АНТИОЛІГАРХІЧНЕ ПОЛІТИЧНЕ ВИДАННЯ

НАША ЕЛЕКТРОННА АДРЕСА: stopcom@ukr.net            Пишіть нам: stopcom@ukr.net           
Головна сторінка

 
RSS підписка нашого сайту

ПІДПИСКА СтопкомUA


НАВІГАЦІЯ
По сайту
• Головна сторінка
• Україна___ПОЛІТИКА
• Світ_____Н О В И Н И
• Аналітика
• Фото
• Відео
• Література
• АРХІВ НОВИН СТОПКОМУ
• Фото дня (архів)
• Політгумор
Влада Закону
Законність і ваші права
• ВГО "ВЛАДА ЗАКОНУ"
• ЗАКОНОДАВСТВО і ПРАВО
• Коментарі фахівців
• Антикорупційна програма
• Зразки документів
 
Про нас
Проект
• Редакція
• Співробітництво
Позитивні і негативні зміни в адміністративному судочинстві
02.02.2012 р.

Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України відносно вдосконалення окремих положень адміністративного судочинства" вніс багато поправок і змін в положення Кодексу адміністративного судочинства України (КАСУ). Загальна спрямованість Закону – зробити адміністративний процес більш оперативним, виключити або хоча б мінімізувати можливість зловживання учасниками процесу їх процесуальними правами, забезпечити одноманітність положень КАСУ з аналогічними положеннями інших процесуальних кодексів (питання заявлення відводу судді після початку судового розгляду, відновлення втраченого судового провадження та ін.).

Однак окрім позитиву, котрий несе Закон, слід також відзначити, що деякі його положення сформульовані вкрай невдало. Добрий намір законодавця мінімізувати зловживання учасниками процесу їх процесуальними правами обернувся надмірним урізанням процесуальних можливостей учасника впливати на хід судового провадження, що викликає сумнів в дійсній відповідності законодавчих новел європейським стандартам в області здійснення правосуддя і, зокрема, положенням Європейської конвенції з прав людини 1950 р.

Серед положень Закону, які заслуговують на схвалення, необхідно відзначити наступні:

1. Зменшений кількісний склад колегії суддів в суді касаційної інстанції (ч. 4 ст. 24 КАСУ).

У відповідності з новою редакцією ч. 4 ст. 24 КАСУ перегляд судових рішень в касаційному порядку здійснюється колегією у складі трьох суддів замість п’яти, як це було раніше. Вважаємо, що така зміна внесена з метою "розвантажити" Вищий адміністративний суд України (далі — ВАСУ), в котрому перегляд судових рішень відбувається в середньому із дворічним запізненням через велику кількість касаційних скарг, що розглядаються, і нестачі суддівських кадрів. Зменшення кількісного складу колегії суддів для розгляду касаційних скарг дозволить формувати одночасно велику кількість колегій та збільшити потік розглядуваних одночасно касаційних скарг.

2. Строк звернення суб’єктів владних повноважень до адміністративного суду обмежений 6 місяцями з дня виникнення підстав для звернення до суду (ч. 2 ст. 99 КАСУ).

Вказане нововведення безумовно носить позитивний характер, оскільки воно спрямоване на досягнення юридичної визначеності в публічно-правових відносинах. До того ж воно зрівнює позивачів — як суб’єктів владних повноважень, так і громадян і юридичних осіб — у можливостях реалізації права на звернення до суду лише протягом строго визначеного часового відрізку. Адже в попередній редакції ст. 99 КАСУ обмежувальний шестимісячний строк поширювався лише на позови осіб (фізичних і юридичних) до суб’єкта владних повноважень і позови прокурора в інтересах особи до суб’єкта владних повноважень. Разом з тим, необхідно відзначити, що вкрай невдалою є формулювання абзацу другого ч. 2 ст. 99 КАСУ, котрим власне і була доповнена ця стаття Кодексу: "для звернення до адміністративного суду суб’єкта владних повноважень встановлюється шестимісячний строк, котрий, якщо не встановлено інше, обраховується з дня виникнення підстав, які дають суб’єкту владних повноважень право на пред’явлення передбачених законом вимог. …". Виникають цілком природні питання — що таке "підстави, які дають суб’єкту владних повноважень право на пред’явлення вимог" і коли в суб’єктів владних повноважень виникають такі підстави? Теперішня редакція ст. 99 КАСУ на ці питання не відповідає, що, своєю чергою, може призвести до зловживань процесуальними правами зі сторони суб’єктів владних повноважень.

3. Подаючи адміністративний позов, суб’єкт владних повноважень зобов’язаний направити відповідачу і третім особам копію позову і додатків до нього рекомендованим листом з повідомленням про вручення (ч. 3 ст. 106 КАСУ).

З нашої точки зору, це безспірно позитивна зміна, котра спрямована перш за все на уніфікацію адміністративного процесу з господарським і цивільним процесами, а також на те, аби позбавити суд від обтяжливого для нього обов’язку здійснювати відправку позовних заяв відповідачам і третім особам.

4. Строк на звернення до адміністративного суду не підлягає відновленню (ст. 100, ч. 4 ст. 102 КАСУ).

У відповідності з новою редакцією ст. 100 КАСУ адміністративний позов, поданий зі спливом строку звернення до адміністративного суду, встановленого ст. 99 Кодексу, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви і доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними. При цьому позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження або судового розгляду справи. Строк звернення до адміністративного суду, встановлений ст. 99 КАСУ, є аналогом строку позовної давності з тією лише різницею, що строк позовної давності застосовується для цілей цивільного і господарського процесів. При цьому відповідні положення Цивільного кодексу України (далі — ЦКУ) не передбачають інституту відновлення строку позовної давності, одночасно передбачаючи інститут надання порушеному праву захисту зі спливом строку позовної давності, якщо суд знайде поважними причини пропуску строку позовної давності (ч. 5 ст. 267 ЦКУ). Ст. 100 КАСУ до внесення в неї змін Законом від 07.07.2010 р. № 2453-VI (новий Закон про судоустрій і статус суддів) також не вживала стосовно строку на звернення до адміністративного суду терміну "відновлення строку", а передбачала, що "адміністративна справа розглядається в порядку, встановленому цим Кодексом, … якщо суд визнає причину пропуску строку … поважною".

Після внесення змін 07.07.2010 р. ст. 100 КАСУ, яка передбачає "відновлення строку на звернення до адміністративного суду", пішла врозріз з формулюванням ч. 4 ст. 267 ЦКУ, котра жодного відновлення строку не передбачала і до сьогодні не передбачає. Теперішнє повернення законодавця до попереднього формулювання статті 100 КАСУ приводить норми КАСУ у відповідність з аналогічними нормами ЦКУ. Таким чином, тепер при пропуску строку на звернення до адміністративного суду з причин, які визнані судом поважними, порушеному праву позивача надається захист за межами строку, що передбачений ст. 99 КАСУ, однак суд не відновлює цього строку.

5. Можливість складання ухвал у скороченому вигляді (ч. 7 ст. 160 КАСУ).

Раніше адміністративний суд мав право виносити шляхом оголошення лише вступної і резолютивної частин винятково постанови. Тепер же законодавець надав суду можливість відкласти на кілька днів складання не лише постанови, але й ухвали суду, оголосивши в судовому засіданні лише її вступну і резолютивну частини.

6. Особа, яка не брала участі в справі, але відносно котрої суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси або обов’язки, може отримати в суді, в котрому знаходиться адміністративна справа, копію рішення, наявного в матеріалах цієї справи, прийнятого адміністративним судом будь-якої інстанції (ч. 5 ст. 167 КАСУ).

Очевидно, встановлюючи таку норму в КАСУ, законодавець керувався наміром зробити адміністративне судочинство більш прозорим і дати можливість заінтересованим особам без особливих перешкод отримати копію рішення суду для того, аби в залежності від викладеного в ній визначити свої подальші дії, наприклад, оскаржити рішення суду або ж звернутися з позовом до відповідних осіб. По суті така новела є позитивною і в деякій мірі навіть революційною. Однак ми вважаємо, що втілити його в життя на практиці буде вкрай складно, практично неможливо. Досить лише замислитися над тим, як зможе працівник канцелярії суду оцінити — впливає чи не впливає конкретне рішення суду на права і обов’язки особи, яка звернулася в канцелярію з проханням про отримання копії рішення суду, — аби зрозуміти, що без законодавчої регламентації вказаної процедури положення ч. 5 ст. 167 КАСУ навряд чи запрацює на практиці.

7. Суд апеляційної інстанції позбавляється повноваження спрямовувати справу на новий розгляд до суду першої інстанції (ст. 198 КАСУ).

Теперішня редакція ст. 198 КАСУ не передбачає повноважень апеляційного суду скасувати постанову і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Виходячи зі ст. 195 КАСУ, при розгляді апеляційних скарг апеляційний суд користується правами суду першої інстанції. Відповідно, ніщо не повинно перешкоджати суду апеляційної інстанції самому здійснювати новий розгляд справи замість того, аби відправляти справу на новий розгляд до суду першої інстанції. З цієї причини ми вважаємо, що скасування п. 6 ч. 1 ст. 198 КАСУ не обмежує конституційного права особи на апеляційне оскарження і є обґрунтованим і — що головне — "нешкідливим" обмеженням повноважень апеляційного суду.

8. В КАСУ втілений інститут відновлення втраченого судового провадження (розділ VII).

Втілення вказаного інституту в адміністративному процесі є не лише черговим кроком на шляху до уніфікації з цивільним процесом (адже в Цивільному процесуальному кодексі України цей інститут існував від початку, з моменту прийняття кодексу), але також встановлює додаткові гарантії повноцінного і ефективного судового захисту прав учасників адміністративного провадження.

Що ж стосується негативних моментів, то серед них ми, перш за все, бачимо такі:

1. Сторін позбавили права клопотати про колегіальний розгляд справи (ч. 2 ст. 24 КАСУ).

Ст. 24 КАСУ в попередній редакції передбачала, що адміністративні справи розглядаються в окружному адміністративному суді колегією суддів за клопотанням однієї зі сторін або за ініціативою суду. Законом ч. 2 ст. 24 КАСУ викладена таким чином, що колегіальний розгляд справи в окружному адміністративному суді можливий лише за ініціативою суду. На нашу думку, таке положення ущемляє процесуальні права сторін.

2. Надмірно скорочений строк вручення судової повістки (ч. 3 ст. 35 КАСУ).

Віднині мінімальний строк на вручення судової повістки, замість семи днів, складає три дня до судового засідання. Вважаємо, що законодавець, задавшись метою в будь-який спосіб прискорити адміністративний процес, надто "захопився" і скоротив навіть ті строки, котрі скорочувати не варто було. Суть встановленого ч. 3 ст. 35 граничного строку полягала в тому, аби дати особі, яка бере участь у справі, достатньо часу для підготовки до судового засідання і прибуття до суду. Навряд чи триденний строк можна вважати достатнім для цих цілей.

3. Відсутність можливості касаційного оскарження по справах про примусове відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності (ч. 6 ст. 1831 КАСУ).

У відповідності до нової редакції ч. 6 ст. 1831 КАСУ судом апеляційної інстанції по справах про примусове відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності є Вищий адміністративний суд України, рішення котрого є остаточним і оскарженню не підлягає. Призначивши ВАСУ судом апеляційної інстанції по цій категорії справ і вказавши, що його рішення є остаточним та оскарженню не підлягає, законодавець таким чином позбавив учасників цієї категорії справ права на касаційне оскарження судового рішення. Теперішня редакція ч. 6 ст. 1831 КАСУ прямо суперечить ст. 129 КУ, котра проголошує, що основними принципами судочинства, серед інших, є забезпечення апеляційного і касаційного оскарження рішення суду.

4. Вирішення питання обґрунтованості касаційної скарги ще до відкриття касаційного провадження (п. 5 ч. 5 ст. 214 КАСУ).

Суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження по справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи. Очевидно, на стадії вирішення питання про відкриття касаційного провадження неможливо дійти висновку про те, чи обґрунтована касаційна скарга, адже для цього потрібно ретельно вивчити матеріали справи, правові позиції сторін, розглянути касаційну скаргу по суті. Звісно, наявність такої норми в КАСУ дає суддям ВАСУ широкі повноваження для зловживань.

ВИСНОВКИ:

Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України відносно вдосконалення окремих положень адміністративного судочинства" вніс багато поправок і змін в положення КАСУ, при чому як позитивних, так і негативних. Так, наприклад, строк звернення суб’єктів владних повноважень до адміністративного суду обмежений 6 місяцями з дня виникнення підстав для звернення до суду, а строк на звернення до адміністративного суду не підлягає відновленню. Тепер при пропуску строку на звернення до адміністративного суду з причин, визнаних судом поважними, порушеному праву позивача надається захист за межами строку, передбаченого ст. 99 КАСУ, однак суд не відновлює цього строку.

Валерія ТРИФОНОВА, Ольга ІВАНІВ

Переклад здійснено сайтом «СтопкомUA». Джерело:

Ліга Закон




Передрук дозволено тільки з посиланням на джерело та автора в друкованому виданні та гіперпосиланням в інтернет-виданні. Всі публікації захищені Законом України «Про авторське право і суміжні права».






МЕТА - Украина. Рейтинг сайтов
НОВИНИ ПАРТНЕРІВ