявлені. Законом навіть гарантовано охорону в нотаріальному порядку не прийнятої спадкоємцями спадщини до визнання її відумерлою.

При спадкуванні в силу ст.ст. 1278 ЦК України частки кожного спадкоємця у спадщині є рівними, якщо спадкодавець у заповіті сам не розподілив спадщину між ними. Кожен із спадкоємців має право на виділ його частки в натурі, зокрема, спадкоємці, які протягом не менш як одного року до часу відкриття спадщини проживали разом із спадкодавцем однією сім'єю, мають переважне право перед іншими спадкоємцями на виділ їм у натурі предметів звичайної домашньої обстановки та вжитку в розмірі частки у спадщині, яка їм належить; спадкоємці, які разом із спадкодавцем були співвласниками майна, мають переважне право перед іншими спадкоємцями на виділ їм у натурі цього майна, у межах їхньої частки у спадщині, якщо це не порушує інтересів інших спадкоємців, що мають істотне значення.

Статтею 1280 ЦК України передбачено можливість перерозподілу спадщини. Так, якщо після спливу строку для прийняття спадщини і після розподілу її між спадкоємцями спадщину прийняли інші спадкоємці (котрими строк на прийняття спадщини було пропущено, а потім, наприклад, визначено додатковий), вона підлягає перерозподілу між ними. Такі спадкоємці мають право вимагати передання їм у натурі частини майна, яке збереглося, або сплати грошової компенсації. Якщо майно, на яке претендує спадкоємець, що пропустив строк для прийняття спадщини, перейшло як відумерле до територіальної громади і збереглося, спадкоємець має право вимагати його передання в натурі, а у разі його продажу - має право на грошову компенсацію.

Важливим є також питання пред'явлення кредитором спадкодавця (тобто особою, котрій спадкодавець за життя заборгував майно або кошти) вимог до спадкоємців і воно регулюється правилами, викладеними в ст.ст. 1281, 1282 ЦК України.

Насамперед, спадкоємці зобов'язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги. В свою чергу, кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має права пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги. Щодо цього законом введено жорстке обмеження: кредитор спадкодавця, який не пред'явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у вище зазначені строки, - позбавляється права вимоги.

Спадкоємці ж зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено, а в разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.

Статтею 1283 ЦК України визначено загальні правила щодо охорони спадкового майна, що здійснюється в інтересах спадкоємців, відказоодержувачів та кредиторів спадкодавця з метою збереження його до прийняття спадщини спадкоємцями – нотаріус за місцем відкриття спадщини, а в населених пунктах, де немає нотаріуса, - відповідні органи місцевого самоврядування з власної ініціативи або за заявою спадкоємців вживають заходів щодо охорони спадкового майна. Такий захід триває до закінчення строку, встановленого для прийняття спадщини, а витрати на охорону спадкового майна відшкодовуються спадкоємцями відповідно до їхньої частки у спадщині. Згідно умов ст. 1284 ЦК України, якщо спадкування здійснюється не лише за заповітом, а й за законом, виконавець заповіту, якого призначив спадкодавець, вживає заходів щодо охорони всієї спадщини; спадкоємці за законом мають право призначити іншу особу, яка вживатиме заходів щодо охорони частини спадщини, що спадкується за законом.

Насамкінець, якщо у складі спадщини є майно, яке потребує утримання, догляду, вчинення інших фактичних чи юридичних дій для підтримання його в належному стані, нотаріус, а в населених пунктах, де немає нотаріуса, - відповідний орган місцевого самоврядування, у разі відсутності спадкоємців або виконавця заповіту відповідно до ст. 1285 ЦК України, уповноважені укласти договір на управління спадщиною з іншою особою, на котру тим самим покладається вчинення будь-яких необхідних дій, спрямованих на збереження спадщини до з'явлення спадкоємців або до прийняття спадщини, з отриманням плати за виконання своїх повноважень[1].

Використані джерела:

1. Цивільний кодекс України від вiд 16.01.2003 року. // Сайт «Законодавство України». // http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=435-15&p=1228325041252614

2. Постанова Пленуму Верховного Суду від 30.05.2008 року N 7 «Про судову практику у справах про спадкування». // Сайт «Законодавство України». // http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=v0007700-08&p=1257236193540108

Демінська А.А. / Всеукраїнське громадське об'єднання "Влада закону" /




Передрук дозволено тільки з посиланням на джерело та автора в друкованому виданні та гіперпосиланням в інтернет-виданні. Всі публікації захищені Законом України «Про авторське право і суміжні права».






МЕТА - Украина. Рейтинг сайтов