АНТИОЛІГАРХІЧНЕ ПОЛІТИЧНЕ ВИДАННЯ

НАША ЕЛЕКТРОННА АДРЕСА: stopcom@ukr.net            Пишіть нам: stopcom@ukr.net           
Головна сторінка

 
RSS підписка нашого сайту

ПІДПИСКА СтопкомUA


НАВІГАЦІЯ
По сайту
• Головна сторінка
• Україна___ПОЛІТИКА
• Світ_____Н О В И Н И
• Аналітика
• Фото
• Відео
• Література
• АРХІВ НОВИН СТОПКОМУ
• Фото дня (архів)
• Політгумор
Влада Закону
Законність і ваші права
• ВГО "ВЛАДА ЗАКОНУ"
• ЗАКОНОДАВСТВО і ПРАВО
• Коментарі фахівців
• Антикорупційна програма
• Зразки документів
 
Про нас
Проект
• Редакція
• Співробітництво
Від «Юлегейту» до монархії?
24.01.2012 р.

Ув’язнення Юлії Тимошенко поступово втратило статус сенсації, перейшовши до категорії «доконаний факт». Захід поступово втратив запал добиватися її звільнення, і просто оперує цим фактом тоді, коли хоче дошкулити Януковичу (наприклад, у питанні євроінтеграції). Українці якщо й виявляли на початку підвищеній інтерес, то саме як до несподіваної події, сенсації. Але не поспішали ставати учасниками протестних акцій, залишаючи це право для професійних партійців та екзальтованих «віруючих в Юлю». Таким чином, «юлегейт» поступово звівся до протистояння БЮТ та Партії регіонів.

БЮТ переживає скрутні часи – бракує ідей, людського ресурсу для проведення масових протестів, гасне ентузіазм спонсорів і щезають джерела фінансування. Політтехнологи, виходячи з нездатності їхньої політичної сили якимось чином вплинути на процес судової розправи з лідеркою, вирішили вдатися до істеричної кампанії «Врятуймо Юлю!». Якщо слідкувати за продукованими інформаційними повідомленнями, то вимальовується образ абсолютно невинної, кришталево чесної жінки, яку незаконно ув’язнили, незважаючи на її катастрофіний стан здоров’я. Мало того, з Київського СІЗО до колонії на Харківщині її етапували виключно з метою тихцем, подалі від очей патріотичної громадськості та прискіпливих журналістів, позбавити життя (через ненадання належної медичної допомоги або ж іншим, витонченим кадебістським способом). Тому, рятуючи своє здоров’я, а, властиво, життя, Юлія Тимошенко уникає будь-якої допомоги українських лікарів, які, насправді, тільки вичікують слушного моменту, щоб завдати їй підступного удару. Та чомусь ця драматична картина мало зворушує пересічних українців.

Позбавити життя символа опозиції ніяк не суперечить атрофованим моральним засадам кримінального елементу, який зараз править Україною. Але існує приклад Кучми, чия антипатія до Георгія Гонгадзе помножена на надмірну старанність президентської челяді привели до вбивства журналіста та безлічі проблем у самого Кучми. Тому Янукович змушений поводитися і висловлюватися набагато обережніше. Зрештою, знищення Тимошенко як політика-конкурента і заміна для неї розкоші та комфорту на в’язничну буденщину – вже сама по собі достатня помста.

Побутує версія, що ув’язнення Тимошенко насправді суперечило планам Януковича і стало для нього самого цілковитою несподіванкою. Нібито то Віктор Медведчук вирішив повернутися до високої політики. Тому, за допомогою заступника Генерального прокурора Рената Кузьміна (який мріє потіснити свого керівника Пшонку), та екс-бютівця, юриста Андрія Портнова (якого в Адміністрації президента вже понизили в статусі і, очевидно, готують до звільнення, як списану фігуру), використовуючи власні старі напрацьовані впливи в судовій системі, він й організував ув’язнення Тимошенко. Щоб послабити позиції Януковича та посилити власні. Правда, при існуючій владі просто неможливо, щоб такий собі Кірєєв спочатку відправляв в СІЗО, а пізніше і за грати символ опозиції без відома, а тим більше всупереч волі Януковича. Скоріше він сам би опинився на місці Тимошенко (в кращому для нього випадку). Якщо Медведчук і причетний до цієї справи, то не як ініціатор з намірами прослизнути вгору, а як виконавець мрій та побажань Януковича, з надією за свою ретельність отримати дозвіл повернутися.

Як би там не було, Тимошенко посадили. Далі потрібно нейтралізовувати інформаційну кампанію БЮТ. І, попри традиційні тиражування антидержавних вчинків Юлії Володимирівни, привласнених нею сум та інших сумнівних деталей біографії, зі сторони влади було зроблено досить грамотні кроки.

Етапування Тимошенко з Києва до Качанівської колонії на Харківщині справді було спрямоване на ускладнення організації акцій протесту, зменшення пристуності журналістів, тобто – усунення головного противника з інформаційного простору. Мало того, регіонали напрочуд кмітливо його використали. ЗМІ детально поінформували про умови перевезення Тимошенко (автозак з двома диванами, умивальником та туалетом), про окремий автомобіль з 12 валізами речей. Начальник колонії особисто рапортував про лише одну співкамерницю (у камері площею 37,5 м?, розрахованій на 7 осіб), про умивальник, санвузол, душову кабінку, біде… Звісно, такі умови разом з ортопедичним матрасом влада створила не задля зручності Тимошенко, і не задля вихваляння перед Заходом європейським рівнем пенітенціарної системи України. Вона подбала, щоб у громадськості зародилися сумніви («ось це і є нестерпні умови для головного ворога режиму?!») та обурення («хто ще з ув’язнених возить зі собою 12 валіз з речима?!»). Така оригінальна ідея попсувати «революційний імідж» навряд чи могла народитися в головах простих донецьких хлопців з Адміністрації президента, або ж літньої Ганни Герман. Тут вдалий розрахунок і роботи зі ЗМІ, і психологічної реакції громадськості, молодий, гнучкий розум. Чи не Дарки Чепак?

Залишається головна дійова особа – Юлія Володимирівна. Вона може сподіватися на неминуче і швидке звільнення: Європа шантажуватиме Януковича перспективою ізоляції та експропріації фінансів та нерухомості (його і соратників); українці вийдуть на Качанівський майдан і рознесуть тюремні мури; або ж сам Янукович покається… Та попри все, потрібно діяти вже тепер. Вона добре знає, якою є її власна «команда», і довіряє (?) лише Турчинову. Баптистський пастор надавався, щоб очолити СБУ, але роль опозиціонера №1 – не його. До того ж, в БЮТ спалахне справжня війна за посаду тимчасового лідера. Тому це крісло повинно перейти в надійні, майже свої руки, проти яких практично неможливо заперечувати. БЮТ потрібно перетворити на спадкову монархію. І місце королеви-матері повинна посісти (тимчасово) принцеса.

Дочка Юлії Тимошенко, Євгенія, терміново повертає собі дівоче прізвище, яке в українській політиці важить значно більше за Карр. Тепер вона готова очолити виборчий список БЮТ. Проста роль: мужня донька, яка прагне справедливості, звільнення мами та покарання її кривдників. Вдалий дебют на сесії європарламенту розчулив навіть досвідчених європолітиків.

Поява Євгенії в ролі мами загалом задовольняє різношерсті середовища у БЮТ. Всім вигідно, щоб у виборчому списку попереду стояло прізвище Тимошенко, хоч і з іншими ініціалами. Не буде заперечувати і Андрій Кожем’якін, який перехопив керівництво парламентською фракцією. Євгенія, з її мінімальними ораторськими здібностями, непомітними інтелектуальними здобутками та цілковитою відсутністю політичного досвіду – ідеальна маріонетка для генерал-майора СБУ. Все ніби й так, але в Євгенії Олександрівни є дещо більше – материні гени. Вона теж колись починала лише тінню при Лазаренкові.

Сама Юлія Володимирівна всередині БЮТу конкуренції не боялася. Інша справа – Євгенія. Якщо не посунути, то принаймні цілком затьмарити її може інша харизматична постать. Це – відомий захисник підприємців і маловідомий мільйонер Наталія Королевська (якій пророкували місце лідера після арешту Тимошенко). Сама Королевська розуміла, що сідати на крісло хоч і ув’язненої Юлії Володимирівни вкрай ризиковано. Тому обрала собі спокійніше місце лідера УСДП – незмінного партнера «Батьківщини» в рамках БЮТ. Тепер вона могла або претендувати на місце в п’ятірці виборчого списку як голова партії-союзника, або йти на якийсь зручний мажоритарний округ, залишаючи УСДП для політиних торгів.

Але ймовірну конкурентку потрібно повністю нейтралізувати. І несподівано Королевська (разом з депутатами Арутюновим і Трофименком) отримала догану від парламентської фракції «БЮТ – «Батьківщина» за порушення дисципліни. Виявляється, народні обранці не повідомили заздалегідь голову фракції про свою відсутність на сесії. Мало того, дехто навіть пропонував виключення Королевської з фракції. Щоправда, цього разу вирішили обмежитися доганою. Так задля спокою Євгенії борються з «прогульниками» та готуються пожертвувати і чималими фінансами Королевської, і старим соратником – УСДП.

Євгенія надається, щоб розчулювати українського виборця. Але на Заході без досвіду чи бодай харизми довго не протримаєшся в центрі уваги. А тут очікується розгляд скарг у Європейському суді з прав людини. Тому за кордон відбуває чоловік, Олександр Тимошенко – просити притулку в Чехії.

Його виїзд до Праги став несподіванкою для центрального апарату БЮТ – перші запитання журналістів прес-служба залишала без коментарів. Лише згодом, оговтавшись та виробивши лінію поведінки, заговорили про «вимушений крок», «аморальні спроби тиснути та катувати Юлію Тимошенко через переслідування її близьких та рідних».

Олександр Тимошенко недаремно обрав Прагу. Там досить лояльно ставляться до політичних емігрантів, рік тому надали притулок колишньому міністру економіки уряду Тимошенко Богдану Данилишину (через що виникло напруження між Києвом та Прагою, з чим пов'язують вислання двох чеських дипломатів з України у травні 2011 року - начебто за підозрами у шпигунстві). Загалом, політичного притулку в Чехії з 1990 до 2010 року просили 13804 громадяни Україна (отримала його 171 особа). Крім цього, Тимошенко з 2000 року є одним із акціонерів компанії «International Industrial Projects», що базується у місті Усті-над-Лабем і займається купівлею-продажем товарів.

Міністр внутрішніх справ Чехії Ян Кубіца, чиє відомство відповідає за надання притулку, обговорював це питання з першим віце-прем’єром та керівником зовнішньополітичного відомства Карелом Шварценбергом. І Чехія ризикнула, попри можливість чергового невдоволення Києва, прийняти емігранта. Шварценберг заявив, що в його країни є принцип надавати притулок тим, кому загрожують з політичних мотивів. Якщо ж це не подобається якомусь режимові, то це його проблема – потрібно ставитися до власних громадян так, щоб ніхто ніколи не просив притулку. Отримавши дзвінкий ляпас, вітчизняне МЗС спромоглося лише віповісти, що не бачить підстав для звернення українських громадян за притулком в інших країнах.

Для переїзду до Чехії Олександр Тимошенко мав ще одну мотивацію - Генеральна прокуратура нещодавно заявляла, що може поновити кримінальні справи стосовно колишніх партнерів Юлії Тимошенко по ЄЕСУ, серед яких називала і її чоловіка. Втім, офіційно журналістам він говорив про тиск та переслідування з боку авторитарного режиму Януковича його та інших членів родини, щоб таким чином зламати Юлію Володимирівну. Крім цього, закликав лідерів світу врятувати дружину з в’язниці, ввести санкції проти керівників чинної української влади, та висловив сподівання на нову революцію і те, що Юлія Тимошенко таки стане президентом. Крім цього, він повідомив про реєстрацію у Празі міжнародної громадської організації «Батьківщина», яка займеться моніторингом дотримання прав людини і свобод громадян та висвітлення злочинної діяльності влади Януковича в закордонних виданнях.

Щоправда, не обійшовся без неприємного казусу. Зі слів самого політемігранта та речників БЮТ, він отримав в Чехії політичний притулок. Та коли журналісти вирішили уточнити цю інформацію, в посольстві Чехії їх повідомили: Олександр Тимошенко отримав насправді лише притулок біженця. Цей статус надає не чеський уряд, а соціальна служба та МВС. Достатньо дістатися до Чехії, заявити про переслідування, і, якщо заява була переконливою – отримати притулок, дозвіл на працю, а згодом – і на проживання. Та, хоч і без офіційного статусу політичного втікача, Тимошенко приступив до втілення поставлених зовнішньополітичних завдань.

Що ж очікує королівство Тимошенків на осінніх виборах? Намагаючись зміцнити позиції доньки, Юлія Володимирівна озвучила побажання, щоб нове покоління молодих політиків підтримала своїм моральним авторитетом Ліна Костенко (це ж повторив з-за інших грат і Юрій Луценко). У відповідь Оксана Забужко дошкульно висміяла намагання опозиції прикритися видатним ім’ям.

Центральний штаб «Батьківщини» впевнений у своїх міцних позиціях серед виборців Західної України, яких будуть переконувати голосувати за тих, хто вирве Юлю з в’язниці, голосувати за її свободу. Так, як в 2002 році агітували голосувати за Андрія Шкіля – щоб і він отримав волю, і побратимів-унсовців потім звільнив (депутатом він став, а от допомоги побратими за гратами не дочекалися). Східніше робитиметься ставка власне на російськомовну Євгенію, яку там мали б сприймати за «свою». Але як до цього поставляться галичани?

Важчою буде ситуація в мажоритарних округах. Співчуття до ув’язненої нелегко автоматично перенести на конкретних висуванців, більшість з яких або не користуються авторитетом на місцях, або навпаки, відомі своїм комуністично-комсомольським чи кримінально-бізнесовим минулим. Залишаються питання, чи вдасться акумулювати під Тимошенко-молодшу достатні кошти, а опозиційним партіям ? домовитись про розподіл мажоритарних округів.

Олекса Олич




Передрук дозволено тільки з посиланням на джерело та автора в друкованому виданні та гіперпосиланням в інтернет-виданні. Всі публікації захищені Законом України «Про авторське право і суміжні права».






МЕТА - Украина. Рейтинг сайтов
НОВИНИ ПАРТНЕРІВ