АНТИОЛІГАРХІЧНЕ ПОЛІТИЧНЕ ВИДАННЯ

НАША ЕЛЕКТРОННА АДРЕСА: v_zakon@ukr.net            Пишіть нам: v_zakon@ukr.net           
Головна сторінка

 
RSS підписка нашого сайту

ПІДПИСКА СтопкомUA


НАВІГАЦІЯ
По сайту
• Головна сторінка
• Україна___ПОЛІТИКА
• Світ_____Н О В И Н И
• Аналітика
• Фото
• Відео
• Література
• АРХІВ НОВИН СТОПКОМУ
• Фото дня (архів)
• Політгумор
Влада Закону
Законність і ваші права
• ВГО "ВЛАДА ЗАКОНУ"
• ЗАКОНОДАВСТВО і ПРАВО
• Коментарі фахівців
• Антикорупційна програма
• Зразки документів
 
Про нас
Проект
• Редакція
• Співробітництво



Чому не варто брати кредити
28.10.2013 р.

"Мужик заходить в банк. Оператора немає. Бере від нічого робити рекламний листочок, читає: «Взявши цей аркуш, ви дали згоду на укладення кредитного договору під 30 процентів річних строком на 10 років...»"

(Анекдот)

Прологом історії про те, чому в Україні не варто брати кредити, стали взаємовідносини банків і позичальників останні п’ять років. Життя кожній людині дарує свої випробування - комусь Афганістан, комусь Чорнобиль, а комусь світову фінансову кризу. Завдяки кризі люди і банки дізнались одне про одного багато нового. І дуже важливо, пройшовши через ці випробування, вилучити потрібний досвід. У всякому разі, банкіри його вилучають.

Незалежно від статусу відносин – позичальник або вкладник – кожній людині потрібно розуміти, що будь-яке підприємство створюється його засновниками не для того, аби клієнти були щасливими. Банк створюється для отримання прибутку. І все. Якщо основна ціль – отримання прибутку - досягається, то різноманітними втратами у вигляді обманутих або збанкрутілих клієнтів можна знехтувати. Принаймні - в нашій країні. Тому різноманітні служби банків десятиріччями напрацьовують схеми роботи, які дозволяють назавжди прив’язати до себе клієнта. І під словом прив’язати розуміється не маркетинг, не підвищена увага до потреб клієнта і ринку. Йдеться про юридичну прив’язку – про ви рішення питання, як зробити так, щоб потенційний позичальник вважав кредит простим, необхідним і вигідним, а взявши його – все життя платив і не міг розрахуватися. Адже якщо він розрахується, то банк втратить джерело доходу, і змушений буде знову стурбуватися питанням пошуку позичальника.

В цій статті я розповім про найпоширеніші способи приваблення клієнта, які застосовуються кредитними установами, а також разом з читачами зроблю те, чого не робить лев’яча частка позичальників - прочитаю і проаналізую кредитний договір.

Залучення клієнтів. Реклама.

Прямий обман або введення споживача в оману починається ще до укладення договору - в рекламних повідомленнях. Всяка установа, яка працює на ринку, намагається залучити потенційного клієнта, інформуючи про реальні або удавані переваги своїх послуг.

Популярний "0%-ний кредит" не означає, що позичальнику не доведеться віддати більше, ніж він взяв. Доведеться. Магічна цифра "0" на рекламі символізує, так би мовити, "нездійсненну мрію про халяву". І жодні запевнення про те, що безкоштовний сир буває лише в мишоловці, не здатні стримати непохитний потік обивателів, що підганяється вірою в диво.

В подальшому з’ясовується, що під цифрою "0" мається на увазі відсутність платежів за посередницькі послуги або якоїсь комісії. А плата за кредит (ефективна ставка) складає цілком нескромні 110% річних і більше.

Торгові мережі нерідко використовують рекламне кліше "Чесна розстрочка", вказуючи, що кредитує визначений банк. Це неправда. Термін розстрочка має на увазі, що ціна товару сплачується кількома частинами, без дорожчання. Поняття банківська розстрочка не може існувати за визначенням, оскільки банкам забороняється видавати безпроцентні кредити (частина сьома статті 49 Закону України "Про банки і банківську діяльність"), а також під менші проценти, ніж депозити, що залучаються. Якщо в кредитному договорі написано, що процентна ставка, наприклад, 0,01%, то це означає, що прибуток банку вже закладений в ціні товару. Спробуйте запитати продавця, яка буде знижка, якщо ви розрахуєтеся готівкою - без кредиту? Так можна дізнатися, скільки на покупцях заробляє банк.

Однак зовсім не обов’язково, щоб дохід кредитної установи включався до ціни товару, він може бути в додаткових платежах. "Кредит без дорожчання – треба лише застрахуватися" – є і таке формулювання. Слід пам’ятати, що багато страхових компаній афільовані з банками, тобто мають спільних власників. Це означає, що банк може демонстративно відмовитися від прибутку, вимагаючи при цьому, аби був сплачений страховий внесок, котрий фактично і складає прибуток кредитора від здійснення операції. Насправді – це лише фінансова схема і істинного страхування, яке передбачає виплати, в цій схемі немає.

Свого часу я вивчав внутрішню інструкцію для кредитних спеціалістів одного банку. В ній було зазначено наступне: "Намагайтеся уникати відповіді на питання клієнта про розмір процентної ставки. Просто кажіть, що якщо він візьме кредит у вказаній сумі на такий-то строк, то щомісячно йому слід буде виплачувати таку-то суму". Приховування інформації про істинну ціну договору, а також про розмір комісій і неустойок є важливою складовою сучасного роздрібного кредитування. І не лише до підписання договору, але і в самому договорі, що ви, шановні читачі, наочно побачите в наступному розділі статті.

Умови договорів.

Коли ви чуєте, що банк піклується про своїх клієнтів, не слід сприймати це буквально. Це все рівно, що турбота фермера про корів – вони живуть лише поки дають молоко, а якщо перестають, то одразу прямують на м’ясо. І задача кредитної установи, при розробці текстів договорів, зробити так, аби "корова давала молоко" в достатку і якомога довше. А якщо "отримувати молоко" стане неможливим, швидко і ефективно забрати все можливе "м’ясо".

В якості прикладу такої "турботи", наведу аналіз деяких положень кредитного договору найкрупнішого банку України. Для прискіпливих читачів можу вказати, що це договір №GOH3AK07550131 від 01 серпня 2007 року.

Отож, важливою задачею на ниві приховування від позичальника ціни договору є створення плутанини в сумі кредиту, аби споживач взагалі не міг зрозуміти, яку суму кредиту і в якій валюті банк йому надав. Для цього в пункті 7.1. договору указано наступне: "Банк зобов’язується надати "Позичальнику" кредитні кошти шляхом перерахування на строк з 01.08.2007 р. по 01.08.2014 р. включно, у вигляді не відновлювальної кредитної лінії в розмірі 31 760,44 доларів США (тридцять одна тисяча сімсот шістдесят доларів США 44 центи) (далі - "Кредит") на наступні потреби: придбання автомобіля, а також в розмірі 34 грн. для сплати за реєстрацію Предмета застави в Держаному реєстрі обтяжень рухомого майна шляхом перерахування відповідно п. 1.2. і в розмірі 15 596,12 доларів США на сплату страхових платежів у випадках і згідно порядку, передбачених пп. 2.1.3, 2.2.7. даного Договору".

Як ви вже здогадалися, таке формулювання повністю позбавляє клієнта можливості самостійно перевірити правильність розрахунків банку. Наявність трьох сум, двох валют і невідомої дати видачі кредиту для сплати страхових платежів, робить повністю неможливим визначення бази нарахування процентів (тіла кредиту) в будь-який момент часу.

Але цього не досить – за належної старанності, витративши немало часу, позичальник зможе вирахувати розмір тіла кредиту. Тому, аби він не міг перевірити нарахування, необхідно заплутати його в порядку розрахунку різноманітних нарахувань. Для цього в тому ж пункті договору вказано "плата за користування Кредитом - проценти в розмірі 0,84% на місяць на суму залишку заборгованості по Кредиту і винагорода за надання фінансового інструменту в розмірі 1,00% від суми виданого кредиту в момент надання кредиту, щомісячно в період сплати в розмірі 0,14% від суми виданого кредиту, проценти за дострокове погашення кредиту згідно п.п. 3.11. даного Договору і винагороди за проведення додаткового моніторингу, згідно п. 6.2. даного Договору".

В одному цьому пункті реалізовано одразу кілька геніальних технологій. По-перше, "магія малих цифр" – ви, напевно, звертали увагу, що деякі супермаркети почали вказувати вартість продуктів не за кілограм, а за 100 грамів, для уявного зменшення ціни – тут те саме. По-друге, застосування дробових цифр з двома знаками після коми - мало хто з обивателів зможе подумки визначити, яка річна ставка, якщо місячна - 0,84%. По-третє, застосування щомісячної комісії, яка розраховується, виходячи з початкової суми кредиту, а не від залишку, ще більше ускладнює визначення ціни договору. По-четверте, наявність відсилочних норм – посилань на те, що частина ціни договору вказана в іншому пункті або розділі, що змушує витрачати додатковий час.

До слова, ці окремі частини ціни також представляють інтерес: "7.4. ...у випадку порушення Позичальником зобов’язань з погашення кредиту, передбачених п.п. 1.1., 2.2.4., 2.3.3. даного Договору, Позичальник сплачує Банку проценти за користування Кредитом в розмірі 2,08 (дві цілих 08 сотих) % на місяць, розраховані на суму непогашеної в строк заборгованості по Кредиту.

6.2. У випадку невиконання Позичальником умов, передбачених п. 2.2.11. Договору, Банк зобов’язаний здійснити додатковий моніторинг погашення кредиту по рахунку. При цьому Позичальник сплачує Банку винагороду, котра дорівнює сумі залишку коштів між сплаченим Позичальником на день здійснення моніторингу коштів і нарахуваннями Банком на останній строк сплати. Сплата винагороди здійснюється в гривні. У випадку, якщо кредит видається в іноземній валюті, винагорода сплачується в гривневому еквіваленті за курсом НБУ на дату сплати".

Якщо перевести це з сухої юридичної мови на людську, то в даних пунктах банк пропонує позичальнику у випадку прострочення сплатити проценти, збільшені більше, ніж в 2 рази, і ще додаткову суму (винагороду), розмір котрої не вказаний і буде залежати цілком від вимоги банку.

На початку статті я писав про те, що частину доходу банки отримують від афільованих страхових компаній. І той, чий договір ми вивчаємо, не може бути винятком. А щоб позичальники не скаржилися, що їм нав’язують визначену страхову компанію, в договорі наявна ось така елегантна конструкція: "2.2.7. Під "оформленням договорів застави/поручительства належним чином" сторони розуміють письмове узгодження з Банком Договорів страхування, в т.ч. вибір Страхувальника, переліку страхових ризиків, котрі підлягають страхуванню, пред’явлення Банку підписаних Страхувальником Договорів страхування і документів, котрі підтверджують сплату страхових платежів. Письмовим узгодженням Банку є віза уповноваженого представника Банку на Договорах страхування". Звісно, якщо страхова компанія "не та, що треба" працівник банку договору не завізує. І все. Жодного нав’язування, але страхуватися можна лише в одній компанії.

Однак, може виникнути ситуація, коли позичальник – людина забезпечена і гроші в нього наявні в достатку. Такому клієнту теж неможна дозволити просто-так розрахуватися і звільнитися від боргу. Для цього в пункті 2.2.9. кредитор зазначає наступну: "Позичальник зобов’язаний, на підставі наданих Банком підтверджуючих документів відшкодувати витрати/збитки Банку, які виникають в зв’язку зі сплатою послуг, котрі надані або будуть надані в майбутньому з метою реалізації прав Банка за даним договором, а також за договорами позики, поруки і т.д., що укладені з метою забезпечення зобов’язань Позичальника за цим Договором. До послуг, вказаних в цьому пункті, належать: доставка застави на місце зберігання; зберігання застави; послуги, пов’язані з реалізацією застави; представництво інтересі Банку в суді і перед третіми особами і т.д. Позичальник зобов’язується відшкодувати Банку в повному обсязі витрати на надання правової допомоги юридичних фірм, адвокатів, інших осіб (при залученні їх для представництва інтересів Банку), пов’язаних із розглядом спорів за даним договором в судах всіх інстанцій, в т.ч. апеляційної і касаційної, а також на всіх підприємствах, організаціях всіх форм власності, в органах державної влади та управління - в строк, вказаний в письмовій вимозі Банку".

В цьому пункті кредитного договору Банк фактично зобов’язує Позичальника сплачувати всі витрати, пов’язані з повсякденною господарською діяльністю установи (включно з послугами, котрі будуть надані в майбутньому) – деяку невідому суму, не вказану в ціні договору. Фактично, він будує для себе можливість під виглядом кредитування створювати невизначеному колу Позичальників кабалу, шляхом, наприклад, укладення договору з власною юридичною фірмою і сплати за ним мільйонів гривень, з подальшим перекладанням цих витрат на Позичальників.

Але просто прописати для себе таке право недостатньо, адже позичальники можуть відмовитися виконувати вимоги банку, ігнорувати їх. Тоді доведеться звертатися до суду, а це клопітно. Тому найкраще дозволити самому собі розпоряджатися грошима позичальників на власний розсуд. В нашому випадку банк зробив це так: "2.3.8. За рахунок коштів, що надаються Банку для погашення заборгованості Позичальника за цим Договором, Банк має право в першу чергу відшкодувати свої витрати/шкоду, котрі виникли в зв’язку із сплатою послуг, котрі надані чи будуть надані в майбутньому з метою реалізації прав Банку за Договорами застави, укладеними з метою забезпечення зобов’язань Позичальника за цим Договором. До послуг, вказаних в цьому пункті, належать: доставка застави на місце зберігання; зберігання застави; послуги, пов’язані з реалізацією застави; представництво інтересів Банку в суді і перед третіми особами і т.п.

3.3. Кошти, отримані від Позичальника для погашення заборгованості за Кредитом, перш за все спрямовуються для відшкодування витрат/збитків Банку згідно п.п. 2.2.9, 2.3.8. даного договору..."

Тобто, припустимо, що у вас з погашенням кредиту все в порядку, але банку здається (ні – він навіть впевнений), що в майбутньому доведеться звертатися до суду. Тому він черговий платіж забирає собі, а на ваш борг нараховує неустойки, оскільки виходить, що той не сплачений.

Але цього мало. Адже позичальник може приносити гроші в банк не лише для того, аби гасити кредит, але і для того, аби сплатити перекази, комунальні платежі, штрафи, податки, аліменти і так далі. Незле було б і ці гроші собі забрати. Для цього банком в договорі вказано наступне: "6.7. При порушенні Позичальником умов договорів, укладених з Банком, про надання кредиту, а також у випадку звернення Позичальника для здійснення перерахування коштів на адресу третіх осіб, Позичальник доручає Банку сформувати касові документи для перерахування коштів на погашення простроченої заборгованості за Договором в межах суми простроченої заборгованості, яка утворилася станом на день здійснення платежу.

Сторони дійшли згоди, що в цьому випадку оплата здійснюється в наступній послідовності: сплата документів на погашення простроченої заборгованості перед Банком, перерахування коштів на адресу третіх осіб".

Я розумію, що вищеописана норма договору багатьох читачів шокує. Ну, не переживайте так! Якщо вам сильно пощастить, то банк може кредит і не дати. Правда комісію за видачу кредиту в цьому випадку все рівно доведеться заплатити, оскільки так передбачено в договорі: "5.1. Даний договір в частині сплати винагороди за надання фінансового інструмента, згідно п. 7.1. набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами, в інших частинах – з моменту надання Позичальником розрахункових документів або оформлення касових документів з метою використання кредиту в межах вказаних в них сум, і діє в обсязі виданих Позичальнику коштів до повного виконання сторонами зобов’язань за цим Договором.

2.3.11. Банк має право відмовити Позичальнику в видачі кредиту або будь-якої його частини у випадку відсутності вільних коштів, про що Банк письмово повідомляє Позичальника".

Особливістю кредитної послуги є крайня складність або неможливість відмовитися від неї після отримання. Наприклад, якщо кредит береться на придбання житла, то після того, як гроші витрачені (угода укладена), їх неможливо повернути в розумні строки, якщо споживача щось не влаштовує в поведінці банку. Повернення таких кредитів передбачається впродовж 10-30 років. Таким чином, вимога погасити таку позику досить неуникно буде пов'язана із втратою житла і власних вкладень позичальника. Це добре відомо всім кредиторам і активно ними використовується. У вищевказаному договорі є пункт 2.3.3., що вказує: "При виникненні кожної з наступних подій:

- відмови Позичальника в оформленні (переоформленні) будь-якого з договорів: договорів застави, поруки, договорів страхування.

- порушення Позичальником зобов’язань, передбачених умовами даного Договору.

Банк на власний розсуд має право: а) змінити умови договору (дострокове повернення кредиту); або б) розірвати договір в судовому порядку; або в) здійснити одностороннє розірвання договору".

Виходить, що договором передбачено право кредитної установи шантажувати позичальника вимогою дострокового погашення кредиту при порушенні будь-якого, нехай навіть незначного зобов’язання.

Але якщо клієнт "не тягне" кредиту - не може платити ті суми, котрі банк бажає з нього отримувати, то окрім можливості дострокового погашення у банку є й інші методи, аби збадьорити боржника: "2.3.14. Банк має право самостійно приймати рішення про спосіб інформування Позичальника про наявність простроченої заборгованості за цим Договором.

2.3.9. Будь-яким способом доводити до відома третіх осіб інформацію про заборгованість Позичальника за цим Договором, а також про наявність (відсутність) і стан майна, переданого в забезпечення виконання зобов’язань у випадку порушення Позичальником будь-якого із зобов’язань за цим договором, а у випадку виїзду Позичальника за межі території України – з моменту підписання сторонами даного Договору".

До вищевказаних способів інформування найчастіше належать оголошення в місцевих газетах і наклейки на під’їздах. Хоча, вважаю, при настільки творчому підході установа знайде й інші механізми, аби, так би мовити, інформувати вас.

Обсяг цієї статті не дозволяє мені висвітлити більше двох десятків "підводних каменів", закладених в цьому договорі, які грубо порушують права позичальника. Але не варто думати, що договори інших банків гуманніші. Банки створюються не для гуманізму. В інших договорах описується те ж саме, але іншими словами, плюс ще додається позовна давність в 10-50 років, яка гарантує вам довічні борги, можливість набуття банком власності на заставу без рішення суду в так далі. Варто ще додати, що багато які банки умисно просять позичальника внести в документи, що подаються недостовірну інформацію, аби в подальшому мати додатковий інструмент шантажу. Якщо боржник не може платити, то його примушують це робити, погрожуючи передати до правоохоронних органів документи з недостовірною інформацією для притягнення до кримінальної відповідальності.

Тому, якщо ви дієте добросовісно і маєте намір колись весь кредит погасити, то рекомендую утриматися і взагалі не брати позики, оскільки банк не дасть вам можливості розрахуватися.

СТЕПАНЕНКО АНДРІЙ

Переклад здійснено сайтом «Влада закону». Джерело:

Судебно-юридическая газета




Передрук дозволено тільки з посиланням на джерело та автора в друкованому виданні та гіперпосиланням в інтернет-виданні. Всі публікації захищені Законом України «Про авторське право і суміжні права».






МЕТА - Украина. Рейтинг сайтов
НОВИНИ ПАРТНЕРІВ