АНТИОЛІГАРХІЧНЕ ПОЛІТИЧНЕ ВИДАННЯ

НАША ЕЛЕКТРОННА АДРЕСА: stopcom@ukr.net            Пишіть нам: stopcom@ukr.net           
Головна сторінка

 
RSS підписка нашого сайту

ПІДПИСКА СтопкомUA


НАВІГАЦІЯ
По сайту
• Головна сторінка
• Україна___ПОЛІТИКА
• Світ_____Н О В И Н И
• Аналітика
• Фото
• Відео
• Література
• АРХІВ НОВИН СТОПКОМУ
• Фото дня (архів)
• Політгумор
Влада Закону
Законність і ваші права
• ВГО "ВЛАДА ЗАКОНУ"
• ЗАКОНОДАВСТВО і ПРАВО
• Коментарі фахівців
• Антикорупційна програма
• Зразки документів
 
Про нас
Проект
• Редакція
• Співробітництво
Мирова угода: довгоочікуваний мир чи війна з відстрочкою? "Підводні камені" мирових угод, пов’язані з їх подальшим виконанням.
12.11.2011 р.

Мирова угода – угода сторін про припинення судового спору мирним шляхом на підставі взаємних поступок і повного або часткового задоволення зустрічних вимог. Результатом укладення мирової угоди є припинення провадження по справі, ліквідація, в тому чи іншому обсязі, попередніх прав і обов’язків сторін, і заміна їх новими, у відповідності з умовами, з якими, власне, і укладено мирову угоду.

Укладення мирової угоди, безумовно, є одним з тих результатів, котрих може бажати сторона позивача – адже вона свідчить про завершення іноді досить виснажливого судового процесу і найшвидше досягнення цілі, яку переслідує позов. Часто у відповідь на бажання відповідача добровільно виконати вимоги позивача останній йде на відмову від своїх вимог про стягнення штрафних санкцій або інші істотні поступки.

Але чи завжди укладення мирової угоди вигідне для позивача? І чи не криє в собі настільки спокуслива перспектива швидко закінчити спір підводних каменів?

Нагадаємо, що ухвала про затвердження мирової угоди за своїм правовим значенням прирівнюється до судового рішення і підлягає примусовому виконанню. Таким чином, звертаючись до суду з заявою про затвердження (визнання) мирової угоди, сторони не лише не відмовляються від судового захисту своїх прав, а навпаки, розраховують на те, що суд, у випадку порушення угоди, може змусити винуватця виконати взяті на себе зобов’язання.

В той же час, виконання мирових угод має свої особливості, котрі бажано знати до її укладення.

Порядок укладення мирових угод врегульований нормами Господарського процесуального і Цивільного процесуального кодексів України, а їх виконання - також нормами Закону України "Про виконавче провадження".

До вступу з 01.01.2004 р. в силу Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів і реєстрацію обтяжень" від 18.11.2003 р., затверджена судом мирова угода вважалась виконавчим документом згідно п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження", а тому кредитор був вправі пред’явити її до примусового виконання невідкладно у випадку порушення боржником її умов.

Тим не менш, декотрі загальні суди, згідно практики, що склалася раніше, для виконання мирової угоди видавали ще і виконавчого листа. Якщо мировою угодою передбачалась розстрочка у виконанні зобов’язання, то виконавчий лист видавався на суму простроченого, на момент видачі, платежу.

Однак, щойно вищевказаним Законом мирова угода була виключена зі списку виконавчих документів, які підлягають примусовому виконанню органами ДВС, практика стала складатися неоднозначно.

Тепер багато хто з кредиторів почав пред’являти до виконання вже не саму мирову угоду, а ухвалу про її затвердження, посилаючись на п. 1 або п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону про виконавче провадження.

Однак, з того моменту, як редакція ст. 3 цього Закону зазнала чергових змін, до примусового виконання стали підлягати ухвали, постанови судів з цивільних, господарських, адміністративних і кримінальних справ лише у випадках, передбачених законом, що стало підставою для нової серії відмов у прийнятті тепер вже ухвал про затвердження мирових угод до примусового виконання.

Для встановлення певної судової практики в цьому напрямку, звісно ж, знадобився час. Основні її висновки можна коротко резюмувати таким чином:

- наказ господарського суду про примусове виконання мирової угоди не може бути виданий, оскільки провадження по справі припинено (п. 3.9.6. Роз’яснення Вищого господарського суду України N 02-5/289 від 18.09.97 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України"); по аналогії можна судити і про неможливість видачі виконавчого листа загальним судом;

- ухвала господарського суду про затвердження мирової угоди є виконавчим документом і підлягає виконанню державною виконавчою службою лиш у випадку, якщо вона відповідає вимогам Закону України "Про виконавче провадження";

- якщо ж ухвала суду про затвердження мирової угоди не містить всіх даних, вказаних в статті 18 названого Закону, то така ухвала не має статусу виконавчого документа, і інша сторона у справі позбавлена права звернутися з позовом про спонукання до виконання мирової угоди.

Наприклад, в постанові від 16.05.2006 по справі N 30/404 Верховний Суд України констатував наступне:

«Відповідно до статті З Закону України "Про виконавче провадження" (далі - Закон) державною виконавчою службою підлягають виконанню, зокрема, ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних та кримінальних справах у випадках, передбачених законом. Ухвала суду про затвердження мирової угоди як виконавчий документ повинна відповідати загальним вимогам, викладеним у статті 86 Господарського процесуального кодексу України та статті 19 Закону.

З матеріалів справи вбачається, що ухвала господарського суду м. Києва від 20 травня 2003 року про затвердження мирової угоди між ВАТ "Укрнафта" та НАК "Нафтогаз України", резолютивна частина якої обмежується лише вказівкою про затвердження угоди, не містить передбачених законодавством ознак та відомостей (умови, розмір і строки виконання зобов'язань сторін тощо) для визнання її виконавчим документом, що підлягає виконанню державною виконавчою службою.

За таких обставин висновок Вищого господарського суду України про те, що зазначена ухвала господарського суду підлягає виконанню відповідно до Закону не відповідає вимогам чинного законодавства, матеріалам справи та є помилковим.»

У таких випадках, як вже зазначалося, шлях позивача лежить знову до господарського суду - тепер вже з позовом про спонукання до виконання мирової угоди. Як свідчить практика, господарські суди розглядають досить велику кількість таких позовів (див., наприклад, рішення Господарського суду м. Києва № 23/460 і № 4/372, та ін.).

Можливість звернення до суду з позовом про стягнення грошових коштів на підставі мирової угоди вказує на те, що мирова угода за своєю природою є цивільно-правовою угодою (на що, власне, і посилаються суди у відповідних рішеннях).

Однак, таке розуміння природи мирової угоди не є однозначним. Наприклад, в Інформаційному листі Вищого господарського суду України від 09.04.2009 р. N 01-08/204 "Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права" вказано, що "мирову угоду неможна розглядати як договір в цивільно-правовому розумінні і визнавати недійсною в позовному провадженні, оскільки порядок її укладення і затвердження регламентований відповідними положеннями Господарського процесуального кодексу України". Там же міститься посилання на постанову Верховного Суду України від 20.01.2009 N 24/489, де висловлена аналогічна позиція.

Розуміння мирової угоди як договору в цивільно-правовому розумінні тягне за собою можливість звернення до суду з позовом про тлумачення змісту угоди (ст. 213 ЦК України), та інші, далеко не завжди бажані для позивача, наслідки.

ВИСНОВОК

Таким чином, очевидно, що укладення мирової угоди може бути використано недобросовісною стороною з метою затягування процедури стягнення коштів (виконання інших зобов’язань).

Таке затягування може мати як банальні причини (продовжити, наскільки це можливо, безпроцентне використання чужих грошей), так і більш вагому (наприклад, відповідач очікує надходження на рахунок великої грошової суми і намагається відтягти момент відкриття виконавчого провадження, аби встигнути нею розпорядитися; або ж просто звільняється від майна, на котре може бути звернуто стягнення, - а на це, як правило, потрібен час).

Будь-яка помилка при укладенні мирової угоди може вам дорого обійтися: якщо доведеться звертатися до суду з окремим позовом, то неуникні судові витрати (тепер вже повторні), і знову ж таки витрата часу! Не виключено, що до моменту прийняття судом рішення, у відповідача коштів для його виконання вже не буде.

Виходячи з усього викладеного, напрошується висновок: якщо відповідач дійсно має намір виконувати обіцяне, то підтвердженням його добрих намірів цілком може слугувати визнання позовних вимог (в повному обсязі або тому обсязі, про котрий домовляться сторони). В свою чергу позивач може погодитися на розстрочку виконання рішення, про котру попросить відповідач. За такого розвитку подій позивач отримає судове рішення, котре практично неможливо оскаржити, і, у випадку невиконання його відповідачем добровільно, в будь-який момент і без особливих труднощів пред’явить наказ (або виконавчий лист) для подальшого примусового виконання. Якщо ж відповідач добровільно буде погашати заборгованість за обумовленим з позивачем графіком, необхідності пред’явлення документів до ДВС не буде.

Якщо все ж доводиться укладати мирову угоду, обов’язково слід звернути увагу на наступне:

- умови мирової угоди повинні бути викладені чітко і однозначно, не допускаючи двозначного тлумачення;

- повноваження представника відповідача на підписання мирової угоди необхідно перевірити;

- в ухвалі про затвердження (визнання) мирової угоди повинні бути передбачені всі дані, вказані в ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», і в обов’язковому порядку – повний виклад умов мирової угоди;

- якщо мирової угодою передбачена розстрочка платежу, то в залежності від змісту умов, ухвалою повинен бути передбачений строк її пред’явлення до виконання окремо для кожного платежу.

Ірина Черпак, адвокат

Переклад здійснено сайтом «СтопкомUA». Джерело:

Всеукраїнська мережа ЛІГА:ЗАКОН




Передрук дозволено тільки з посиланням на джерело та автора в друкованому виданні та гіперпосиланням в інтернет-виданні. Всі публікації захищені Законом України «Про авторське право і суміжні права».






МЕТА - Украина. Рейтинг сайтов
НОВИНИ ПАРТНЕРІВ