АНТИОЛІГАРХІЧНЕ, АНТИГЛОБАЛІСТСЬКЕ, АНТИСОВКОВЕ ВИДАННЯ

"ПРАВОМ І СЛОВОМ!", а якщо не допоможе, тоді - "ВОГНЕМ І АВТОМАТОМ КАЛАШНИКОВА!"         "Без влади закону немає державності" (Арістотель)     Сайт діє за сприянням Всеукраїнського громадського об'єднання "Влада закону"           НАДСИЛАЙТЕ СВОЇ СТАТТІ ТА ПРОПОЗИЦІЇ ЗА АДРЕСОЮ: v_zakon@ukr.net або stopcom@ukr.net
ПАМ'ЯТАЙТЕ: Всі люди рівні перед законом і мають право, без будь-якої різниці, на рівний їх захист законом. ( ст. 7 Загальної декларації прав людини)
RSS підписка нашого сайту

ПІДПИСКА СтопкомUA

Влада Закону
По сайту
• Головна сторінка
• АРХІВ: Новини Оголошення Заяви
Про нас
Проект
• Редакція
• Співробітництво



Переводчик онлайн


Слушать радио Тільки Українське онлайн



Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання
НАША КНОПКА:

ВЛАДА ЗАКОНУ




Топ статті. Політика. Правознавство.

«Якщо ООН терпить Чуркіна, то Львів собі такого не може дозволяти», - Васюник про націоналізацію ЛАЗу

09.09.2015р.

«Ні для кого не секрет, що у Львові працює таке собі ТзОВ «Львівські автобусні заводи», яке належить близькому родичу рупора Росії в ООН - «гражданіну» Чуркіну. Підприємство має національне значення для України і багаторічну історію успішної діяльності. Свого часу це було надпотужне держпідприємство, до того часу, поки його не дали приватизувати російському бізнесу. Що маємо нині? – Розвалені будівлі підприємства, занедбані території і понад тисяча безробітних висококваліфікованих львів’ян. Відтак ми змушені робити кроки для захисту наших національних інтересів, а тим паче в сьогоднішніх умовах агресії Росії. Якщо Генасамблея ООН терпить Чуркіна, то Львів собі такого не може дозволяти», - заявив народний депутат України, львів’янин Ігор Васюник.

Таким чином парламентар прокоментував необхідність ухвалення законопроекту про націоналізацію ЛАЗу. Проекту Закону України «Про націоналізацію майна товариства з обмеженою відповідальністю «Львівські автобусні заводи»» вже зареєстрований у Верховній Раді України за авторством народних депутатів І.Васюника, В.Парасюка, Б.Берези, І.Мосійчука та П.Кишкаря.

За словами Ігоря Васюника, ЛАЗ, яким володіє громадянин Російської Федерації Ігор Чуркін, знаходиться у стадії припинення з жовтня 2014 року, його обладнання вивозиться у невідомому напрямку, будівлі розпродаються за безцінь.

У пояснювальній записці до законопроекту наголошується, що відповідно до статей 13 та 41 Конституції України власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству. >>>>>>>>>прес-служба народного депутата України Ігоря Васюника



Громадськість вимагає у Садового закінчити реконструкцію площі Святого Юра

28.08.2015р.

Ремонтні роботи із реконструкції та впорядкування площі святого Юра та прилеглого скверу наразі повністю припинені. Громадські діячі Львова певні, що за це відповідальні виконавчі органи міської влади, відтак закликають мера Андрія Садового дати вказівку підлеглим і продовжити роботи з реконструкції площі. Свою позицію члени Громадської ради «Святий Юр» виклали у відритому листі до міського голови, який оприлюднили сьогодні під час прес-конференції.

Відкриття пам’ятника Митрополиту Андрею Шептицькому не стало прикінцевим пунктом штучного протистояння навколо реконструкції площі Святого Юра. Рік Андрея Шептицького добігає кінця, а вшанувати його пам'ять так як планувалося не вдається, адже реалізацію проекту в повному обсязі блокують. >>>>>>>>>прес-служба Громадської ради "Святий Юр"



Палач Украины

27.08.2015р.

Всем понятно, что это Путин. Не понятно другое: почему Путин не признан таковым громогласно, официально?? Почему он ездит по миру как порядочный и с ним разговаривают как с порядочным?? Чья тут недоработка?? Наших политиков и дипломатов?? Или мировых??

Во всех своих визитах, во всех своих интервьях Путин очень убедительно повторяет одну и ту же ложь. Он буквально долбит ею своих слушателей по темечку. И, похоже, что сам начинает в неё верить.

Чтобы этой лжи противостоять разложим её по пунктам. >>>>>>>>>КРЫМСКИЙ АНАТОЛИЙ



«Хмільний запал знов збуджує уяву, що ми здавен великими були…», - з Юрія Завгороднього.

25.08.2015р.

Переднє слово перше.

Усе частіше ми маємо змогу спостерігати чергову перемогу рутинного, колективного, заздалегідь розписаного; над - спонтанним, натхненним, творчим, можливим тільки в царстві ІНДИВІДУАЛЬНОГО.

Герой роману «Зошити дона Рігоберто» з цього приводу казав наступне: «Досвід громадської діяльності допоміг мені усвідомити ілюзорність будь – яких соціальних утопій і перетворитися в адепта індивідуалізму – став противником корпоративного рабства в його моральному, ідеологічному, психологічному аспектах, противником настільки послідовним, що навіть черга в кінотеатр – я кажу цілковито серйозно – притісняє мою свободу (хоча стояти в чергах все одно доводиться) і перетворює мене в людину з маси…».

Переднє слово друге.

Прилетіла звідкілясь думка, що у геніального художника повинна бути манія. Манія художників – це найцікавіше що є в живописі ! ? Не буду твердити що є певна манія у молодого митця з Полтави – Дмитра Білоконя, а от три складники у його творчості, на сто відсотків присутні. Не знаю також, чи прагне він стати великим художником, а прагнути таки потрібно! На нещодавньому пленері, який проходив поблизу загадкового поселення Деревки, під час камерної розмови у колі художників, Анатолій Лавренко відверто сказав : «Хочу стати геніальним митцем». Браво!... >>>>>>>>>АНДРІЙ БУДКЕВИЧ



«Про гомін гір, і про те, як верховинський місяць сіяв чари…», - мотив із вірша Євгена Маланюка.

17.08.2015р.

Гори гомонять, спілкуються між собою, може сповідаються. Височенні сосни, коли гуляє вітровій теж балакають, а ще, гудуть, стогнуть, із усіх усюд звучна відповідь луною вертається. А вранці, на світанку побачиш усю красу, яка постала перед очима, то завдяки чарам, посіяним вночі верховинським місяцем, а він особливий…

Василь Вовчок, відомий закарпатський живописець, заступник голови Закарпатської обласної організації НСХУ, народився у селі Нижній Бистрий, Хустського району. Він зростав і формувався у такій місцевості, що не пізнати природу і характер гір видається неможливим. Художник надає перевагу пейзажам, хоча пише і прекрасні натюрморти, портрети. Ділиться враженнями про минулий рік: «Він видався неймовірно важким, терпець українців урвався, вибухнув Майданом Гідності. Разом з Борисом Кузьмою (голова Закарпатської обласної організації НСХУ) ми відразу написали петицію на підтримку вимог протестуючих на Майдані. Я їздив до Києва, ходив у храми… У ці драматичні дні народилася онука Ксенія. І прийшла до мене думка, нам художникам своє робити, потрібно опанувати себе, а творчість зцілює душу і сприяє віднайденню рівноваги у собі. Переконаний, мистецтво навіть під час війни потрібне людям…». Влітку 2014- го Василь поїхав в Нижній Бистрий, косив траву, а під час косовиці… : >>>>>>>>>АНДРІЙ БУДКЕВИЧ



Паралелі світових воєн. Наскільки реальною є загроза 3-ї світової?

04.08.2015р.

Ескалація насильства у світі поступово виходить за межі локальних конфліктів. Напруга у міжнародних відносинах постійно зростає. Чи може це свідчити про виникнення передумов для початку нового глобального військового конфлікту – Третьої світової війни? Щоб відповісти на ці питання, варто згадати причини та передумови Першої та Другої світових воєн.

Отже, 1-ша Світова. Попри те, що після війни держави-переможниці найголовнішим її винуватцем визнали Німеччину, ця війна виникла через цілком певні історичні причини та безпосередні приводи. Причини війни полягали в протистоянні між провідними європейськими країнами. Поява на політичній карті світу внаслідок франко-прусської війни об'єднаної Німецької імперії, порушення рівноваги сил на континенті поставили на чільне місце в Європі Німеччину. Через боротьбу за ринки збуту загострилися її відносини, насамперед економічні, з Англією, Росією та Францією. При цьому найглибша прірва у взаєминах пролягла саме між Британією та Німеччиною. >>>>>>>>>ДМИТРО СІНЧЕНКО



Путина бить его же оружием

28.07.2015р.

Позиция Путина, которую он считает непобедимой, зиждется на двух фундаментальных столпах (просьба не путать со столбами).

Первый столп. Только жители данной территории имеют право решать, как им жить.

Второй столп. Переговоры с сепаратистами должны идти напрямую и на равных.

Поскольку столпы фундаментальные, то выбить их из-под Путина, как табуретку из-под висельника, не представляется возможным. Но можно же сбить из них Путина! На двух примерах я поясню, что имею в виду.

Пример первый. Вот Путин обвиняет украинские власти, что они не хотят садиться за стол переговоров с представителями Донбасса. Мы должны сказать, что это грязная клевета, хорошо осознанная клевета, свойственная гыдоте клевета. На самом деле мы почтём за честь сесть за стол переговоров с представителями Донбасса, но именно с настоящими представителями Донбасса, например такими, каким был Виктор Рыбак. Но Виктора Рыбака зверски закатували путинские скоты. А очередная подлость Путина заключается в том, что он вместо представителей Донбасса подсовывает как раз этих скотов. >>>>>>>>>КРЫМСКИЙ АНАТОЛИЙ



«Іван Марчук – брахман українського і світового живопису»

22.07.2015р.

Хто приходить сюди, у місця де відбуваються виставки картин Івана Марчука? Приходять бажаючі причаститися справжнім малярством. Смисли закладені у його роботи можна відкривати постійно, вони бездонні…

Він належить до елітної касти людей, які одного разу насмілилися відправитися в далекі мандри, ім’я яким – Життя. Перший крок дуже важливий для майбутнього успіху. Ми ніколи не знаємо, якою буде наша дорога і які труднощі очікують на ній. Одначе розуміння власної сили дає відчуття опори, відчуття твердого грунту під ногами. У словах: «Я зможу!», закладений той зміст, що допомагає подолати всі перешкоди і дозволяє відчути смак перемоги… Іван Марчук колись рішуче прорік: «Я єсмь...».

В житті часто зустрічаються люди, котрі не мають власної позиції. Вони покладаються на розум решти, живуть «позиченим» розумом, визнають себе такими, яких ведуть, ця категорія дуже залежна від чужих думок. Чи може такий індивід назвати себе вільним? Навряд. Стати любомудром для себе, ось одне з вищих завдань.

Бути вояком також важливо, не за фахом. Вояк – це особистість, яка навчилася жити день за днем у копіткій праці. А праця на добро, радість, творча праця – це та сила, що в більшості з нас залишається приспаною. Якщо ж прокинеться, то дає такий енергетичний поштовх! Самоаналіз, ще одна необхідна складова. Нелегко це робити, та потрібно, бо як обійтися без дослідження потаємних лабіринтів власної душі? Опісля приходить пізнання і відкриття власної сутності і стан споглядання. >>>>>>>>>АНДРІЙ БУДКЕВИЧ



Чи має сенс дискусія із зомбі? До питання перейменування Кіровограда

19.07.2015р.

Нещодавно в Кіровограді відбулась Всеукраїнська науково-практична конференція «Перейменувальні процеси в топоніміці як ціннісний вибір українського суспільства», на яку з’їхалося понад 30 провідних учених зі всієї України.

Науковці в один голос підтримали необхідність зміни радянської назви Кіровоград і висловили свої думки з приводу можливої нової назви. Вони критично оцінили можливість повернути місту імперську назву Єлисаветград та надати йому нову назву Златопіль (саме ці два варіанти називають найпопулярнішими).

Натомість, науковці запропонували прив’язатись до гідроніма – річки Інгул. Тим паче, що на території нашого краю знаходилась Інгульська паланка Війська Запорозького, на території сучасного міста – Інгульська слобода, а фортеця і саме місто на європейських картах 1750-1779 рр. позначалось не інакше, як Інгулгород. Тим же шляхом нині йде місто Дніпропетровськ, назву якого, найімовірніше, виводитимуть від найбільшої річкової артерії країни.

Проти повернення Єлисаветграда озвучили цілий ряд аргументів, найголовнішим з яких було її колоніальне і штучне походження. Повернення російських імперських назв, особливо – в умовах війни з Росією, є неприпустимим. >>>>>>>>>ДМИТРО СІНЧЕНКО



Соціальна революція – це перерозподіл власності, а не реформи чи їх імітація

15.07.2015р.

Майдан важко назвати революцією, бо ніяких соціальних, економічних змін поки що не відбулося. Відбулися тільки деякі політичні зміни, зсучений зек-президент, не витримавши тиску відповідальності, утік до «гражданіна начальника» під крило, за ним посипалися діючі на той час злочинні організації партії регіонів. Вони, правда, втративши владу над всією Україною, вирішили за допомогою того ж кремлівського «кума» хапнути території, де вони давно, дуже давно, ще з часів комсомольської юності є не те, щоб царьками, але навіть богами. Бо тут у них і землі, і покірні кріпаки, прикріплені до тракторів, копанок і шахт, і знаменитий народєц, за останні сто років понаїхавший на заробітки з російського нечернозєм`я, який, як і належить етносу, що останні триста років за указом Петра Романова називає себе росіянами, в ненависті своїй до людей не має аналогів в світі. Але і тут вийшла промашка, бо в Кремлі донецьких за людей не рахують і у кремлівських параноїків в Донецькій і Луганській областях свої інтереси.

А от в Україні при владі фактично залишилася та ж сама банда. Тільки не її донецький авангард, а другий чи третій ешелон казнокрадів, які як виконували волю олігархів, так і виконуватимуть. Олігархи ж як вирішували все в країні, так і вирішують, просто фінансові позиції Рината Ахметова в зв`язку з його холуйством у відношенні до того ж Кремля і кривляннями в стилі «і вашим, і нашим» - послабились, а от іншій олігархії живеться так же солодко, як і жилося, багатьом навіть стало краще. Бо навіть війна додала їм чимало дохідних місць, бо немає солодшого товару, ніж віджатий товар. >>>>>>>>>АНДРІЙ ПАВЛОВСЬКИЙ



«Геть з душі чужинную оскому, свої скарби поставити за ціль…», - Леонід Мосендз. (Спроба проникнути вглиб сутнісного наповнення двох картин видатного митця Валерія Франчука – «Ідіть, сини, погуляйте. Гайдамаки», та «На землю іній сів»).

14.07.2015р.

Моє бачення ніяким чином не претендує на вичерпне пояснення цього явища (творчість В. Франчука – це явище). Ці викладки усього тільки спроба прояснити окремі змісти живопису художника, і дати відповідь, хоча б на декотрі з них…

Він має природжений хист жити в гармонійній злагоді з природою, володіє своєрідним радаром духовної проникливості в славні, переможні сторінки української історії, у світ сильних українських індивідів, імена котрих будуть згадувати завжди. Не звертає уваги на повсякденні клопоти і проблеми, бо вміє не помічати їх. Тому й творчість його небуденна.

Зокрема, у «текстах» картин прочитується екзистенційність і засади феноменології. Митець має право за первинне вважати – індивідуальне духове життя, що спирається на методи суб’єктивного пізнання усього.

Всі закони природи і поведінка усіх форм життя перебувають у зв’язку з математичними принципами Всесвіту. Дух з’явився у цьому світі не паралельно з нами, не завдяки нам і нашій фантазії, він панував одвічно. Минуле, сучасність, майбуття – пронизані чисельними нитками часу, варто лише дослідити і зрозуміти цю пов’язаність. Шкода, що мислення, свідомість багатьох людей хибує короткозорістю. >>>>>>>>>АНДРІЙ БУДКЕВИЧ



Да заткните же Путина наконец!!

10.07.2015р.

Хоть кто-нибудь заткните его!! У нас же есть президент и министерство иностранных дел, и наконец, министерство информационной политики Украины.

Почему вы позволяете этому палачу Украины ездить по миру, вырядившись в тогу миротворца и обливать грязью Украину, которой он же пускает кровь?? Вы что?? Из другой страны?? Или вы как и декабристы страшно далеки от народа??

А заткнуть Путина легко. Он изо всех сил прикидывается честным и порядочным, но постоянно проговаривается, какая он гадость. Я не знаю ни одной речи его, ни одного интервью, ни одного высказывания, за которые нельзя было бы ухватиться и вымахать его по-людски.

Не будем далеко ходить, а возьмём интервью итальянской газете Corriere della Sera 6 июня 2015 года. >>>>>>>>>Крымский Анатолий



Навіщо Путіну створювати ІДІЛ?

07.07.2015р.

Нещодавно у ЗМІ промайнула новина про полковника МВС Таджикистану, який пішов воювати на боці Ісламського Халіфату. Бойовик пояснював у своїй заяві причини переходу на бік ісламських терористів та закликав усіх правовірних мусульман припиняти працювати на невірних у Росії, натомість приєднуватись до армії ісламістів.

Українські мас-медіа, як, втім, і більшість світових ЗМІ, не приділили цій новині особливого значення. А дарма, адже вона має пряме відношення як до глобального військового конфлікту, який назріває у світі, так і до війни на Донбасі, як до однієї з головних його частин. Однак, наразі, аналітики рідко пов’язують між собою дві війни – українську та близькосхідну, не зважаючи на те, що вони мають чимало спільних рис. Які? Озвучую: >>>>>>>>>ДМИТРО СІНЧЕНКО



«…Ніби, тоншим за промінь зорі, дивним пензлем торкне полотно…». (Вибух емоцій, почуттів, уявлень, бачень, породжених знайомством з картинами ОКСАНИ ОДАЙНИК).

05.07.2015р.

Картини Оксани Одайник здається насправді знаходяться в координатах Сонячної системи, вони наповнені теплом і огорнуті сяйвом променів тисяч сонць, тому – сонячні…

Вишуканий взірець поезії з – під пера Валентини Давиденко (поет і митець), має родинне відношення до живопису нашої героїні:

«Хто запалює там ліхтарі.

Крапа світлом на темне вікно,

Ніби, тоншим за промінь зорі,

Дивним пензлем торкне полотно».

(З вірша «Зеленаві твої небеса»).

Оксана Одайник походить з унікальної родини. Батько – Вадим Іванович Одайник (1925 – 1984, роки життя), митець світового рівня. Народився в Одесі, з 5 літнього віку у Києві. Випускник (2й випуск) Київської середньої художньої школи імені Тараса Шевченка. Здобув фахову освіту у Киівському державному художньому інституті, де студіював науки під керівництвом відомих художників – викладачів: К. Єлеви, В. Костецького. І. Штільмана, інших. В 1978 році отримав звання народного художника УРСР.

Мама =- Зоя Олександрівна Самойленко (1924 – 2002, роки життя), прекрасний живописець, автор пейзажів, натюрмортів, жанрових полотен. >>>>>>>>>АНДРІЙ БУДКЕВИЧ



«І щоб чиясь душа торкнулася трембіти…». (Роздуми про творчість Івана Ілька, метра закарпатського живопису).

20.06.2015р.

«Гори зимують

Під вікнами

Землю батьків

Поклав мені бог

На серце

І вільним стану

Спершись на свій меч».

(Тарас Мельничук).

Він професійно володіє мистецькою зброєю – пензлями і фарбами. Картини заслуженого художника України Івана Ілька хочеться передивлятися так, щоб це дійство продовжувалося якомога довше, щось у цьому дійстві є спільне з читанням надзвичайно цікавої книжки. Дивишся, скільки ж сторінок залишилося? Зовсім не для того, щоб дочитати пошвидше, навпаки, аби читання не закінчувалося… >>>>>>>>>АНДРІЙ БУДКЕВИЧ



«Непомітне» джерело наповнення бюджету, або Тютюновий фронт. Як захистити українців не витрачаючи, а заробляючи?

11.06.2015р.

Не буду вкотре розпинатись про соціальні проблеми українців, зростання цін та зменшення купівельної спроможності. Про це неодноразово вже писалось, та й доводити тут нічого – всі громадяни і так в курсі, адже щодня відчувають це на власному гаманці.

Та чи на все піднялись ціни? Аж ніяк. Їжа і комуналка, тобто витрати, необхідні для нормального існування людини, зросли в ціні, а продукти, що це життя вбивають – тютюн та алкоголь, залишились практично на тому ж рівні. Тобто, вони стали доступнішими по відношенню до решти товарів.

Чому так відбувається? Тому що тютюновим корпораціям вигідніше продавати більше продукції за меншими цінами, ніж навпаки. Акцизи на тютюнові вироби не переглядаються, не зважаючи на декларовану Урядом жорстку економію та нестачу фінансів.

Що дасть збільшення акцизів? >>>>>>>>>ДМИТРО СІНЧЕНКО



«Від серця до Бога навпростець дорога», - народна мудрість. ( Аналог епіграфа: «В історії людства основний конфлікт відбувається між вірою і безвір’ям” – Й. В. Гете).

07.06.2015р.

Переднє слово.

В сонячні дні літа і дощові, восени і взимку, проспектом Свободи, що в

Уж – городі прогулюється невисокого зросту пан, він вирізняється прискіпливим поглядом, благородною сивиною, високою культурою поведінки, яка була характерна місцевим городянам, до приходу влади безбожників. Зацікавлений погляд до всього, що його оточує, не випадковий, це погляд Художника. Цей пан справді митець і дуже навіть непростий… >>>>>>>>>АНДРІЙ БУДКЕВИЧ



З голови на ноги. Про проблеми викладання української історії

04.06.2015р.

Моя дружина Олена давно виношувала одну думку. Гризла вона її майже 10 років, з моменту вступу на історичний факультет поважного класичного університету. Що її обурювало тоді і не дає спокою досі? Те, як викладається історія України в українських ВУЗах.

А тепер трохи її університетського досвіду, від першої особи:

1-й курс

Вивчаємо історію України від давніх часів до... ліквідації гетьманства. Як це можна втиснути в один рік?

Та півроку потрібно на те, аби вивчити Трипільську культуру, кіммерійців, скіфів, сарматів! А от гунів (Велику імперію Аттіли), готів - взагалі забувають. Так, пробігли по нашій території, і… всьо! >>>>>>>>>ДМИТРО СІНЧЕНКО



«Коани пластичного скульптора Василя Сочки, або фрактальна геометрія як мозаїчна композиція».

03.06.2015р.

Аналог переднього слова.

Французький письменник Жан Блон, автор книжки «Великі кочів’я» розмірковував: «Люди значно більше, аніж вони гадають залежать від Космосу, злиті з ним. Нам здається, що ми тільки присутні як байдужі глядачі при нескінченному русі тварин, які кочують по нашій планеті, але це омана. Якимсь чином і ми змінюємося, змінюємося, навіть коли лишаємося на місці..».

Василь Сочка у своїй творчості – живописі, фото – мистецтві, а найбільш, у своїх пластичних скульптурах по дереву, втілює непросту місію «зв’язкового», поміж Космосом і Землею. Хто знайомий з його роботами зрозуміє мене, а можливо й погодиться.

У буддистів є короткі оповідання (коани), що містять алогізми і парадокси, вони доступні інтуїтивному розумінню. Доречним буде питання: «Що спільного між термінами алогізми і парадокси, та у вищій мірі гармонійною творчістю Василя Сочки?». Мета коану – надати психологічного імпульсу для досягнення просвітлення. Дуже схоже завдання постійно ставить перед собою обдарований митець. >>>>>>>>>АНДРІЙ БУДКЕВИЧ



Україна 2020. До чого маємо прагнути?

02.06.2015р.

Події довкола України - це величезне випробовування, яке водночас може нас як повністю знищити, так і піднести на небувалий рівень розвитку. Україна або повністю зникне з політичної карти світу, або стане його новим центром.

Такі виклики історії змушують нас ставити собі амбітні цілі та впевнено йти до їх реалізації. Але й тут – кожен розуміє амбітність по-своєму. Для одних амбітною метою буде повернення Україні Криму, або збереження Донбасу у складі України, або взагалі збереження української державності. Для інших пріоритетами будуть безвізовий режим з ЄС, вступ до НАТО, заявка на членство в ЄС… >>>>>>>>>ДМИТРО СІНЧЕНКО



Путин убьёт нашу Надю

01.06.2015р.

Я жил себе потихоньку в меру разгильдяйской жизнью и вдруг эта мысль не возникла в моей голове, а откуда-то в неё влетела. Я вдруг очень чётко осознал, что по-другому не будет, что это убийство обязательно случится.

Это будет выглядеть, как смерть Милошевича. То есть её утром обнаружат мёртвой и всё. Мы благородно повозмущаемся, но ничего сделать не сможем. То же самое сделает Запад, но и всё на этом закончится. Запад же проглотил сбитие своего Боинга. Останется только незаживающая рана в сердце её матери.

Путин же привычно сделает свою морду лица кирпичом:

Нащо йому про теє знати,

Що, може, плаче бідна мати

Та побивається, як рибонька об лід:

Він Вовк, він пан… йому не слід… >>>>>>>>>КРЫМСКИЙ АНАТОЛИЙ



Несудимі будете. Як змінити судову систему?

29.04.2015р.

Судячи з інформації, яку ми отримуємо з вітчизняних ЗМІ, головним бар’єром на шляху боротьби з корупцією стала судова система. Здається, судова корупція незнищенна. Суди не піддаються люстрації і чинять їй ефективний опір. Суди вперто намагаються не засуджувати суддів за жодних обставин і за жодні злочини.

Прокуратура, СБУ та МВС ніби то і арештовують високопоставлених корупціонерів та злочинців, а суди їх відпускають на волю під будь-яким приводом. Отже, в громадській думці образ головного гальма зміни системи вже створено. Це, в першу чергу, наша «найгуманніша» судова гілка влади.

Чи так це є на справді – важко сказати. Особливого бажання з боку Президента, нардепів та урядовців змінити цю ситуацію, на жаль, також не помітно. Законів, які б кардинально вирішували проблему, навіть не зареєстровано. Вже ухвалені закони, як бачимо, відчутного ефекту не приносять.

Суддівський інстинкт самозбереження не дозволяє суддям самостійно очиститись від корупціонерів та злочинців, адже злочинною є вся система. Вони не здатні переатестувати один одного, адже тих, хто хотів би змінити систему – мізерна меншість. Виявити таких – надскладне завдання, яке забере чимало часу, якого ми не маємо. >>>>>>>>>ДМИТРО СІНЧЕНКО



«Багатоголосся письменства Михайла Слабошпицького»

24.04.2015р.

Вони ( росіяни ) і їх імперія віками присвоювали собі у заслугу досягнення талановитих, видатних людей, не московського походження. Гоголь, Короленко, Мережковський – з письменників, Малевич, Левітан – з митців, Вернадський, Корольов – з учених…Цей перелік можна продовжувати ледь не до безкінечності. Брехлива за своєю сутністю держава, такий же, в своїй основі і народ, що живиться віками вкраденою і нахабно присвоєною історією Русі – України.

Як у документальній ретроспективі, думкою гайнув у рік 1986- й. У кіоску – книгарні переглядав різні книжки, відшукуючи потрібні й цікаві. До рук потрапив роман – есе « Марія Башкирцева», авторства Михайла Слабошпицького. Цю ошатну, чудесно оформлену книжку, без перебільшення, не прочитав, а « проковтнув». Збереглося в пам’яті і ім’я автора.

Рік 2014 – й .Під час перебігу гарячих подій у контексті Революції Гідності пощастило познайомитися з Михайлом Федотовичем. Багато води спливло в українських річках за 28 років… Прочитав не одну книжку дуже своєрідного, уособленого письменника – науковця.

Пан Михайло – то надзвичайно щира, інтелігентна, доброзичлива і приязна українська людина. Останні риси часто притаманні видатним особам. Ще будучи студентом – першокурсником факультету журналістики, працюючи у бібліотеці Академії Наук, віднайшов інформацію про Марію Башкирцеву. У різних джерелах про неї згадували, як про – російську, польську, французьку художницю. Уродженка села Гавронці, Диканського повіту, Полтавського краю. « Вона – українська художниця. З нелюбов’ю відгукувалася про Росію», - каже Михайло Федотович і у продовження, цитує по пам’яті уривок з « Щоденника» Башкирцевої : « Росіян я не знаю, сміялася з їхньої мови…». >>>>>>>>>АНДРІЙ БУДКЕВИЧ



В столиці Мордору

21.04.2015р.

Чому мені довелось їздити до столиці ворожої держави, я писав ще в попередній статті «Інформаційне айкідо». Цього разу вирішив описати свої емоції та враження від візиту до міста.

Дорога

Ніколи не розумів тих людей, які бояться літати літаками, віддаючи перевагу наземному виду транспорту. Адже це і зручніше, і безпечніше, і швидше, і… дешевше. Саме так, лоу-кости Київ-Москва обходяться дешевше, ніж потяг чи автобус. Тому літаки завжди майже повністю заповнені людьми, а потяги їздять порожняками. Мені лишень не зрозуміло, навіщо катати десятки вагонів, в яких перевозити по одному пасажиру?... Ну добре, я гіперболізую. У моєму вагоні пасажирів було вдвічі більше, тобто… два.

А ще, від польоту можна отримати суттєве естетичне задоволення. При чому, в будь-якому разі. Вночі ти насолоджуєшся вогнями зменшеного міста, вдень – білосніжними хмаринками та неймовірними краєвидами, які, щоправда, дещо псують гори сміття, яке люди не вважають за потрібне прибрати, а природа ще не встигла сховати за зеленими заростями. >>>>>>>>>ДМИТРО СІНЧЕНКО



«Серед білих – білих хат, чорний зріс олігархат…», - Іван Драч

18.04.2015р.

Нещодавні події політичного театру України нагадали про те, який насправді суспільно – політичний лад панує в державі. Дужчим у перетягуванні «мотузки інтересів» виявився власник корпорації «Рошен», він же, по «сумісництву» Президент України – Петро Порошенко. Інша сторона, яка ніби – то «програла», це – Ігор Коломойський і його команда, він же – один з найбагатших представників олігархату, із когорти так званих «дніпропетровських».

По своїй сутності демократія, це форма правління, що традиційно контролюється на самій верхівці панівною олігархією. В реальності завжди є невелике коло нагорі, яке вирішує будь – що в повній мірі, тому прикриваючись шатами демократії, істинною формою правління є – олігархат. >>>>>>>>>АНДРІЙ БУДКЕВИЧ



« На кінці уяви, де сходяться дві паралелі, пропахла айстрами моя Сон – Країна»

14.04.2015р.

Полтава. Сквер, що праворуч від Жовтневої, однієї з головних, але затишних вулиць старого міста. Завжди думав, що то й не місто, де немає давніх забудов.

Тепла, камерна, змістовна розмова, довкола раює літо, багато сонця, а сонце – радість… Дуже не хотілось, щоб хтось швиденько запхав літо у лантух, вкравши його у нас, та поніс, пришвидшуючи ходу, десь ген аж за обрій.

Співрозмовниця відома мисткиня молодої генерації, зовнішньо стримана, рівним голосом веде мовлення, від початків, себто, епізоди – згадки про дитинство. Та несподівано прорвався щирий сміх, смішинки покотилися срібними краплинами і загубилися у густій траві… Радісно людині від споминів про дитячі роки, і від сновидінь, які наснилися у Сон – Країні. Ніколи так солодко, так спокійно, не спиться, як у ті літа, коли дитинча зачароване теплом маминого слова, або пісні. >>>>>>>>>АНДРІЙ БУДКЕВИЧ



Війна, ціна, зарплати і критика

09.04.2015р.

Сьогодні тільки лінивий не говорить про ріст цін та падіння гривні. Ціни ростуть майже на все – від продуктів до комунальних послуг, від доларів до пального... Не стосується це зростання лише праці. Вона стрімко падає в ціні.

Зменшується не лише купівельна спроможність громадян, але й розміри зарплат. Ба більше, йде активний наступ на пенсії та стипендії. Уряд намагається максимально зекономити на звичайних громадянах, і, водночас, не чіпати своїх спонсорів.

Всі проблеми у нас звикли пояснювати війною, яку ми нібито й не ведемо, і розкраденою попередньою владою казною. Звісно, ці фактори мають значний вплив на економічну ситуацію, але чи достатньо робиться, щоб його зменшити? І тут дуже зручно вигукнути: «під час війни владу не критикують!»

«Як же не критикувати Порошенка, якщо він, фактично, керує НБУ?, - дивується блогер Олександр Солонько, - Банки один за одним «лускаються», доки його «Міжнародний інвестиційний» нарощує активи. «Альфа-банк» з російськими бенефіціаріями набирає, отримуючи необхідне рефінансування». >>>>>>>>>ДМИТРО СІНЧЕНКО



«Місце сили - там, де зникає час…», - Павло Щириця. (Коротка розповідь про філософію і психологізм творчості Олександра Сидорука – про Місця Сили, про живі копиці, та дещо інше…).

07.04.2015р.

«На мій погляд, найбільша наша помилка знаходиться у переконанні, ніби- то духовий чинник людського життя – це щось таке, що вже сформувалося і давно пізнане. Якщо історія і вчить нас чомусь, так тільки тому, що знання і культура людства постійно розвиваються. Незмінними і догматичними являються лише приватні думки окремих людей. Істина значно більш динамічна, і найбільша радість в житті – її вільна течія, набуття наших власних істин, які ми повинні повідомити світу, споглядання того, як ця істина розвивається на шляху синхронності, набуваючи ясних, чітких обрисів, особливо тоді, коли зачіпає життя оточуючих…», - Джеймс Редфілд. І на доважок, ще одна цитата цього письменника, яка так, чи інак, перегукується з першою: «Усі ми рухаємося до певної мети, і кожне нове покоління творить на основі досягнень попереднього, намагаючись виконати призначення, про яке ми заледве можемо згадати. Усі ми перебуваємо в стані пробудження і усвідомлення того, хто ми насправді і яка наша місія на Землі, а це, дуже часто завдання достатньо важке».

Переживання, спостереження, роздуми Олександра Сидорука, - як української людини і живописця у дечому суголосні з вище сказаним. Але чому Горянин ? Знаю Олександра вже не перший рік, доводилось багатенько спілкуватись на різноманітні теми гуманітарного штибу. Найбільш закріпилося у пам’яті, - що він той тип митця, котрий попри певні сумніви, вагання, дискусії зі своїм другим «Я», впевнено не те щоб прошкував, а- рухався вгору, не тільки в горах… Не оминаючи прості, але важко вирішувані життєві проблеми, він вперто і послідовно рвався душею до горішнього.. >>>>>>>>>АНДРІЙ БУДКЕВИЧ



Інформаційне Айкідо. Як перемогти «Гебельс ТБ»?

05.04.2015р.

Айкідо — єдиний у світі вид бойових мистецтв, в якому геть відсутні змагання з причини високої можливості нанесення травми супернику. Практика айкідо дозволяє вивчити особливості будови людини і способи ефективної відсічі при несподіваній атаці. Не в образу буде сказано, але це спорт, як правило, худорлявих і «сухих» людей, що не володіють фізичною міццю.

Таким і був засновник — невисокого зросту, не особливо щільний чоловік. Але знання анатомії, ергономічність і плавність рухів, таймінг технік і переміщень в айкідо дозволяють і без застосування грубої сили піти від загрози і нейтралізувати супротивника. Це ще одна унікальна особливість айкідо: з його допомогою будь-яка людина, будь-якої комплекції, може знешкодити нападника, навіть якщо той набагато важче і сильніше. >>>>>>>>>ДМИТРО СІНЧЕНКО



«Ніби місто – як всі міста. Але місто – як жодне з міст…», - Павло Щириця. (Дещо про віртуальну подорож до Чернігова і до міста, назва якого ще в розробці. Подорож відбулася завдяки появі двох картин полтавського художника і музиканта – МАКСИМА ЮХНО)

03.04.2015р.

На полотнах подеколи митці відображають те, чого бракує в житті, або, що було недосяжним, зрештою, нереалізовані мрії здійснюються у творах мистецтва. Зображене на картинах подає сигнали, з допомогою них, митець вводить нас у світ своїх ідей, прагнень, поривань, мрій. Словом художника є кожен доторк пензля до площини картини, зі слів – мазків вимальовується живописний твір.

У роботах цього не рядового художника Полтавщини вчувається музика, а в тій музиці багато недомовленості… Згодом, звіддаля починають долинати ритмічні звуки, так подібні до мелодії «Болеро» Моріса Равеля. Знову настала тиша… Японський автор 14 століття Йошіда Но Канейоші писав: «Тільки той, хто має поверхове розуміння, хоче упорядкувати речі у завершені ряди. Бажано мати незавершеність…».

Перед нами картина –«Чернігів»… Одне з найдревніших міст Русі – України. Столичний град землі Сіверської, а сіверяни – одне з племен, яке являється складовою часткою українського народу. Сіверяни заселяли землі, де течуть річки – Десна, Сейм. Сула, Псел. До нащадків цього племені належать чернігівці, полтавці, сумчани., мешканці окремих районів – Київщини, Харківщини, Білгородщини, Брянської і Курської областей. Перша згадка у літописах відноситься до 884 року. Ще у 17 столітті на окремих мапах можна зустріти назву – «Сіверія». О, то були норовливі,войовничі предки. Вони тривалий час змагалися з полянами за головну роль у державі. Були перемоги, були і поразки. Це протистояння мало характер міжплемінного, то було і змагання між князями київськими і чернігівськими, проте в межах однієї великої держави – РУСЬ. >>>>>>>>>АНДРІЙ БУДКЕВИЧ



«Там, де панна сумна у ожиновому намисті зберігала печалі осяяних вівтарів», - з вірша Олени Гаран

25.03.2015р.

(Розбурхана уява, фантазії, різні бачення, які викликала картина Лариси Бровді «Жінка з букетом» і повторне знайомство з ляльками – мотанками Наталки Свиридюк).

Логіка тут недоречна, бо спрацювала уява. Вишикувати в уявний ряд усе це непросто, та все ж… Статуї острова Пасхи, антська богиня родючості – Пачамама, скіфські баби, ляльки – мотанки Наталки Свиридюк і картина Лариси Бровді «Жінка з букетом». Шкода, що сучасна наука прагне визнавати лише те, що може мати матеріалізовано – археологічне підтвердження. Бо окрім археології, існує філософія історії, або історіософія, вона дуже недооцінюється. Знання потребують фактів, а розуміння ?

Візьмім до уваги свідчення доктора Судхофф. Вона каже, що отримала повідомлення від вібрацій Всесвіту. Це промовив не теоретик – фізик, що володіє знаннями про субатомні частки і знає про властивості електронів. Ні, ця пані вивчала англійську і археологію. Існує, пише ця дама, - «холотропний стан свідомості», в котрому кожен може відчути «єдність Всесвіту як нероздільного єдиного». Ця жінка – пошуковець також говорить про «стан блаженства», він знайомий і письменнику – досліднику Еріху фон Денікену. Пан Еріх запевняє нас, що ніколи в житті не вживав наркотичних засобів, та так і не зумів «зодягнути» у слова, щоб виглядало науково, опис того стану, у який потрапляв, радше завантажувався.

Аргументів прямих ніяких, але…, гіпотетично у мистецьких баченнях може існувати деякий тривкий зв'язок, та щось споріднене, між архітектурно – символічними статуями, фігурами древніх богів дохристиянської епохи, окремими творами сучасного малярства і ляльками – мотанками. Хоча, це тільки візійно– уявна гіпотеза, з художньо – знаковим підтекстом… >>>>>>>>>АНДРІЙ БУДКЕВИЧ



Невшановані герої. Про проблеми національної пам’яті

20.03.2015р.

Російсько-українська війна на південному сході актуалізувала тему української героїки. Вона як створює нових, так і змушує нас пригадати і зрозуміти старих.

Всеукраїнський ленінопад звільнив чимало місць для вшанування власних історичних постатей та подій. Проте, коли доходить до діла, часто-густо доводиться чути суперечки про те, наскільки значимим був той чи інший персонаж для нашої історії, наскільки позитивним був його внесок в розбудову Української Держави.

Навіть у шкільних підручниках з історії нас вчать, ніби УНР Грушевського – це добре, а Гетьманат Скоропадського – погано, Хмельницький – «гарний» гетьман, а Виговський – «поганий», князь Володимир- «великий», а Святослав ніби й не зробив нічого вартісного в нашій історії… >>>>>>>>>ДМИТРО СІНЧЕНКО



«Часткова мобілізація» політичних партій. Приклад Кіровограду

17.03.2015р.

Минуло пів-року з моменту фактичного оформлення нового політичного ландшафту України і чверть року – з моменту закріплення цих розкладів у парламенті.

Нагадаю, до нинішнього складу Верховної Ради потрапили лише 6 політичних партій, 5 з яких створені, де-факто, перед самими виборами. Звісно, їх не можна було вважати справжніми партіями, адже вони не мали ані членів, ані партійних організацій. Чи змінилась ситуація сьогодні? Чи готуються нові партії до місцевих виборів? Чи «мобілізують» безхозних активістів до своїх лав? Спробую проаналізувати на прикладі кіровоградського політикуму.

Лідером минулорічних парламентських виборів, як відомо, несподівано став наспіх зліплений список політичного проекту «Народний Фронт». Робити з нього партію почали тільки на початку січня цього року – провівши конференцію і обравши керівництво. Основу «нової» партії склали екс-фронтозмінівці, розбавлені екс-батьківщинівцями. >>>>>>>>>ДМИТРО СІНЧЕНКО



«Ради победы я откажусь от….» Чем жертвуют украинцы ради своей страны (истории)

16.03.2015р.

Равнодушие — это паралич души, преждевременная смерть.

А.Чехов.

Война в «соседнем мире»

«Я не знаю, как», «я не знаю, чем», «мне нечем» - в основной своей массе такие ответы можно услышать на вопрос «помогаешь ли ты?»

Люди не хотят расставаться со своими деньгами, вещами, комфортом, брать на себя ответственность. Говорят, это все равно не поможет, все без толку, этим должно заниматься государство.

Многие ведут себя так, как чеховский «человек в футляре» - закрылись в своих «коробченках» и думают, что и без них обойдутся. Пусть помогает кто-то другой.

Наши сегодняшние истории - о тех самых «кто-то». Без пафоса и лишних слов. Реальные истории реальных людей, которые, в отличие от большинства, решили для себя: если не я, то кто же? >>>>>>>>>Ольга Калениченко



Союзники Москви. Хто воюватиме на боці Росії у Третій світовій війні?

11.03.2015р.

На міжнародних самітах, зустрічах, засіданнях ПАРЄ, Радбезу ООН та інших міжнародних інституцій стає помітно, що Росія перейшла на риторику СРСР часів Холодної війни. Однак, тоді світ був бі-полярним. Дві надпотуги протистояли одна одній. З одного боку – НАТО, з іншого – країни Варшавського договору. З тих пір НАТО розрослось, а «Соціалістичний табір», програвши війну, розвалився.

І ось, російські делегати залишаються, переважно, в гордій самотності на всіх дипломатичних рингах. Їх позицію не підтримують, їх тези не приймають і жорстко критикують, їх позицію засуджують. Путін, підписуючи документ за документом, навіть не збирається їх дотримуватись, трактуючи все у довільній формі.

На що ж сподівається Москва сьогодні, коли свідомо йде на конфронтацію зі значно сильнішим супротивником? На кого вона розраховує? Кого вважає своїм союзником? Хто увійде до нового «Троїстого союзу»? Спробуємо знайти відповіді на ці непрості питання. >>>>>>>>>ДМИТРО СІНЧЕНКО



«Вавілон був і Ассірія, і пройшли, як сон, як дим…». ( ці віршовані рядки великого поета Євгена Маланюка, і картина великого живописця Миколи Стороженка «Передчуття Голгофи» - ніщо інше, як попередження людству…)

03.03.2015р.

Високі слова Ліни Костенко у повній мірі характеризують малярську творчість і життя академіка Миколи Стороженка:

«При майстрах якось легше. Вони – як Атланти

Держать небо на плечах. Тому і є висота…».

А був випадок, під час розпису стелі під банею церкви Миколи Притиска, Микола Андрійович так захопився процесом писання, що впав з металевого риштовання, зачепившись за металеву конструкцію, сильно поранив руку. Першим на допомогу нагодився Олесь Соловей, відомий митець і учень пана Миколи. Та він і у ту драматичну миттєвість в іншому розумінні, втримався на висоті…

Сходження на верховину не дає справжнього відчуття висоти, якщо над головою не видно інших верховин, що мріють понад хмарами, а внизу не глибочіють темні провалля. Прагнути верховин знання… Те й робив завжди. >>>>>>>>>АНДРІЙ БУДКЕВИЧ



Базовая брехня

27.02.2015р.

Россия, как деликатно говорят дипломаты, стремиться сохранить Украину в своей орбите не имея на Украину никакого права. А если отбросить дипломатическую деликатность, то Россия пускает нам кровь и будет пускать, пока мы ей не отдадимся.

А теперь давайте разберём идеологическое прикрытие русской агрессии.

Позиция России: Оценка может быть только одна – это антиконституционный переворот и вооружённый захват власти.

Вот она!! Вот базовая русская брехня!!

На самом деле майдан проиграл. Есть же хроника поминутная. На хронике видно, что после кровавой ночи майдановцы мертвые и полуживые валяются. А живых загнали назад.

Власть могла бы применить ещё один штурм и зачистить майдан. Но от вида крови содрогнулась вся страна. И власть содрогнулась тоже. Власть испугалась содеянного. Президент понял, что надо тикать. И сбежал. Сбежали и ещё некоторые из его свиты. Особо наглые Добкин и Кернес, когда оклимались от страха, то поняли, что ничего не произошло. Они вернулись и дальше правили, как ни в чём не бывало. Добкин ещё себя кандидатом в президенты выставил. Кернес до сих пор властвует. Майдановцы никого не свергали, ничего не штурмовали и не захватывали. Оставшаяся власть была избранная ещё в 2012 году и полностью легитимна. Когда же она успела офашиститься и похунтеть?? >>>>>>>>>КРЫМСКИЙ АНАТОЛИЙ



«Відчинила вікно старість, а за вікном – молодість віддаляється, вона недосяжна…»

25.02.2015р.

(Коловорот, калейдоскоп променів – думок, згадок, споминів, порівняльних паралелей, емоцій, цей букет сенсів, був викликаний знайомством з картиною «ХЛІБ ЕЛЛАДИ» Катерини Косьяненко).

Вифлеєм у перекладі – дім хліба;

А хліб - то життя…

Зображене на цій картині відбувалось у місті південному, приморському, паралельному щодо Венеції, бо канал видніється і будинки подібні зовнішньо. Але інша здогадка виганяє оту, першу, та нашіптує – це не Греція…; місто, будинки, небо, сонце, котрого не видко, але яке усе освітлює, це співвідноситься з містом, якого нема? Покликав на допомогу думку сміливого вояка і поета Миколу Гумільова, бо у нього є рядки:

«Наді мною небо Еллади

Не струменить ніжним світлом…».

Дещо більше з’ясувати допоміг інший великий поет, - Євген Маланюк: >>>>>>>>>АНДРІЙ БУДКЕВИЧ



Незаслужені звання

24.02.2015р.

При ухваленні бюджету, коаліція вкотре продемонструвала свій страх перед реформами та неготовність до них. Депутати не тільки не наважились на кардинальну адміністративну реформу, яка б зробила владу відкритою та підзвітною суспільству, дебюрократизувала державні органи і ліквідувала б цілі міністерства... Депутати «дали задню» і у своїх планах зекономити на системі радянських пільг та звань.

Хто не в курсі, нагадаю. В Україні існує ціла купа звань, таких як «народний артист», «заслужений вчитель», «заслужений журналіст», «заслужений юрист», «заслужений економіст», «заслужений художник», «заслужений працівник культури» тощо.

Інститут нагородження почесними званнями вперше з’явився в нагородній системі УСРР на початку існування радянської влади в Україні 1920-х років. Досі він зберігся у більшості пострадянських республік. >>>>>>>>>ДМИТРО СІНЧЕНКО



Что делать с Путином??

19.02.2015р.

Осторожно!! В статье используются недипломатические термины и непарламентёрские выражения. Автор не является их любителем, (даже статью написал «О вреде и пользе мата») но сейчас ВОЙНА. У солдат своё поле брани, у политиков – своё. А поле брани – единственное место, где уместны бранные слова.

Надеюсь, все знают, кто такой Путин и всё понимают, что с ним нужно что-то делать.

Но сначала о том, что наболело. Меня до глубины души возмутили итоги переговоров. Я понимаю наше отступление на фронте – мы воюем со второй армией мира, являясь двадцать первой. >>>>>>>>>КРЫМСКИЙ АНАТОЛИЙ



«Третя імперія». Спецоперація Путіна

17.02.2015р.

Нарешті у Мінську завершено переговори з Путіним про «врегулювання конфлікту на Донбасі». Ніби то всі готові припинити вогонь, відвести важке озброєння, вивести з української території незаконні збройні формування та відновити контроль за кордоном… і, в той же час, на Донбас продовжують іти російські ешелони та «гуманітарні конвої». Хтось має ілюзії з приводу мирного вирішення?...

Чому ж Путін поводиться настільки самовпевнено? Чому не хоче миру і не бажає відпускати Україну? Чому його пропагандисти зухвало погрожують європейським державам збройним вторгненням, а США – ядерною війною, в ході якої сподіваються перетворити Америку на «радіоактивний попіл»?... >>>>>>>>>ДМИТРО СІНЧЕНКО



«Розливи гранатової повені», або «Відкину барви. В кольорі однім перемалюю все…». (Борис Чіп)

15.02.2015р.

Письменник Пелєвін, книжки якого перекладені на 38 мов світу, у романі «Омон Ра» почасти писав: «Пам’ятаю місто Зарайськ. Точніше, не можна сказати ні що я його пам’ятаю, ні що я його забув – настільки в ньому мало того, що можна забути або пам’ятати».

Полтава, на щастя, повна протилежність Зарайська. Це місто так любила моя прощена матуся, я її розумію…Хто відвідав його бодай одного разу, не викине з пам’яті. А ті, кому вдалося ознайомитися з творами кращих митців краю, - даремно й доводити, що побачені роботи, будуть їх навіть

«переслідувати».

Життя Полтави мистецької не сонне, жваве, вирує потужніше, ніж у окремих більших містах ( чисельно, не якісно).Ось відбулася ( 6 лютого) небуденна подія, аж ніяк не локального значення. Розголос уже відлунює по усіх усюдах. Йдеться про персональну виставку Анатолія Лавренка – «Колір граната». Вервечку літ присвятив цей живописець чаклуванню над кольором, уподібнившись до доброго мольфара. Було експериментування з різними барвами – білою, жовтою, брунатною, зеленою,.. Прийшла часина кольору граната і усе навкруги заповнила гранатова повінь…Віршотворець, котрий у дитинстві гасав гоголівською Диканькою, уздрівши цю серію робіт, в поетичному екстазі вигукнув: >>>>>>>>>АНДРІЙ БУДКЕВИЧ



Защитить политически

11.02.2015р.

Как бы там ни было, но мы медленно, но уверенно отступаем. У них потери больше чем у нас?? Допустим. Но когда Россия считалась с потерями?? К тому же западные партнёры оружие давать нам пока не собираются, чтобы мы радикально изменили ситуацию. Что они ждут?? Может они нас предали?? Сдали?? Слили??

Мы не выиграем войну военными действиями.

Однако у наших врагов откровенно слабая политическая позиция. Вот их предводитель Плотницкий говорит: "Если Киев не хочет ее (территорию ЛНР) отдать путем политических переговоров, мы будем двигаться вперед".

А на каком основании собственно?? Их что, местные аборигены просили?? >>>>>>>>>КРЫМСКИЙ АНАТОЛИЙ



Українські ліві. Перервана традиція.

07.02.2015р.

Коли заходить мова про українські ліві партії, у більшості одразу виникає асоціація з Компартією Симоненка та Соцпартією Мороза. Більш обізнані в політиці люди можуть згадати ще Прогресивну соцпартію (Вітренко), Народну партію Литвина, Соціал-демократів Медведчука… а якщо взяти список політичних партій, зареєстрованих Мінюстом, то знайдемо сотні організацій, що позиціонують себе лівими.

Та чи можна назвати їх українськими? Та й, зрештою, чи були вони лівими?

Спершу трохи теорії:

Лівиця або ліві — окреслення політичних сил, що проголошують ідеали соціального поступу та рівності. Загалом, ліві політичні позиції зазвичай включають в себе турботу про тих, хто знаходиться в невигідному суспільному становищі стосовно до інших і припущення, що існують невиправдані нерівності, які повинні бути скорочені або скасовані. Протилежністю лівим є праві, які, навпаки, розглядають ці нерівності як природні або традиційні. >>>>>>>>>ДМИТРО СІНЧЕНКО



Врятуйте Украину

06.02.2015р.

Этот призыв я адресую не солдатам, а политикам. Наша армия воюет со второй армией мира. Сама она при этом не первая и даже не третья. Она лишь в третьей десятке. Поэтому нельзя требовать от неё победы.

Я обращаюсь к политикам и дипломатам. Именно на их фронтах мы сильнее России – за нами правда. А где дипломатические и политические победы??

По телевизору выступал один наш дипломат. Говорит, что тяжело сдержаться, чтобы не двинуть Лаврову в морду лица, когда тот говорит: «Наших войск в Донбассе нет. Вы докажите!! Вы предъявите хоть одного русского солдата».

А заткнуть Лаврова элементарно. Достаточно на всю ООН сказать: «Леди и джентльмены, Вы все слышали эти слова. Совсем недавно этими же словами та же самая мразь прикрывала такую же подлость, выраженную в захвате Крыма. Эта гадина нам всем тогда врала, отлично зная, что враньё унижает. Тогда мы все унизились, прогнулись под Россию. И видите, к чему это привело. Как мы в этот раз поступим?? Опять прогнёмся?? Или дадим отпор??» >>>>>>>>>КРЫМСКИЙ АНАТОЛИЙ



«Таїна Дао Яноша Рейті». (Роздуми, викликані появою нових робіт вільного європейського маляра – ЯНОША РЕЙТІ)

03.02.2015р.

Замість прологу поетичні рядки…

«Даровано світ навспак –

То й так неофітом живи.

Лишивши на схилі знак:

Запилену мову трави…».

З вірша Павла Щириці «Таїна шляху».

Процеси еволюції, мутації, селекції безперервно відбуваються у Всесвіті. Сонячні і планетарні системи сформовані. Декотрі з них прекрасно підходять до панспермії, інші не настільки ідеальні. Астрофізики заклопотані пошуком відповідей на питання: «Що існувало до Великого вибуху?». В одній із теорій, що стосується квантової гравітації, йдеться про наступне: «Простір – час не складається з ланцюжків або атомів простору – часу, але являється сферою безкінечної одноманітності: будь – яка велика структура просто повторюється у зменшеному масштабі, і так до безкінечності…». >>>>>>>>>АНДРІЙ БУДКЕВИЧ



Головна - 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23
Передрук дозволено тільки з посиланням на джерело та автора в друкованому виданні та гіперпосиланням в інтернет-виданні. Всі публікації захищені Законом України «Про авторське право і суміжні права».






МЕТА - Украина. Рейтинг сайтов
    НОВИНИ ПАРТНЕРІВ




bigmir)net TOP 100