АНТИОЛІГАРХІЧНЕ ПОЛІТИЧНЕ ВИДАННЯ

НАША ЕЛЕКТРОННА АДРЕСА: v_zakon@ukr.net            Пишіть нам: v_zakon@ukr.net           
Головна сторінка

RSS підписка нашого сайту

ПІДПИСКА СтопкомUA


Влада Закону
По сайту
• Головна сторінка
• АРХІВ: Новини Оголошення Заяви
Про нас
Проект
• Редакція
• Співробітництво



КРЕДИТНО-ВАЛЮТНЕ ЗБИТКУВАННЯ (продовження)
09.05.2014 р.

У ті страшні часи, про які йдеться в умовному прикладі, згадані статті Господарського кодексу України звучали так, цитую: «…Стаття 18. Обмеження монополізму та сприяння змагальності у сфері господарювання.

1. Держава здійснює антимонопольно-конкурентну політику та сприяє розвиткові змагальності у сфері господарювання на основі загальнодержавних програм, що затверджуються Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України.

2. Державна політика у сфері економічної конкуренції, обмеження монополізму в господарській діяльності та захисту суб'єктів господарювання і споживачів від недобросовісної конкуренції здійснюється уповноваженими органами державної влади та органами місцевого самоврядування.

3. Органам державної влади та органам місцевого самоврядування, їх посадовим особам забороняється приймати акти та вчиняти дії, які усувають конкуренцію або необґрунтовано сприяють окремим конкурентам у підприємницькій діяльності, чи запроваджують обмеження на ринку, не передбачене законодавством. Законом можуть бути встановлені винятки з цього правила з метою забезпечення національної безпеки, оборони чи інших загальносуспільних інтересів.

4. Правила конкуренції та норми антимонопольного регулювання визначаються цим Кодексом та іншими законами…»;

«…Стаття 25. Конкуренція у сфері господарювання.

1. Держава підтримує конкуренцію як змагання між суб'єктами господарювання, що забезпечує завдяки їх власним досягненням здобуття ними певних економічних переваг, внаслідок чого споживачі та суб'єкти господарювання отримують можливість вибору необхідного товару, і при цьому окремі суб'єкти господарювання не визначають умов реалізації товару на ринку.

2. Органам державної влади і органам місцевого самоврядування, що регулюють відносини у сфері господарювання, забороняється приймати акти або вчиняти дії, що визначають привілейоване становище суб'єктів господарювання тієї чи іншої форми власності, або ставлять у нерівне становище окремі категорії суб'єктів господарювання чи іншим способом порушують правила конкуренції. У разі порушення цієї вимоги органи державної влади, до повноважень яких належить контроль та нагляд за дотриманням антимонопольно-конкурентного законодавства, а також суб'єкти господарювання можуть оспорювати такі акти в установленому законом порядку.

3. Уповноважені органи державної влади і органи місцевого самоврядування повинні здійснювати аналіз стану ринку і рівня конкуренції на ньому і вживати передбачених законом заходів щодо упорядкування конкуренції суб'єктів господарювання.

4. Держава забезпечує захист комерційної таємниці суб'єктів господарювання відповідно до вимог цього Кодексу та інших законів…»;

«…Стаття 32. Недобросовісна конкуренція.

1. Недобросовісною конкуренцією визнаються будь-які дії у конкуренції, що суперечать правилам, торговим та іншим чесним звичаям у підприємницькій діяльності.

2. Недобросовісною конкуренцією є неправомірне використання ділової репутації суб'єкта господарювання, створення перешкод суб'єктам господарювання у процесі конкуренції та досягнення неправомірних переваг у конкуренції, неправомірне збирання, розголошення та використання комерційної таємниці, а також інші дії, що кваліфікуються відповідно до частини першої цієї статті.

3. Недобросовісна конкуренція тягне за собою юридичну відповідальність осіб, якщо їх дії мають негативний вплив на конкуренцію на території України, незалежно від того, де вчинено такі дії…».

Для заверешення цього умовного прикладу, пропоную кілька речень: 1) валютний кредит у комерційному банку потрібно отримати, а не купувати (і таке, на жаль, було. Далі побачите); 2) на валютний кредит повинен бути відкритий у комерційному банку валютний рахунок, на який повинен поступити валютний кредит, а вже з цього валютного рахунку особа робить із своїм валютним кредитом все, що вважає за потрібне; 3) все інше, що не відповідає описаному в цьому умовному прикладі, на мою думку є незаконним.

Далі перейду до конкретних прикладів. Скажу відверто, що подальший текст писали лише аудитори, які стали на захист середнього господарника. До слова, через таку позицію аудиторів, влада (Свят! Свят! Свят! Хай та біда йде на скали!), зробила їх корупціонерами. А Податковим кодексом України обмежила навіть підприємницькі права аудиторам. Вона заборонила фізичним особам підприємцям-аудиторам бути платниками єдиного податку.

Почну із юридичної особи, яка спіймалася на гачок, закинутий комерційним банком. Наперед напишу, що ці господарі перемогли в суді завдяки аудиторам, і тепер минають комерційні банки, як цвинтарі з холєрою. Звичайно, що назву юридичної особи я поміняю, назву комерційного банку також (хоча пасувало би їх «скапарити наніц»!!!).

Коли сталася біда і товариство з обмеженою відповідальністю «Наші» почало «відходити на той світ» через валютний кредит, отриманий у комерційному банку «Чужі», молоді хлопці (а жити хочуть?!) прибігли до мене і з плачем: «Пане Міську, рятуйте, бо «фертик» і нема на то ради!»

«Нема проблем!» – кажу. Канони били, а ми наступали, о пів до другої годи!.. Ну і я гаратнув… Вивчив усі документи та написав експертний висновок, який пропоную вашій увазі, любі читачі.

Директору ТзОВ «Наші»

п. Іванчуку Ладзьови

ЕКСПЕРТНИЙ ВИСНОВОК

А. Витяги із Постанови Правління НБУ №492 від 12.11.2003 року («Інструкція про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах»):

1. «…суб'єкти господарювання - юридичні особи-резиденти і фізичні

особи-підприємці; …»;

2. юридичні особи-резиденти – юридичні особи з місцезнаходженням на території України, які здійснюють свою діяльність на підставі законів України…»;

3. «…5.2. Поточний рахунок в іноземній валюті відкривається суб'єкту господарювання для зберігання грошей і проведення розрахунків у межах законодавства України в безготівковій та готівковій іноземній валюті, для здійснення поточних операцій, визначених законодавством України, для здійснення інвестицій за кордон, розрахунків за купівлю-продаж облігацій зовнішньої державної позики України, для зарахування, використання і погашення кредитів (позик, фінансової допомоги) в іноземній валюті, для надходження іноземних інвестицій в Україну відповідно до законодавства України, а також для проведення операцій, передбачених генеральною ліцензією Національного банку на здійснення валютних операцій…»;

4. «…На поточні рахунки в іноземній валюті юридичних осіб-резидентів зараховуються такі кошти:…» «…б) безпосередньо на поточні рахунки:

перераховані як кредит, позика, фінансова допомога відповідно до договору; …».

Витяги із Постанови Правління НБУ № 254 від 18.06.2003 року (Положення про організацію операційної діяльності в банках України):

«…5.3. Банки обов'язково мають складати на паперових та/або електронних носіях такі регістри:

особові рахунки та виписки з них; …»;

«…5.5. Форма особових рахунків затверджується банком самостійно залежно від можливостей програмного забезпечення. Особові рахунки та виписки з них мають містити такі обов'язкові реквізити:

- номер особового рахунку;

- дату здійснення останньої (попередньої) операції;

- дату здійснення поточної операції;

- код банку, у якому відкрито рахунок;

- код валюти;

- суму вхідного залишку за рахунком;

- код банку-кореспондента;

- номер рахунку кореспондента;

- номер документа;

- суму операції (відповідно за дебетом або кредитом);

- суму оборотів за дебетом та кредитом рахунку;

- суму вихідного залишку.

5.6. Виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Порядок, періодичність друкування та форма надання виписок (у паперовій чи електронній формі) із особових рахунків клієнтів обумовлюються договором банківського рахунку, що укладається між банком і клієнтом під час відкриття рахунку…»;

«…5.7. У разі втрати клієнтом виписки з його особового рахунку на вимогу клієнта видається дублікат. Порядок видачі дублікатів виписок обумовлюється в договорі банківського рахунку...»;

«…5.8. За станом на 1 січня банки надають клієнтам виписки за їх особовими рахунками. Після вивіряння даних цих виписок клієнти складають у письмовій формі підтвердження про залишки на їх особових рахунках за станом на 1 січня. Порядок складання підтверджень слід передбачати в договорах банківського рахунку. Якщо підтвердження про залишки на особових рахунках клієнтів не отримані банком протягом місяця, то ці залишки вважаються підтвердженими…»;

«…Інформація про стан особових рахунків клієнтів може надаватись їх власникам, уповноваженим власниками рахунків особам та державним органам, які мають право на отримання такої інформації згідно із законодавством України.

5.9. Операції в іноземній валюті в аналітичному обліку ведуться в подвійній оцінці, а саме: в іноземній валюті – за номіналом, у гривневому еквіваленті - за офіційним курсом гривні до іноземних валют.

5.10. Виписки з аналітичних рахунків з обліку внутрішньобанківських операцій роздруковуються на паперових носіях у разі потреби з періодичністю, визначеною згідно з внутрішнім положенням банку…».

Витяги із Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 21 «Вплив змін валютних курсів»:

1. «…Монетарні статті - статті балансу про грошові кошти, а також про такі активи й зобов’язання, які будуть отримані або сплачені у фіксованій (або визначеній) сумі грошей або їх еквівалентів; …»;

2. «…монетарні статті в іноземній валюті відображаються з використанням валютного курсу на дату балансу».

СОЛОВІЙ МИХАЙЛО




Передрук дозволено тільки з посиланням на джерело та автора в друкованому виданні та гіперпосиланням в інтернет-виданні. Всі публікації захищені Законом України «Про авторське право і суміжні права».






МЕТА - Украина. Рейтинг сайтов
НОВИНИ ПАРТНЕРІВ