АНТИОЛІГАРХІЧНЕ ПОЛІТИЧНЕ ВИДАННЯ

НАША ЕЛЕКТРОННА АДРЕСА: v_zakon@ukr.net            Пишіть нам: v_zakon@ukr.net           
Головна сторінка

 
RSS підписка нашого сайту

ПІДПИСКА СтопкомUA


НАВІГАЦІЯ
По сайту
• Головна сторінка
• Україна___ПОЛІТИКА
• Світ_____Н О В И Н И
• Аналітика
• Фото
• Відео
• Література
• АРХІВ НОВИН СТОПКОМУ
• Фото дня (архів)
• Політгумор
Влада Закону
Законність і ваші права
• ВГО "ВЛАДА ЗАКОНУ"
• ЗАКОНОДАВСТВО і ПРАВО
• Коментарі фахівців
• Антикорупційна програма
• Зразки документів
 
Про нас
Проект
• Редакція
• Співробітництво
ДАІ на дорозі: про покарання водіїв на місці правопорушення
12.01.2014 р.

Різноманітні аспекти процесу притягнення автомобілістів до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху регулярно з’являються на поверхні правового життя України. Досить згадати знамениті «листи щастя» із показаннями спецзасобів, що викликають сумніви, а також озвучену в березні 2013 року позицію Уповноваженого ВР з прав людини стосовно розгляду справ про адміністративні правопорушення прямо на дорозі. При цьому акцент омбудсманом був поставлений на праві особи, яка притягається до відповідальності, на отримання правової допомоги адвоката. Тоді в основу оприлюдненої омбудсманом «схеми», котра в силу такого високого розголосу мала всі шанси стати правовим мейнстрімом в області боротьби водіїв за свої права, була покладена можливість заявляти клопотання про розгляд справи за участю адвоката, котре «перекриває» інспектору ДАІ шлях до винесення постанови про накладення стягнення на дорозі. Однак, такі клопотання часто ігноруються співробітниками ДАІ, а суди, своєю чергою, в більшості випадків відмовляються скасовувати постанови із самих лише процесуальних порушень, допущених під час їх винесення.

Разом з тим, норми Кодексу України про адміністративні правопорушення взагалі е допускають винесення постанов інспекторами ДАІ на дорозі, т.б. на місці скоєння правопорушень. При цьому навіть не має значення наявність або відсутність будь-яких клопотань або заяв зі сторони водія.

Отож, згідно ч. 1 ст. 276 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його скоєння. Частиною 2 ст. 276 встановлено, що справи про адмінправопорушення, передбачені статтями 80, 81, 121 - 126, 127-1 - 129, частинами 1, 2, 3 і 4 ст. 130 і ст. 139 (коли правопорушення скоєно водієм), можуть також розглядатися за місцем обліку транспортних засобів або за місцем проживання порушників.

На думку інспекторів ДАІ, саме фраза «за місцем його скоєння» в першій частині наведеної статті дає їм право виносити постанови на дорозі (а от другу частину з фразою «за місцем проживання» вони опускають, очевидно розуміючи, що їхати на квартиру до порушника для розгляду справи – щонайменш дивно).

Справа в тому, що інспектори помилково ототожнюють такі поняття, як «на місці» і «за місцем», котрі мають цілковито різне значення.

Вираз «за місцем» означає територіальний підрозділ органу ДАІ (а саме його офіційне місцезнаходження), на обслуговуванні котрого знаходиться ділянка місцевості, де проживає порушник або зареєстроване авто (ч. 2 ст. 276) або де скоєно правопорушення (ч. 1 ст. 276), але в жодному разі не саме місце його скоєння.

До того ж, прикладів вживання виразів «за місцем» і «на місці» («в місці») в процесуальних законах більш ніж достатньо, аби зрозуміти, який зміст в ці вирази вклав законодавець.

В той же час, КУпАП передбачає чіткий і вичерпний перелік випадків, коли постанова про адмінправопорушення може бути винесена саме на місці скоєння правопорушення. При цьому постанова виноситься без складання протоколу. По суті, це спрощена форма провадження. Так, у відповідності до ч. 3 ст. 258, у випадках, передбачених частиною 1 цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці скоєння правопорушення виноситься постанова по справі про адміністративне правопорушення у відповідності з вимогами статті 283 Кодексу.

Своєю чергою, частиною 1 статті 258 Кодексу встановлено, що протокол не складається у випадку скоєння адміністративних правопорушень, передбачених ст. ст. 70, 73, 77, ч. 3 ст. 85, ст. 153, ч. 1 ст. 85, ст. 107, ч. 3 ст. 109, ст. ст. 110, 115, ч.ч. 1, 3 і 5 ст. 116, ч. 3 ст. 116-2, ч.ч. 1 і 3 ст. 117, ст. ст. 118, 119, 134, 135, 185-3 Кодексу, якщо особа не оспорює допущеного порушення і адміністративного стягнення, котре на неї накладається.

Як видно, Кодексом не передбачена можливість винесення постанов по справах про правопорушення, передбачені статтями 121 - 130 КУпАП, на місці їх скоєння. До того ж, обов’язковою умовою для винесення постанови на місці є згода особи з допущеним правопорушенням і адміністративним стягненням, котре на неї накладається. Тобто, постанова на місці скоєння правопорушення може бути винесена лише за статтями, передбаченими ч. 1 ст. 258 КУпАП і лише тоді, коли особа не оспорює допущеного порушення та адмінстягнення, котре на неї накладається.

Таким чином, для винесення постанов за статтями 121 – 130 КУпАП на місці скоєння правопорушень в інспекторів ДАІ відсутні будь-які законні підстави.

Для прикладу спроможності та життєздатності на практиці вищевикладеної точки зору можна навести постанови Амвросіївського райсуду Донецької області від 17.09.2010 р. по справі № 2а-938/10, Виноградівського райсуду Закарпатської області від 27.04.2011 р. по справі № 2а-1441/11, Алчевського міськсуду Луганської області від 10.05.2012 р. 2а-104/12.

Звісно ж, існують судові рішення, в котрих подібні порушення КУпАП оцінюються як неістотні для справи, а основним мотивом відмови в позовах водіям в позовах стає доведеність їхньої вини у скоєнні правопорушень. Можливо, настільки несерйозне сприйняття держструктурами фактів перевищення повноважень посадовими особами ДАІ викликано масовістю цього явища, що, своєю чергою, сформувало досить легковажне ставлення о процедури притягнення водії до відповідальності за порушення ПДР. Однак, це не може бути виправданням щоденного і повсюдного порушення закону особами, які діють від імені держави.

Тому вихід із ситуації, що склалася, має два напрямки: або слід змінити законодавство, або припинити нелегітимну практику покарання водіїв «без суду і слідства» на дорогах, остаточно перетворюючи всім відому частину 2 статті 19 Конституції України в декларативну пустушку.

Іван Пєрєвєрзєв, керівник юрфірми «Днепролекс», адвокат

Переклад здійснено сайтом «Влада закону». Джерело:

Сайт «Юрліга»




Передрук дозволено тільки з посиланням на джерело та автора в друкованому виданні та гіперпосиланням в інтернет-виданні. Всі публікації захищені Законом України «Про авторське право і суміжні права».






МЕТА - Украина. Рейтинг сайтов
НОВИНИ ПАРТНЕРІВ