АНТИОЛІГАРХІЧНЕ ПОЛІТИЧНЕ ВИДАННЯ

НАША ЕЛЕКТРОННА АДРЕСА: v_zakon@ukr.net            Пишіть нам: v_zakon@ukr.net           
Головна сторінка

 
RSS підписка нашого сайту

ПІДПИСКА СтопкомUA


НАВІГАЦІЯ
По сайту
• Головна сторінка
• Україна___ПОЛІТИКА
• Світ_____Н О В И Н И
• Аналітика
• Фото
• Відео
• Література
• АРХІВ НОВИН СТОПКОМУ
• Фото дня (архів)
• Політгумор
Влада Закону
Законність і ваші права
• ВГО "ВЛАДА ЗАКОНУ"
• ЗАКОНОДАВСТВО і ПРАВО
• Коментарі фахівців
• Антикорупційна програма
• Зразки документів
 
Про нас
Проект
• Редакція
• Співробітництво
Суд з банком. Неукладені договори.
06.11.2013 р.

"Шанобливо відхиляю запрошення

приєднатися до вашою галюцинації".

Скотт Адамс

Переважна більшість моїх статей присвячена помилкам банків і проблемам банківських кредитних договорів, укладених період між червнем 2007 року і початком кризи – жовтнем 2008 року. Але, при цьому, нерідко клієнти просять розповісти, які недоліки є в договорах, укладених раніше - в 2006 році і початку 2007-го. Юридичних недоліків у них безліч, але є один – загальний для всіх. І найбільш істотний.

Аби його доступно описати, мені доведеться спочатку окреслити хронологію змін законодавства у цей період.

Отож, кредитний бум почався приблизно в 2005 році – іноземні банки натовпами заходили в країну з агресивними планами по захопленню зростаючого ринку, вітчизняні кредитори також прагли від них не відставати. Однак, слабка правова захищеність клієнтів кредитних установ спонукала законодавця прийняти в грудні 2005 року зміни до Закону України "Про захист прав споживачів", які стосуються прав позичальників. Цей закон доповнили статтею 11, котра описувала не лише права споживачів, у випадку придбання товарів і послуг в кредит, але й встановлювала вимоги до кредитного договору.

Банківські установи, захоплені підкоренням ринку, проігнорували появу Закону, продовжуючи працювати за раніше усталеними правилами. На сором’язливий лист Національного банку України №40-117/2093-6134 від 16.06.2007 року, який натякав на деякі ризики, пов’язані зі змінами в законі, також ніхто не звернув уваги.

У зв’язку з байдужим ставленням банківського товариства до вимог національного законодавства, Нацбанк прийняв 10 травня 2007 року Постанову Правління НБУ №168, в котрій, як міг, роз’яснив порядок укладення і оформлення договору про надання споживчого кредиту. Після затвердження вказаної постанови, банки, які досі ігнорували Закон України "Про захист прав споживачів", стали ігнорувати і закон, і постанову. А один з підопічних НБУ - комерційний банк – почав навіть судитися з регулятором, через цей нормативний документ, і досяг деяких успіхів.

Місяць потому Національний банк України знову звернувся до банків з листом №40-117/2093-6134 від 16.06.2007 року, роз’яснюючи, як же все-таки слід застосовувати закон і постанову.

Основну масу кредитних установ вдалося переконати, але, заради справедливості слід відзначити, що декотрі з них досі забувають про права споживачів в процесі кредитування.

І ось, знаючи хід подій, читач зможе дати оцінку тим нормам закону і постанови НБУ, котрі кредитори так наполегливо відмовлялись брати до уваги.

Стаття 11 Закону України «Про захист прав споживачів», серед іншого, описує істотні умови договору про надання споживчого кредиту. До цих істотних умов належать: дата видач кредиту (частина 3 пункту 4 статті 11 закону) і детальний розпис сукупної вартості кредиту для споживача (частина 2 пункту 4 статті 11 закону). Цей детальний розпис повинен містити в собі зазначення всіх витрат позичальника на обслуговування кредиту – страхові платежі, послуги нотаріусів, витрати на юридичне оформлення (мита, збори, податки), витрати по банку (проценти, комісії та інші платежі) – опис цього зазначено в абзаці д) частини 2 пункту 2 статті 11 Закону.

Національний банк України вищезгаданою Постановою затвердив форму і зміст детального розпису сукупної вартості кредиту.

Природно, що кредитні установи, які пафосно не визнавали наявність прав у позичальників, не включали цих умов до типових кредитних договорів. Дата видачі кредиту, практично у всіх банків була відсутньою в договорах – вказувалася лише дата запланованого повного погашення позики.

А що стосується детального розпису сукупної вартості кредиту для споживача, то його не лише не включали в договір, але намагалися всіляко приховувати всю інформацію про реальну ціну договору. В кращому випадку, додатком до нього міг бути графік погашення. Та й то, найбільші банки замість нього надавали лише графік платежів по тілу кредиту - без зазначення процентів, або непотрібний графік зменшення кредитної заборгованості, за котрим достеменно визначити повний розмір щомісячного платежу не було можливим.

В той же час стаття 638 Цивільного кодексу України по-зрадницьки вказує, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди по всіх істотних умовах договору. Цією ж статтею встановлено, що істотні умови договору – це умови про предмет договору і умови, котрі визначені законом, як істотні, або є необхідними для договорів такого виду.

Поза сумнівом, в ситуації, коли Законом України "Про захист прав споживачів" визначено, що в договорі про надання споживчого кредиту повинні зазначатися особливі умови, то їх відсутність тягне неукладеність такого договору. Неукладеність - це форма недійсності, за котрої правочин не був вчинений, навіть якщо банк встиг видати кошти, а клієнт частину їх повернути у вигляді щомісячних платежів.

Судові спори, пов’язані з неукладеними договорами, досить специфічні. Такий спосіб захисту порушеного права, як визнання кредитного договору неукладеним, законом не передбачений, і суд відмовить в задоволенні позову з такою вимогою. Тому якщо виникає відповідний спір, тобто банк вважає договір дійсним і просить стягнути за ним заборгованість, а позичальник вважає його неукладеним, то позов про недійсність не подається. В цьому випадку можна обмежитися запереченнями на позов банку, із вказівкою на відсутність істотних умов договору.

Також можна подати самостійний, або зустрічний, позов про захист прав споживачів і встановлення фактів, які мають юридичне значення. В цьому позові позичальник просить суд встановити факт відсутності в договорі передбачених законом умов. Слід відзначити, що взагалі-то факти, що мають юридичне значення, встановлюються в окремому провадженні, якщо немає спору. Але в стосунках з банком, спір вбачається з самого початку, тому факти доведеться встановлювати в позовному провадженні.

Не менш цікавими є наслідки виконання неукладеного договору. Реституція (повернення сторін в попереднє становище) в цьому випадку не застосовується. Просто встановивши, що договір не укладений, суд відмовляє банку в позові, оскільки в цьому випадку закон дозволяє заявляти лише вимоги, пов’язані з поверненням майна (грошей), отриманих без достатньої правової підстави (статті 1212 - 1215 Цивільного кодексу України).

Природно, як і у випадку недійсності, при неукладеності кредитного договору, неукладеними є і договори забезпечення (поруки, застави, іпотеки).

Можливість встановлення фактів відсутності істотних умов кредитних договорів і, як наслідок, визнання їх неукладеними, дуже зручна з ряду причин.

По-перше, тут відсутнє поняття позовної давності, адже факт, який має юридичне значення, можна встановлювати тоді, коли це позичальнику потрібно. Адже договір неукладений – його юридично не існує - а значить і порушеного права немає, а строки давності прив’язані до моменту порушення права (або до моменту, коли позичальник дізнався про порушення свого права).

По-друге, останнім часом частково покращилася нормативна база для судів по таких спорах. Зокрема, в Рішенні КСУ №15-рп/2011 від 10.11.2011 р. вказано, що держава забезпечує особливий захист більш слабкого суб’єкта економічних відносин - споживача. Це здійснюється шляхом встановлення особливого порядку укладення цивільних договорів споживчого кредиту, їх оспорювання, контролю за змістом. Саме контроль за змістом договору, яки забезпечується державою, і є причиною для звернення позичальника до суду. Окрім цього, в пункті 14 Постанови Пленуму ВССУ №5 від 30.03.2012 року, дуже вдало відзначено, що є неукладеним (не відбувся) договір, якщо сторони в належній формі не досягли згоди хоча б з однієї його істотної умови, або зміст котрих неможливо встановити, виходячи з норм чинного законодавства.

Насамкінець слід відзначити, що я спрямовував кілька запитів до Міністерства юстиції України, до Державного комітету технічного регулювання і споживчої політики та в Національний банк України з цього питання. В результаті Мін’юст і захисники прав споживачів погодилися з моєю позицією, а Нацбанк, як орган, фанатично відданий інтересам банківської системи, написав, що він не вповноважений роз’яснювати свої ж нормативні акти з питань кредитування, розуміючи, напевно, наслідки правильної відповіді на таке питання.

Тому рекомендую кожному, хто підписував кредитний договір з 2006 року, перевірити наявність істотних умов договору, а в разі їх відсутності – звертатися до суду. Пам’ятайте, що якщо ви спробуєте виграти спір з банком, то у вас можливі два варіанти, а якщо не спробуєте - то один. І коли банк вимагає сплатити або стягнути заборгованість за юридично відсутнім договором, можете сміливо відповідати фразою, яка стала епіграфом статті: "Шанобливо відхиляю запрошення приєднатися до вашою галюцинації ".

АНДРІЙ СТЕПАНЕНКО

Переклад здійснено сайтом «Влада закону». Джерело:

Судебно-юридическая газета




Передрук дозволено тільки з посиланням на джерело та автора в друкованому виданні та гіперпосиланням в інтернет-виданні. Всі публікації захищені Законом України «Про авторське право і суміжні права».






МЕТА - Украина. Рейтинг сайтов
НОВИНИ ПАРТНЕРІВ