АНТИОЛІГАРХІЧНЕ ПОЛІТИЧНЕ ВИДАННЯ

НАША ЕЛЕКТРОННА АДРЕСА: stopcom@ukr.net            Пишіть нам: stopcom@ukr.net           
Головна сторінка
 
незалежне
опозиційне видання

RSS підписка нашого сайту

ПІДПИСКА СтопкомUA


НАВІГАЦІЯ
По сайту
• Головна сторінка
• Україна___ПОЛІТИКА
• Світ_____Н О В И Н И
• Аналітика
• Фото
• Відео
• Література
• АРХІВ НОВИН СТОПКОМУ
• Фото дня (архів)
• Політгумор
Влада Закону
Законність і ваші права
• ВГО "ВЛАДА ЗАКОНУ"
• ЗАКОНОДАВСТВО і ПРАВО
• Коментарі фахівців
• Антикорупційна програма
• Зразки документів
 
Про нас
Проект
• Редакція
• Співробітництво
Справедливість по-латвійськи
17.08.2011 р.

Понад півроку інформаційний простір Латвії періодично поповнювався повідомленнями зі згадуванням прізвища місцевого журналіста Руслана Єфімова. Його доля викликала переживання багатьох. Щоправда, переважно, російськомовних. Латиші або знаходили для себе цікавіші новини, або ж бажали чим скорішого завершення цієї неприємної епопеї.

Руслан Єфімов відомий своїм надкритичним ставленням до латвійської влади та, схоже, загалом до всього латвійського. Ще в червні 2010 року на російськомовному інтернет-порталі gorod.lv («Новини Даугавпілса») була опублікована його стаття «Депортація - надмірний прояв гуманізму радянської влади». В ній автор висловлює своє схвалення здійсненою владою СРСР депортацій латвійського населення у 1941 та 1949 роках і виправдовує їх, називаючи проведення цієї акції занадто м'яким і незавершеним. Зокрема, повторюючи офіційні радянські цифри про втрати серед населення Латвійської РСР в роки німецької окупації, а також про повоєнні бойові дії «лісових братів», він вважає депортацію 1949 року відповіддю на «масовий бандитизм».

Згідно угоди з Гітлером, Сталін в перші роки 2 світової війни суттєво розширив кордони «країни робітників і селян». Незабаром відбулося «зачищення території» Західної України та Білорусії. 14 червня 1941 року почалася операція з примусового переселення в Прибалтиці. 17,5 тисяч осіб з Литви було депортовано в Новосибірську область, Казахстан і Комі АРСР, близько 17 тисяч людей із Латвії - в Красноярський край, Новосибірську область, та в Карагандинську область Казахстану, близько 6 тисяч осіб з Естонії - в Кіровську і Новосибірську області.

Після закінчення 2 світової війни, не спромігшись придушити місцевий повстанський рух, 29 січня 1949 року Москвою було санкціоновано проведення у Прибалтиці операції «Прибій», замаскованої під планові військові навчання, з метою виселення приблизно 100-150 тисяч «буржуазних націоналістів» та членів їх сімей. Операція розпочалася 25 березня 1949 року. До 18 години 28 березня було заарештовано 89 874 осіб. , а усього до кінця місяця було депортовано 94 779 осіб (25 708 чоловіків, 41 987 жінок - і 27 084 дитини): 42 149 осіб з Латвії, 31 917 осіб з Литви, 20 173 особи з Естонії.

В 2004 році Сейм Латвії доповнив закон про присвоєння постраждалим від нацистського та комуністичного режимів статусу політрепресованих формулюванням про те, що «злочинними слід вважати комуністичну і нацистську ідеології», а не тільки репресії цих режимів.

Ось таку радянську політику Єфімов вважає занадто «м’якою». Що, звісно ж, обурило тих, хто настраждався від радянської окупації. Депутат Сейму Яніна Курс навіть закликала до створення законів, котрі б певним чином регламентували основи історії Латвії.

А на початку грудня 2010 року прес-секретар Поліції Безпеки Христина Апсе-Крумін повідомила, що 35-річному журналісту було висунуто обвинувачення за статтею Кримінального кодексу республіки про виправдання геноциду і злочинів проти людства. Згідно з нею, йому загрожувало до п'яти років позбавлення волі або примусових робіт.

Російськомовні «захисники» Єфімова отримали чергову «жертву сучасних латвійських фашистів», і активно доводили, що автор використовував історичні факти та документи, які вже безліч разів оприлюднювалися, і не викликали жодної офіційної реакції. Отож, цей судовий процес є показовим, задля того щоб відвернути увагу суспільства від соціально-економічних проблем і демонстративно покарати «інакодумця». Щоправда, не деталізуючи, чи хтось з «попередників» Єфімова бідкався стосовно надмірної «лагідності» репресій.

У свою чергу Руслан Єфімов відповів ще різкішою статтею «Геноцид по-латвійськи». В ній подав себе, звісно ж, безневинною жертвою існуючого режиму, який, на його думку, здійснює справжній геноцид проти свого власного, латвійського народу. І пригрозив змінами у майбутньому, коли за все доведеться відповідати, включно із довічним ув’язненням. Вперто повторював в інших інтерв’ю та коментарях, що залишається при своїх переконаннях, за які готовий постраждати: неможливо порівнювати нацизм та соціалізм (хоча йшлося, взагалі, про комунізм), радянські часи не були настільки жахливими, як їх змальовують… Вочевидь, наближався судний останнього поєдинку антифашиста зі злочинною владою Латвії.

Аж раптом все заспокоїлося. Руслан Єфімов несподівано перестав сяяти в інтернет-просторі. А незабаром прес-секретар Генеральної прокуратури Латвії Лаура Пакалне з’ясувала ситуацію. Суд завершився застосуванням стосовно журналіста покарання, якого зажадала прокуратура - 60 годин примусових робіт. Єфімов, котрий визнав свою провину, вже відбув покарання. Виявляється, інколи захисники «світлого радянського минулого» не ламаються, а просто каються. Розум часто перемагає.

Юлій Хвещук




Передрук дозволено тільки з посиланням на джерело та автора в друкованому виданні та гіперпосиланням в інтернет-виданні. Всі публікації захищені Законом України «Про авторське право і суміжні права».






МЕТА - Украина. Рейтинг сайтов
НОВИНИ ПАРТНЕРІВ