АНТИОЛІГАРХІЧНЕ ПОЛІТИЧНЕ ВИДАННЯ

НАША ЕЛЕКТРОННА АДРЕСА: stopcom@ukr.net            Пишіть нам: stopcom@ukr.net           
Головна сторінка
 
незалежне
опозиційне видання

RSS підписка нашого сайту

ПІДПИСКА СТОПКОМ


НАВІГАЦІЯ
По сайту
• Головна
• Україна___ПОЛІТИКА
• Світ_____Н О В И Н И
• Аналітика
• Фото
• Відео
• Література
• АРХІВ НОВИН СТОПКОМУ
Влада Закону
Законність і ваші права
• ВГО "ВЛАДА ЗАКОНУ"
• ЗАКОНОДАВСТВО і ПРАВО
• Коментарі фахівців
• Антикорупційна програма
• Зразки документів
 
Про нас
Проект
• Редакція
• Співробітництво
Тероризм як норма життя
09.02.2011 р.

Теракти — це наша повсякденна реальність, і треба вчитися з нею жити, вважає спецкореспондент ІД "Коммерсантъ" Ольга Алленова.

Один дагестанський знайомий недавно розповідав мені про спецоперації в багатоповерховому будинку, де жили його родичі. Спецслужби штурмом брали квартиру двома поверхами нижче, а родичі розповідали йому про це по телефону. Вели, можна сказати, прямий репортаж про те, що відбувається внизу. В той же час, поки внизу тривала операція зі стріляниною, поверхом вище хтось продовжував робити ремонт — звідти лунали звуки дриля і відбійного молотка.

В Дагестані давно перестали сприймати озброєні сутички і вбивства як щось надзвичайне. З цим тут просто живуть. Місцеві чиновники заспокоюють: за статистикою, в ДТП гине вп’ятеро більше людей, ніж від дій кримінальної і терористичної спрямованості. Ця статистика дозволяє жити без відчуття приреченості.

Точно так само, наприклад, вже давно живуть в Ізраїлі. Правда, громадяни Ізраїлю знають, що такою є плата за їх державність. В Росії ж тероризм — плата за помилки влади на Кавказі. За те, що Кавказ в пострадянській Росії перетворився в трамплін до влади і великих грошей.

Не варто забувати про те, як почалася друга чеченська війна. Після вибухів житлових будинків в Москві, Буйнакську і Волгодонську каталізувались античеченські настрої у всій Росії. Введення російських військ в Чечню, яке слідувало за вибухами, було палко підтримане значною частиною російських громадян, а Владімір Путін став президентом Росії.

П’ять років по тому з часу тріумфального обрання Кремлю довелося створити інтернет-портал "Антитеррор.ру" і видати тоненьку червону книжечку "Антитеррор. Практикум для горожанина", котру, між тим, мало хто помітив. Однак в Північній Осетії, яка пережила Беслан, книгу передрукували у всіх місцевих газетах, перевидали і в кількості близько 20 тис. примірників роздали в навчальних закладах. Там викладена цілком корисна інформація, наприклад, про те, що, якщо ви стали заручником і почався штурм, "необхідно впасти на підлогу і закрити голову руками, намагаючись зайняти позицію подалі від вікон і дверних пройм". Що в аеропортах і на вокзалах слід "займати місце в залі очікування спиною до стіни" і "розглядатися навколо, фіксуючи можливі місця, де можна сховатися". Що в кожній сім’ї повинна бути напоготові сумка з набором для виживання: з протигазами, аптечкою, палаткою, гачками для ловлі риби і міцною довгою мотузкою.

Звучить трохи смішно, але на Кавказі до таких рекомендацій ставляться цілком серйозно. В решті Росії і власне в Москві — ні. А слід було б: останній теракт показав, що влада не здатна чинити серйозну протидію тероризму. В 2004 році, після вибухів двох літаків, які вилетіли з того ж Домодєдово, було оголошено про посилення міліцейської охорони аеропортів. Яким виявилось це посилення, всі побачили 24 січня. Всі спроби влади зображати кипучу діяльність після терактів смішні і недоладні. Тому що перевести в режим посилення міліцію після теракту в аеропорту — це найпростіша і найочевидніша річ. Дуже скоро все повернеться на свої місця.

Вибухи в Домодєдово відбувся не тому, що там якесь особливо безтолкове керівництво. Просто якщо можна чогось не робити, то воно і не робиться. Зовнішня охорона була доручена МВС. Але наказу про поголовний огляд тих, хто заходить в аеропорт, не було, — їх і не оглядали. Тепер будуть, якийсь час.

А на московських залізничних вокзалах взагалі немає рамок на вхід. І в мегамаркети, заповнені в вихідні тисячами людей, може прийти хто завгодно і з чим завгодно. Якщо рване, на якийсь час там посилять охорону, потім знову заспокояться. Адже і в московському метро майже рік потому після терактів міліціонери — не часті гості, а якщо вони і є (як зараз, в період "посилення" після вибуху), то зазвичай зайняті цікавими розмовами між собою, а не пильним розгляданням пасажирів в пошуках можливих терористів. Російські силові структури можуть змінити назву, але не якість роботи. Вони запрограмовані на постфактум. Вони можуть приїхати на місце трагедії, яка забрала десятки життів, і перекрити його по периметру синіми стрічками, але убезпечити життя громадян не здатні.

Потрібна програма захисту людей від терактів. Але офіційно розробити і втілити таку програму — означає офіційно визнати, що російська політика на Кавказі провалилася. І що саме ця політика стала причиною того, що тероризм увійшов в наше життя. І до нього просто пора звикнути, як вже звикли на Кавказі. Потрібно збирати набори для виживання, класти туди гачки і міцні мотузки.

І ще одну річ слід розуміти: події 1999 року можуть повторитися. Теракти викликають масовий страх і ненависть, котру простіше простого повернути проти "інородців". Чергову війну сьогодні розпочати легше, ніж 12 років тому, і події на Манежній площі це продемонстрували. А будь-яка війна потребує до керма людини, готової "мочити в сортирі". Адже не випадково ж в російських соціальних мережах минулого тижня народився чорний жарт: "Владимир Владимирович, не надо! Мы и так вас выберем!"

Ольга Алленова

Переклад здійснено сайтом «Стопком.UA». Джерело:

Коммерсантъ


Передрук дозволено тільки з посиланням на джерело та автора в друкованому виданні та гіперпосиланням в інтернет-виданні. Всі публікації захищені Законом України «Про авторське право і суміжні права».






МЕТА - Украина. Рейтинг сайтов
НОВИНИ ПАРТНЕРІВ