АНТИОЛІГАРХІЧНЕ ПОЛІТИЧНЕ ВИДАННЯ

НАША ЕЛЕКТРОННА АДРЕСА: stopcom@ukr.net            Пишіть нам: stopcom@ukr.net           
Головна сторінка
 
незалежне
опозиційне видання

RSS підписка нашого сайту

ПІДПИСКА СтопкомUA


НАВІГАЦІЯ
По сайту
• Головна сторінка
• Україна___ПОЛІТИКА
• Світ_____Н О В И Н И
• Аналітика
• Фото
• Відео
• Література
• АРХІВ НОВИН СТОПКОМУ
• Фото дня (архів)
• Політгумор
Влада Закону
Законність і ваші права
• ВГО "ВЛАДА ЗАКОНУ"
• ЗАКОНОДАВСТВО і ПРАВО
• Коментарі фахівців
• Антикорупційна програма
• Зразки документів
 
Про нас
Проект
• Редакція
• Співробітництво
Знайшовся ще один нацист
23.05.2011 р.

Як звичайно, черговий Канський фестиваль не міг обійтися без скандалу. Цього разу його автором став Ларс фон Трієр, відомий датський кінорежисер. А причиною – Адольф Гітлер.

Ларс фон Трієр – один із засновників чи не найпровокативнішого руху у сучасному кінематографі «Догма 95». Роботи фон Трієра неодноразово отримували нагороди. Зокрема, він 8 разів був номінований на Золоту пальмову гілку на Канському фестивалі, і отримав її в 2000 році за стрічку „Та, що танцює в темряві”. Цього разу він запропонував до уваги глядачів та журі свою нову стрічку „Меланхолія”, яка високо оцінена критиками, як одна з головних претенденток на перемогу.

І ось, 18 травня, під час прес-конференції, Ларс фон Трієр, відомий своїм специфічним почуттям гумору, вирішив, трохи пожартувати. Щоправда, обрав надто ризиковану тематику. Відповідаючи на запитання про своє походження, спочатку він заявив, що попередньо вважав себе євреєм і був цим задоволений. Та в його родині виявилися німці на прізвище Гартман. І тому: „Я розумію Гітлера, але думаю, що дещо він все-таки зробив не так. Я розумію його як людину - сидів він там у своєму бункері. Я йому трохи співчуваю. Але я не за війну, і не проти євреїв. Я за них. Але не занадто, тому що Ізраїль, дійсно, це той ще головний біль (варіанти творчого перекладу філологами – „як кістка в горлі”, „як більмо в оці” тощо)”. Після цього продовжив: „Взагалі-то я кажу про мистецтво. Про талановитого архітектора-нациста Альберта Шпеєра, який мені дуже подобається. Гаразд, о'кей, я – нацист”. І „логічно” продовжив свій жарт висновком, що тепер йому доведеться зняти фільм про „остаточне вирішення журналістського питання”.

Звичайно, можна дискутувати стосовно почуття гумору режисера. Але у творчих людей і гумор своєрідний, творчий. Та є певні „табуйовані” теми для жартів, особливо в надтолерантно-мультикультурній європейській спільноті, особливо, коли жартують німці. Тому почалося...

Організатори фестивалю звернулися до режисера з проханням надати пояснення його висловлюванням. Ларс фон Трієр визнав, що дозволив собі використати провокативні судження, та заявив: „Я - не антисеміт, не расист і не нацист”. Але цього виявилося замало.

Рада директорів фестивалю зібралася на надзвичайне засідання, і після прем'єри кінострічки „Меланхолія” була опублікована заява організаторів. Рада висловила жаль, що фестиваль було використано фон Трієром, щоб висловити свої коментарі, не припустимі, не толерантні, такі, що суперечать ідеалам гуманізму. Режисера проголосили на фестивалі „персоною нон ґрата ... з негайним набуттям чинності” цього рішення.

Водночас було продемонстровано і милосердя - картина „Меланхолія” не буде знята з конкурсу, але режисер не зможе брати участь у церемонії нагородження, якщо стрічка виграє приз (і це не зважаючи на протести найбільш палких місцевих шанувальників Ізраїлю). Президент фестивалю Жіль Жакоб заявив, що зважувалася необхідність виключення „Меланхолії” з конкурсу, проте врешті-решт було вирішено „провести різницю між людиною і її творінням”. Він вважає, що вигнання фон Трієра не повинне вплинути на оцінку його фільму з боку журі. Директор фестивалю Тьєррі Фремо підкреслив, що рішення було спрямоване проти людини, а не проти картини.

Сам Ларс фон Трієр просто сів в автомашину і поїхав додому (він відомий своєю фобією перед авіацією). Мета Фольдагер, один із продюсерів картини, заявила натомість, що він приймає всі рішення дирекції фестивалю і не буде їх оскаржувати.

Цікавою виявилися реакції на витівку фон Трієра його колег. Режисер Клод Лелуш заявив, що своєю поведінкою фон Трієр здійснив кінематографічне самогубство. Натомість датський поет і режисер Йорген Лет заступився за свого колегу – просто той обожнює провокації, але це властивість його натури, до того ж, він вибачився. Цього мало б бути достатньо, і Лет не розуміє, навіщо адміністрація відреагувала настільки жорстко. Він вважає, що скандал не вплине на популярність його друга і не змусить акторів відмовлятися від ролей у його фільмах, сам же режисер сприйме ситуацію з властивим йому гумором.

Якщо психолог каже, що розуміє злочинця, мабуть, це теж неприпустимо. Варто також в історичних кінострічках вмонтувати білі кружечки замість нацистської символіки і обличчя Гітлера. Хай живе щаслива, сонна толерантність, де ніщо нікого не дратує (і не хвилює).

А тим часом єврейська громада США вже вимагає заборонити „Меланхолію” в американських кінотеатрах.

Юлій Хвещук




Передрук дозволено тільки з посиланням на джерело та автора в друкованому виданні та гіперпосиланням в інтернет-виданні. Всі публікації захищені Законом України «Про авторське право і суміжні права».






МЕТА - Украина. Рейтинг сайтов
НОВИНИ ПАРТНЕРІВ