АНТИОЛІГАРХІЧНЕ ПОЛІТИЧНЕ ВИДАННЯ

НАША ЕЛЕКТРОННА АДРЕСА: stopcom@ukr.net            Пишіть нам: stopcom@ukr.net           
Головна сторінка
 
незалежне
опозиційне видання

RSS підписка нашого сайту

ПІДПИСКА СтопкомUA


НАВІГАЦІЯ
По сайту
• Головна сторінка
• Україна___ПОЛІТИКА
• Світ_____Н О В И Н И
• Аналітика
• Фото
• Відео
• Література
• АРХІВ НОВИН СТОПКОМУ
• Фото дня (архів)
• Політгумор
Влада Закону
Законність і ваші права
• ВГО "ВЛАДА ЗАКОНУ"
• ЗАКОНОДАВСТВО і ПРАВО
• Коментарі фахівців
• Антикорупційна програма
• Зразки документів
 
Про нас
Проект
• Редакція
• Співробітництво
Російська Феміда у пошуках давніх проявів екстремізму.
03.05.2011 р.

Відповідно до федерального закону „Про протидію екстремістській діяльності” на території Російської Федерації забороняються поширення екстремістських матеріалів, а також їх виробництво або зберігання з метою розповсюдження. Ще 24 грудня 2009 р. Ленінський районний суду міста Кірова шукав ознаки екстремізму в брошурі „Волхви” лідера та ідеолога російського неоязичництва Олексія Добровольського (Доброслава). За висновком експертизи, в брошурі „автор пропагує перевагу язичництва і його прихильників над неповноцінними, на його думку, іудаїзмом і християнством”. Витяг зі судового рішення: „Позовні вимоги прокурора Ленінського району міста Кірова до Д. про встановлення наявності ознак екстремізму в брошурі Д. „Волхви” - задовольнити. Встановити наявність у брошурі Д. „Волхви” ознак екстремізму. Визнати брошуру Д. „Волхви” екстремістськими матеріалами. Конфіскувати брошури Д. „Волхви” шляхом їх знищення”. В 2010 р. при розгляді вже кримінальної справи суд встановив, що Добровольський у ході своєї лекції в Будинку культури імені Ціолковського, допустив ряд висловлювань, які були кваліфіковані як висловлювання, спрямовані на збудження ненависті і ворожнечі, а також приниження гідності групи осіб за ознакою національності. А саме - у ставленні до євреїв, до християн, до соціальної групи державних службовців. Суд ухвалив: „Визнати Добровольського О.О. винним у скоєні злочину, передбаченого ч.1 ст.282 КК РФ, і призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 1 (один) рік. Відповідно до ст.73 КК РФ, призначений Добровольському О.О. термін покарання вважати умовним з іспитовим строком на 2 (два) роки”. Ухвалою судової колегії в цивільних справах Кіровського обласного суду рішення районного суду залишене без зміни і воно вступило в законну силу. У Федеральному списку екстремістських матеріалів під номером 576 з’явилася брошура Доброслава „Волхви” (вже його восьмий твір, розміщений в цьому списку).

Постать Олексія Добровольського достатньо цікава, зокрема, періодичними змінами політичних та релігійних орієнтирів. Він народився в 1938 р. в Москві, в сім'ї службовців. Батько Олександр, родом із запорізьких козаків, помер, коли синові було 12 років.

У 1956 р. він закінчив вечірню школу і, працюючи вантажником в друкарні „Московської Правди”, подав заяву про вихід з ВЛКСМ на знак протесту „проти паплюження імені І. В. Сталіна”; був виключений з комсомолу. Під впливом повстання в Угорщині, створив на початку 1957 р. Руську Національно-Соціалістичну Партію. У травні 1958 р. її члени були заарештовані. Добровольський був засуджений на 3 роки; інші 5 членів РНСП пройшли у справі як свідки. Звільнився в 1961 році. У цьому ж році був хрещений священиком Глібом Якуніним.

У 1964 році увійшов до „Союзу трудового народу”, але вже через кілька місяців всі четверо членів були заарештовані. Разом з лідером Євдокимовим Добровольський був визнаний психічно ненормальним, протягом року проходив психіатричне лікування. У лікарні познайомився з дисидентами Володимиром Буковським і генералом Петром Григоренком. Звільнився у серпні 1965.

У 1966 вступив у НТС, в 1967 році знову арештований. На суді дав свідчення на себе і своїх товаришів, завдяки чому був засуджений лише на 2 роки (інші отримали 5-7 років). На початку 1969 року звільнений. Останній раз був арештований в 1982 році за звинуваченням у споюванні малолітніх. Провів 4 місяці в Інституті ім. Сербського і близько року в психіатричній клініці „Білі стовпи”.

У другій половині 1980-х приєднався до об'єднання „Пам'ять”. Розійшовшись у поглядах з керівництвом, в кінці 1987 року перейшов з групою послідовників неоязичництва у Всесвітній Антисіоністський і Антимасонський фронт „Пам'ять”. У 1989 році взяв участь у створенні Московської слов'янської язичницької громади. Прийняв язичницьке ім'я „Доброслав”. У 1990 році поселяється в покинутому лісовому селі Весєнева в Шабалінському районі Кіровської області. В 1997 р. на Об'єднавчому З'їзді язичницьких громад ВІЧЕ проголошений вождем російського визвольного руху.

Здається, справа російського язичника давно забулася. Але несподівано Добровольський через свого адвоката звернувся зі скаргою до Європейського суду з прав людини у Страсбурзі. Позивач вимагає визнати факт порушення Російською Федерацією стосовно себе положень статті 6 („Право на справедливий судовий розгляд справи незалежним і неупередженим судом”) та статті 10 („Право на свободу висловлювання думки”) Європейської конвенції про захист прав людини і головних свобод.

І все б нічого – мало хто скаржиться на примхливість та вибіркову прискіпливість (гострозорість) російської Феміди... Але тут журналістам до рук потрапив уривок з експертної оцінки брошури „Волхви”, якою і користувалися судді при ухваленні своїх рішень. Лінгвістичну експертизу цієї праці проводили на прохання співробітників кіровського УФСБ працівники кафедри педагогіки і психології Кіровського інституту підвищення кваліфікації та перепідготовки працівників освіти. А уривок містив такі висновки: „Ознаки маніпулятивного психологічного впливу виявлені в брошурі „Волхви”, використані вербальні (словесні, мовні) і невербальні (немовні) засоби. До невербальних маніпулятивних впливів відноситься оформлення обкладинки „Волхви”, на якій зображений старець, який вказує загону воїнів напрям дії. Старець одягнений у простий одяг: довгу сорочку, постоли, він тільки-но вийшов із лісу. В описі старця читається образ язичника. Вказуючий жест руки старця щодо воїнів свідчить про його повеління, володіння певною владою над ними. Виходячи з положення про те, що обкладинка книги висловлює її ключову ідею, можна зробити висновок про прагнення автора до повеління, влади над іншими людьми, спрямованості на боротьбу”.

Ну, написали дурницю – з ким не буває, особливо в Росії. Але науковці якось чи то не знали, чи то не впізнали, що на обкладинці – репродукція картини класика російського малярства ХІХ століття Віктора Васнєцова „Зустріч князя Олега з волхвом”. Надто старалися, поспішали...

Коли науковцям пригадали цю, здавалося б, щасливо забуту всіма „оцінку”, кіровські психологи спочатку відповідали журналістам, що, мовляв, оцінювали не картину, а власне брошуру, і трактували ілюстрацію лише як „засіб впливу” на читача, а не власне екстремістський матеріал. Пізніше взагалі почали заперечувати свою причетність до цієї експертизи. Мабуть, „опери” з ФСБ підказали: „Перестаралися, таваріщі учьониє, з Васнєцовим. Краще тепер хоч помовчіть”.

Але втратити такий інформаційний привід російські ще трохи вільні журналісти і „палкі шанувальники ВВП” не могли. Окремі голоси одновірців Добровольського про ідеологічне, світоглядне переслідування „старця” потонули в шквалі інтернетівських шпильок на адресу „вертикалі влади”, інтелектуального рівня експертів тощо. Деякі автори взагалі пропонували ФСБ звернути увагу на факт існування фактично екстремістської банди Васнєцова-Добровольського, яка публічно сіяла ”національну, расову або релігійну ворожнечу”, принижувала „національну гідність”, пропагувала „винятковість, перевагу або неповноцінність громадян за ознакою їх ставлення до релігії, національної або расової приналежності” (ст. 282 Кримінального кодексу Російської Федерації). А особливо творчо мислячі звертали увагу російської Феміди на ймовірну причетність до цієї банди навіть Пушкіна О.С. Адже він у своїй „Пісні про Олега” теж допустився цілого ряду непомічених раніше правопорушень: волхв демонструє зневагу до князя Олега (ст. 319 „Образа представника влади”), пророкує „Приймеш ти смерть від коня свого” (ст. 320: „Розголошення відомостей про заходи безпеки, які застосовуються у відношенні посадової особи”), змушує князя позбавити життя власного коня („Жорстоке поводження з тваринами”). І, зрештою, правитель таки гине від пророкованого укусу змії – а це вже чи не заздалегідь обдуманий замах?

Дуже часто можна почути кепкування людей: „Влада буде страшною, тому що буде дурною”. Важко сказати, чого у цій всій історії більше – дурості чи неграмотності московської „вертикалі влади”. Саме „вертикалі”, адже Феміда в Росії міцно і надійно інтегрована у неї. Проте, якщо окремі російські громадяни все ще сміються зі своєї влади, значить, не все так сумно за східним кордоном України. Зазвичай режими падають не тоді, коли їх бояться, а коли з них починають сміятися. „Неочекізм” Кремля все частіше викликає саме таку реакцію, зокрема і за допомогою російських неоязичників.

Отож, сміймося. Кожен над своїми.

Юлій Хвещук




Передрук дозволено тільки з посиланням на джерело та автора в друкованому виданні та гіперпосиланням в інтернет-виданні. Всі публікації захищені Законом України «Про авторське право і суміжні права».






МЕТА - Украина. Рейтинг сайтов