АНТИОЛІГАРХІЧНЕ ПОЛІТИЧНЕ ВИДАННЯ

НАША ЕЛЕКТРОННА АДРЕСА: stopcom@ukr.net            Пишіть нам: stopcom@ukr.net           
Головна сторінка
 
непарламентський
опозиційний сайт

RSS підписка нашого сайту

ПІДПИСКА СТОПКОМ


НАВІГАЦІЯ
По сайту
• Головна сторінка
• Україна___ПОЛІТИКА
• Світ_____Н О В И Н И
• Аналітика
• Фото
• Відео
• Література
• АРХІВ НОВИН СТОПКОМУ
• Фото дня (архів)
• Політгумор
Влада Закону
Законність і ваші права
• ВГО "ВЛАДА ЗАКОНУ"
• ЗАКОНОДАВСТВО і ПРАВО
• Коментарі фахівців
• Антикорупційна програма
• Зразки документів
 
Про нас
Проект
• Редакція
• Співробітництво
Прокурорське «Сафарі» по-українськи або Як стати «ворогом» народу
16.08.2010 р.

Пропонується один досить таки показовий матеріал діяльності нашої влади – мачухи, який, мов лакмусовий папір в усій повноті демонструє її ганебну сутність про що, на превеликий жаль, переважна частина українців за відсутністю належної інформації ще не задумується .

Для недосвідчених та «приспаних» співвітчизників спробую розвинути та описати на власному життєвому прикладі причини і умови, які закономірно привели українське суспільс-тво до вищенаведених явищ. По іншому і бути не могло. І це ще тільки квіточки!...

Отже короткий екскурс у власну життєву історію.

Після закінчення Ржищівського будівельного технікуму, служби у військово-морському флоті, з 1969 року все своє подальше життя чесно і добросовісно пропрацював і прожив у м.Києві.

У 1975 році закінчив Київський будівельний інститут, після якого за розподілом був направлений на будівництво у м.Київ. Працював майстром, виконробом, а згодом головним інженером відділу капітального будівництва закритого режимного підприємства НДІ «Сатурн» оборонної промисловості, яке підпорядковувалось Москві.

За період своєї трудової діяльності мене неодноразово нагороджували за добросовісну пра-цю. Був пересічною, врівноваженою зросійщеною (шаблонно-радянською) людиною з відповід-ним світоглядом, інтересами, мисленням та менталітетом.

Епізод №1. Засудження мене вироком спецсуду СССР в м.Києві.

Поштовхом до пробудження та початку змін мого світогляду і самооцінки стали події 1987 року, коли на будівельному об’єкті профілакторію для НДІ «Сатурн», спорудження якого здійс-нювала солідна генеральна підрядна організація Мінпромбуду УРСР, трапився груповий, тяж-кий нещасний випадок (на превелике щастя, без летальних наслідків) з працівниками-науковця-ми замовника НДІ «Сатурн», які направлялись для виконання підсобних будівельних робіт в роз-порядження підрядної будівельної організації.

Типовий нещасний випадок, на цивільному об’єкті , розслідування якого повинні були здій-снювати звичайні, українські контролюючі органи, прокуратура та народний суд.

Близько півроку тягнулося досудове слідство до отримання остаточних висновків ступені травм, отриманих потерпілими. Для лікування та виконання надзвичайно складних оперецій по-терпілим були задіяні величезні фінансові ресурси. Усе завершилось більш-менш благополучно. А для мене лихом.

Після отримання остаточних результатів лікування потерпілих, у подальшому - для прихову-вання результатів розслідування(за домовленістю «керуючої і спрямовуючої сили» та «любих друзів» від замовника та підрядної організації) до подальшого розслідування були залучені «аси» «совєтської" каральної машини «правозахисту» – Спецпрокуратури СРСР та Спецсуду СРСР московського підпорядкування. Після отримання Україною «незалежності» всі ці «цінні» кадри в повному складі з набутим досвідом і практикою влилися до вітчизняної «правозахисної» сис-теми.

За прийнятим рішенням «любих друзів» було вирішено зробити "козлом відпущення" по фак-ту тяжкого нещасного випадку на території будівельної організації безвинну людину, тобто мене – представника замовника, до службових обов’язків якого жодним чином не належала функція здійснення будь-якого контролю та нагляду за дотриманням правил техніки безпеки на об’єкті підрядника. В наслідок цієї хитромудрої змови були дані відповідні вказівки керівнику спец -прокуратури СРСР у м.Києві Шулякову М.С., який у подальшому запопадливо успішно реалі-зував поставлене перед ним завдання.

Шляхом фальсифікації фактів, спотворення обставин та залученням Спецсуду СРСР у м.Києві мене було засуджено вироком суду умовно на 1 рік( ст. 165 КК УРСР).

Під тиском спецпрокурорів Спецсуд знехтував навіть свідчення самих потерпілих та, як це не дивно, – спецадвоката, який зарекомендував себе порядною людиною і вмілим фахівцем(ним переконливо було доведено у суді, що всі претензії до мене – безпідставні та упереджені і моєї вини в тому, що трапилось, не було).

З рішенням спецпрокурорів та спецсудів я не змирився і активно почав «ворушити справу», не дивлячись на поради «доброзичливців» змиритись із долею.

Всі мої спроби захистити порушені права протягом двох років виявились безуспішними. За цей період по інстанціях я дійшов до особистого прийому першого заступника Генерального прокурора СРСР. Безрезультатно (спрацювала кругова порука).

Більше того, за те що я оскаржував незаконне рішення спецсуду СРСР мене засудили вдруге(!).Понизили в посаді, а потім взагалі звільнили з роботи, не дивлячись на те, що я був обраний депутатом Жовтневої Райради м.Києва.(1990р), з відповідним записом в трудовій книжці.

Під час одного із етапів мого оскарження неправосудного вироку до секретаря ЦК КПУ України(прізвища не пригадую) в його присутності керівник спец прокуратури СРСР у м.Києві Шуляков М.С. відкрито заявив :

«….вот если бы Вы, Дмитренко, не продолжали жаловаться, мы бы Вас второй раз не судили. А так пеняйте на себя…». Наголошую на цій ключовій фразі спецпрокурора СРСР Шулякова М.С. - судять прокурори, а не суд !!! Це «понятіє» залишається діючим по сьогодняшній день.

Я перепробував всі можливі варіанти для скасування незаконного вироку. Дійшло навідь до того, що я офіційно через газету «Совершенно секретно» у 1989 році відмовлявся від громадянства СРСР.

Запис у трудовій книжці позбавляв мене належним чином влаштуватись на гідну роботу, а я остаточно попав у немилість до прокурорів та став об’єктом активно-злочинного подальшого переслідування ними.

У 1990 році, шляхом самовисунення за місцем проживання, я був обраний депутатом Жовт- невої Райради м.Києва(виконував функції члена комісії з питань самоврядування). За цей період мною було офіційно зареєстровано депутатський клуб «Шулявка» та інш.

Епізод № 2. Позбавлення мене можливості здійснювати підприємницьку діяльність.

У 1990 році, для того щоб якось заробляти собі на життя, я змушений був заснувати і заре-єструвати мале приватне підприємство "Світоч". Оформив в оренду підвальне приміщення за адресою пр.. Відрадний, 55 у м.Києві. Почав працювати, організовуючи виконання будівельних робіт та випуск товарів масового вжитку.

Однак, організоване злочинне угрупування лукавих і не збиралось полишати мене у спо-кої, а тримало під постійним пильним "наглядом".

Усвідомлення мною причин прикрих проблем, прийшло значно пізніше.

Внаслідок такого "нагляду" стосовно мого МПП «Світоч» за спеціально розробленим ними злочинним сценарієм було розіграно дві судових справи у 1991-1992 роках, які я програв і поніс величезні матеріальні збитки. Фактично мене навмисно було позбавлено засобів для виживання. Мене систематично обкрадали, грабували, обманювали. А бандитські угрупування брали "дани-ну" за "дахування" від протиправних дій так званих правоохоронних органів. Тоді активно втілю-вались в життя такі "понятія".

І тому, коли я чітко усвідомив, що організоване злочинне угрупування лукавих, комплекс-но пресингуючи, веде за мною "полювання" і не дасть мені нормально працювати для отриман-ня прибутку, я вирішив відмовитись від підприємницької діяльності, офіційно започаткувавши у 1994році громадську організацію – Київську міську спілку споживачів "Світоч", не ставлячи за мету отримання прибутку, а працю лише в інтересах малозахищених верств населення, фактично виконуючи державну функцію.

На той час у мене чітко визріла ще й ідея та розуміння необхідності розробки і реа-лізації Української програми розвитку "СПІЛЬНА ДІЯ" на засадах світоглядно-ідеоло-гічної концепції розвитку спільноти на теренах України, яка має державні масштаби і дає народу розуміння мети та чіткі перс пективи майбутнього.

Однак такі обставини лукавих сатрапів не зупинили, а тільки активізували їхні хитромудрі злочинні наміри.

Епізод № 3. Викрадення у 1995 році працівниками ОБХСС 342 дол.США.

В 1995 році по "наводці" організованого злочинного угрупування лукавих 3 міліціонери- оборотні (ОБХССівці) зухвало і цинічно викрали у мене(голови КМСС «Світоч») – з гаманця 342 дол США. Я подав заяву до Жовтневої районної прокуратури, яка порушила проти них кримінальну справу. Для «об’єктивного, повного і неупередженого» розслідування прокурату-ра м.Києва переправила справу в Подільську прокуратуру м.Києва, яка через 4 місяці "слідств-ва" закрила її "...за відсутністю складу злочину ..." в діях міліціонерів - ОБХССівців. Постанову про відмову в подальшому слідстві мені не було вручено належним чином.Три молоді міліці-онери отримали черговий урок вседозволеності від прокурорів, а я від прокурорів – черго-вий «копромат», до статусу «ворога народу» .

Прокуратура м.Києва та Генеральна Прокуратура Україна дотепер вперто приховує посадових осіб , які в 1995 році приймали рішення по даній справі.

Епізод № 4. Змушування мене продати власну(кооперативну) квартиру –фактично позбавлення житла.

Близько півроку мені було надано на «перепочинок» після викрадення ОБХССівцями 342 дол. США та проведення прокурорського «розслідування».

І вже у 1996 році (буквально за 3 місяці) мені організованим злочинним угрупуванням лу-кавих знову ж таки за спеціально розробленим ними сценарієм, була створена заборгованість у 10 разів більша за викрадену ОБХССівцями.

Майже рік навколо мене крутились «дахувальники» роблячи видимість вибиття коштів у моїх боржників. Як я зрозумів пізніше вони і були представниками організованого злочинного угрупування, яке мене переслідувало з відому прокурорів. І навпаки, замість допомоги тільки ліквідовували мої докази та обґрунтування, працюючи проти мене.

У 1997 році, під тиском «братків» для покриття створеної ними заборгованості я вимуше-ний був продати особисту приватну(кооперативну) квартиру, маючи надію що у нас є громад-ська організація та орендоване приміщення.

Епізод № 5. Порушення по відношенню до мене кримінальної справи уже під офіційним тиском Оболонської прокуратури м.Києва.

Не дивлячись на продажу мною особистої приватної(кооперативної) квартири у 1997 році горепрокурори вже відкрито здійснювали тиск на працівників Оболонськокого РУ ГУ МВС України у м.Києві про порушення проти мене кримінальної справи «..за ухилення від сплати по-датків в особливо великих розмірах…» та ін.

У 1997-2001 роках офіційне започаткування Оболонським РУ ГУ МВС України в м.Києві кримінального переслідування мене як фізичної особи(виклики на допити, систематичні «наїзди» податкової міліції, неодноразові арешти та описи майна, конфіскація коштів на рахунку та зак-риття рахунку громадської організації, шантажування, погрози та ін.

Тільки у 2001 році, після 4-річного мордування та глумління, кримінальна справа проти мене була закрита «…за відсутністю складу злочину…».

У подальшому за цими фактами протиправних дій Оболонського РУ ГУ МВС України в м.Києві я подав позов до Оболонського суду про відшкодування моральних збитків. Даний мій позов суд задовольнив частково, визнавши дії РУ ГУ МВС у м.Києві протиправними та зо-бов’язав відшкодувати мені 5 тисяч гривень моральних збитків(що було виконано).

Епізод № 6. Започаткування кампанії шантажування ГО КМСС «Світоч» ДПІ Оболонського району м.Києва.

З 1997року офіційне започаткування кампанії шантажування громадської організації несп-лати податків(!) та накладення штрафних санкцій, які до 2001 року «виросли» до 104 тисяч гри-вень.

Безпідставне подання ДПІ Оболонського району м.Києва в Арбітражний суд м.Києва заяви про визнання КМСС «Світоч» банкрутом. В розгляді якої Суд із вищенаведених причин їм відмо-вив.

Незаконні штрафи до ГО КМСС «Світоч» у сумі 104 тис гривень тільки в 2001 році були списані (хоч повинні були бути скасованими, як незаконні!!!) та ін.

Епізод №7. Продовження кампанії шантажування ГО КМСС «Світоч» КП УЖГ Жовтневого району м.Києва

Як тільки у 2001 році «відчепились» міліція та податкова інспекція на зміну їм до шантажу-вання ГО КМСС «Світоч» щодо заборгованості за несплату суми оренди та комунальних послуг, яких не надавали ( не дивлячись на те, що я особисто, через ощадкасу сплачував кошти за реально надані послуги і маю докази), було залучено КП УЖГ спочатку Жовтневого району, а потім Солом’янського району м.Києва.

2000- 2004 роки – РДА Жовтневого району, а потім Солом’янської РДА цілеспрямовано ухилялись від продовження договору оренди з ГО КМСС «Світоч».

Не дивлячись на відсутність договору оренди в 2001 році КП УЖГ Жовтневого району подає в Господарський суд м.Києва сфальсифікований позов про невиконання умов договору оренди(!) та несплату коштів ГО КМСС «Світоч».

Господарський суд м.Києва без дослідження фактів, відсутності договору оренди та обґрун-тованості звинувачень позивача, з порушенням порядку судочинства задовольнив позов КП УЖГ про виселення громадської організації з приміщення (без надання іншого).

Однак у 2001 році Сесія Жовтневої районної Ради звільнила ГО КМСС «Світоч» від оплати оренди у зв’язку із здійсненням нею суспільнокорисної та благодійної діяльності.

Спір було вирішено по мировій. Організація продовжувала здійснювати свою діяльність.

Одночасно я постійно офіційно звертався до Солом’янської РДА м.Києва щодо видачі дого-вору оренди. Була вже досягнута домовленість і мною була отримана ціла низка необхідних дозволів від районних служб для отримання договору оренди.

Епізод №8. Винесення Господарським судом м.Києва 2-х неправосудних судових рішень.

Несподівано для мене у 2003 році юрист КП УЖГ Солом’янського району Д.Бєлов подає два сфальсифікованих позови про невиконання умов неіснуючих договорів (договору оренди та дого-вору надання комунальних послуг, яких в природі не існувало) в Господарський суд м.Києва. Знову ж таки, Господарський суд м.Києва без дослідження звинувачень позивача, з порушенням порядку судочинства , не досліджуючи матеріали справи, задовольнив обидва позови. Суди знехтували істотні факти незаконності поданих позовів, відсутність договорів взагалі та фактів сплати мною коштів за громадську організацію і винесли два неправосудних судових рішення. Один про стягнення коштів з рахунків ГО КМСС «Світоч» та виселення(без надання іншого приміщення), а другий тільки про стягнення коштів з рахунків.

Оскільки рішення судів були незаконні і неправосудні я продовжував належним чином оспо-рювати їх в судах. Декілька раз по кругу пройшов всі етапи оскарження в судових інстанціях.

Маю неспростовані докази неправосудності судових рішень Господарського суду м.Києва №№2/443 та 35/408 за 2003 рік.

Епізод № 9. Незаконний арешт майна та заборона його відчуження

Не дивлячись на те, що судові рішення успішно оспорювались в судах, начальник державної виконавчої служби Солом’янського району м.Києва Костенко Л.І. винесла Постанову від 17.12.2003 року про арешт майна та заборону на його відчуження в орендованому приміщенні ГО КМ СС «Світоч».

Тільки 17.01.2009 року, приховано, не повідомивши належним чином мене, нач. ДВС Соло-м’янського району м.Києва Костенко Л.І. своєю Постановою зняла арешт на майно, яке знахо-дилось згідно з угодою та відповідно «Акту передачі майна гр.Дмитренка в безоплатне користування та відповідальне зберігання ГО КМСС«Світоч».

Не дивлячись на зняття арешту майно продовжують незаконно утримувати і не поверта-ти з причин, які я наводжу в епізоді №10(див.нижче).

Епізод № 10. Відкрите пограбування майна ДВС Солом’янського району м.Києва

У протиріччя своїй Постанові від 19.12.2003 року про арешт майна та заборону на його відчу-ження, начальник ДВС Солом’янського району м.Києва Костенко Л.І. 30.03.2004 року направила державних виконавців і вилучила все приватне майно, кошти та документи братів Дмитренків, яке з патріотичних міркувань було передано в безоплатне користування та відповідальне збе-рігання ГО КМСС «Світоч» згідно офіційно укладеної угоди відповідно «Акту передачі майна гр. Дмитренка в користування та відповідальне зберігання ГО КМСС «Світоч» і завдяки якому ця організація функціонувала і виконувала статутну діяльність.

Державні виконавці категорично-упереджено проігнорували надані документи про відсут-ність майна на балансі громадської організації та наявний Акт передачі майна.

Фактично це було зроблено ними в порушення ст.ст. 8, 41 Конституції України з метою ліквідації та позбавлення засобів життєзабезпечення діяльності незалежної доброчинної громадської організації КМСС «Світоч», напередодні виборів Президента України, знаючи, що керівництво Спілки та більшість її членів симпатизує кандидату в президенти Ющенку В.А. і те, що існує офіційний договір Спілки про співпрацю з блоком “Наша Україна” від 30.03.04р, з відома відповідальних працівників Генеральної прокуратури України та Міністра юстиції України Олександра Лавриновича .

Епізод № 11. Блокування діяльності громадської організації КМСС «Світоч» по реалізації Народної Програми розвитку «Спідльна дія»

У результаті протиправних дій ДВС Солом’янського району м.Києва з надзвичайною жорсто-кістю було знехтувано мою 10-ти річну патріотичну, державницьку діяльність на посаді голови організації , оскільки по суті я добровільно взяв на себе реалізацію соціальної функції дер-жави, виходячи з необхідності не тільки проголошення, а реальне, практичне задоволення матеріальних потреб знедолених категорій суспільства–членів Спілки, реалізовуючи при цьому свою активну громадянську позицію. Діяльність громадської організації КМСС “Світоч” стала змістом мого життя, в яку я вкладав, не рахуючись з власними інтересами та ча-сом, усі свої зусилля, кошти, знання, можливості, ентузіазм, хист та ін.

Проявляючи активно свою громадянську позицію, мною започаткована з 1993року розробка та реалізація державницької ідеї Української Програми розвитку «Спільна дія» на засадах патріотичної світоглядно-ідеологічної концепції розвитку «Світоч».

Доказом вищенаведеного може служити факт переобрання мене 8-ю міською конференцією в складі близько 150 делегатів місцевих спілок та товариств споживачів міста Києва, яка відбу-лась 23.11.2003року в присутності та під головуванням представників народного депутата України В.М.Горбаля.

Не дивлячись на очевидну патріотичну, державницьку діяльність мене продовжували утискувати та переслідувати прокурори, починаючи від прокуратури Солом’янського району м.Києва до Генеральної прокуратури України. Як в подальшому мені стало зрозумілим робили вони це протизаконно і чужими руками(державних службовців, працівників міліції, кримінальних елементів, державних виконавців, комунальних служб, працівників пенсійного фонду і навідь суддів).

Два офіційних зверненя голови виборчого блоку В.А.Ющенка до прокуратури м.Києва в 2004 році прокурором м.Києва Р.Кузьміним було знехтувано.

Характерним явилось те, що свої протиправні дії прокурори продовжували майже відкрито здійснювати і після обрання Ющенка В.А. Президентом України.

Мої неодноразові звернення, як офіційного члена, до керівництва Партії НСНУ за допомогою в захисті порушених прав не знайшли належного розуміння і підтримки.

Безрезультатними були мої звернення за захистом порушених прав і до Партії «Свобода».

Я залишився бути наодинці із організованим злочинним угрупуванням лукавих, яке активно «кришувала» Генеральна прокуратура України, завдяки яким виносились замовні судові рішення та здійснювались інші протиправні дії.

Епізод № 12. Відкриті погрози юриста юриста КП УЖГ Солом’янського району Бєлова Д.О.

Під час фактичного пограбування 30.03.2004року, його керівник юрист КП УЖГ Соло-м’янського району м.Києва Бєлов Д. в присутності свідків відкрито і самовпевнено озвучив погрози злочинного угрупування лукавих :

«…если Дмитренко будет продолжать бузить, то мы его посадим…» та

«…если мы на Дмитренко найдем компромат, то мы его раскрутим на всю катушку…».

Виникає логічне запитання: чи міг юрист КП УЖГ самостійно, без підтримки прокурорів самовпевнено заявляти такі погрози?

Подальший розвиток подій 2004- 2010 років(до тепер ) тільки підтверджує факти участі про-курорів у протиправних діях, де відчувається їхня самовпевненість у своїй безкарності.

Погрози юриста Бєлова Д.О. в частині «раскрутки Дмитренко на всю катушку» фактично були реалізовані на практиці в подальших епізодах:

Епізод № 13. Незаконне утримання конфіскованого майна, документів та коштів братів Дмитренків

Незаконно арештовані Постановою від 17.12.203 року начальника ДВС Соломянського району м.Києва майно, документи та кошти 30.03.2004року неповернуті до цього часу, не дивлячись на те, що тільки 17.01.2009 року начальник ДВС Солом’янського району м.Києва Костенко Л.І. приховано вимушена була винести Постанову про повернення документів стягувачу(КП УЖГ Соломянського району м.Києва) та зняти незаконно накладений арешт на все майно ГО КМСС «Світоч». (Див. Епізод №8).

Однак майно продовжує безпідставно утримуватись виконавчою службою.

Епізод № 14.Таємниче зникнення свідка злочинів 6 років назад.

У 2005 році за таємних обставин зник основний свідок злочинів державних службовців, про-курорів та нотаріусів, один із основних учасників розробки та реалізації Народної Програми Розвитку «СПІЛЬНА ДІЯ» і потерпілий в такій же мірі як і я - мій рідний брат Дмитренко Г.О.

Я неодноразово звертався до високопосадовців так званих правоохоронних органів з ви-могою здійснити належні, дієві заходи по його розшуку. Вказував їм на наявність ряду версій причин його таємничого зникнення. Безрезультатно.

Відповідальність за його пропажу я повністю покладаю особисто на Генерального прокурора Медведька О.І, начальника Головного слідчого управління Генпрокуратури України Хочунського А. та його заступника Гулицького С., прокурора Київської області Гардецького С. та ін.

Епізод № 15. Позбавлення мене родової власності в м.Березань, у тому числі по заповіту батька:

- шляхом підробки документів, фальсифікацією фактів та винесенням замовних 2-х судових рішень Березанського міського суду (суддя Роздобудько О.М.) про відмову в задоволенні моїх позовів(фактично суддя їх по суті не розглядав), нас з братом позбавили родової власності в м.Березань;

- при незаконному позбавленні нотаріусами нас з братом власності було знехтувано волю та заповіт нашого батька, тяжкою працею якого була створена ця власність;

Оскільки прокурори ухиляються від виконання своїх обов’язків, я особисто провів розслідування і встановив, що формальною підставою для позбавлення нотаріусами мене спадщини явилось ненадання їм Березанською міською радою заповіту батька.

Епізод № 16. Інспірування статусу особи без засобів для існування та певного місця для проживання.

За 22 роки системного, планомірного переслідування організованим злочинним угрупуван-ням з відому та за сприянням прокурорів нині я «ощасливлений» державним статусом особи без засобів для існування та певного місця проживання (довідкою Центру соціального піклування за адресою 03061,м.Київ, вул. Суздальська, 4/6).

І це за 44 роки чесної, самовідданої праці на державу!... Якщо це не так пропоную прокурорам цей факт спростувати.

Епізод № 17. Зволікання у належній виплаті пенсії за віком та належному оформленню мого статусу пенсіонера Пенсійним Фондом України.

Від 23.08.2008року я маю право на пенсію.

Позавлений засобів для існування, зруйнованими життєвими зв’язками, бездомний, 10.11.2008 року належним чином і вчасно подав заяву та відповідні документи для отримання пенсії за віком. На протязі всього цього часу Пенсійний Фонд України зволікав з належним оформленням моєї пенсії, обґрунтовуючи свої відмови відсутністю у мене реєстрації місця проживання та ін.

Мої скарги до прокурорів на протиправні дії Песійного фонду України ними нехтуються і залишаються без належного прокурорського реагування.

Тільки з 17.02.2009 року Пенсійний Фонд почав мені нараховувати мінімальну пенсію за віком і видане посвідчення пенсіонера тільки на півроку(!!!!????).

Тільки після тривалої тяжби 26.05.2010 року я отримав у Пенсійному Фонді безстрокове посвідчення пенсіонера.

Епізод № 18.Позбавлення судами права на судовий захист протягом понад 6 років.

Починаючи з 2004 року суди усіх рівнів упереджено відмовляють у судовому розгляді по суті моїх скарг, звернень та позовів, посилаючись на лукаві «підстави» і переважно - «..недоліків подачі заяв, позовів, скарг…», не вказуючи конкретно наявності цих недоліків та ін.

За цей період я вже більше 10 разів по повному кругу звертався до Верховного суду із каса-ційними скаргами, які в такий же лукавий спосіб по суті не були розглянуті. Факти порушення судочинства суддями перших та апеляційних інстанцій, які мною наводились при зверненнях, суддями Верховного суду України також нехтуються і не приймаються до уваги.

Епізод № 19. Приховування очевидних злочинів прокурорами Генеральної Прокуратури України.

Ще одним наглядним очевидним доказом ролі системи органів Генеральної Прокуратури України являється факт порушення кримінальної справи від 17.06.2008 року №50-5006 прокуратурою м.Києва за спотвореними фактами та неправильною кваліфікацією обставин.

З метою приховування факту незаконної конфіскації у 2004 році виконавчою службою Со-лом’янського району у м.Києві приватного нашого з братом майна згідно «Акту передачі майна гр.Дмитренка в безоплатне користування та відповідальне зберігання громадської організації Київської міської спілки споживачів «Світоч», прокуратура м.Києва формально порушила кри-мінальну справу від 17.06.2008 року №50-5006 не по моїй заяві про злочини відомих осіб -державних службовців та прокурора Солом’янського району м.Києва Шулякової В.Ф. у відомий час, а за поданням державного виконавця за спотвореними фактами про викрадення тільки 3-х предметів «…невідомими особами і в невідомий час…»(!?) і в подальшому прокурори всіх рівнів системно зволікають в проведенні слідства вже близько 2-х років.

Слідчого Соломянського РУ ГУ МВС України у м.Києві Йосипова , який на підставі зібрано-го матеріалу виніс 2 законні Постанови про визнання потерпілими мене, як фізичну особу та громадську організацію КМСС «Світоч» – звільнено від виконання посадових обов’язків.

Про всі вищенаведені порушення наших з братом прав та Законів України вчасно і належним чином повідомлялись прокурори всіх рівнів Генеральної прокуратури України, починаючи з моменту пограбування у 2004 році нашого майна виконавчою службою ДВС Солом’янського району м.Києва.

07.07.2008 року систематизувавши наявний матеріал я належним чином в черговий раз офіцій-но подав звернення до Генерального прокурора України Медведько О.І., яке в порушення відпо-відних законів та норм Конституції України дотепер залишається без відповіді(законного реагу-вання).

Внаслідок проведенного розслідування, мною було встановлено сутність організованого зло- чинного угрупування в Україні, діяльність якого активно приховує Генеральна прокуратура Ук- раїни, в тому числі Генеральний прокурор Медведько О.І., та його заступникі Кузьмін Р., Голом-ша М.,Корнякова Т., начальник Головного слідчого управління Генпрокуратури Хочунський С. та його заступник Гулицький О., прокурор м.Києва Блажівський Є, прокурор Київської області Гардецький С. та ін.

З приводу бездіяльності зазначених високопосадовців мною на сьогодні належним чином подано 5 позовів до прокурорів, що знаходяться у провадженні у окружному адміністративно-му суді м.Києва.

Епізод № 20. Нехтування високо посадовцями Генеральної Прокуратури України звернень Президента України, Верховної Ради України та судів.

Звернення та нагадування секретаріату Президента України про невиконання контрольної справи від 08.08.08року №22/083680-26ПК та звернення заст.голови комітету по боротьбі з організованою злочинністю Верховної Ради України М.Джигі Генеральний прокурор О.І.Медведько ігнорує.

Не дивлячись на те, що в судовому розгляді окружного адміністративного суду м.Києва знаходяться ряд позовів до високо посадовців Генпрокуратури України, це не змінило їх зневажливе ставлення до Законів України .

Без належного прокурорського реагування залишаються мої звернення до Генерального прокурора України О.І.Медведька особисто провести перевірку фактів, які вказані в цьому зверненні, щодо наступного:

а) позбавлення життєвого ресурсу братів Дмитренків шляхом незаконного(без рішення суду) вилучення в 2004 році ДВС Мін’юсту України(з відому бувшого Міністра юстиції О.В.Лавриновича) нашого з братом Григорієм особистого майна, коштів та документів в приміщенні ГО КМСС «Світоч» за санкцією прокурора Солом’янського району м.Києва В.Ф.Шулякової;

б) бездіяльності правоохоронних органів в справі про зникнення мого брата Григорія Дмитренка, основного свідка злочинів державних службовців та прокурорів;

в) участі прокурора Київської області С.Гардецького в винесенні 3-х замовних неправосудних судових рішень судді Березанського міського суду О.М.Роздобудько з використанням сфальсифікованих фактів та підроблених документів про позбавлення прав на спадщину;

г) участі прокурора м.Києва Є.Блажівського в позбавленні мене пенсійного забезпечення, приховування фактів пограбування майна братів Дмитренків та інш;

д) участі прокурорів в перешкодженні статутної діяльності благодійної громадської організації КМСС «Світоч» по розробці та впровадженню в життя Української Програми розвитку «Спільна дія», починаючи з моменту її офіційної реєстрації в 1995році.;

е) участі прокурорів в позбавленні мене можливості судового захисту, захисту правоохоронними органами та інш.

Це вже явна і неприкрита зневага Генерального прокурора О.І.Медведька не тільки до мене як громадянина України, а й до Президента України В.А.Ющенка та Верховної Ради України.

На сьогдняшній день в Касаціній інстанції Вищого Адміністративного суду України вже близько року лежать без розгляду моя касаційна скарга на ухвалу окружного адміністративного суду м.Києваї(суддя Арсірій) про відмову в судовому розгляді мого чергового позову на бездіяльність Генеральної прокуратури України. Позитивне цієї ухвали те, що суд визнає наявність фактів злочинів в діях прокурорів, вказуючи на необхідність розгляду цієї справи в порядку кримінального судочинства. Але хто її порушить????

Для забезпечення моїх конституційних гарантій на життя, на виконання вимог Конституції України, враховуючи неймовірно тяжку матеріальну скруту, зруйновані життєві зв’язки, пенсійний вік та відсутність постійного місця проживання, беручи до уваги неспроможність міської влади захистити мої порушені права, маючи 40-річний період проживання у м.Києві, я, належним чином в черговий раз звернувся до міського голови про виділення мені 10 соток землі для проживання, оскільки знаходження в Центрі соціального піклування КМДА за адресою. вул..Суздальська, 4/6 вважаю для себе принизливим.

У відповідь від КМДА отримую формальні відписки заступників не по суті мого звернення.

Додаткові факти історії боротьби прокурорів –оборотнів зі мною викладена в матеріалах, які я можу надати додатково:

1. Газетна стаття «Громадою обух сталить…» за 2006р

2. Заява про злочини до Генпрокуратури від 18.11.2008р(залишається без реагування)

3. Ухвала окр..адм..суду м.Києва від 01.09.2008р, якою суд визнає факти злочинів прокурорів

4. Постанова від 24.09.08р слідчого Йосипова про визнання Дмитренка потерпілим .

5. Постанова від 24.09.08р слідчого Йосипова про визнання ГО КМСС «Світоч» потерпілою особою.

6. Лист заст. голови Комітету Верховної Ради М.В.Джигі від 03.12.2008р до Генпрокуратури України(залишається без реагування)

7. Посвідчення бездомного від 29.01.09р та ін.

Наголошую, жодної належної(законної) відповіді від Генеральної Прокуратури України протягом 6-ти останніх років я не отримав.

Я характеризую проблему - Геноцид українців в Україні!

Дійсний матеріал доводить причини корупції та рейдерства в Україні, яка направлена на за -безпечення неписаного основного діючого правила в Україні –

«…Любим друзям(олігархам) усе, Народу – закон…»

Вважаю переконливими наведені мною докази неприхованого геноциду народу України.

Свої твердження я підкріпив фактами.

Головними доказами вважаю відсутність спростувань Генпрокуратурою пред’явлених мною висунутих звинувачень відображених у моєму черговому звернені від 07.07.2008 року до Генпрокуратури України.

Після ознайомлення з вищенаведеним матеріалом, висновки з приводу можливих дій щодо ставлення до пересічних громадян прокурорами в життєвих ситуаціях, пропоную зробити чи-тачам …

04 червня 2010 року в окружному адміністративному суді м.Києва відбудеться 3-тє судове засідання за позовом від 15 січня 2010 року гр.Дмитренка М.О. до Президента України В.А.Ющенка про скасування кампанії виборів Президента та визнання бездіяльності Президента Ющенка В.А.

В разі зацікавленості доказовий матеріал можу надіслати.

З повагою, громадянин Народної Республіки Україна ініціатор та розробник проекту Народної Програми розвитку «Спільна дія» на основі світоглядно – ідеологічної концепції розвитку «Світоч»

Микола Дмитренко Мої контактні телефони - 8 (044) 332 56 15


Передрук дозволено тільки з посиланням на джерело та автора в друкованому виданні та гіперпосиланням в інтернет-виданні. Всі публікації захищені Законом України «Про авторське право і суміжні права».






МЕТА - Украина. Рейтинг сайтов
НОВИНИ ПАРТНЕРІВ