АНТИОЛІГАРХІЧНЕ ПОЛІТИЧНЕ ВИДАННЯ

НАША ЕЛЕКТРОННА АДРЕСА: v_zakon@ukr.net            Пишіть нам: v_zakon@ukr.net           
Головна сторінка

 
RSS підписка нашого сайту

ПІДПИСКА СтопкомUA


НАВІГАЦІЯ
По сайту
• Головна сторінка
• Україна___ПОЛІТИКА
• Світ_____Н О В И Н И
• Аналітика
• Фото
• Відео
• Література
• АРХІВ НОВИН СТОПКОМУ
• Фото дня (архів)
• Політгумор
Влада Закону
Законність і ваші права
• ВГО "ВЛАДА ЗАКОНУ"
• ЗАКОНОДАВСТВО і ПРАВО
• Коментарі фахівців
• Антикорупційна програма
• Зразки документів
 
Про нас
Проект
• Редакція
• Співробітництво



Шість головних міфів про Путіна
19.11.2013 р.

Борис Райтшустер в оглядовій статті для Focus аналізує, що Путін реально дав Росії.

"Замість того, аби створити сильну державу, тобто дієві закони і правила гри, які поширюються на всіх, Путін створив сильний державний апарат, пануючий над всіма законами і правилами", - пише Райтшустер. З його слів, в Росії вчетверо більше чиновників, які мають стосунок до фінансів, і вдвічі більше митників, аніж у США. При цьому, відзначає Райтшустер, чиновник будь-якого рівня, котрий "виявляє підлесливість до вищестоящих, платить данину і бореться з критиками Кремля", може не боятися покарань, навіть, наприклад, за "п’яне" ДТП зі смертельним наслідком або за зникнення політичних суперників.

Автор також відзначає, що за Єльцина в регіонах існували сильні відцентрові тенденції, але Путін не став створювати обов’язкові для виконання правила взаємодії центру і периферії, а "взяв регіони на короткий поводок". Так, наприклад, Путін скасував губернаторські вибори, нагадує автор, а ввівши їх знову з цього року, залишив Кремлю колосальні можливості втручання. Крім того, за Путіна регіони стали віддавати центру значно більше коштів, і через центр стало проходити вирішення "навіть таких другорядних питань, як використання в регіонах кирилиці або латиниці". Зі слів автора, це посилює нелюбов регіонів до Москви і в довгостроковій перспективі створює загрозу для цілісності держави.

В якості другого міфу Райтшустер називає схильність Путіна до ностальгії за СРСР, яка забезпечує йому симпатію багатьох європейських лівих. Автор відзначає, що "любов Путіна до Радянського Союзу, за великим рахунком, обмежується його великодержавними замашками і більшовицькими методами утримання влади". За Путіна, стверджує автор, практично нічого не залишилося від соціальних досягнень СРСР. "В сьогоднішній Росії панує нестримний капіталізм, в порівнянні з котрим навіть США – зразок соціальної держави, а Німеччина – взагалі соціалістична країна. В Путінській Росії немає незалежних профспілок, які захищають інтереси працівників, на ринку праці діє право сильного, соціальний захист фактично існує лише на папері, а медичне забезпечення – багато в чому питання грошей".

Третій міф, згадуваний у статті, - міф про Путіна як про модернізатора. Дійсно, визнає Райтшустер, за перший президентський строк Путін здійснив чисельні економічні реформи, наприклад, зниження податку на прибуток до 13% для всіх категорій громадян, що "поряд зі зростаючою ціною на нафту забезпечило явний економічний підйом". Однак разом з тим, пише Райтшустер, "Путін дуже швидко почав боротися з демократичними і громадськими досягненнями" (для прикладу наводиться розгін НТВ). "Крок за кроком Путін перетворив Росію в авторитарний режим і поставив на ключові позиції у владі старих товаришів по спецслужбах", - відзначає автор.

"Колишній офіцер КДБ при будь-якому зручному випадку говорить про модернізацію, чим регулярно викликає захват у західних спостерігачів, які знають Росію поверхнево. Але насправді в Путіна технократичне розуміння модернізації, яке багато в чому має на увазі виправлення і доповнення старих радянських методів: технології фальсифікації виборів ще сучасніші, маніпуляції громадською думкою ще вправніші, стеження за суперниками режиму ще щільніше, індустріальне шпигунство - ще витонченіше", - пише Райтшустер.

Четвертий міф, на думку автора, - це "повторюване, як мантра" переконання, що Путін - "національний лідер, котрий підняв Росію з колін". Зі слів Райтшустера, те, що Захід знову став побоюватися Росії, пов’язано першочергово з непередбачуваністю її зовнішньої політики і з її союзами з "похмурими персонажами світової історії", такими, як Башар Асад і Махмуд Ахмадінеджад.

"Гучне брязкання зброєю на світовій арені - не більш ніж самообман, - говориться в статті. – Економіка Росії неконкурентоспроможна, і армія – у відчайдушному стані, незважаючи на всі обіцянки реформ". Згідно відомостей Райтшустера, жорстоке поводження з солдатами-строковиками як і раніше є нормою, а навесні 2006 року, згідно аналізу фонду Аденауера, майже кожного третього призовника відправляли додому через дефіцит маси тіла. Існуючу частину військового бюджету "з’їла всюдисуща корупція", продовжує автор, резюмуючи: "По-справжньому сильною Росія була б за наявності економічної, політичної і громадської моделі, яка вселяє іншим країнам не страх, а симпатію".

Згідно п’ятого міфу, пише Райтшустер, Путін "розібрався з олігархами". В якості доказу наводиться процес проти Ходорковського. Однак, відзначає автор, не рахуючи Ходорковського, Березовського і Гусинського, більшість олігархів єльцинських часів, той же Абрамович, досі "займають чудове положення в бізнесі і можуть не боятися питань про сумнівне походження їх багатств".

Зі слів Райтшустера, більшість "старих олігархів", хоча й не всі, втратили політичний вплив. Однак з’явилася "нова каста олігархів, першою чергою з числа колишніх офіцерів КДБ", таких, як сусід Путіна по дачі Юрій Ковальчук, його друг Геннадій Тимченко, партнер по дзюдо Борис Ротенберг і багато інших. Критики скаржаться: хоча багато фірм формально знаходяться у власності держави, насправді вони контролюються людьми з Путінського оточення, такими, як Ігор Сєчін, і прибуток фактично приватизується, наприклад, через контракти з сумнівними фірмами-посередниками або за допомогою продажу сировини за заниженими цінами.

Нарешті, шостий міф, продовжує Райтшустер: Путін в довгостроковій перспективі прагне до демократії, але Росія нібито для неї не дозріла. "І дійсно: поки телебачення, кероване державою, говорить про все, що пов’язано з демократією, таким тоном, яким зазвичай говорять про заразні хвороби, навряд чи варто очікувати, що більшість росіян почне думати про цю форму державного правління добру" – на відміну від початку перебудови, коли на телебаченні панували зовсім інші настрої, коментує автор.

За 13 років Путін, зі слів Райтшустера, зруйнував і без того слабкі досягнення перебудови: пригнітив всяке інакодумство в ЗМІ, парламенті, судах "і, що ще гірше, перетворив політичний ландшафт в місце для фарсу, брудної комедії, що відіб’є повагу до політичної конкуренції навіть в найбільш доброзичливого спостерігача". Більше того, пише Райтшустер, оскільки Путін у відповідь на вказівки про недоліки завжди відповідає, що ніде у світі не існує ані демократії, ані правової державності, корупцію і свавілля чиновників стали розглядати як норму, а не як відхилення, і державницькою ідеологією став цинізм.

Переклад здійснено сайтом «Влада закону». Джерело:

Сайт «Новости России»




Передрук дозволено тільки з посиланням на джерело та автора в друкованому виданні та гіперпосиланням в інтернет-виданні. Всі публікації захищені Законом України «Про авторське право і суміжні права».






МЕТА - Украина. Рейтинг сайтов
НОВИНИ ПАРТНЕРІВ