АНТИОЛІГАРХІЧНЕ ПОЛІТИЧНЕ ВИДАННЯ

НАША ЕЛЕКТРОННА АДРЕСА: stopcom@ukr.net            Пишіть нам: stopcom@ukr.net           
Головна сторінка

 
RSS підписка нашого сайту

ПІДПИСКА СтопкомUA


НАВІГАЦІЯ
По сайту
• Головна сторінка
• Україна___ПОЛІТИКА
• Світ_____Н О В И Н И
• Аналітика
• Фото
• Відео
• Література
• АРХІВ НОВИН СТОПКОМУ
• Фото дня (архів)
• Політгумор
Влада Закону
Законність і ваші права
• ВГО "ВЛАДА ЗАКОНУ"
• ЗАКОНОДАВСТВО і ПРАВО
• Коментарі фахівців
• Антикорупційна програма
• Зразки документів
 
Про нас
Проект
• Редакція
• Співробітництво
Закон про гуманізацію: новели, які стосуються застосування, зміни і скасування запобіжних заходів
02.02.2012 р.

Закон "Про внесення змін в деякі законодавчі акти України стосовно гуманізації відповідальності за правопорушення в сфері господарської діяльності" (далі - Закон) вносить кілька істотних новел в порядок обрання, зміни і скасування запобіжних заходів.

Однією з перших новел слід відзначити віднесення питання про обрання запобіжного заходу у вигляді застави до компетенції суду і розгляд цього питання в тому ж порядку, що й взяття під варту. Раніше питання про заставу вирішувалося слідчим.

Такий перерозподіл компетенції однозначно є позитивним, оскільки цим конкретизується і реалізується принцип змагальності і диспозитивності. Це виводить суд на рівень незалежного арбітра, який приймає рішення про достатність або недостатність підстав для обрання застави та її суми винятково на підставі доказів, наданими сторонами. Саме доведеність цих підстав і суми буде основним вирішальним фактором при обранні запобіжного заходу.

При цьому суд не зв’язаний думкою сторін і ухвалює рішення за своїм внутрішнім переконанням, не вживаючи ніяких дій до збирання доказів. Внаслідок цього у сторін обвинувачення і захисту з’являється можливість апеляційного оскарження постанови суду. Постанова суду може бути як про обрання застави, так і про відмову в обранні застави і визначенні іншого запобіжного заходу (наприклад, підписки про невиїзд).

Звісно, можна розглядати це як отримання часу для "вирішення питань". Але, перш за все, це - реалізація принципу змагальності сторін, коли обвинувачення і захист повинні довести свої доводи. Для цього в законопроекті вказано, що сума цивільного позову, майнової шкоди або незаконного доходу, яка визначає розмір застави, повинна бути підтверджена достатніми доказами. Достатність – це оціночне поняття, індивідуальне у кожного учасника процесу. Відповідно, у випадку незгоди з оцінкою суду учасники (як обвинувач, так і захист) можуть довести свою позицію в апеляції. Враховуючи скорочені строки оскарження і розгляду таких скарг отримання значного часу для "вирішення питань" в цьому випадку малоймовірне, хоча виключити такі варіанти неможна. Принаймні, до того, як корупція в нашій країні зменшиться.

Наступною основоположною новелою слід зазначити закріплення переліку обов’язків, котрі можуть бути покладені на особу, стосовно котрої обирається запобіжний захід, не пов’язаний із взяттям під варту.

До таких обов’язків належить:

1. Явка за викликом до уповноваженого органу. У випадку неможливості з’явитися з поважних причин – завчасне повідомлення. В даному випадку законодавець допустив використання оціночної категорії "завчасне повідомлення". Відсутність чіткого часового критерію (доба, години) дає органу, що викликає, свободу оцінки цієї своєчасності і можливість трактувати це поняття в залежності від ситуаційної необхідності в кожному конкретному випадку. Така свобода може бути передумовою до можливості свавілля, зловживання державного органу, неможливості чітко оцінити законність його дій і обґрунтовано оскаржити їх в силу відсутності чіткої часової межі.

2. Не залишати місця проживання (реєстрації, перебування) без дозволу відповідного органу. Даний обов’язок сформульований досить однозначно, оскільки, по-перше, йдеться виключно про фізичну особу, а по-друге, чинне законодавство України (зокрема Закон "Про свободу пересування і вільний вибір місця проживання в Україні") роз’яснює, що є місцем проживання, місцем реєстрації і місцем перебування. Основний момент – документальне підтвердження отримання дозволу, аби в майбутньому не виникло питання про порушення цього обов’язку.

3. Повідомляти відповідну особу (орган) про зміну свого місця проживання і/або роботи. Основну увагу необхідно приділити наявності доказів повідомлення, аби при спробі змінити запобіжний захід довести дотримання цього обов’язку.

4. Утриматися від спілкування з певною особою або звертатися з дотриманням визначених умов. В цьому обов’язку також вбачається недостатність регулювання дій державного органу. Це обумовлено відсутністю переліку умов, дотримання котрих можуть зажадати. В такій ситуації правоохоронні органи мають всі можливості свідомо встановити об’єктивно нездійсненні умови, підштовхнувши до їх недотримання і тим самим навмисно створивши передумову для зміни запобіжних заходів, в тому числі і на арешт.

5. Не відвідувати певних місць. Цей обов’язок досить чітко визначений і не викликає істотних нарікань за винятком одного: що розуміти під терміном "місце"? це буде певна адреса, назва юридичної особи? Найбільш доцільним в даному випадку буде найбільш детальна вказівка місця: назва, адреса, торгова марка (назва закладу). Така деталізація повинна виходити саме від правоохоронного органу, оскільки доказування порушення такого обов’язку буде лежати на ньому.

6. Здати на зберігання у певні органи державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон та інші документи, які дають право на виїзд/в’їзд. В даному випадку постає питання про те, до якого саме органу здавати ці документи. З однієї сторони, це органи, які видали ці документи, оскільки вони ж займаються їх переоформленням. З іншої сторони, оскільки обов’язок покладається правоохоронним органом, то найбільш раціонально і ефективно здавати документ цьому правоохоронному органу. Це забезпечить і невідкладне (як вказано в Законі) повернення документів після скасування запобіжного заходу (покладення обов’язку).

До цього в Кримінально-процесуальному кодексі не було чіткого переліку обов’язків, котрі можуть покладатися на підозрюваного (обвинуваченого). Були лише згадки про обов’язки в статтях, які регламентують окремі види запобіжних заходів (застава, підписка про невиїзд, взяття під варту і т. д.). У відповідності зі ст. 19 Конституції (норми котрої мають найвищу юридичну силу) органи державної влади і органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України.

У зв’язку з цим на практиці виникла проблема, що при обранні запобіжного заходу слідчий або суд не могли чітко визначити обов’язки підозрюваного, оскільки не могли ставити обов’язки, не вказані в Кримінально-процесуальному кодексі.

Введення ст. 149-1 в КПК, з однієї сторони, дасть можливість слідчому чітко визначати обов’язки особи і фіксувати це документально (найбільш доцільно - в протоколі роз’яснення обов’язків). З іншої сторони, це дозволить особі чітко розуміти, що вона зобов’язана робити, а що ні, і оцінювати законність дій слідчого при покладенні на неї обов’язків. Зміни передбачають вичерпний перелік обов’язків, котрі можна покласти на особу. Розширити цей перелік слідчий не має права, оскільки таке розширення буде незаконним і може бути оскаржене прокурору або до суду зі зрозумілою перспективою – визнанням незаконним покладення обов’язку, не передбаченого ст. 149-1 КПК. При цьому обов’язки, покладені судом, може змінити або скасувати лише суд.

До третьої значної новели можна віднести збільшення сум застави в залежності від тяжкості злочину в 4 - 6 разів (до 289000 грн.). Якщо спів ставити розміри штрафів і розміри застав в залежності від тяжкості скоєного злочину, то можна побачити, що чим більш тяжкий злочин ставиться у вину підозрюваному, тим більше збільшена сума застави. При цьому законодавець зробив крок вперед в частині співвідношення застави і суми шкоди.

Якщо раніше сума застави не могла бути меншою розміру цивільного позову, то Законом це співвідношення розширено, і застава не може бути меншою розміру:

1) цивільного позову,

2) майнової шкоди або

3) розміру отриманого внаслідок скоєння злочину доходу.

Відповідно, немає обов’язкової умови у вигляді цивільного позову по справі, котрий може заявляти лише потерпілий, цивільний позивач або їх представники. Це є додатковою гарантією захисту прав потерпілого і відшкодування завданої шкоди, в тому числі і державі. Таким чином, законодавець дозволяє при визначенні суми застави більш адекватно визначати її в порівнянні з майновою шкодою, завданою злочином, або з доходом, отриманим внаслідок його вчинення. При можливому зверненні в подальшому стягнення на заставу це дозволить в повному обсязі відшкодовувати завдану шкоду.

З однієї сторони, постає проблема оціночного поняття суми цивільного позову, майнової шкоди або розміру отриманого внаслідок скоєння злочину доходу, "обґрунтованих достатніми доказами". Достатність в даному випадку «віддана на відкуп» правоохоронним органам і суду, визначається на їх розсуд в кожному конкретному випадку. Законодавець не дав чітких критеріїв для оцінки достатності доказів, що може бути прямою передумовою до свавілля і корупції при обранні запобіжного заходу.

Одночасно введено додатковий критерій визначення суми застави – майновий стан та інші дані про особу, стосовно котрої обирається запобіжний захід. Це дозволить визначати суму застави більш індивідуально та адекватно і посилатися на ці дані як на підставу встановлення тієї чи іншої суми застави в межах, дозволених Законом. Такі дані і документи, які їх підтверджують, зможуть використовувати обидві сторони в процесі, що додатково гарантує дотримання принципу змагальності.

Наступною значущою новелою є зміна рахунку, на котрий вносить застава. Якщо раніше це був депозитний рахунок органу слідства або суду, то тепер – це спеціалізований рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Станом на день підготовки цієї статті такий порядок ще не затверджений1, тому оцінити його складно. Однак якщо припускати, що це буде єдиний спеціальний рахунок, то це спростить контроль за внесенням застави її повернення, оскільки позбавить зайвої паперової тяганини.

_________________________

1 Порядок внесення коштів на спеціальний рахунок у разі застосування застави як запобіжного заходу, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11 січня 2012 р. № 15 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 18 січня 2012 р. № 27) - прим. ред.

Також встановлений максимальний строк внесення коштів в якості застави - не пізніше п’яти днів з дня обрання застави. Тим самим законодавець дозволяє внести заставу раніше, однак перевищення п’ятиденного строку прямо розцінюється як підстава для обрання іншого запобіжного заходу (читай «для арешту»). Крім того, законодавець уточнив, що обов’язки за ст. 149-1 КПК необхідно виконувати одразу після обрання застави, в тому числі і до фактичного внесення коштів на рахунок. Відповідно, невиконання цих обов’язків до внесення коштів також розглядається як підстава для зміни запобіжного заходу.

Закон вводить пряме посилання на можливість апеляційного оскарження рішення суду про звернення застави в дохід держави. При цьому строки оскарження – як і постанови про запобіжний захід – три доби. Тим самим реалізується можливість оскарження рішення суду, закріплена в Конституції України, і відпадає необхідність в таких випадках мотивувати в апеляційній скарзі можливість оскарження документа.

Істотною новелою є і зміна підстав для арешту. Так, тепер за злочини, основним покаранням за котрі є штраф понад 51000 грн. (3000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян), арештувати можна лише у випадку наявності наступних умов:

1. раніше особі було обрано інший запобіжний захід, не пов’язаний з арештом;

2. наявний факт невиконання обов’язків, покладених на особу і передбачених ст. 149-1 КПК України;

3. при заставі - наявний факт невиконання в установленому порядку вимог про внесення коштів і надання підтверджуючого документа. Тобто необхідне невиконання обох вимог, і якщо є факт внесення, але немає факту повідомлення, або не дотриманий порядок повідомлення, то тут можна оспорювати наявність підстав для арешту.

Кирило Казак, партнер, адвокат ЮФ ВАТ "КПД Консалтинг" Матеріал тижневика "ЮРИСТ & ЗАКОН" від 17.01.2012, № 03

Переклад здійснено сайтом «СтопкомUA». Джерело:

Ліга Закон




Передрук дозволено тільки з посиланням на джерело та автора в друкованому виданні та гіперпосиланням в інтернет-виданні. Всі публікації захищені Законом України «Про авторське право і суміжні права».






МЕТА - Украина. Рейтинг сайтов
НОВИНИ ПАРТНЕРІВ