АНТИОЛІГАРХІЧНЕ ПОЛІТИЧНЕ ВИДАННЯ

НАША ЕЛЕКТРОННА АДРЕСА: stopcom@ukr.net            Пишіть нам: stopcom@ukr.net           
Головна сторінка

 
RSS підписка нашого сайту

ПІДПИСКА СтопкомUA


НАВІГАЦІЯ
По сайту
• Головна сторінка
• Україна___ПОЛІТИКА
• Світ_____Н О В И Н И
• Аналітика
• Фото
• Відео
• Література
• АРХІВ НОВИН СТОПКОМУ
• Фото дня (архів)
• Політгумор
Влада Закону
Законність і ваші права
• ВГО "ВЛАДА ЗАКОНУ"
• ЗАКОНОДАВСТВО і ПРАВО
• Коментарі фахівців
• Антикорупційна програма
• Зразки документів
 
Про нас
Проект
• Редакція
• Співробітництво
Свавілля житомирської прокуратури, або «Бувають різні випадки…»
31.10.2011 р.

Саме такий напис можна прочитати на вітрині офісу страхової компанії «Добробут». Дуже символічно, адже ще півроку тому за цією ж адресою (вул. В. Бердичівська, 10) в центрі міста знаходився найстарший (з 1998 року) і найкращий Інтернет-клуб Житомира – «КлубОК».

Це було доволі затишне місце, яке користувалось неабиякою популярністю у житомирян, та неодноразово було відзначене за результатами рейтингу «Народний бренд року» у відповідній номінації.

Співвласником та директором клубу був Дмитро Камінський. Знайомі характеризують його як порядну та чесну людину і висококласного спеціаліста. Зразковий сім’янин та батько семирічного сина.

У цьому ж приміщенні було розміщено і офіс його рідного брата Сергія, який також займався підприємницькою діяльністю. Родина Камінських – знані в місті як меценати. За їх фінансової та організаційної підтримки в Житомирі відбувались культурні заходи, а також збудовано церкву в селі Сонячне під Житомиром.

Що ж сталось із успішним бізнесом Камінських?

Прокурорський грабіж

Події, що відбулись 26 січня 2011 року, приголомшили все місто своєю зухвалістю та цинізмом.

Під виглядом перевірки дотримання Закону «Про захист суспільної моралі», Інтернет-кафе відвідала група правоохоронців. Без будь-яких пояснень вони розпочали огляд приміщень та вилучення комп’ютерів. Адміністратор натиснув охоронну кнопку і захисна ролета на дверях зачинилась.

Під ударами міліцейського підкріплення ззовні її заклинило. Не чекаючи приїзду ремонтників, ролету було розрізано, і до клубу вдерлися «беркути».

«Працівники міліції спокійно і методично почали грабувати клуб. Для контролю грабунку особисто з’явився прокурор міста. На мої запитання, на якій підставі забирають належне мені майно, прокурор у брутальній формі відповів, що прокуратура ні на які питання не відповідає, і питання тут ставить тільки вона (прокуратура), а взагалі питання можуть бути адресовані якимось юристам, може вони знають» – розповідає Сергій Камінський.

Всю техніку було вилучено без опису і законних підстав. Дмитра Камінського згодом заарештували, не надавши можливості отримати медичну допомогу (якої він потребував після спілкування з правоохоронцями).

Незаконний обшук було проведено і в приміщенні, яке орендував Сергій, після чого з офісу зникли документи його підприємства, а також комп’ютерна техніка. Меблі були потрощені. На якій підставі проводився обшук, досі не відомо. Сергій у всіх кримінальних справах проходить виключно у якості свідка. Жодних рішень судів чи, бодай, постанов слідчих органів з цього приводу не існує.

Заручник системи

В часи громадянської війни 1917-1923рр. для того, щоб «заспокоїти» непокірних і «несвідомих» селян, які відмовлялись визнавати радянську владу та платити «продразвьорстку», більшовики використовували практику взяття заручників. Вони брали перших ліпших чоловіків з найбільших родин, і, якщо село продовжувало бунтувати, привселюдно їх страчували.

Пізніше цей метод чекісти використовували і у 1931-33 під час штучного голодомору, і у 1945-56 роках на західній Україні для боротьби з українськими націоналістами. Радянський союз розвалився, але практика, схоже, залишилась…

«Коли Апеляційний суд ухвалив рішення скасувати постанову про затримання Дмитра, його би мали відпустити. Але нічого подібного – сидить! Без жодних на те підстав! І до спини їм ті рішення судів! За 9 днів підготували нову постанову вже по новій кримінальній справі. А в цей час нам надходить сигнал: «Будете сіпатись – Діма живим звідти не вийде…» А я знаю як усе воно робиться… Тобто, у цьому випадку «сіпатись» ти не будеш…» – розповідає Лада Камінська.

Все це наводить на думку, що Дмитра взяли в заручники представники правоохоронних органів для того, щоб ані він, ані його родина, не змогли вжити заходів для протидії беззаконню.

Сфабриковані звинувачення

Не зважаючи на те, що 26.01.2011 перевірка здійснювалась «на дотримання вимог ЗУ «Про захист суспільної моралі», в ході якої було виявлено неповнолітню дитину», кримінальну справу проти Дмитра порушили за побиття міліціонера. Чому ж так?

Того ж дня в іншому комп’ютерному клубі (який, до речі, належить представнику опозиційної партії) правоохоронці склали акт про розповсюдження порнографії. Однак в «Клубку» доступ до несанкціонованих матеріалів не можливий завдяки використанню спеціальних програм. Фокус «нє удался» – довелось імпровізувати.

Справа з побиттям міліціонера (ч.2 ст.345 ККУ), зліплена нашвидкуруч, також провалилась. Зрештою, все вказувало на те, що Дмитро не просто не бив Осінського, але і врятував йому життя(!), відтягнувши від проводів з високою напругою. Необхідно було вигадувати далі…

Тому Дмитра, не зважаючи ні на що, з-під варти не випускали, і звинуватили… в захопленні заручників (ч.2 ст.146 ККУ)!!! Це при тому, що утримували людей в приміщенні саме правоохоронці.

Паралельно на підставі висновків експертизи проти Камінського було відкрито справу за порушення авторського права (ч.3 ст.176 ККУ). Але як можна вірити експертизі, якщо при вилученні та приєднанні комп’ютерів до кримінальної справи не було проведено опис вилученого і не зафіксовано, які програми були встановлені на техніці в момент її вилучення? Адже туди можна було встановити все що завгодно… що, напевне, і було зроблено.

І взагалі саме вилучення відбувалось абсолютно незаконно, адже на той час проти Камінського не було порушено ще жодної кримінальної справи.

До того ж, стаття передбачає не використання, а розповсюдження неліцензійного ПЗ, а це можна робити хіба що в торговій точці… Схоже на те, що цю справу вигадали лише з метою пояснити вилучення техніки (що можуть довести системні блоки у справі по побиттю міліціянта, до якої їх спершу приліпили?).

Також в офіційних коментарях та рапортах правоохоронців, що так і не вилилось у ще одну справу, містилось звинувачення в тому, що клуб працював в режимі підпільного казино. Але цю версію навіть не стали розкручувати, адже тоді б виникло питання, чому не перевірили інші, значно підозріліші заклади.

Ще одним звинуваченням стала постанова «Про застосування адміністративно-запобіжних заходів про порушення санітарного законодавства». Але цей документ викликає ще більше питань, адже був винесений з порушенням порядку санітарно-епідемічного обстеження.

Зокрема, про обстеження не було попереджено за 10 днів, проведено без участі власника та співробітників клубу, не складався протокол, не давався на ознайомлення власнику акт, і самі виявлені порушення не відповідають об’єктивним фактам. Наприклад, перевірка «не помітила» наявності величезних нічим не закритих вікон, які повністю освітлюють приміщення, і констатувала «відсутність природного освітлення у залі»…

Камінськими у поданому позові на 8-ми аркушах дрібного тексту детально спростовано кожне слово постанови.

І, зрештою, останнє звинувачення є більш, ніж промовистим. За словами батьків Дмитра, під час зустрічі з Прокурором області Франтовським, останній аргументував арешт їх сина так: «Бути злочинцем – це спадкове. Це гени. А інтелігенція – це апріорі злочинці. Вся інтелігенція – шахраї!». Коментарі, як то кажуть, зайві…

Дивує лише те, чому Камінських не звинуватили у розповсюдженні наркотиків? Адже в той день у заблокованому «Клубку» були і співробітники відповідного відділу. Швидше за все, провокація з наркотиками також готувалась. Однак тоді, коли все пішло не за планом, в метушні керівництво могло просто забути віддати відповідний наказ.

Кому вигідно?

Служиві звикли виконувати накази і не виявляти ініціативи (яка, здебільшого, «наказуємая»). Тож, хто був замовником цькування Камінських?

1. Політичні переслідування?

Найпопулярнішою в народі версією є «рука міського голови». На фото, що зафіксували його присутність, він має досить задоволений вигляд. Журналістам градоначальник відповів, що був «простим перехожим».

Згодом його прес-служба дала інше обґрунтування – мера сповістили про навчання підрозділів МВС та МНС по визволенню заручників, на які він прийшов подивитись. Пояснення більш ніж дивне і наштовхує на думку, що нас мають за бовдурів. Мотиви?

По-перше, Дебой, як активіст Партії регіонів, активно взявся за зачистку бізнесу від своїх політичних опонентів (а Дмитро балотувався в міську раду від опозиційної партії) і взагалі від самодостатніх і незалежних «буржуїв». Прикладів цьому можна знайти чимало.

По-друге, як сумлінний прибічник Московського патріархату, мер був зацікавлений у тому, щоб позбавити фінансової підтримки його основного конкурента – УПЦ КП. До слова, з приходом нової влади, релігійну ворожнечу у місті розпалюють навіть у РАЦСі, де не рекомендують вінчатись в Українській церкві, називаючи її «сектою».

По-третє, пана Володимира могло зацікавити приміщення Клубка (центр міста – 100 метрів від міськради). У кримінальній справі першим документом став запит в БТІ з питанням «кому належить приміщення?». Тобто, слідчих цікавило не «хто побив міліціонера?», не те, «чи ліцензійне програмне забезпечення?», а саме приміщення. Не здогадуєтесь, навіщо?…

2. Впливова шахрайка?

«У мене, – продовжує розповідь Сергій, – була сусідка Тетяна Сідлецька. Сусід емігрував за кордон, залишивши дружину з дитиною. Коли я був у Херсоні, вона запропонувала бухгалтеру допомогу – носити звіти в податкову. Користуючись довірою, інколи просилась посидіти за моїм робочим місцем, яке майже завжди було вільним, і отримала доступ до документів і печатки…

Якось я взявся переглянути документи, і дізнавсь, що на моєму підприємстві «працює» її чоловік-канадець. З’ясувалось, що Сідлецька підмінила звітність. Ми почали дивитись, і помітили, що з рахунків «пішли» гроші – 420 000 грн.

Замість грошей я і всі мої родичі отримали позови «про встановлення трудових відносин». Вона не виконувала обов’язків головбуха. Це були разові послуги. Коротше кажучи, всі суди ми повигравали. І всі перевірки з різних органів доводили нашу правоту та шахрайство цієї громадянки.

У грудні 2010 року нас всіх почали по третьому разу викликати до прокуратури. Слідчий Джунь пояснив: «У вас тут все погано. Будуть справи. Але питання вирішити можна – домовтесь з громадянкою. Забудьте про всі гроші». Після цього і почались проблеми, про які ви вже в курсі…».

Всі рішення судів у цій справі дійсно на користь Камінських, однак, за словами самої Тетяни Сідлецької, ці рішення куплені самими ж Камінськими, а на неї родина підприємців просто зводить наклеп.

«Жодного стосунку до подій навколо «Клубку», – пояснює Сідлецька, – я не мала. Я працювала там бухгалтером і звільнилась задовго до того. Конфлікт виник через нелюдське ставлення підприємців до свого персоналу. І я не єдина жертва цих аферистів, але інші або бояться йти до суду, або вважають це безперспективною справою.

Камінські нікого офіційно не оформлюють, і тому у них велика плинність кадрів. Використовують і викидають. Настала криза, і вони відмовились виплачувати мені заробітну плату. Говорять: «Чого тобі жалітись? Тебе чоловік годує!». Через пів-року я не витримала і подала на них позов.

Щодо звинувачення, ніби я вкрала в них гроші – ну це взагалі смішно. Подумайте самі – як би я могла цілий рік непомітно знімати з їхніх рахунків гроші? Як би мені їх видавали в банках? Я дійсно знімала гроші з рахунків, але клала на рахунки я ще більше. Це відбувалось за їх відома і за їх дорученнями. Але вони ж про це не говорять, бо «це справи не стосується».

Суди вони виграють. Але відмови мені йдуть лише через те, що у нас не було оформлено трудової угоди. Так її ж і не могло бути без бажання роботодавця!»

Однак інформація, сказана пані Тетяною, не підтвердилась. Працівники меблевого ательє, за їх словами, працюють там близько трьох років і справно отримують зарплату. Сьогодні будь-яка позовна заява на Камінських отримала б сприяння влади. Однак черги бажаючих отримати невиплачену зарплату у підприємців все одно не видно. Документально підтвердити свої слова Сідлецька відмовилась.

Звідки вона, безробітна, має гроші на одного з найдорожчих у місті адвокатів? Як вона могла одночасно працювати на 7-ми (!) підприємствах головним бухгалтером? Чому, не зважаючи на результати експертизи про підробку документів цією громадянкою, які відомі житомирській прокуратурі, ніхто не порушив жодної кримінальної справи проти неї? Чому прокуратура і інші силові структури знову і знову перевіряють Камінських, не зважаючи на те, що перевірка жодного разу не підтвердила тверджень Тетяни Сідлецької, і не чіпають останньої?

«Схоже, наші гроші грають проти нас самих…» – стверджує Дмитро Камінський.

Відшкодування збитків

Сьогодні Дмитро знаходиться на підписці про невиїзд. Майно йому так і не повернули. В колишньому приміщенні клубу нові орендатори. Відновити бізнес не вдасться – доведеться розпочинати все з нуля. Йому необхідно віддати величезні банківські кредити, однак зробити це неможливо. На все майно родини Камінських накладено арешт. Вони не можуть проводити жодних фінансових операцій.

Підприємства Камінських продовжують «перевіряти». Лише прямі втрати від прокурорського свавілля бізнесмен оцінює в 1 млн. грн. Та якщо доповнити це недоотриманим прибутком, репутаційними втратами, моральними збитками – сума зростає в рази.

До того ж, постраждали не лише Камінські. Постраждали працівники, які були позбавлені роботи і зарплати, їх сім’ї, які відчули фінансові труднощі, партнери, які недоотримали прибуток, клієнти, що вчасно не задовольнили свій попит, банки, які не повернули кредити, економіка міста та органи влади в цілому, які, окрім недоотриманих виплат у вигляді податків та зборів, зазнали чергового удару по власній репутації…

Чи реально за нинішньої влади відшкодувати хоча би частину збитків? Сумніваюсь. Сьогодні для братів головне – повернути своє майно. Кримінальну справу нарешті передано в суд. Вже відбулось і попереднє судове засідання.

Окремо, в рамках адміністративного судочинства, Камінськими подано позови «про визнання неправомірними дій щодо огляду та вилучення майна», яким вони намагаються повернути собі вилучені комп’ютери. У разі успіху можна буде йти далі і вимагати відшкодування інших збитків. Однак у першій інстанції їм вже відмовили в розгляді позовної заяви із досить сумнівним обґрунтуванням.

А загалом про результативність таких дій промовисто говорить єдиний реєстр судових рішень, який не знає жодного випадку, коли б держава повністю відшкодувала збитки, завдані підприємцю (та і взагалі громадянину) неправомірними діями правоохоронних чи контролюючих органів…

А відповідь на питання «Хто винен?» проста. Винна Система, яка дозволяє владі свавілля. Якщо органи влади не виконують своїх функцій і грубо порушують закони, які вони собі ж і встановлюють, виникає питання: «Навіщо утримувати таку владу?»

Дмитро Сінченко




Передрук дозволено тільки з посиланням на джерело та автора в друкованому виданні та гіперпосиланням в інтернет-виданні. Всі публікації захищені Законом України «Про авторське право і суміжні права».






МЕТА - Украина. Рейтинг сайтов
НОВИНИ ПАРТНЕРІВ