АНТИОЛІГАРХІЧНЕ ПОЛІТИЧНЕ ВИДАННЯ

НАША ЕЛЕКТРОННА АДРЕСА: stopcom@ukr.net            Пишіть нам: stopcom@ukr.net           
Головна сторінка
 
непарламентський
опозиційний сайт

RSS підписка нашого сайту

ПІДПИСКА СТОПКОМ


НАВІГАЦІЯ
По сайту
• Головна сторінка
• Україна___ПОЛІТИКА
• Світ_____Н О В И Н И
• Аналітика
• Фото
• Відео
• Література
• АРХІВ НОВИН СТОПКОМУ
• Фото дня (архів)
• Політгумор
Влада Закону
Законність і ваші права
• ВГО "ВЛАДА ЗАКОНУ"
• ЗАКОНОДАВСТВО і ПРАВО
• Коментарі фахівців
• Антикорупційна програма
• Зразки документів
 
Про нас
Проект
• Редакція
• Співробітництво
«Не допустіть, щоб наш народ знову потрапив у неволю»!
23.08.2010 р.

«Живім так, щоб колись по смерті змогли оглядати Бога на небі. Амінь.»

Ієромонах, о.Василь Вороновський

31 липня 2010 року о 5 годині 40 хвилин на 81 році переставився до Господа, ієромонах, о.Василь Вороновський. Сумна звістка швидко розлетілася не тільки по Львову,а й по всій Україні. Молитви зцілення лунали над хворими кожного понеділка у храмі св.. Архистратига Михаїла, їх відчитував відомий всій Україні отець – екзорцист Василь Вороновський. Серед людей частенько можна було почути: « Їдемо до того отця, який виганяє нечистого.» До львівської церкви св..Архистратига Михаїла прибували люди з усіх куточків України, і з-за кордону. Ієромонах, о.Василь звільняв їх від нападів гріха, зла, різних хвороб.І не було посеред них поділу на православних і католиків, священник , наділений Господньою харизмою, огортав всіх силою цілющих молитов, всіх, хто шукав порятунку у Господа Бога. За більш ніж 50 років священства ієромонах- студит Василь Вороновський об’їхав ледь не всю Україну, від Закарпаття до Дніпропетровська, та Донбасу. Це були не мандрівки, він ніс слово Господа, рятуючи людські душі.

Народився 6 травня 1929р. у с.Гумниська, Буського району, Львівської області. В сім’ї було шестеро дітей, з яких троє померли в дитячому віці. Залишилося троє – Михайло, Василь(майбутній отець, монах-студит), та Юрій (священик, монах-студит, згодом, Єпископ Самбірсько-Дрогобицький, УГКЦ). У віці дев’яти років Василь вирішує стати священником-місіонарем. 14 серпня 1959 року отримує дияконські свячення з рук владики Івана Слезюка, а 15 серпня владика поставляє Василія Вороновського у священичий сан.

В роки підпільної діяльності УГКЦ ієромонах-отець Василь сміливо душпастирює, як підпільний священник у різних частинах Галичини. Тричі атеїстично-сатанинська радянська влада арештовувала подвижника Христової віри. Вперше – 12 лютого 1970р. за те, що охрещував дітей на хуторі Фійна, поблизу Крехова; вдруге – за те, що висповідав християнина по вул.Головацького 34 у місті Львові; третій арешт за публічну відправу в селі Хлопчиці. З 1992р. по 1996р. викладав Церковний Устав, та був духівником Львівської Духовної Семінарії Святого Духа. З 1997 року проповідує місії майже по всіх теренах України, а також у Італії та Польщі. Складовою всіх його місій були молитви за оздоровлення. В 2004 році отримав особливе благословення з нагоди 75-ліття від блаженної пам’яті Папи Івана Павла 2. 21 липня 2010 прийняв Велику Схиму з рук преосвященного владики Юліана Вороновського, з іменем Василій.

Від 31 липня по 2 серпня текла нескінченна людська ріка до храму Св.Архистратига Михаїла для останнього прощання з отцем-ієромонахом Василем Вороновським.

А 3 серпня, згідно заповіту о.Василя, його поховали на Чернечій горі, поруч з Свято-Успенською Унівською Лаврою, що розташувалася на межі Перемишлянського і Золочівського районів Львівщини. З раннього ранку на галявину перед головною брамою Свято-Успенської Лаври прибували і прибували автобуси, з львівськими, київськими, тернопільськими, закарпатськими номерами, багато людей приїхало на власних автівках, з довколишньої місцевості люди йшли пішки, щоб віддати останній поклін монахові-отцеві, який все своє життя віддав служінню Господеві і нам, Христовим синам і дочкам. Двома автобусами приїхали до Унева і парохіяни жовківської церкви Святої Трійці зорганізовані енергійним парохом Свято-Троїцького старовинного храму, деканом Жовківського деканату УГКЦ о.Василем Батюком, священником за покликанням і просто дуже чуйною людиною до людських проблем, бід і тривог. Ми приєднуємося до представників інших церковних громад, щоб прийняти участь у Архиєрейській службі Божій , яка відбувалася на території Унівськоі Лаври. Відправляли службу Божу четверо єпископів у співслужінні з більш ніж 200 священниками. Здається,що ніколи в житті не чув, і не був співучасником такої поминальної відправи ,від співаних молитов притихли і пагорби, і гори, і ліс, які оточують Унівський монастир. Той, хто хоч один раз відвідав цю святу обитель монахів- студитів, зрозуміє, чому Мати Божа обрала саме це місце для своєї обителі.В багатьох учасників Архиєрейської поминальної служби мимоволі котилися по щоках непрохані сльози ,сльози очищення і покаяння, це той рідкісний випадок, коли не ховаєш обличчя і не соромишся глибокої розчуленості, бо ж душа чистішає…

… Мабуть, не випадковим був вибір місця останнього спочинку незабутнім монахом-студитом о. Василем Вороновським на Чернечій горі, бо саме на цьому цвинтарі ховають ченців і священників Студійського уставу УГКЦ. Місцеві люди кажуть, що на цьому цвинтарі навіть бур’ян не росте, бо упокоїлися у цьому місці монахи і отці з чистими-пречистими душами.

А сам Унів є відомим духовним центром Галичини. Археологи стверджують, що вже у 11столітті тут діяв монастир. До середини 15 століття Унівським монастирем опікувалися князі роду Гедиминовичів, а потім Лагодовських. В 16 столітті, після завершення татарської навали, ктитором монастиря був Олександр Ванько Лагодовський. Давній переказ говорить, коли Лагодовський захворів на недугу ніг, у сні до нього з’явилася Богородиця, вона порадила йому знайти неподалік у лісі цілюще джерело. Отримавши чудесне зцілення, шляхтич дав слово відновити знищену обитель. В 16 столітті розпочали будівництво мурованої оборонної церкви над джерелом, а пізніше, веж та мурів. Вже в 20 столітті Митрополит Андрей Шептицький передав Унівський монастир ченцям Студійського уставу і надав статус Лаври. Студійський устав ґрунтується на аскетичних правилах давніх Отців чернецтва і запроваджує монаше життя відповідно до традицій Сходу, зокрема Св. Теодора Студита. З давніх часів до Унева йшли богомольці, які просили перед чудотворною іконою Пресвятої Богородиці різні ласки. У третю неділю травня встановлено празник Унівської чудотворної ікони Пресвятої Богородиці. В храмі Успіння Пресвятої Богородиці знаходиться ікона з мощами святих Василія Великого, Івана Золотоустого, Григорія Богослова, Амвросія Медіолянського, Климентія папи Римського, та папи Григорія Двоєслова, подвижників Сави Освященного, та Антонія Великого, а також камінь з гробу Пресвятої Богородиці.

Від’їжджаючи з Унева у пам’яті засіли слова Владики Юліана Вороновського, про те, що хвилювало о.Василя у останні години життя, казав « не допустіть, щоб наш народ знову потрапив у неволю». Мусимо задуматися над цими словами монаха-священника, який жив і діяв так, що після відходу з цього життя, пішов на зустріч до самого Господа.

Андрій Будкевич


Передрук дозволено тільки з посиланням на джерело та автора в друкованому виданні та гіперпосиланням в інтернет-виданні. Всі публікації захищені Законом України «Про авторське право і суміжні права».






МЕТА - Украина. Рейтинг сайтов
НОВИНИ ПАРТНЕРІВ