АНТИОЛІГАРХІЧНЕ ПОЛІТИЧНЕ ВИДАННЯ

НАША ЕЛЕКТРОННА АДРЕСА: stopcom@ukr.net            Пишіть нам: stopcom@ukr.net           
Головна сторінка

 
RSS підписка нашого сайту

ПІДПИСКА СтопкомUA


НАВІГАЦІЯ
По сайту
• Головна сторінка
• Україна___ПОЛІТИКА
• Світ_____Н О В И Н И
• Аналітика
• Фото
• Відео
• Література
• АРХІВ НОВИН СТОПКОМУ
• Фото дня (архів)
• Політгумор
Влада Закону
Законність і ваші права
• ВГО "ВЛАДА ЗАКОНУ"
• ЗАКОНОДАВСТВО і ПРАВО
• Коментарі фахівців
• Антикорупційна програма
• Зразки документів
 
Про нас
Проект
• Редакція
• Співробітництво
Соборність, 2012 рік
30.01.2012 р.

Цього року Віктор Янукович, живучи в полоні своїх страхів-2004, прибрав святкування у листопаді та визначив 22 січня як День Соборності та ще й Свободи. Забувши, що Свободу не призначають та не пересувають сторінками календаря. Її виборюють та живуть нею. Рівно ж як Соборність живе в серцях і думках.

Власну незалежність та державність здобувають народи. Проголошують та нівелюють її політики.

22 січня 1863 року поляки повстали задля відновлення власної самостійної держави. Російська імперія повстання придушила. Але не перемогла. В 1918 році, на її уламках постала незалежна Польща. Зусиллями поляків та Юзефа Пілсудського, який вчасно зійшов з потягу «Соціалізм» на станції «Польща».

22 січня 1918 року в Києві було проголошено самостійність Української Народної Республіки, в 1919 році – Акт Злуки УНР та ЗУНР, що проголосив створення єдиної, Соборної України. Правильні декларації, висловлені тогочасними політиками, завдяки їхнім попереднім соціалістичним шуканням та подальшим помилкам, залишилися сторінками української історії. Ще ціле ХХ століття українською землею топталися чоботи різнокольорових окупантів, а українська кров лилася у боротьбі з ними.

Саме День Соборності 22 січня став одним з головних Свят Організації Українських Націоналістів. Він символізував єдність Української Нації та її прагнення до самостійного, вільного життя. Він довгі роки слугував орієнтиром у боротьбі, доки 22 січня 1990 року Живий Ланцюг вкотре не з’єднав українців, а день 24 серпня 1991 року не ознаменував спільну перемогу всіх, хто віддав своє життя та кров в ім’я Української Соборності та Державності.

Сучасна Україна ще далека від тієї, омріяної поколіннями борців, у якій хотілося би жити українцям сьогодні. Тому офіційні святкування, зведені сучасними політиками до рівня особистих пропагандистських дійств, викликають мінімальний інтерес та ще менший ентузіазм суспільства. Люди відвідують їх – хтось за звичкою, хтось за вказівкою. Та Свято Соборності ніколи і нікому не вдасться перетворити просто на офіційну дату в календарі, на зразок Дня розтоптаної Конституції. Тому з власного бажання люди приходили і приходять на символічні Живі Ланцюги. Як на своє Свято, а не на влаштоване владою чи партіями.

Режим Януковича, маючи за істориків Литвина з Табачником, користується з історичної спадщини людства хіба римською мудрістю «поділяй та володарюй». Наслідувачі, щоправда, з них кепські. Всупереч власним сподіванням, Янукович своєю діяльністю найкраще сприяє консолідації та усвідомленню єдності, Соборності мешканців Галичини та Донбасу, Полісся та Поділля, Сіверщини та Причорномор’я. Нехай влада бреше, краде і, сп’яніла від уявної безкарності, відверто знущається з народу, глузливо називаючи його «електоратом». Нехай депутат купляє новий автомобіль, тому що запухлий від неробства організм вже не вміщається в попередній. Нехай судді темну стрічку Феміди чіпляють не на очі, а дбайливо загортають у неї рештки совісті та честі, не бачать в смерті Ігоря Індила вбивства, випускають Романа Ландіка. Нехай міліціонери б’ють студентів та пенсіонерів, свідомо підмінюючи статус «правоохоронець» на «службова вівчарка».

Українці все бачать, все пам’ятають. Тому, користуючись правом свободи вибору форми виявлення національної єдності, повсюди карбують і карбують своє спільне ставлення до влади на бігбордах Януковича. Тому, всупереч табачниківській маячні про якийсь окремий, патологічний «галицизм», студенти від Львова до Донецька виступають на захист освіти від його «реформ». Тому молодь повчає чиновників, що вкрадене палає в ХХІ столітті так само яскраво, як і в давнину, а «їхохоронців» - що бити можна не тільки громадян, але й їх кривдників.

Ось така вона, Українська Соборність 2012 року. Ще не така, якої хотілося би нам. Але вже не така, якої хотілося би їм.

Юлій Хвещук




Передрук дозволено тільки з посиланням на джерело та автора в друкованому виданні та гіперпосиланням в інтернет-виданні. Всі публікації захищені Законом України «Про авторське право і суміжні права».






МЕТА - Украина. Рейтинг сайтов