АНТИОЛІГАРХІЧНЕ ПОЛІТИЧНЕ ВИДАННЯ

НАША ЕЛЕКТРОННА АДРЕСА: stopcom@ukr.net            Пишіть нам: stopcom@ukr.net           
Головна сторінка

 
RSS підписка нашого сайту

ПІДПИСКА СтопкомUA


НАВІГАЦІЯ
По сайту
• Головна сторінка
• Україна___ПОЛІТИКА
• Світ_____Н О В И Н И
• Аналітика
• Фото
• Відео
• Література
• АРХІВ НОВИН СТОПКОМУ
• Фото дня (архів)
• Політгумор
Влада Закону
Законність і ваші права
• ВГО "ВЛАДА ЗАКОНУ"
• ЗАКОНОДАВСТВО і ПРАВО
• Коментарі фахівців
• Антикорупційна програма
• Зразки документів
 
Про нас
Проект
• Редакція
• Співробітництво
УКРАЇНСЬКА ІДЕЯ – ЗАМИРЕННЯ ЗАРАДИ ДОБРОБУТУ
23.04.2012 р.

Ми складаємо разом Угоду -

“Про Єдність, Мир та Згоду

Всього Українського Народу,

Що Козацького є Роду!”

(Проект) ЗВЕРНЕННЯ Форуму Українців

до всіх Громадян України:

“ХОЧЕМО БУТИ БАГАТИМИ ? – Б У Д Ь М О !”

Кожна Людина хоче бути багатою й щасливою, мати добрі: здоров’я, достаток, квартиру, їжу, одяг, сім’ю, роботу, державу,.. Тим більше хочуть бути багатими люди, які живуть за межею бідності. Заради добробуту – маємо всі й одразу ПЕРЕСТАТИ ВОРОГУВАТИ ОДИН З ОДНИМ! - діями, словами, думками, стосунками, почуттями, відношенням,.. “за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.” (Ст.24.К.У). Маємо ВІДМОВИТИСЬ ВІД ВЗАЄМОПОБОРЮВАННЯ!

Наша перша Правда-Істина:

НАСКІЛЬКИ ЗМЕНШИТЬСЯ ВОРОЖІСТЬ між Громадянами України -

НАСТІЛЬКИ ЗБІЛЬШИТЬСЯ ДОБРОБУТ кожного з нас і всього Народу!

Пора виконати Заповіт Тараса Шевченка, що у його вірші “Молитва”:

“Злоначинающих спини,

У пута кутії не куй,

В склепи глибокі не муруй.

А доброзиждущим рукам

І покажи, і поможи,

Святую силу ниспошли.

А чистих серцем? Коло їх

Постави ангели свої

І чистоту їх соблюди.

А всаім нам вкупі на землі

Єдиномисліє подай

І братолюбіє пошли.”

Як і кожний Державний Народ, ми маємо Державні - мову, кордони, владу, територію, армію, Закони, суди, герб, гімн, прапор,..

Наша друга Правда-Істина:

“В своїй хаті своя й правда, і сила, і воля!”; “Самі собі.. без холопа й без пана.”

Український Народ - Громадяни України, незалежно від того, до якої церкви, партії, культури, громади, нації, чи частини території вони себе причисляють, чи належать, якою мовою спілкуються, де живуть, працюють, вчаться,.. на які службові посади обрав чи призначив їх Народ.. Це закладено в Конституції – Основному Законі України:

“Ст.5. ...Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади...”

Проте існуюча нині в Україні влада сама не дотримується Конституції й Законів України, і не забезпечує їх виконання. Хоча ст. 1. Конституції України гарантує: “Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава”, але насправді наша держава ще не є демократичною, ні соціальною, ні правовою.

Суспільство розколото на маленьку, але ситу купку крадіїв і Великий, але окрадений Український Народ... І з кожним роком, днем і годиною ця нерівність зростає... Правило олігархів – “розділяй і владарюй”. Вони ділять нас – на “східняків” і “західняків”, на “україномовних” і “рускоязычных”, на прихильників і противників різних релігій, конфесій, партій, культур,.. Вони витрачають величезні кошти на протиставлення одних Громадян – іншим, обіцяють виборцям “одразу і все” виконати, але “забувають” свої обіцянки, як тільки дориваються до владного корита...

Наша третя Правда-Істина:

-Тільки замирений Український Народ зможе обрати САМ СОБІ СВОЮ владу! У всіх взаєминах людей, які не стосуються порушень Законів – особисто Ніхто! Нікому! Ніколи! Нічого не був, не є і не буде винний! Ніхто Нікому не повинен ні за що прощати або дякувати, чи просити прощення. Ми є такими, якими нас виховали батьки, родина, сусіди, влада, школа, природа, вулиця, окупанти, біди, злидні, багатство,.. Ніхто не є “вищий”, ані “нижчий”, тому маємо відкинути “комплекси меншовартості” і повернути Самоповагу.

Наша четверта Правда-Істина:

“Хто ж нас шануватиме, як ми самі себе не шануєм?” (Тарас Шевченко)

“...психіка людини є повністю соціальною. Які б особливості свого мозку вона не успадкувала, що б не передалось їй генетичним шляхом, тільки суспільство може зробити ці особливості достоїнством чи недоліком, спонукати людину розвивати ті чи інші задатки або боротися з ними... ...жодна властивість мозку не може бути ні гарною, ні поганою сама від себе все залежить від оточуючого середовища... ...Необхідність, як і раніше, диктує нам поведінку...Людина людиною не народжується – вона нею стає.. Мозок є не орган мислення, а орган виживання, як ікла чи кігті...”

( К.Левітін “Кращий шлях до людини”, “Шляхи в непізнане”, М. 1974 р.)

Жорстокі методи “воспітанія” живої істоти описані в журналі “Таллінн”, в оповіданні “Бітиє собакі». Коли молодняку виповнювався рік, то власник влаштовував їм жорстоке побиття, так що частина з них від цього гинула. Але після цього акту вандалізму господар старанно виходжував, лікував і годував тих собак, що вижили. Ці тварини втрачали інстинкт самозбереження, страху, ставали послушними кожній команді господаря. Коли вони тягнули сани на далекій півночі, то безвідмовно виконували наказ і стрибали в ополонки, через тріщини в кризі, не боялись гострих іклів білих ведмедів, гинули, але не відступали...

Наша п”ята Правда-Істина:

ЛЮДИНА Є ПРОДУКТОМ СЕРЕДОВИЩА, В ЯКОМУ НАРОДЖУЄТЬСЯ Й ЖИВЕ. Сліпоглухонімі діти без батьків, людського оточення, вихователів – ніколи не стали б людьми; приклад малих дітей, які виросли серед звірів (“мауглі”), і вже ніколи не могли стати нормальними людьми; приклад “мамелюків”, яких малими хлопчиками викрадали і продавали туркам, а ті виховували з них безмежно відданих султану слуг-яничарів,..

В Україні різні частини нашої території в різні часи і на різні терміни були окуповані різними народами – варягами, турками, татарами, монголами, литовцями, поляками, росіянами, австро-угорцями, чехо-словаками, румунами, німцями,.. Кожний окупант хотів навічно привласнити собі шмат нашої землі і стерти з пам’яті українців все наше етнічне, національне, що дає природнє право на свою спільну власність: землю, мову, віру, культуру,..

У цій “стерилізації” найбільше “преуспел” на сході України – російський соціал-комунізм, з 1917 по 1939р.р.: війни, чистки, побори, колективізація, голодомори, тюрми, соловки, гулаги, розстріли, нищення еліти, священиків, церков, депортації,. Тому на сході України менше вижило національного, ніж на заході. Але це не вина одних чи заслуга других – різні підневільні умови життя сформували людей з різним світоглядом...

ЛЮДИНА НЕ ВИННА! Кожна окрема людина, щоб вижити, приймала ті правила життя, які були в її родині, громаді, регіоні. Християнами, мусульманами, католиками, православними, кришнаїтами,.. люди стають тому що так їх виростили; нацистами, фашистами, комуністами, націоналістами, республіканцями, демократами,.. люди стають тому що їх так “воспіталі” – “огнєм і мечем”, “кнутом і пряніком”, соловками і гулагами, інтернатами і сиротинцями,..

І так, як не зможе ні за яких нових умов дорослий “мауглі” стати таким як усі люди; як “мамелюк”чи “манкурт” ніколи не навернеться до свого народу, так і ми, сучасні дорослі українці, ніколи всі й одразу не станемо православними чи католиками, комуністами чи націоналістами, східняками чи західняками, україномовними чи російськомовними,..

Якщо ми хочемо, щоб – ВЖЕ! СЬОГОДНІ! значно покращилось життя кожного з нас і всього Українського Народу – МУСИМО ПРИПИНИТИ БУДЬ-ЯКУ ВОРОЖНЕЧУ з цих проблем.

Наша шоста Правда-Істина:

ЗАМИРЕННЯ ЗАРАДИ ДОБРОБУТУ– це УКРАЇНСЬКА ІДЕЯ:

Самоорганізація Українського Народу - Народна стратегія розвитку для України і світу.

Щоб жити по-людськи кожній Людині,

Щоб жити щасливо Народу, Громаді, Родині,

Щоб жити тепер - вже Сьогодні! Віднині! –

Ми мусимо стати Всі разом Єдині.

Для доброго діла - ми завжди годімось,

На Толоки, Збори і Віча - сходімось,

Любімося, Браття, щиро любімось,

І Богу Одному за всіх нас молімось.

Делегати й Учасники Світового Форуму Українців ЗВЕРТАЮТЬСЯ до всіх Громадянських Організацій та партій України, в чиїх Статутах і Програмах нема будь-яких “привілеїв чи обмежень..” (згідно Ст.24.К У.), - ЗАМИРИТИСЬ І ОБ”ЄДНАТИСЬ ЗАРАДИ ДОБРОБУТУ ВСЬОГО УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ.

Це Звернення приймається 20 серпня 2011 року у Київі Форумом Українців з нагоди святкування 20-ї Річниці останнього відновлення Незалежності України.

(Дата і підпис Головуючого)

Проект ініційовано й підготовлено “Патріотичним Фондом Родини Багазіїв-Пушкарів”.

Координатори Фонду: Тарас Пушкар-Багазій, к.б.н. тел. 093 574 69 92,

Ігор Пушкар, тел. 093 93 877 92

ПРО ПРАВДУ І КРИВДУ.

“Кругом неправда і неволя,

Народ замучений мовчить...

Прозріте, люди, день настав!

Тарас Шевченко

Розправте руки, змийте луду.

Прокиньтесь,..!»

І. БУЛО КОЛИСЬ - В УКРАЇНІ...

“Було колись – в Україні

Лихо танцювало...”

Тарас Шевченко

1.1. ПРО КРИВДУ.

Різні частини території сучасної України у різні часи були окуповані в основному сусідніми народами – монголами, турками, татарами, поляками, австро-угорцями, росіянами, румунами, німцями, чехо-словаками,.. Всі ці завойовники по різному чинили ЗЛОЧИНИ-КРИВДИ українцям: позбавляли їх свободи, віри, мови, культури, власності,.. і навіть життя. Війни, вбивства, четвертування, повішання, розстріли, спалення, знищення, покалічення, катування, насильства, облави, пограбування, рабство, каторги, тортури, розкуркулення, голодомори, етно-геноциди, концтабори, тюрми, гулаги, заслання, депортації, сибіри, соловки, колими, магадани, кінгіри, знеславлення... А ще – ДУХОВНІ Й ДУШЕВНІ КРИВДИ: позбавлення волі, права, захисту, законів, свободи слова – усного й писемного, віри, мови, творчості, культури, Звичаїв, традицій, спадщини, власності, сім’ї, родини, країни, державності, людяності, правдивості, справедливості, гідності, розвитку,.. І в першу чергу всі ці кари – для еліти українського народу, їхніх сімей і родин, для викорінення всього кращого спадку “наших прадідів великих”.

2.ПРО ПРИЧИНУ КРИВДИ.

Причиною усіх кривд усім народам і племенам від усіх народів-колонізаторів було і є – ЗЛОДІЙСТВО і ГРАБУНОК: - ТУРКИ й ТАТАРИ залишали живими тільки тих, кого можна було продати в рабство на невільничих ринках, а всіх інших безжально вбивали, навіть пили кров із свіжих ран, витоптували конями маленьких дітей, забирали все майно, яке мало для них якусь вартість, і яке могли вивезти, і випалювали все, що не могли вивезти; - ПОЛЯКИ захоплювали наші землі, а людей робили рабами і без міри знущались над ними, кари їх були нелюдськими, гіршими за турків і татар – четвертували, садили на палі, вішали, рубали голови,.. Вважали себе вищою кастою (“гонор!”), мали наших українців – за “бидло”, тобто – худобу, ксьондзи і єзуїти – нищили православні церкви і священиків, закладали костьоли і свої поселення – “фільварки”, наставляли управителями своїх маєтків і наших церков, як правило – євреїв, котрі теж без міри визискували наш простий люд...

А на початку минулого століття – поляки окупували, за підтримки Антанти, Західньо-Українську Народну Республіку, повернули порядки польського панства. Для свідомих українців знову шлях проліг у тюрми, нищились або окатоличувались православні церкви, “усмирялись” (пацифікація) цілі села і райони – вогнем і екзекуціями...; - РОСІЯНИ чи не найбільше з усіх окупантів викорінювали все українське. “Самодержавно” привласнивши собі одноосібне право на спадок історії, вони переназвали себе з московитів - на великоросів, Московське царство на Русь-Росію, а українців – на малоросів, Україну – на Малоросію, “істинно російську землю”... Вже 400 літ триває майже безперервна політика експлуатації Українського народу. Десятки поколінь жили під тиском “старшого брата”, спершу московських та російських царів, а потім їх наступників – комуністичних і соціалістичних вождів та генсеків: окупація, соловки, сибіри, москалі, панщизна, зросійщення, привласнення, заборони, знищення, тюрми, каторги, гулаги, вбивства, знущання, геноцид, голодомори, колективізації, репресії, депортації, тоталітаризм, диктатура... - НІМЦІ хоч і панували в Україні в 100 раз менше часу, ніж східні наші сусіди, але по жорстокості та захланності навіть перевершили росіян: стріляли, вішали, вивозили людей і землю, і все, що могли вивезти, палили села (як колись татари), заганяли в концтабори, руйнували святині, викрадали музейні цінності та реліквії,..

3.ПРО ПРАВДУ.

В різні часи від різних кривд на різних частинах окупованої споконвічної української території українці захищалися різними Правдами, щоб позбутись підневільних умов існування.

Необхідність самовиживання змушувала українців відповідно до ситуації протиставляти різним кривдам-силам протилежні за змістом і напрямком Правди-сили. Скільки кривд – стільки й Правд, на кожну кривду чужинців – “своя й Правда, і сила, і воля!”. Одна Правда – для Великого Лугу, друга - для Галичини, третя – для Подніпров’я, четверта – для Подністров’я,. а всі разом – для всієї України. Правда – це спротив кривді словом і ділом, самозахист від насилля.

Одна Правда –самозахист українців від потурчення, друга – від ополячення та окатоличення, третя – від зросійщення, четверта – від онімечення, орумунення,.. а всі разом – від зникнення українського народу на своїх етнічних землях. Якщо б не було цього природного самозахисту, то вже давно б український народ розчинився серед багатьох окремих народів-загарбників. Кожна окрема частина українського народу, що перебувала під владою чужого народу, творила свій місцевий спротив, свою місцеву силу-Правду, яка була й частиною всенародної сили-Правди – здобуття Самостійної і Соборної Української держави. В той самий час коли окремі місцеві сили-кривди з боку народів-окупантів були направлені “огнєм і мечем” - на насильницьку асиміляцію окупованої ними частини українського народу, на його повне розчинення серед своїх найнижчих верств, на зникнення будь-яких відмінностей з ними самими: закриття українських шкіл, організацій, руйнування національних церков, нищення вчителів, юристів, священиків, письменників, військовиків, викрадення історії, національних скарбів, знищення та присвоєння реліквій, власності, культури,.. – їм протистояли наші природні Правди-сили.

4.ПРО НАШІ ОБЕРЕГИ.

В той самий час за вічними законами Всесвіту –“дія рівна протидії”, повставали наші Правди-Обереги: Січі, Запорожжя, Богдан Хмельницький, Пилявці, Жовті води, Корсунь, Іван Мазепа, Тарас Шевченко, Крути, Базари, Леся Українка, Іван Франко, Українські Січові Стрільці, Союз Українок, Просвіта ім. Тараса Шевченка, Українська Визвольна Рада, Українська Народна Республіка, Симон Петлюра,Західно-Українська Народна Республіка, Українська Галицька Армія, Холодно-Ярівська Республіка, Степан Бандера, Роман Шухевич, Українська Повстанська Армія, Спілка Визволення України, Українська Гельсінська Спілка,.. і без числа і ліку - героїв, мучеників, письменників, діячів, громад, спілок, союзів, організацій, партій,.. Місцеві Правди були тими силами опору, завдячуючи котрим ми маємо сьогодні Незалежну Україну, самостійну і соборну, Громадянами якої ми є.

Кожен із нас, хто приймає цю істину-Правду, і хто дійсно хоче мирно жити і працювати на благо свого українського народу, той ні в якому разі не повинен чорнити наше минуле “штампами” наших колишніх кривдників. Ми також маємо прийняти і славити усіх борців за волю і незалежність нашого народу: козаків, січовиків, запорожців, галичан, мазепинців, гайдамаків, опришків, бульбівців, холодноярівців, партизанів, підпільників, махновців, петлюрівців, бандерівців, мельниківців, усіх військових утворень спротиву загарбникам, які захищали національні інтереси українського народу на його території і героїчно боролись будь-коли і будь з яким іноземним окупантом, колонізатором, поневолювачем,.. Ми також маємо прийняти і поминати всіх безневинних жертв усіх кривд, які будь-коли чинили українському народові будь-які загарбники.

Додаток 2:

(К.Левитин “Лучший путь к Человеку”, фрагменты статьи из книги “Пути в незнаемое”, 11-й сборник, за 1974 год., издано в Москве) “...Что есть человек? Избранное дитя господне, уже при рождении наделенное божественной душою, которую надо лишь пробудить? Или же он приходит в наш мир совершенно нагим – снаружи и изнутри – и то, что мы потом назовем его душой, не родится вместе с ним, а возникает, лишь когда он соприкасается с той жизнью, которую мы сами для себя создали? ...Раньше все мы были абсолютно уверены, что человек родится с так называемым поисково-ориентировочным рефлексом, что в нем заложено стремление познавать окружающий мир. Но вот раз за разом мы убеждались, что рефлекса этого у наших слепоглухонемых детей просто нет.

Нормальный ребенок, едва родившись на свет, сразу попадает в какую-то определенную среду, и она приносит ему пользу либо вред. Свет, тепло, улыбка матери, звук ее голоса – все это проникает в его мозг, и там образуются связи. Они возникают очень быстро, - дело это для организма сверхважное, и достачно одного-двух подкреплений, чтобы такая связь замкнулась: малыш уже ищет что-то, что-то исследует, к чему-то тянется. Полное впечатление, что он с этим и родился. Но на слепоглухонемого ребенка среда таким образом не воздействует и у него не появляется вовсе никакой ориентировочной деятельности. Нелегко идти против обстоятельств, но против фактов – и вовсе невозможно. Нам приходится усомниться в существовании безусловного рефлекса, из которого вырастает любознательность и жажда исследовать окружающий мир, - из нашей работы следует, что рефлекса такого у наших слепоглухонемых детей нет... ...Человек человеком не рождается – он им становится. В нем ровно столько от человека, сколько он присвоил человеческого, - сколько он увидел, услышал, унюхал вокруг себя, сколько сделанных общественным трудом вещей попало ему в руку и на язык... Физиолог Павлов пришел к выводу, что «Паталогическое часто открывает нам, разлагая и упрощая то, что заслонено от нас, слитое и усложненное, в физиологической норме». ...Ильенкова более всего другого увлекла перспектива в чистом, не замутненном привходящими влияниями виде проследить становление психики ребенка. «Изучить эти важнейшие вещи на нормальном ребенке – необыкновенно трудно, если вообще возможно, - говорил он. – Как бы тщательно и продуманно ни разработали вы систему воздействия на ребенка, он постоянно подвергается влиянию гигантского числа неучитываемых факторов, стихийно возникающих и порой незаметно для педагога действующих. Ни о какой чистой картине никогда не может быть и речи.

Но в случае со слепоглухонемыми детьми нормальний человеческий мозг, обладающий всеми потенциальными возможностями развития, которые, однако, не реализуются, потому что обычные формы общественного воздействия, которые существуют в семье, коллективе товарищей, просто на улице, - все эти способы формировать сознание человека «выключены» из-за отсутствия зрения и слуха – двух главных дистантных (на расстоянии) анализаторов, основных каналов связи. И до тех пор, пока для слепоглухонемых не будет построена специальная педагогическая система воспитания и обучения, ребенок не будет развиваться. Таким образом, каждый шаг его становления человеком оказывается на виду у психолога и педагога.

Я помню тот день, когда И.А.Соколовский впервые показал нам ... слепоглухонемого ребенка, только что привезенного в лабораторию. Смотреть на него было попросту страшно – ничего человеческого, не только, скажем, выражения лица, но даже прямохождения нормального у ребенка не было. И потом довольно скоро, через какие-то год-два, можно сказать – на наших глазах, произошло это потрясающее чудо.

Вдруг – то есть, конечно, не «вдруг», а благодаря своему педагогическому подвигу – исследователи прорываются к ребенку сквозь мрак, сквозь беззвучие, приобщают его к человеческому опыту, и из ребенка начинает формироваться человеческая личность, которая достигает таких высот, как Ольга Скороходова или та девушка и трое юношей, что учатся сейчас в университете... ...Факты, зафиксированные исследованиями Соколянского – Мещерякова, свидетельствуют в пользу того взгляда, что все без исключения физиологические механизмы, связанные с обеспечением специфически человеческой психики, ... запрограммированы не внутри, а вне тела индивида, в его «неорганическом теле», как назвала когда-то философия предметное тело цивилизации, то есть всю ту систему вещей и форм общения, которая представляет собой не естественно-природную, а социально-историческую предпосылку человеческого развития.

В переводе на язык физиологии высшей нервной деятельности это означает, что вся специфически человеческая психика, начиная с элементарно всеобщих ее проявлений, обеспечивается и реализуется сложнейшей системой типично условных рефлексов, то есть прижизненно формируемых – и ни в коем случае не запрограммированных генетически – нейродинамических образований, “структур”.

Работа со слепоглухонемыми детьми категорически заставляет считаться с тем обстоятельством, что таковыми – «условными» - оказываются на поверку те фундаментальные рефлексы, которые по традиции – и совершенно бездоказательно – считаются безусловными, то есть врожденными, связанными с морфологией мозга.

Это касается таких категорий, как «рефлекс цели», «рефлекс свободы» и, что особенно интересно, «поисково-ориентировочного рефлекса». ...Георг Цопф, известный американский кибернетик: “... мы продолжаем игнорировать, что основная масса нервной системы предназначена не для наслаждений чистого мышления о произвольных проблемах, а скорее для ограниченной грязной ежедневной работы – поддержания и координации некоторых скучных и незаметных мелких констант. Можно привести сильные доводы в пользу того взгляда, что «высшие» умственные функции определенно служат низшим процессам. Эта точка зрения изложена в словах Альберта Сент-Дьердя: «Мозг есть не орган мышления, а орган выживания, как клыки или когти...» ...Раз наш мозг сформировался для того, чтобы дать человеку преимущество в эволюционной гонке с выбыванием, то все в нем – его высшие отделы, вся сложная структура, иерархия уровней – для того, чтобы впитывать среду, приспосабливаться к ней. Мы потому и уцелели, что мозг наш – отличное, гибкое устройство для улавливания самой неуловимой информации, выработки наилучшей стратегии выживания в самой сложной, самой изменчивой среде... ...он (мозг) должен выжить в любых условиях!.. ...Считает же крупнейший в мире специалист по искусственному мозгу Вильям Росс Эшби, один из ведущих нынешних кибернетиков, что ни одно свойство мозга не может быть ни хорошим, ни плохим само по себе – все зависит от окружающей среды... - “Не существует мозга, ... хорошего в любом абсолютном смысле, - все зависит от обстоятельств и требований. Любая способность, проявляемая мозгом, “хороша” только условно...” “А.И.Мещеряков согласен с Э.В.Ильенковым, д.ф.н., который считает, - что в психике человека нет ровно ничего наследственного. В хромосомах не зашифрована ни наша память, ни характер, ни степень эмоциональной возбудимости, ни талант к музыке или стихосложению. Генетика не ответственна ни за нашу лень, ни за легкомыслие, ни за эгоизм. Все это дает нам среда – окружающие люди, предметы, зачастую самые незаметные следы человеческой культуры. Человек – существо целиком социальное... ... лишь общество может сделать эти особенности достоинством или недостатком, побудить человека развивать те или иные задатки или бороться с ними. Мы наследуем массу предрасположений – к тому, чтобы стать Бетховеном, или Репиным, или каким-нибудь Рокфеллером, - но только малая часть из них реализуется – благодаря другим людям, среде, обществу... ...Обучение и воспитание – это целенаправленный, организованный процесс, он не возникает сам по себе, вне общества людей, на пустом месте, а создается специально, как приходится делать нам с нашими детьми, или же получается как результат воздействия среды – как у обычного ребенка. Случай с детьми, найденными в лесу, - разного рода маугли, известная история с Каспаром Гаузером, который с раннего детства до четырнадцати лет был закалючен в темницу, - все это свидетельствует, что без человеческого общества психика человека не развивается...

Общество постоянно воздействует тысячами неизвестных нам способов на личность, а как – мы не знаем. И только в Загорском детском доме ( для слепоглухонемых детей) все воспитание – в руках педагогов.”

Додаток 3.

(Кн. “100 великих тайн”, ст. “НОМО FERUS (ФЕНОМЕН «МАУГЛИ»)» «...Трудно предположить, конечно, что мальчик-волк есть нечто другое, нежели жертва случая или каприз природы... Всякий, кто видел такого дикого ребенка, покрытого царапинами и болячками, со спутанными длинными волосами, грязного, принимающего позы, свойственные животным, с поломанными зубами и длинными, напоминющими волчьи когти, ногтями, со смрадным дыханием, ртом, перепачканным кровью от съеденного сырого мяса, а кроме всего прочего, был свидетелем его свирепости и слышал напоминающие волчьи вой и рычание, которые он издает, - тот не мог не содрогнуться.... ...Его типичный представитель лишен многих, присущих человеку черт: любви, обычных емоций и особенно смеха; он молчалив, исключая те моменты, когда рычит, фыркает или воет; он ходит на четвереньках, как настоящее четвероногое; он не способен жить среди людей и должен вести существование, свойственное животным, и главное, он может жить без всякой человеческой помощи... ...назовем наиболее известных «классических» детей-волков: это Питер, дикий мальчик из Ганновера, Виктор из Аверона, знаменитый Каспар Хаузер из Нюрнберга и дикая девочка Камала, индианка... ...авторитетный ученый, профессор Мальсон, считает, что

НЕ СТОИТ УДИВЛЯТЬСЯ, ЕСЛИ НЕЧЕЛОВЕЧЕСКОЕ ОКРУЖЕНИЕ ФОРМИРУЕТ НЕЧЕЛОВЕКООБРАЗНОГО РЕБЕНКА... ...в 1803 году в местечке Овердайк в Голландии был найден дикий мальчик.

Он питался птичьими яйцами, птенцами или взрослыми птицами, которых ему удавалось поймать… Он умел великолепно подражать птичьим крикам. ...ребенок-волк из Ваттеравии...оказался в тяжелых, почти безнадежных обстоятельствах – когда его нашли, ему было уже более двенадцати лет... ...Наибольшее число детей-волков дала миру Индия... много сообщений о найденных детях-волках обеих полов, были обнаружены также дети-пантеры и дети-леопарды... Найденные дети-звери оказались почти совершенно неспособными изменить привычки, пробретенные во время жизни в джунглях.

Это неудивительно, если учесть, что некоторые из них прожили среди зверей до десяти лет... ...ребенок-волк Дина Саничар, пойманный крестьянами у местечка Минспури в 1872 году. Он прожил среди людей довольно долго – двадцать лет... другой мальчик-волк, из Лакнау, десяти лет... Оба мальчика так никогда и не научились говорить, несмотря на все усилия воспитателей... ...Доктор Дж. Сингх, попечитель сиротского приюта в Манднапоре, написал длинный и подробный отчет о своих наблюдениях за двумя девочками-волками; записи делались на протяжении длительного времени, так что достоверность его наблюдений не вызывает сомнений...в 1920 году, в волчьем логове обнаружили двух волчат и двух человеческих детенышей. Последние были голыми, покрыты болячками и синяками, но проявляли большую агресивность, чем их товарищи–волки, и были готовы энергично защищать свою территорию... Младшей, Амале, было лишь восемнадцать месяцев, а старшей, Камале – так их окрестил доктор Синг – около восьми лет. Кожа у обеих была изрядно поцарапана и покрыта мозолями, языки высовывались изо ртов, они скалили зубы и тяжело дышали....Ночью они выли и метались по комнате в поисках выхода... ели только сырое мясо и утоляли жажду, лакая жидкость. Обе девочки ползали на коленях и локтях, когда находились в комнате, но на улице они довольно быстро бегали, вставая на ладони и ступни. Они рычали на людей, изгибали спины, подобно волкам, при приближении того, кого они считали опасным. Они “охотились”, преследуя цыплят и других домашних животных, рыскали по двору в поисках выброшенных потрохов и с жадностью пожирали их... Младшая девочка вскоре умерла, а Камала прожила около девяти лет, но ее смогли научить только некоторым примитивным навыкам... ...В начале 1996 года в одном из отдаленных районов Китая было поймано странное маленькое существо – покрытый шерстью ребенок, которого прозвали “мальчик-панда”. Охотники обнаружили малыша в компании симпатичных и медлительных бамбуковых медведей. Это уже третий случай, когда человеческое дитя выросло среди панд..

Обследовавшие мальчика ученые отметили множество аномалий в его поведении: передвигался он только на четвереньках, а на ногах даже стоять не мог – падал; не умывался, а вылизывал себя, как кошка; ел листья и молодые побеги бамбука; чесался и фыркал, как дикое животное; рычал, если был чем-то недоволен..., проворно лазал по деревьям...”

“Комплекс меншовартості” (далі – КМ), як і всяка заразлива хвороба, передається здоровим людям під час спілкування, через книги та ЗМІ. Вірус цієї зарази має штучне походження і його спеціально “підкидають” окупанти підлеглим народом, щоб цим ослабити їх віру в свої сили. Видумуються неправдиві й образливі міфи - анекдоти, історійки, ситуації, де висміюється все, що є святим і дорогим для цього народу. І цей вірус через платних агентів, як правило з підлеглих, і на їх мові, серед них же й поширюються. А потім спрацьовує “ефект доміно”, вірус швидко передається і “КМ” стає негативною рисою характеру цього народу в його власних очах і помислах. Людям прищеплюється переконання, що у всіх негараздах винен він сам.

Що ж до “КМ” українців, то його феномен-парадокс в тому, що висміюються і принижуються ті наші характерні риси, які насправді є не вадами, а сильними національними рисами (!)

Перший “КМ” – ми “хохли”.

Козаки, і навіть наш князь Святослав, голили волосся на голові, лишаючи посередині на самому чубку довге пасмо волосся. Його ще називають – “козацьким оселедцем”. Це була лицарська ознака, а слово “хохол”, із тюрської мови, що в перекладі відповідало слову “чубатий”. Таким прозвищем треба гордитись!

В той час, як прозвище росіян – “кацап” походить від слова “как цап”, бо їхні бояри носили довгі борідки. Оце вже справді звучить образливо...

Другий “КМ” – ми “малороси”. Слово “малорос” є поважнішим від слова “великорос”. Тому що Русь починалась із Малої Руси – Київського та кількох сусідніх князівств. Пізніше так називалась центральна, основна частина Київської Руси. А разом з приєднаними до неї віддаленими периферійними князівствами, до яких пізніше було долучено й московське, називалось - Велика Русь. Досить ознайомитись із текстом “Конституції Пилипа Орлика” 1710 року, де 6 раз повторюється фраза “вільний народ малоруський”, 4 рази “Мала Русь, Вітчизна наша”, 8 раз “Україна”, “українські городи”, і 18 раз - “московське царство, держава, іго, ярмо,..” Що ж до назви “великороси”, то її започаткував Петро І пізніше, десь аж у кінці 1720-х років... Так що назва українців - “малоруси” (чи “малороси”), - є давніша й поважніша від назви “великороси” (периферія, “деревня”). Ми маємо цим гордитись!

Третій “КМ” – ми “салоїди”, “борщомани ”. Сало є кращим і здоровішим продуктом харчування, ніж “селедка”, а наш борщ не йде ні в яке порівняння із кислим, рідким і пісним “щі” нашого сусіда. Ми маємо цим гордитись.

Четвертий “КМ” – ми менше згідливі, ніж сусідні народи. Нам закидають, що ми не дружній народ – “де два українці, там три гетьмани”. Вільнолюбиві українці зазнали панщини від росіян, і значно пізніше від росіян. А коли та неволя дуже їм допікала, ще й за часів польського панування, то вони втікали на Січ, де мали свою демократію. За це мали часто воювати з усіма сусідами, ближніми й дальніми, а тому звикали до небезпек, були хоробрими, за побратимів радо жертвували власним життям. Коли треба було піти комусь на важливу і небезпечну справу, то вони кидали поміж себе жереб. Бо всі були достойні вибору, одним словом – лицарі! Так що - чи не кожен із літніх козаків міг бути отаманом. А ще був у них закон – де два козаки, там вони третього судити могли, покладаючись на закони Божі. Як у Євангелії - «Сказав їм Христос: «Де двоє зберуться в Ім’я моє, там і Я серед них». Тобто разом їх троє. Звідси й поговірка – де два козаки-українці, там три отамани-гетьмани… Цим гордитися треба! Що ж до росіян, то вони хоч і завидували українцям, але самі терпляче корились боярам і царям, а коли доходило до бунтів, то були вони жорстокі й криваві й закінчувались для них смертю або каторгою…

П’ятий “КМ” – ми зависні, не щирі, себелюби, не співчутливі, захланні на чуже, підступні і хитренькі, плаксиві, сентиментальні. “Хай десь там все гине, аби в мене все було гаразд, ми “куркулі, глитаї”,. “як у колгоспі – то комірники, на заводах – по кладовках, у війську і гулагах –“каптьорщики”,.. “щоб у сусіда хата згоріла, корова здохла,..”, “посадили Івана, давай ще й Василя посадимо...”, «пісні плаксиві»…

Князь Микола Цертелєв виростав на Україні й глибоко полюбив її народ.

У 1918 р. у передмові до опублікованих ним старовинних українських пісень він пише, що ці пісні демонструють геній і дух народу, звичаї того часу, ЧИСТУ МОРАЛЬ, ЯКОЮ ЗАВЖДИ БУЛИ ВІДОМІ МАЛОРОСИ. Ми маємо цим гордитись!

Шостий “КМ” – ми “всі затяті націоналісти”, недоброзичливі до інших націй. Ми “бандьоры”, «петлюровцы», «мазепинцы», «самостойники», «желтоблакитники», «буржуазные националисты», «нацисты», «фашисты».

Ганс Кон писав: “Гердер першим наголосив на тому, що людська цивілізація існує...в конкретних національних проявах... у своєрідності національної спільності й національної мови. Одна з найпривабливіших особливостей українців..- у їхньому багатому й живому фолькльорі.” Того ж Гердера (німецький філософ) настільки вразила краса українського побуту, що він заявив: “Україна стане новою Грецією: прийде день, і постануть перед усіма – це прекрасне небо, цей життєрадісний народний дух, ці природні музичні обдарування, ця родюча земля!” -Ми маємо цим гордитись!

Сьомий «КМ» - «не важно, на каком языке говорить, но лучше - на общепонятном...»

“Мова: зв’язуюча ланка. Гердер вважав, що мова є найважливішим компонентом національності: “Чи має нація щось дорожче, ніж мова її батьків? У мові втілене все надбання її думки, її традиції, її історія, релігія, основа її життя, все її серце й душа. Позбавити народ мови – значить позбавити його єдиного вічного добра.” Мова...є критерієм розмежування між національним і чужим. Вона пов’язує різні класи та релігії. Сучасні соціологи доводять, що мова не тільки є засобом спілкування: завдяки тому, що вона виступає унікальною системою світобачення та самовираження окремої нації, мова також дає змогу представникам цієї нації розуміти одне одного на глибинному, підсвідомому рівні.” Кожен має гордитись рідною мовою!»




Передрук дозволено тільки з посиланням на джерело та автора в друкованому виданні та гіперпосиланням в інтернет-виданні. Всі публікації захищені Законом України «Про авторське право і суміжні права».






МЕТА - Украина. Рейтинг сайтов
НОВИНИ ПАРТНЕРІВ