АНТИОЛІГАРХІЧНЕ ПОЛІТИЧНЕ ВИДАННЯ

НАША ЕЛЕКТРОННА АДРЕСА: stopcom@ukr.net            Пишіть нам: stopcom@ukr.net           
Головна сторінка

 
RSS підписка нашого сайту

ПІДПИСКА СтопкомUA


НАВІГАЦІЯ
По сайту
• Головна сторінка
• Україна___ПОЛІТИКА
• Світ_____Н О В И Н И
• Аналітика
• Фото
• Відео
• Література
• АРХІВ НОВИН СТОПКОМУ
• Фото дня (архів)
• Політгумор
Влада Закону
Законність і ваші права
• ВГО "ВЛАДА ЗАКОНУ"
• ЗАКОНОДАВСТВО і ПРАВО
• Коментарі фахівців
• Антикорупційна програма
• Зразки документів
 
Про нас
Проект
• Редакція
• Співробітництво
Красивий талант
20.01.2012 р.

Вміти висловити і передати свої думки, переживання, почуття — чи це не ключ до пошуку особистого і творчого щастя. Методів висловлювання є чимало, серед них — малярство. Його й обрала, мабуть, ще не усвідомлено, з дитячих літ Наталія Тарнай.

Дідусь постійно возив улюблену онуку в ліс на прогулянку, ще немовлям у візочку. А коли трішки підросла, розповідав про дерева, вчив відчувати їх енергетику, обіймати їх… Чи не тому, улюблений колір – зелений, колір надії... Малювати почала з раннього дитинства, скільки себе пам’ятає. Дуже любила роздивлятися креслення, над яким працював батько, фізик-математик, навіть домальовувала їх, тато сварив… І чи не тоді була закладена матриця як художника, художника-абстракціоніста, бо найбільш люблю абстракцію, каже Наталка, зрідка пишу портрети.

Чималого впливу на формування онуки, як українки і творчої натури, зазнала від бабусі, Марії Степанівни, уродженки Тернопільського краю, годинами могла споглядати за неймовірно таємничими рухами рук бабусі в процесі вишивання – обрусів, рушників, сорочок. Це споглядання також закарбувалося у пам’яті Наталки і відклалося на невидиму, окрему поличку пам’яті, і час від часу, переломлюючись крізь призму думок і відчуттів виплескується на окремих полотнах художниці.

Шлях до здобуття професійних рис художника пролягав через художню школу, згодом, коледж мистецтв імені А.Ерделі, потім – Художній інститут. Але найбільш згадуються роки навчання в коледжі, бо там панувала атмосфера приязні і доброзичливості, між студентами і викладачами. Коледж дав Наталці з її слів основи для подальшого становлення як живописця.

«Викладачі давали мені доволі велику свободу щодо того, що і як малювати,взаємини були побудовані на довірі» - розповідає Наталя. Окрім основного захоплення в житті, це захоплення є сенсом її життя, молода художниця любить поезію – М.Вінграновського, Н. Білоцерківець, М.Воробйова, серед прозаїків зарубіжжя віддає перевагу творам Вебера, прозі В. Єрофеєва. Небайдужа і музики, серед музичних уподобань, найбільш близькими і зрозумілими є три напрямки – є джаз, блюз і рок.

В людях Наталка цінує простоту, чесність, любить легке, але зрозуміле спілкування і ніколи не дозволяє собі робити боляче іншим. Неприйнятними рисами характеру вважає – жорстокість, підступність, підлість, не сприймає також фальшивих і корисливих людей.

Але, напевно, потрібно повернутися до творчих , цікавих робіт мисткині, яка постійно перебуває у стані пошуку власного почерку у живописі, аби картини були впізнавані, що писані талановитою рукою саме Наталки Тарнай. Серед побачених картин, найбільшу увагу привернули, - «Чотири етапи деградації», «Чорна кава», «Зелений світ», «Янгол», «Дубові люди». «Єті», «Панно американських індіанців», «Майстер цунамі», «Кобо Абе, історія хвилі», «Навіть не Модільяні», «Попсова естетика». Спробуймо розглянути і розгадати задум авторки, щодо картини «Дубові люди», ймовірно, що на полотні відображені аналоги тих людей, які зазомбовані певними політичними псевдо-лідерами, псевдо-патріотами, ходять на різні зібрання і бездумно вигукують завчені гасла і вони є переконані в свій єдино правильний і «правдивій» позиції, цим людям здається, що вони знають, що і як слід чинити і як діяти в інтересах всього громадянства. Але чи так є насправді? А може, то зображені проплачені політичні «протестанти», які за кілька банкнот готові зібратися, де потрібно і вигукувати ті гасла, які накажуть тимчасові роботодавці. Це люди без власного внутрішнього стрижня, в душі – порожнеча, сьогодні - за зелених, завтра - за біло-червоних, післязавтра – за тих, за кого буде потрібно комусь, дубові, одним словом, різко, але влучно. Назва картини лунає як посвист батога, може бодай хоч у когось з них прокинеться людська, а то й - національна гідність…

Також цікавою картиною є «Попсова естетика». Головна ідея картини – антипопсизм. Попсова естетика в оточуючому нас світі, зокрема по різним каналам ТБ, в пресі, в сучасній музиці, та й в політиці, присутній елемент масової культури, тобто попсизм. Шкода, але яскравих індивідуальностей в різних сферах діяльності людини в Україні, не так і багато, виняток становить – сучасна українська поезія і література.

Є чимало бажань і мрій у молодої художниці. Хочеться їй писати роботи, так, як їй хочеться, та щоб не шукати ідей у кишені. Хочеться уникнути криз як у мистецтві так і у житті, якщо це можливо. Мріє створити Центр сучасного мистецтва, обов’язково в Ужгороді, бо це найкраще місто у цілім світі, переконана Наталка. І щоб у цьому Центрі мали можливість студіювати ті молоді люди, які мають потяг до малювання. Дуже хотілось б, аби талановиті митці могли достойно прожити завдяки цьому виду людської діяльності. Мріє також, про власний будинок, сад, ставочок, скляну стелю, небо має дивитися згори, і батьки, коханий, діти - всі поруч.

Світлі, хороші думки, бажання, мрії. Нехай би все сталося так, як прагнеться і мріється талановитій ужгородській мисткині. Красивий у неї талант, на цьому і поставмо крапку.

Андрій Будкевич




Передрук дозволено тільки з посиланням на джерело та автора в друкованому виданні та гіперпосиланням в інтернет-виданні. Всі публікації захищені Законом України «Про авторське право і суміжні права».






МЕТА - Украина. Рейтинг сайтов