АНТИОЛІГАРХІЧНЕ ПОЛІТИЧНЕ ВИДАННЯ

НАША ЕЛЕКТРОННА АДРЕСА: stopcom@ukr.net            Пишіть нам: stopcom@ukr.net           
Головна сторінка
 
незалежне
опозиційне видання

RSS підписка нашого сайту

ПІДПИСКА СтопкомUA


НАВІГАЦІЯ
По сайту
• Головна сторінка
• Україна___ПОЛІТИКА
• Світ_____Н О В И Н И
• Аналітика
• Фото
• Відео
• Література
• АРХІВ НОВИН СТОПКОМУ
• Фото дня (архів)
• Політгумор
Влада Закону
Законність і ваші права
• ВГО "ВЛАДА ЗАКОНУ"
• ЗАКОНОДАВСТВО і ПРАВО
• Коментарі фахівців
• Антикорупційна програма
• Зразки документів
 
Про нас
Проект
• Редакція
• Співробітництво
1 вересня – день акцій та надій
07.09.2011 р.

Цей день вже традиційно став не лише Святом знань, а й ще одним робочим днем для тих, хто вважає неприйнятним перебування Табачника на посаді керівника освіти України (а також науки, молоді та спорту). Отож, молодь вкотре нагадала: невідомо, де місце Діми, але точно не в міністерському крісельці. Громадянський рух «Відсіч» став організатором всеукраїнської акції «З Табачника реформ – як з козла молока». Заходи з відповідними гаслами пройшли у 8 містах: Києві і Донецьку, Вінниці, Черкасах, Луцьку, Острозі. В кожному – зі своїми родзинками. Зокрема, у Києві автентичний бородатий «міністр» привіз порожню цистерну з написом «Молоко» під Адміністрацію президента. В Донецьку мешканцям міста показали міністерську кухню, куди потрапляє усілякий непотріб. У Дрогобичі, біля педагогічного університету ім. І. Франка, «міністр» роздавав повітряні кульки із написаними на них обіцянками: «Інтернет у кожну школу», «підвищення стипендій», «кожній сироті по нетбуку», «відкриття українських шкіл у Росії» тощо. А поруч бабуся торгувала привезеними із міністерства молочними продуктами під торговою маркою «Реформи Табачника».

У Львові студенти підійшли до питання по-філософськи. Якщо Табачника стільки людей прагнуть прогнати, а він (і його покровителі) вперто «зацапилися» – міністр заслужив пам’ятника. Якщо не своїми славними справами, то принаймні надприродною впертістю. І стоятиме цей пам’ятник доти, доки цап’яча впертість не буде зламана, бородатий українофоб - позбавлений «капусти» та спрямований подалі від очей людських. Як нагадування усім – з рогатими нечистю заведено боротися цілою громадою.

Пам’ятник виготовлено з гіпсу з мистецькою ретельністю - у вигляді козла в окулярах, який стоїть за трибуною. Встановили його тимчасово перед Львівською Ратушею. Відкривали з усім офіціозом, перерізавши червону стрічку. Бажаючі поспішали знимкуватися поряд з новиною історично-архітектурного середовища. А організатори детально розповідали, що уся діяльність Табачника не має нічого спільного з реформами, а веде до деградації української освіти і науки. Всі «реформи» звелись до закриття шкіл та викреслювання з історії України цілих сторінок. Міністерство «прославилося» наступом на права студентів й навчальних закладів, намаганнями комерціалізувати освіту, зменшити вимоги до претендентів на вчене звання, суттєвим збільшенням корупції, сумнівними фінансовими оборудками, плагіаторськими «подвигами» його керівників, кричущою некомпетентністю та елементарним невмінням організувати роботу, через що, наприклад, неповна забезпеченість школярів підручниками вже стає нормою.

Надалі з цим пам’ятником «Відсіч» відвідуватиме навчальні заклади Львова і збиратиме підписи студентів під зверненням до міської влади з проханням встановити пам’ятник в публічному місці доти, доки Табачник буде міністром.

Тепер, власне, про персонаж. Його звільнення вже хто тільки не пророкував чи навіть обіцяв. Востаннє - голова Адміністрації президента Сергій Льовочкін. Здавалося б, стільки протестів, стільки відвертих дурощів, зрештою, відверта «обмовка» про «у нас» (тобто, в Росії). В іншій країні він до кінця наради вже написав би заяву про звільнення. Але ж у нас не просто країна, у нас – Україна. Зі своєю сконсолідованою вертикаллю влади, куди важко потрапити, зате легко вилетіти (наприклад, за грати). Та підставою отримання квитка на такий рейс «кабінет-камера» є аж ніяк не скоєні злочини. Кримінал міліцейські з прокурорськими завжди знайдуть, а суддівські службовці затвердять. Головна підстава – це шкідливість для системи влади конкретного гвинтика. Якого миттю і приберуть.

Табачник, попри свою шкідливість для іміджу «регіонади» (тобто влади Партії регіонів), виконував дві важливі функції: публічного пряника для Кремля («гляньте, який москвофіл у нас гуманітарними справами керує!») та персонального громовідводу для Януковича. Адже практично весь ентузіазм, запал та праведний гнів спрямовувалися не на особу №1 «регіонади», а на бородатого «українофоба №1». На тлі якого ті чи інші очільники «регіонади», найчастіше Ганна Герман, все обіцяли нарешті донести всю щиру правду до «доброго царя», який позбавить країну від супостата. І люди вже не з обуренням, а з певною надією чекали від Януковича, коли ж нарешті…

Українці терплячі і вдячні глядачі, тому така нудна комедія могла би тривати ще дуже довго. Та віднедавна становище дещо помінялося. Янукович і його ПР-команда готові поступитися Москві хоч усім гуманітарним блоком: мовою, культурою, освітою, історією. Але не економікою. Не любов’ю до всього євро – грошових знаків, ринків, курортів, медицини, освіти, зрештою, для дітей (якщо не пізно) та внуків.

Днями в ефірі програми новин російського «Першого каналу» була різко розкритикована заява президента Віктора Януковича про якнайшвидший вступ України до Зони вільної торгівлі. А це вже не позиція ЗМІ, це неофіційний голос Кремля. Отож, головне: Янукович прийшов до влади під гаслами дружби з Росією і підтримки російської мови (але державною вона так і не стала, відносини між двома країнами псуються). Янукович ризикує одночасно зіпсувати відносини з Росією і не домогтися порозуміння в Євросоюзі. А винні в наростаючому конфлікті між Києвом і Москвою українські олігархи, тісно пов’язані з Партією регіонів. Адже збільшення російських інвестицій вигідне для української економіки, та невигідне українським олігархам, яким довелося би посунутися. При цьому телевізійники скромно змовчали, що великий український капітал зовсім не цурається пробратися і на російський ринок, підсиджуючи на ньому вже місцеву, кремлівсько-чекістську олігархію.

Тому мова – мовою, а гроші вміють рахувати як в Києві, так і в Москві.

На цьому тлі зрозумілим є своєрідний пієтет Кремля до Юлії Тимошенко. Маніакальне прагнення Влади, як Статусу, для Юлії Володимирівни перекреслює всі інші інтереси, в тому числі і фінансові. Задля Влади, вона б у вишиванці з національним прапором в руках впустила б в будівлю «Українська Економіка» хоч Путіна, хоч Берлусконі. Мовляв, на всіх вистачить. Януковичу ж байдуже все національне. Але йому потрібна і влада, і гроші. Вся влада, і всі гроші. «Це моя країна, і все тут – моє». Тому зіткнення інтересів Києва та Москви в економічній сфері було прогнозоване від початку «регіонади». Саме це може нарешті принести указ про звільнення Табачника. Тому що в таких умовах «відставити громовідвід» і політично доцільно, і громадськості сподобається («а президент то патріот, українофоба прогнав, Кремлю «неугодний»).

І ще. Кожна критика повинна бути конструктивною, а не вестися в стилі «я критикую, тому що я критикую». Якщо вказувати на злочинні дії Табачника (злочинні супроти України, українців, молоді та освіти зокрема), потрібно пропонувати необхідні правильні реформи. Спрямовуючи весь запал на прикрашання міністра найвишуканішими епітетами, на пошук подальших кроків енергії бракне (для чого «громовідвід» і тримають). Сказати «не так» - просто, сказати «що і як робити» - набагато складніше. Тому й реформування, завдяки радянській традиції, бачиться стереотипно: все зруйнувати, тоді щось (?) будувати. І руйнувати шкідливу систему освіти повинні самі освітяни.

По-перше, студенти повинні вчитися, педагоги – вчити. А не професіоналізуватися в дон-кіхотських атаках на вітряк «Табачник». По-друге, освітянська галузь не є найгіршим елементом «регіонади», вона ще передає школярам, студентам український дух, мову, культуру, історію. По-третє, руйнувати потрібно всю корумповано-автократичну систему «регіонади» - всією громадськістю, і молоддю, і викладачами. Спочатку в своїй власній свідомості, в своєму поблажливому ставленні до правопорушень та хамства влади на кожному її рівні, в своїх вподобаннях (о)позиційних ораторів-популістів. І, зрештою, на виборах, голосуючи за тих, що вже довели і доводять не гаслами-обіцянками, а зробленими справами – «регіонаду» можна і перемагати, і зруйнувати. А тоді, в очищеній і оновленій країні, очиститься й освіта. Не тільки від Табачника.

Юлій Хвещук




Передрук дозволено тільки з посиланням на джерело та автора в друкованому виданні та гіперпосиланням в інтернет-виданні. Всі публікації захищені Законом України «Про авторське право і суміжні права».






МЕТА - Украина. Рейтинг сайтов
НОВИНИ ПАРТНЕРІВ