АНТИОЛІГАРХІЧНЕ ПОЛІТИЧНЕ ВИДАННЯ

НАША ЕЛЕКТРОННА АДРЕСА: stopcom@ukr.net            Пишіть нам: stopcom@ukr.net           
Головна сторінка

 
RSS підписка нашого сайту

ПІДПИСКА СтопкомUA


НАВІГАЦІЯ
По сайту
• Головна сторінка
• Україна___ПОЛІТИКА
• Світ_____Н О В И Н И
• Аналітика
• Фото
• Відео
• Література
• АРХІВ НОВИН СТОПКОМУ
• Фото дня (архів)
• Політгумор
Влада Закону
Законність і ваші права
• ВГО "ВЛАДА ЗАКОНУ"
• ЗАКОНОДАВСТВО і ПРАВО
• Коментарі фахівців
• Антикорупційна програма
• Зразки документів
 
Про нас
Проект
• Редакція
• Співробітництво
«Поезія живопису Олександра Громового»
09.02.2012 р.

У будь – якій цивілізованій спільноті творчі особистості затребувані як люди здатні продукувати ідеї. Стрімкий розвиток засобів масової інформації, які сприяють поширенню масової культури, та формуванню стандартного мислення, відбирають від людини її природно – вроджену творчу основу. Відмова від творчих підходів в різних царинах діяльності людини перешкоджає розвитку суспільства. Оскільки творчий підхід дає можливість ефективно вирішувати проблеми які з’являються, тому зрозуміло, чому так гостро стоїть питання на виявлення творчих особистостей. Активізація творчих начал людини дає повноцінну реалізацію особистості у суспільстві і тим самим прискорює культурний розвиток країни.

Особливу цікавість викликає прихована частина від стороннього ока, а саме, - таїнство процесу творіння живописного полотна художника. Психологія творчості митця, це тема, до якої дуже мало зверталися за останні двадцять років фахівці відповідного напрямку ( таке твердження висловив знаний психолог – мистецтвознавець Б. Горинь ).

… Свій творчий шлях О. Громовий (на фото) розпочинав як професійний історик – археолог. Темою його науково – творчих пошуків була культура міст – держав Причорномор’я. така діяльність розбудила в ньому пристрасть до живопису, можна сказати, в Громовому – археологові прокинувся Громовий – художник. Олександр закінчив графічний факультет Одеського педагогічного інституту. Вже у середині 90-х років його роботи були представлені на персональних виставках в Україні, Росії, Словаччині, та Угорщині.

У різні історичні епохи у психології існували різні погляди пов’язані з творчою діяльністю людини. Особливість античної культури, античного світогляду, полягала в тому, що творчість трактувалася як минуще і мінливе буття. Значна кількість античних мислителів була впевнена у вічному існуванні космосу. Платон зокрема, у своєму вченні зазначав, що божественна творчість – це момент божественного споглядання. Зовсім інакше трактування творчості народилося в християнській культурі середніх віків, у якій спостерігалося два напрямки: а) теїстичний

б) пантеїстичний

В часи епохи Відродження творчість розуміли насамперед, як художню творчість, був характерний культ генія, як носія творчості. Якраз у той період з’явився інтерес до самого творчого акту, та паралельно до особистості творця. За часів Реформації творчості надавали не естетичний зміст, а дію. Повноцінну концепцію творчості у 18ст. створив І. Кант, який назвав творчість продуктивною здатністю уяви. Кантівське вчення про уяву розвинув Ф. Шеллінг. Він вважав, що творча здатність уяви – це єдність свідомої і несвідомої діяльності. Наприкінці 19 – 20ст. творчість розглядали як противагу механічно – технічній діяльності. В екзистенціалізмі носій творчого начала – особистість як екзистенція. Інакший варіант інтелектуального розуміння творчості представляв зокрема, неореалізм, у якому основа наукового пізнання – не діяльність, а інтелектуальне споглядання. Великим досягненням психологічної науки 19ст. є виявлення представниками асоціативної психології законів асоціацій. Представники сучасної психології творчості продовжують розробляти творчу спадщину асоціативної та гештальтської психології. Цілісну концепцію творчості, як психічного процесу запропонував Я. О. Пономарьов. Критерій творчого акту ( за визначенням Я. Пономарьова), це рівневий перехід: потреба в новому знанні формується на найвищому структурному рівні організації творчої діяльності, а засоби її задоволення – на низьких структурних рівнях. Цікавою для дослідження творчості є концепція Д. Б. Богоявленської, яка стоїть на позиції, що одиницею системного аналізу творчості може бути інтелектуальна активність. З великого використаного експериментального матеріалу, науковець Д. Богоявленська довела, що на інтелектуальний чинник системи дуже сильно впливає мотивація особистості, мотивація може стимулювати, але може і гальмувати прояв цього компоненту.

Творча особистість, це та людина, яка володіє високим рівнем знань і вміє не помічати, і відкидати усе звичайне, стандартне, шаблонне. Для творчої особистості потреба у творчості є не меншою, ніж потреба дихати. Пригадую, під час однієї з зустрічей Олександр Громовий зазначив, що ніколи не пише картини, коли не пишеться. Повинен відбутися якийсь дивний, внутрішній поштовх, в цей момент відкидається будь – яка інша робота, або відпочинок. Скільки часу витрачається на написання картини митець ніколи не міг визначити. Такий процес можна потрактувати, як втрата контролю за часом, бо хвилини і години у процесі натхненної праці просто не існують. Такий стан митця – це стан натхнення, осяяння ( інсайту ). До речі, у психології є дуже популярною чотиристадійна теорія творчого мислення, створена Г. Воллесом, яка складається з таких стадій: а) підготовка

б) визрівання ( інкубація )

в) натхнення ( інсайт )

г) перевірка істинності

Інші ж вченні, наприклад, І. Ейндговен і В. Вінаке, вивчаючи творчий процес у живописі, піддали критиці теорію чотирьох стадій і зауважили, що немає чітко відокремлених ступенів творчого процесу. Якщо розглядати творчість як процес, то він проходить на різних рівнях – несвідомому, підсвідомості, свідомості та надсвідомості. Найвищий ступінь розвитку творчості – взаємодія між зазначеними її рівнями.

Живопис Олександра Громового, якщо розуміти цей термін як, - писати наживо, цебто з натури, пронизаний високою поетичністю. О. Громовий не просто відображає на полотні побачене, а пропускаючи через душевну емоційність, багату уяву, інтерпретує із значною дещицею імпульсивності і емоцій. Навіть у пейзажах з – під пензля художника передається не тільки стан природи, а і настрій та почуття автора. ( «Весна» 2007р., «Гори» 2005р., «Зимова аллея» 1998р., ).

Окремою темою в творчості митця є тема самотності. Творчі роботи цього напрямку - «Чашка кави» 2006р., «Очікування» 2005р., «Самотність»2005р., «Жінка у блакитному капелюшку»2008р., інші. О.Громовий дуже вдало передає на цих полотнах внутрішній стан тривоги, суму, але сум цей світлий, не спостерігається безнадії, фатуму. Загалом же, дуже багато картин автора випромінюють лагідний, поетичний смуток. Так передати приховані почуття людини може та особистість, яка пропустила через себе ці настроєві почування. Якщо уважно вдивитися, вчитатися у картину «Очікування», то у пам’яті зринають рядки геніальної поетеси Л. Українки, - без надії, сподіваюсь…

Не обійдена О. Громовим і тема краси оголеного жіночого тіла, та зрештою який художник зміг обминути цю тематику… Полотна «Свіжий ранок»1999р., «Пробудження»2003р., «Двоє дівчат поблизу води»2004р., на цих картинах тонко передано хвилювання автора під час фіксації і творчої передачі принад оголених натур на полотно, це хвилювання передається і тим, хто споглядає зображене. Тут присутня чуттєвість, еротизм, ніжність, але немає цинічного сексизму.

Чимале місце у творчості О. Громового займають натюрморти. В цьому жанрі митець використовує композицію зіштовхуючи кольори, застосовує прийом контрасту. Більшість натюрмортів написані холодними кольорами. Багато хто з власного досвіду знає, що колір має здатність – захоплювати, дратувати, збуджувати і умиротворяти, може пробудити, навіяти спогади давно забуті та відновити в пам’яті старі події. У відповідності до кольорового кола В. Кандинського, три основні кольори – це жовтий, синій, червоний. Також він виокремлює змішані кольори – жовтогарячий, зелений і бузковий. На протилежних сторонах кольорового кола розташовані білий і чорний кольори. Видатний митець визначав і інші методи групування кольорів: по теплу і холоду, по світлу і темноті.

Повернімось до натюрмортів О. Громового, на яких панують кольори переважно холодні, а от сприйняття картин тепле. Саме в цьому жанрі автор досягнув високого рівня гармонізації кольорів. («Натюрморт» 2007р., «Блакитне яблуко» 1999., «Натюрморт з синьою вазою» 2006р., «Тюльпани» 2007р., ). Не можна не акцентувати особливу увагу на вдалій побудові робіт художника композиційно, адже головне в композиції – створення цілісного художнього образу. Олександр Громовий передає ідеї творів яскраво і переконливо.

Мабуть буде доречно процитувати великого В. Кандинського, його розуміння композиції, - «саме слово «композиція» викликало в мені внутрішню вібрацію. Згодом я поставив за мету мого життя написати «композицію». В неясних мріях невловимими уривками малювалося переді мною щось не визначене, час від часу, лякаючи мене своєю сміливістю».

Серед творів створених О. Громовим є чимало написаних методом інтуїтивного письма ( «На терасі» 2008р., «Дорога» 2008р., «Відпочинок» 2007р., «Засохлі квіти» 2006р., « Місячна ніч» 2002р., ). Це доволі складний творчий процес і щоб повністю зануритися у інтуїтивне малювання, навіть художник з досвідом, виконує ряд підготовчих етапів. Художник проходить через етапи – сенсорних, емоційних, свідомих переживань. У інтуїтивному живописі при застосуванні техніки «вібрато» колір зображений на картині важко визначити однозначно, прийом «вібрато» у живописі – це кольорова пляма з багатьма переливами – коливаннями, але ж і особистість митця неможливо визначити за однією рисою характеру. Тому твори виконані у цій техніці є найбільш точним відображенням внутрішнього стану людини, та дають необмежену можливість для творчого самовираження. Метод інтуїтивного письма розробив на початку 19ст., художник Дж. М. У. Тернер, перебуваючи в стані творчого пошуку. Відомо, що Тернер не любив, щоб хтось спостерігав за процесом його роботи. Не проводячи жодних паралелей між видатним англійцем і О. Громовим, зауважу, що український художник нікому не дозволяє бути присутнім при написанні ним картин. При уважному розгляді полотен Громового цього напрямку, помітно, що йому вдалося досягнути ефекту «тремтіння» кольору на картині, яке дає відчуття особливої живості, реальності емоційного образу.

Ніяк не оминути ще один ряд робіт автора, це зокрема – «Троє дівчат у червоному» 2005р., «Діалог» 2005р., інші. Ці твори об’єднує глибокий психологізм, у сенсі невидимого проникнення у світ персон зображених на полотні. На вище згаданих картинах художник зміг з неймовірною правдивістю передати атмосферу, дух присутній у закарпатських кав’ярнях і здається незримо був присутній при тріалозі і діалозі дівчат зображених на цих двох роботах.

І насамкінець процитуємо думку відомого історика, культуролога, мистецтвознавця, доктора І. Попа: «У своїй творчості О. Громовий відштовхується від реалій оточуючої дійсності, трансформованої натхненням художника. У його творах відсутні – щонайменша дидактичність, копіювання, імітація природи. Він суверенно представляє своє поетичне бачення світу».

Андрій Будкевич журналіст.




Передрук дозволено тільки з посиланням на джерело та автора в друкованому виданні та гіперпосиланням в інтернет-виданні. Всі публікації захищені Законом України «Про авторське право і суміжні права».






МЕТА - Украина. Рейтинг сайтов
НОВИНИ ПАРТНЕРІВ