АНТИОЛІГАРХІЧНЕ ПОЛІТИЧНЕ ВИДАННЯ

НАША ЕЛЕКТРОННА АДРЕСА: v_zakon@ukr.net            Пишіть нам: v_zakon@ukr.net           
Головна сторінка

 
RSS підписка нашого сайту

ПІДПИСКА СтопкомUA


НАВІГАЦІЯ
По сайту
• Головна сторінка
• Україна___ПОЛІТИКА
• Світ_____Н О В И Н И
• Аналітика
• Фото
• Відео
• Література
• АРХІВ НОВИН СТОПКОМУ
• Фото дня (архів)
• Політгумор
Влада Закону
Законність і ваші права
• ВГО "ВЛАДА ЗАКОНУ"
• ЗАКОНОДАВСТВО і ПРАВО
• Коментарі фахівців
• Антикорупційна програма
• Зразки документів
 
Про нас
Проект
• Редакція
• Співробітництво
Практика ЄСПЛ проаналізована Мін’юстом
02.11.2013 р.

Подання Кабміну про виконання рішень Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), котрі набули статусу остаточних, підготоване Мін’юстом в листі від 30.09.2013 р. № 12.0.1-9/9857.

Порушення п. 1 ст. 6 (право на справедливий суд) Конвенції

Порушення права на розгляд справи судом впродовж розумного строку було констатовано ЄСПЛ в рішеннях по справах "Ткаченко проти України", "Самойлович проти України" та "Кисельов проти України" у зв'язку з незабезпеченням національними органами розгляду справ заявників протягом розумного строку з огляду на:

- неодноразові направлення справи на новий розгляд;

- те, що позов заявника, який було подано 6 вересня 2002 року, після більше 8 років провадження все ще розглядався в суді першої інстанції;

- практику в попередніх справах, зокрема у справах "Паскал проти України", "Іззетов проти України" та "Тодоров проти України", оскільки органи державної влади не забезпечили розгляд справи протягом розумного строку, враховуючи затримки при призначенні судових засідань, організації технічного запису засідань, оголошенні вироку та розгляді Верховним Судом України відповідної касаційної скарги.

Аби усунути ці порушення, Мін’юст вважає, що необхідно вдосконалювати практику розгляду справ судами в контексті відповідної вимоги статті 6 Конвенції щодо "розумного строку" провадження.

Порушення права на виконання рішення суду впродовж розумного строку (п. 1 ст. 6, ст. 13 Конвенції та ст. 1 Протоколу) було констатоване ЄСПЛ у справах «Москаленко та 249 інших проти України» і «Хворостяний та 249 інших проти України». Рішення по вказаних справах було прийнято ЄСПЛ в рамках відновленої процедури розгляду скарг, що стосуються тривалого невиконання рішень національних органів і відсутності в цьому зв’язку ефективних засобів правового захисту.

Порушення п. 1 ст. 6 і ст. 1 Протоколу було констатовано ЄСПЛ у справі «Кисельов проти України».

Мін’юст нагадав, що був прийнятий Закон «Про гарантії держави з виконання судових рішень», котрий встановив нову процедуру виконання рішень судів, боржниками за котрими є держоргани, підприємства, установи і організації, а також юрособи, примусова реалізація майна котрих забороняється у відповідності до законодавства.

Але невирішеним залишилося питання про погашення відповідної заборгованості по судових рішеннях, відповідальність за виконання котрих несе держава. У зв’язку з цим 19 вересня 2013 р. був прийнятий Закон «Про внесення змін до деяких Законів України стосовно виконання судових рішень».

Порушення права на захист (п. 1 і 3 ст. 6 Конвенції).

Порушення п. 1 і підпункту «b» п. 3 ст. 6 Конвенції було констатовано ЄСПЛ у справі «Чорний проти України» у зв’язку з тим, що право заявника на ефективну підготовку свого захисту було піддане обмеженню, а його право на справедливий суд не було дотримано, оскільки при підготовці касаційної скарги в ВСУ заявникові не була надана копія ухвали апеляційного суду по його справі, незважаючи на його відповідне клопотання, а ВСУ не розглянув цієї ситуації в ході розгляду його справи в касаційному порядку.

Порушення п. 1 і підпунктів «b», «c», «d» п. 3 ст. 6 Конвенції було констатовано ЄСПЛ у справі «Веренцов проти України». Порушення прав заявника за п. 1 в поєднанні з підп. (b) п. 3 ст. 6 Конвенції було визнане в зв’язку з тим, що, враховуючи короткий проміжок часу між складанням протоколів про адмінправопорушення і розгляд справи стосовно нього судом (кілька годин), заявникові не було надано достатньо часу і можливостей підготувати свій захист.

Порушення права заявника, передбаченого п. 1 в поєднанні з підп. (c) п. 3 ст. 6 Конвенції, констатовано ЄСПЛ з урахуванням самовільної і незаконної відмови національного суду надати йому можливість скористатися послугами захисника, незважаючи на те, що національне законодавство гарантувало йому таке право, і він прямо клопотав про надання йому захисника.

Порушення прав заявника за п. 1 в поєднанні з підп. (d) п. 3 ст. 6 Конвенції було констатовано ЄСПЛ з урахуванням, зокрема, відмови нацсуду викликати і допитати в судовому засіданні свідків. Замість цього суд обмежився допитом самого заявника і обґрунтував свої висновки письмовими доказами, головним чином протоколами, складеними працівниками міліції. Апеляційний суд також належним чином не відреагував на відповідне твердження заявника про порушення його права на захист.

Крім того, за вказаними вище порушеннями ст. 6 Конвенції ЄСПЛ відзначив, що подальший апеляційний розгляд справи не міг їх виправити, оскільки на час його проведення заявник вже відбув призначений йому строк адмінарешту.

В цій праві ЄСПЛ також встановив порушення п. 1 ст. 6 Конвенції в зв’язку з неналежним мотивуванням нацсудами рішень, котрими заявник визнавався винним в порушенні процедури організації і проведення зборів. Зокрема, апеляційний суд проігнорував твердження заявника в зв’язку з цим, просто відзначивши, що вони спростовуються іншими доказами по справі, і не відреагував на його твердження про порушення прав заявника, гарантованих п. 1 і п. 3 (b - d) ст. 6 Конвенції.

З метою усунення вищевказаних порушень, на думку Мін’юсту, необхідно вдосконалювати практику розгляду справ судами в контексті відповідних вимог ст. 6 Конвенції, а також забезпечити ознайомлення суддів України з відповідною практикою ЄСПЛ.

Порушення ст. 2 Конвенції (право на життя)

Порушення ст. 2 Конвенції в матеріальному і процесуальному аспектах було констатовано ЄСПЛ в рішенні у справі «Салахов та Іслямова проти України». Так, ЄСПЛ визнав, що держава не виконала свого позитивного обов’язку із захисту здоров’я і життя заявник, котрий утримувався під вартою, оскільки:

- заявнику було відмовлено в терміновій госпіталізації, котрої він вимагав впродовж двох тижнів;

- він утримувався під вартою без будь-якої підстави, при цьому стан його здоров’я був критичним;

- всупереч рекомендаціям лікарів під час перебування в лікарні його постійно тримали в наручниках, що призвело до погіршення стану його здоров’я.

Крім того, було встановлено, що розслідування скарг заявника – матері заявника – відносно ненадання йому належної медичної допомоги було неефективним, оскільки відповідна кримінальна справа неодноразово закривалася і поновлювалась, що в цілому тривало більше 3,5 років. ЄСПЛ також встановив, що серйозним недоліком проведення розслідування була неможливість слідчих органів отримати від установ, в котрих заявник утримувався під вартою, медичні документи відносно нього.

На думку Мін’юсту, проблеми, на котрі ЄСПЛ вказав, частково вирішуються положеннями нового Кримінального процесуального кодексу (зокрема, в контексті неодноразових відмов в порушенні кримінальної справи, котрі тепер не можуть мати місця). В міністерстві вважають, що крім цього необхідно забезпечувати дотримання правоохоронними органами відповідних національних процесуальних норм і враховувати вимоги ст. 2 Конвенції.

Порушення ст. 3 Конвенції (Заборона катувань)

Порушення вказаного положення Конвенції було констатовано ЄСПЛ по справах «Салахов і Іслямова проти України», «Самойлович проти України» і «Барило проти України» стосовно:

- порушення ст. 3 в зв’язку з неналежними матеріальними умовами утримання осіб під вартою;

- порушення ст. 3 в зв’язку з ненаданням особам, які утримуються під вартою, належної медичної допомоги;

- порушення ст. 3 в зв’язку із жорстоким поводженням.

Мін’юст заявляє, що з метою усунення підстав для вказаного вище порушення систематично звертає увагу Міністерства внутрішніх справ, Генпрокуратури, Державної пенітенціарної служби України, а також судів на суть порушень, котрі констатуються ЄСПЛ.

Порушення ст. 5 Конвенції (право на свободу та особисту недоторканість)

Порушення п. 1 та/або 3 ст. 5 Конвенції було констатовано ЄСПЛ по справах «Самойлович проти України» , «Барило проти України» і «Комарова проти України».

Аналіз вказаних рішень вказує, що до встановлення порушення вищевказаних положень призвели наступні фактори: -

утримання під вартою на початковому етапі провадження на підставі санкції прокурора, скарги заявника на котру не були належним чином розглянуті апеляційним судом АРК і Центральним районним судом Сімферополя, котрі н мали в цьому єдиного і послідовного підходу, порушує принцип юридичної визначеності, і не надавали належних мотивів для відхилення конкретних тверджень заявника в цьому зв’язку;

- продовження строку тримання під вартою за санкцією прокурора;

- необґрунтованість рішень суду про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту;

- тривалість тримання під вартою.

Порушення п. 1 , 4 і 5 ст. 5 і ст. 18 в поєднанні зі ст. 5 Конвенції були констатовані ЄСПЛ по справі «Тимошенко проти України».

Порушення п. 1 ст. 5 Конвенції було констатовано ЄСПЛ в зв’язку з тим, що постанова від 5 серпня 2011 р. про зміну заявниці запобіжного заходу на взяття під варту не містило строку такого утримання і належних підстав, оскільки головними підставами для обрання їй запобіжного заходу було те, що вона може перешкоджати провадженню, і її прояв неповаги до суду. Крім того, для ЄСПЛ залишилося незрозумілим, як зміна заявникові запобіжного заходу з підписки про невиїзд на взяття під варту може бути більш надійним заходом за обставин, як стверджувалося, її неповаги до суду.

Порушення п. 4 ст. 5 Конвенції було констатовано в зв’язку з тим, що заявниця не була забезпечена належним судовим переглядом законності утримання її під вартою, оскільки розгляд її клопотань про зміну їй запобіжного заходу зводився до тверджень, що постанова від 5 серпня 2011 г. не підлягає оскарженню, а доводи заявника були неодноразово відхилені без належного обґрунтування.

Порушення п. 5 ст. 5 Конвенції було констатовано, оскільки заявниця не мал. права на відшкодування шкоди, спричиненої позбавленням волі, всупереч ст. 5 Конвенції, в зв’язку з відсутністю відповідних норм в національному законодавстві.

Порушення ст. 18 в поєднанні зі ст. 5 Конвенції було констатовано в зв’язку з тим, що обмеження свободи заявниці, отре дозволено згідно підп. «c» п. 1 ст. 5 Конвенції, застосовувалося не лише з тим, аби вона постала перед компетентним органом по обґрунтованій підозрі в скоєнні правопорушення. ЄСПЛ дійшов висновку, що фактичною метою обрання заявниці запобіжного заходу у вигляді взяття під стражу було покарати її за відсутність поваги до суду.

Враховуючи суть констатованих в цих рішеннях порушень, Мін’юст вважає, що вони належать до справ групи «Харченко». Відповідно, заходи загального характеру на їх виконання є такими ж, як і для решти рішень цієї групи, і полягають у вирішенні проблем, пов’язаних із застосуванням запобіжного заходу у вигляді взяття під варту.

Порушення ст. 7 (Покарання без закону) і 11 (Свобода зборів і об’єднань) Конвенції

Вказані порушення були констатовані ЄСПЛ у справі «Веренцов проти України». Розглянувши обставини справи, ЄСПЛ дійшов висновку про порушення ст. 11 Конвенції в зв’язку із порушенням права заявника на мирні збори через відсутність чіткої і передбачуваної процедури організації і проведення таких зборів.

ЄСПЛ відзначив, що двадцятирічна затримка прийняття передбаченого Конституцією законодавчого акта є невиправданою, оскільки йдеться про таке основоположне право, як свобода зборів.

ЄСПЛ також встановив, що визнання заявника винним у скоєнні такого правопорушення, як «Порушення порядку організації і проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій» не відповідало вимогам ст. 7 Конвенції, оскільки власне процедура організації і проведення таких зборів не була передбачена законодавством.

Єдиним шляхом вирішення вказаних проблем, на думку Мін’юсту, є прийняття закону, котрий би врегулював питання проведення мирних зібрань.

Згідно наявної інформації 4 липня 2013 р. народними депутатами України був внесений до Верховної Ради України проект Закону «Про свободу мирних зібрань» (№ 2508а).

Про порушення статті 8 Конвенції (право на повагу приватного і сімейного життя)

Вказане порушення було констатовано ЄСПЛ у справі «Гарнага проти України». ЄСПЛ відзначив, що регулювання питання зміни по батькові фізичних осіб в Україні має недоліки і містить обмеження, котрі не відповідають закріпленій законодавством свободі зміни імені, невід’ємною частиною котрого є по батькові. Більше того, національні органи, відмовляючи в задоволенні відповідної заяви, не навели достатніх підстав для цієї відмови. Відповідно, ЄСПЛ встановив, що мало місце порушення ст. 8 Конвенції.

На даний ас Мін’юст разом із заінтересованими органами встановлюють можливі шляхи вирішення проблем, котрі вказані в рішенні ЄСПЛ по справі «Гарнага проти України».

Порушення ст. 13 Конвенції (право на ефективний засіб правового захисту) було констатовано ЄСПЛ у справі «Барило проти України» з огляду на відсутність в національному законодавстві ефективного і доступного засобу правового захисту стосовно скарг заявника на умови тримання її під вартою і відсутності належної медичної допомоги.

Порушення ст. 34 Конвенції (Індивідуальні скарги) було констатовано ЄСПЛ в рішенні по справі «Салахов і Іслямова проти України» в зв’язку з недотриманням вказівки ЄСПЛ, наданої урядом у відповідності до Правила 39 Регламенту цього суду, про термінове переведення заявника до медичної установи з метою надання йому належної медичної допомоги.

Так, про необхідність термінової госпіталізації заявника уряду було повідомлено 17 червня 2008 р. Однак, фактично заявника було госпіталізовано лише 20 червня 2013 р., при цьому урядом не було наведено жодних об’єктивних підстав для виправдання такої триденної затримки.

На думку Мін’юсту, з метою недопущення подібних порушень в майбутньому необхідно привести практику виконання відповідальними органами (наприклад, Міністерством внутрішніх справ, Державною пенітенціарною службою України та ін.) вказівок ЄСПЛ, наданим за правилом 39 Регламенту цього суду.

ХРИСТИНА ВЕНГРИНЯК

Переклад здійснено сайтом «Влада закону». Джерело:

Сайт «Юрліга»




Передрук дозволено тільки з посиланням на джерело та автора в друкованому виданні та гіперпосиланням в інтернет-виданні. Всі публікації захищені Законом України «Про авторське право і суміжні права».






МЕТА - Украина. Рейтинг сайтов
НОВИНИ ПАРТНЕРІВ