АНТИОЛІГАРХІЧНЕ ПОЛІТИЧНЕ ВИДАННЯ

НАША ЕЛЕКТРОННА АДРЕСА: stopcom@ukr.net            Пишіть нам: stopcom@ukr.net           
Головна сторінка
 
непарламентський
опозиційний сайт

RSS підписка нашого сайту

ПІДПИСКА СТОПКОМ


НАВІГАЦІЯ
По сайту
• Головна
• Україна___ПОЛІТИКА
• Світ_____Н О В И Н И
• Аналітика
• Фото
• Відео
• Література
• АРХІВ НОВИН СТОПКОМУ
Влада Закону
Законність і ваші права
• ВГО "ВЛАДА ЗАКОНУ"
• ЗАКОНОДАВСТВО і ПРАВО
• Коментарі фахівців
• Антикорупційна програма
• Зразки документів
 
Про нас
Проект
• Редакція
• Співробітництво
В Україні на повну потугу працює тіньовий механізм заповнення суддівських крісел
13.12.2010 р.

Реальні рішення по посадах суддів де-факто ухвалюються кулуарно і за участі вузького кола впливових осіб. Чисельні підтвердження такого стану справ можна спостерігати заледве не на кожному засіданні відповідальних органів, перш за все — Вищої кваліфікаційної комісії суддів (ВККС). В таких умовах суди можна скільки завгодно називати судами, а суддів — суддями, але за своєю суттю вони такими просто не можуть бути. А українським громадянам потрібно добре замислитись, чи цього вони очікували від здійснення владою судової реформи.

На останньому засіданні ВККС, присвяченому кадровим питанням, можна було спостерігати цілу серію епізодів, що свідчать про тривожні мотиви в роботі даного органу. Як наслідок, ще більше посилилась підозра, що практично всі рішення по суддях ухвалюються за межами офіційних засідань ВККС, а безпосередньо на засіданні Комісії відбувається лише їх формально-ритуальне схвалення.

В таких умовах українське суспільство позбавляється взагалі будь-якої можливості зрозуміти мотивацію обрання або переходу того чи іншого судді до того чи іншого суду. Іншими словами, реальна мотивація загалом зрозуміла, але навряд чи вона вкладається в рамки демократичних цінностей і стандартів.

Виходить, що служителі Феміди фактично втрачають зв’язок з українськими громадянами і жодним чином від них не залежать. В той же час судді потрапляють в повну залежність від незначної кількості людей, думка котрих домінує в кулуарних верхах судової системи і котрі мають солідну вагу в нечисельних органах, що визначають долю будь-якого українського судді. Хочеться подивитися на людину, котра за таких обставин почала б повністю серйозно говорити про цілковито об’єктивну, незаангажовану і неупереджену роботу вершителів правосуддя. А також про те, що їх діяльність здійснюється винятково в інтересах українського народу. Правда, про що дискутувати, якщо сам народ і не думає сперечатися проти таких реалій в роботі судів.

На останньому засіданні ВККС перший тривожний сигнал не змусив себе довго чекати: одна суддя, яка йде до серйозного апеляційного суду, не змогла дати відповіді на три питання одразу, поставлені членами Комісії для перевірки її знань. Пізніше ця суддя змогла відповісти лише на елементарне питання з приводу строків розгляду апеляційної скарги. Така ситуація не збентежила членів ВККС — суддя отримала рекомендацію на перехід. Але надалі було помітно, що члени Комісії остерігаються ставити суддям серйозні питання. А то й взагалі надають перевагу говорити виключно про якість роботи суддів і наявні на них скарги.

Але це не допомогло уникнути чергової незрозумілої ситуації. Члени ВККС констатували низьку якість роботи одного із суддів: за словами члена Комісії, апеляція вносила корективи трохи чи не в щоп’яте його рішення. Більше того, цей суддя не зміг відповісти на єдине питання, поставлене йому для перевірки його знань. Тим не менш члени ВККС дали рекомендацію і йому.

В ході засідання був цікавить епізод, коли на питання, поставлене одним членом Комісії, почав фактично відповідати не кандидат, а інший член Комісії. Останній в результаті підштовхнув кандидата до правильної відповіді— за рахунок ряду навідних питань.

Але найцікавіше відбувалося в кулуарах ВККС, де судді очікували вирішення своєї долі. І ці судді ледь не прямим текстом говорили в бесідах між собою, хто і яким чином їх підтримує. Більше того, ще до оголошення рішення ВККС вони висловлювали повну впевненість, що все в них буде нормально і всі пройдуть. «Я телефонувала Володимиру Миколайовичу, він сказав, аби я не хвилювалася — все буде нормально»,— напівпошепки говорила колегам одна активна суддя.

І це ще не всі проблемні епізоди лише одного засідання ВККС, а в автора цієї статті накопичилась вже ціла колекція історій і з інших засідань. Однак важливо те, що тривожні нотки в роботі даного органу виявились від самого початку його діяльності у новому складі. Раніше члени Комісії серйозно перевіряли знання кандидатів — нерідко їм ставили по 5-10 питань, після чого рівень підготовки кандидата, в основному, став зрозумілим навіть для журналістів. Новий же склад ВККС від початку або взагалі не запитував, або ж запитував зовсім елементарні речі.

Складалося враження, що, наприклад, три десятки суддів, які переходили до нового Вищого спецсуду з кримінальних і цивільних справ, фактично конвеєрно форсували ВККС. Особливих запитань до них не виникло, хоча декотрі з цих суддів ніколи не працювали навіть в апеляції (см. статтю «Судьями становятся темные лошадки» в «і» №172 (1405) від 8 жовтня ц.р.).

І все було б добре, якби в українських громадян були залізобетонні підстави безумовно довіряти всім без винятку 11 діючим членам ВККС. Однак сам принцип формування Комісії, яка складається з офіційних і тіньових квот, вже не дозволяє говорити про безумовну довіру. Та і хто знає, чи очолив би Ігор Самсін ВККС, якби на останніх президентських виборах перемогла Юлія Тимошенко.

Але при цьому ВККС сьогодні де-факто ухвалює кінцеві рішення по суддях, які йдуть на безстрокове обрання: парламент практично не має можливостей не підтримати рішення Комісії.

Схоже, українське суспільство все більше наближається до ситуації, коли розраховувати на справедливий суд стане відвертою утопією.

Андрій УМАНЕЦЬ

Переклад здійснено сайтом «СтопкомUA». Джерело:

экономические известия


Передрук дозволено тільки з посиланням на джерело та автора в друкованому виданні та гіперпосиланням в інтернет-виданні. Всі публікації захищені Законом України «Про авторське право і суміжні права».






МЕТА - Украина. Рейтинг сайтов
НОВИНИ ПАРТНЕРІВ