АНТИОЛІГАРХІЧНЕ ПОЛІТИЧНЕ ВИДАННЯ

НАША ЕЛЕКТРОННА АДРЕСА: v_zakon@ukr.net            Пишіть нам: v_zakon@ukr.net           
Головна сторінка

RSS підписка нашого сайту

ПІДПИСКА СтопкомUA


На старті. Політичний розклад Кіровоградщини.
07.08.2014 р.

На шпальтах місцевих видань все частіше з’являються різні спроби аналізу політичної ситуації, однак, переважно, вони не містять об’єктивної оцінки, а швидше є формуючими. Ними готують громадську думку до утримання або повернення влади власниками медіа-ресурсів, у яких такі матеріали оприлюднюються.

В подібних місцевих статтях чомусь рідко беруть до уваги зміни в політичних ландшафтах на національному рівні. А зміни ці більш, ніж суттєві. Спробую оцінити, як може змінитись політична структура владної верхівки, з огляду на результати президентських виборів, подій у державі та останніх соцопитувань.

Ситуація в центрі України, зазвичай, є показовою для всієї держави. Почнемо із загальної оцінки ситуації.

Область. Головою ОДА залишається свободівець Петік, при цьому більшість чиновників адміністрації залишилась зі старої команди регіоналів. Головувати в облраді продовжує батьківщинівець Чорноіваненко. В облраді є фракції Батьківщини (12), Народної партії (9), колишній Фронт Змін (5), комуністи (5) і колишні регіонали (70). У ВРУ Кіровоградщина представлена 8-ма депутатами: 4 екс-регіонали, 2 Табалових, 1 батьківщинівець і 1 ударівець.

Обласний центр. Мер-регіонал подав у відставку, тому виконує його обов’язки батьківщинівець Марковський. Заступники та члени виконкому – нові, представлені Батьківщиною, екс-фронтовиками, та екс-регіоналами (які не мали впливу при попередньому керівництві), а також двома майданівцями.

Нинішній розклад сил аж ніяк не співпадає із симпатіями виборців. У владі не оформлено пропрезидентської «Солідарності», відсутні рейтингові «Радикальна партія Олега Ляшка» та «Громадянська позиція» Гриценка. Натомість, маємо дуже багато поки що дезорієнтованих «колишніх», які обирають собі нове пристанище.

Яких гравців варто чекати на наступних місцевих виборах, і хто боротиметься за владу у між виборчий період та під якою обгорткою?

По-перше, це ВО «Батьківщина». Після втечі Януковича, партія отримала ключові посади в органах місцевого самоврядування області. Після перемоги Петра Порошенка, вони перестали бути головною мішенню для критики. Нині партія намагається оновити власні структури і наповнити їх авторитетними і дієвими людьми, назвавши цей процес внутрішньою люстрацією. Стартові позиції, на справді, досить вигідні.

В той же час, без співпраці в радах з окремими групами екс-регіоналів, вони не зможуть утриматись при владі. Вони вміло використовують розбіжності між колишніми «біло-синіми», і використовують їх у просуванні рішень, потрібних місцевій громаді.

Головною перевагою Батьківщини є розвинена партійна структура. Наразі, ця партія має найбільшу мережу партійців, що доходить чи не до кожного села. Якщо вони використають правильно цей інструмент – матимуть успіх.

По-друге – пропрезидентська «Солідарність». Це, наразі – партія-фантом. Вона не має жодної структури, однак має рейтинг свого неформального лідера, який, втім, стрімко знижується, що є об’єктивним процесом в умовах кризи. Над створенням партійної структури порошенківці нині працюють.

Міську організацію «Солідарності», напевне, довірять екс-нашоукраїнцю Дануці, який керував міським виборчим штабом Порошенка і показав, у порівнянні з рештою області, непогані результати.

В обласній раді йдуть спроби створити фракцію «Солідарності» на основі фракцій Народної партії (Литвина) та колишнього «Фронту Змін» під керівництвом Яриніча. Можливо, до них приєднаються і деякі екс-регіонали. Вони, логічно, претендують на посаду голови ОДА та голів РДА (які, у разі проведення запропонованої Порошенком реформи, називатимуться представниками президента).

Основна ж маса колишніх сподвижників Януковича наразі бачать себе в рядах Партії Розвитку України (ПРУ), яку створює колишній очільник області і колишній заступник Льовочкіна – Ларін. Навряд чи цей проект може сподіватись на проходження до ВРУ. За опитуваннями соціологів, партія поки що не набирає і 1%. Однак в Кіровограді вони роблять ставку на рейтинг свого лідера, який все ще є.

Місцеві ларінці активно підтримали кандидатуру Порошенка на Кіровоградщині. На цього кандидата, і проти його головного конкурента Тимошенко, працювала вся медіа-імперія екс-регіоналів. І вони показали не найгірший результат. Однак група Ларіна так і не отримала бажаного – нашу область – у свої руки. І щось мені підказує, що вже не отримають.

Перспективи такого проекту, м’яко кажучи, сумнівні. З одного боку, вони вже не матимуть адмінресурсу, з другого – не зможуть залучати фінансування своїх проектів на попередньому рівні, і найголовніше – за ними назавжди закріпиться ярлик «соратників злочинця Януковича».

ВО «Свобода» після революції отримала свого губернатора, свого члена кіровоградського міськвиконкому та ще ряд посад в області. Вона отримала реальну владу, але не змогла виправдати сподівань виборців, тому зазнала колосальних втрат у рейтингу.

Сьогоднішня «Свобода» в Кіровограді потерпає ще й від внутрішніх конфліктів, пов’язаних зі зміною керівництва та більш ніж скромними результатами президентських виборів. Вона має невисокі шанси повторно потрапити до ВРУ, і, тим паче, до місцевих рад на Кіровоградщині.

«УДАР» в обласному центрі і, значною мірою, в області, складається з екс-регіоналів. Нестихаючі скандали, конфлікти та інтриги в середині партійної організації, не дають цій партії жодного шансу на суттєві успіхи. До складу місцевих рад вони, можливо, і потраплять, використовуючи бренд свого лідера, однак значного впливу там вже не матимуть.

Їм немає з чим іти до виборців. Вони вже не «нові», як на минулих виборах, вони не показали жодних успіхів своїх представників, що пішли у владу, натомість показали свою нерішучість і неспроможність на Майдані, а нині потопають у корупційних скандалах.

Партійну структуру вони не лише не спромоглися збудувати, але і задавили її зародки скандалами і «кидками» власних співробітників, тому складнощі для них виникнуть навіть у наборі працівників на виборчій кампанії.

Лідери всеукраїнських соцопитувань – Радикальна Партія Олега Ляшка – нещодавно засвітились у місті, провівши прес-конференцію. Її лідери досі практично ніде не «світились» в місцевій політиці, а отже, невідомо, чого від них можна чекати. Вони є «темною конячкою» цих перегонів, і можуть багато кого здивувати.

Частину екс-регіоналів варто буде очікувати у відновлюваній «Сильній Україні» Тігіпка, якщо той таки встигне її «воскресити» до виборів.

Останній гравець – Громадянська Позиція (Гриценка) – ще жодним чином себе не проявив на Кіровоградщині. Однак ця партія, судячи із соцопитувань, буде гравцем, і претендуватиме на фракції як мінімум у більшості міст нашої області. У Кіровограді ГП зможе претендувати і на значну частину традиційного електорату УДАРу.

Партії, що здобули пізнаваність завдяки участі своїх лідерів у «Євромайдані», такі як «Правий Сектор», «Демократичний Альянс», «Сила Людей», «Демократи» (Мочанов), «Нове життя» (Оробець), «Самопоміч» (Садовий), на даний момент не встигають наростити рейтинг та розбудувати структури до найближчих виборів, тому навряд чи зможуть взяти в них участь. Проте, вони залишаються перспективними політичними силами, які через кілька років, у разі активної роботи, претендуватимуть на лідерство в Україні.

Не зрозумілими залишаються перспективи місцевих олігархів Табалових, Березкіна, Єдіна, Кузьменка. Вони порвали свої зв’язки з попередньою владою і не поспішають підпрягатись у сумнівні проекти на кшталт ПРУ. Вони збираються знову йти до парламенту у своїх округах і мають для цього достатній фінансовий ресурс. Вони мають свої групи у місцевих радах. Вони мають депутатські повноваження, а отже, і адмінресурс. Однак не відомо, яка політична сила погодиться їх висувати, і під «дахом» якої партії виявлять бажання йти самі нардепи.

Що стосується комуністів, регіоналів, соціалістів, народників – на моє переконання, вони вже не будуть гравцями, адже повністю втратили довіру своїх виборців. КПУ, на додачу, має реальну перспективу бути забороненою в Україні за підтримку тероризму. Тому решті партій варто думати над тим, хто і як підбере залишки їх електорату.

Політичний бомонд перебуває на низькому старті і чекає відмашки для початку нових перегонів…

Дмитро Сінченко




Передрук дозволено тільки з посиланням на джерело та автора в друкованому виданні та гіперпосиланням в інтернет-виданні. Всі публікації захищені Законом України «Про авторське право і суміжні права».






МЕТА - Украина. Рейтинг сайтов
НОВИНИ ПАРТНЕРІВ