АНТИОЛІГАРХІЧНЕ ПОЛІТИЧНЕ ВИДАННЯ

НАША ЕЛЕКТРОННА АДРЕСА: stopcom@ukr.net            Пишіть нам: stopcom@ukr.net           
Головна сторінка
 
незалежне
опозиційне видання

RSS підписка нашого сайту

ПІДПИСКА СтопкомUA


НАВІГАЦІЯ
По сайту
• Головна сторінка
• Україна___ПОЛІТИКА
• Світ_____Н О В И Н И
• Аналітика
• Фото
• Відео
• Література
• АРХІВ НОВИН СТОПКОМУ
• Фото дня (архів)
• Політгумор
Влада Закону
Законність і ваші права
• ВГО "ВЛАДА ЗАКОНУ"
• ЗАКОНОДАВСТВО і ПРАВО
• Коментарі фахівців
• Антикорупційна програма
• Зразки документів
 
Про нас
Проект
• Редакція
• Співробітництво
Навіщо книги, коли є майно?
07.06.2011 р.

Українське письменницьке середовище неприємно вражене подіями у Львівській Спілці письменників. Втім, при такій владі та порядках в країні, спокійно працювати не можуть навіть творчі спільноти. Особливо, якщо хто дбає про майно, а не про літературу.

Марія Якубовська народилася в 1959 році на Волині, в с. Почапи Любомльського району. У 1981 році закінчила Львівський державний університет імені Івана Франка. Працювала у середніх школах, педагогічному коледжі. Авторка численних навчальних програм з української мови, літератури, психології та філософії мовлення, культурології. Доцент кафедри українознавства Української академії друкарства. Відмінник народної освіти України. Працює над докторською дисертацією.

В літературі з’явилася як Марія Маткобожик (дівоче прізвище). Перші публікації з'явилися в 1974 році. Працювала керівником літстудії "Франкова кузня", вступила до Львівської Спілки письменників. Втім, творчість її літературна залишалася відомою у дуже нешироких колах.

Левко Різник, багаторічний голова Спілки письменників, тоді намагався утримувати письменницьку спільноту активною. З’являлися нові твори, кращі та гірші, приходили нові автори, талановитіші та посередніші. Втім, хотілося якихось змін, певного оновлення, пожвавлення. І підняти роботу Спілки на вищий рівень взялася Марія Якубовська. В 2005 році вона з невеликою перевагою у голосах була обрана головою Львівської обласної Спілки письменників. Тоді Роман Іваничук грюкнув дверима, сказавши: „Ноги моєї тут більше не буде!”. Припинили ходити до Спілки і Віктор Неборак, Ігор Павлюк, Василь Стефак.

Втім, керівництво Національної спілки вирішило зробити ставку не на літературні заслуги, а на доброго менеджера. Адже не переймаючись критикою (в творчих середовищах це процес звичний), Якубовська проголосила амбітний план своєї праці. Наголошуючи на загально відому „відставанні” на той час від сусідів (в Україні 0,31 книжки на душу населення, в Росії ж - 6, а в Польщі – 12), обіцяла пропагувати українську книгу, зробити її доступною матеріально й різноманітною. Далі, як експеримент, запровадити на обласному рівні курс сучасної української літератури, а далі поширити його і на всеукраїнський. Крім того, створити видавництва при спілці, де друкувати книги спілчан. Реформувати газету, зробити її всеукраїнською, збільшити тираж. Повірилося, бо хотілося вірити. І не бачилося, бо не хотілося в таке вірити, що в приміщенні Спілки при новому голові справді почалися займатися – всім, окрім літератури.

З часом Марія Якубовська відчула в собі ще більші можливості (амбіції) і вирішила балотуватися восени 2010 року на посаду міського голови Львова – від Ліберальної партії України. Приміщення Спілки перетворилося на виборчий штаб, який не цурався співпраці з іншими, мало ліберальними політичними структурами. Виборцям була представлена амбітна фінансово-економічна програма „Відродимо наше місто”. Обіцяно за 10 років вирішити питання житлової черги, знизити житлово-комунальні тарифи у 2 рази, підтримку місцевого виробника (купляючи український товар, який буде зазначений (!) у цій програмі, покупець на кредитну карточку одержуватиме 5% від цієї суми), завести на кожного пенсіонера картку з обов’язковою щомісячною доплатою.

„Коли я не виконаю своїх зобов’язань, то за рік піду з посади міського голови”, - заявила кандидат в мери. Виборці вирішили не перевіряти щирість її обіцянок.

Ображена, мабуть, такою неповагою до себе львів’ян, Якубовська вирішила перебратися на київське крісло – крісло голови Національної спілки письменників. А, оскільки, крісло було зайняте Володимиром Яворівським, виступила з відкритим листом, у якому звинуватила керівництво організації у „скорумпованості”, „рейдерській політиці”, „розкраданні майна”. Щоправда, документально підтвердити ці звинувачення не змогла. Та це не завадило їй наполягати на проведенні позачергового письменницького з’їзду. За підтримкою вона звернулася “до всього українського народу” – від письменників і до... президента Януковича. Тут терпіння луснуло. Після такого листа у львівській Спілці створилася ініціативна група, до якої увійшли Роман Іваничук, Ніна Бічуя, Микола Петренко, Богдан Стельмах, Роман Кудлик, Роман Дідула.

13 квітня у Києві, на засіданні президії ради НСПУ Якубовську виключили з лав письменницької організації. Практично одноголосно (лише одна людина утрималася) – із формулюванням „за порушення вимог Статуту НСПУ, а саме: порушення загальнолюдських принципів моралі, професійної честі та письменницької етики, які виявилися в наклепах на колег та аморальній поведінці”. Обов’язки голови ЛО НСПУ тимчасово перебрав Ярослав Камінецький, який протягом останніх років був заступником Якубовської. Запланували вибори нового керівника письменників Львова.

Не бажаючи здаватися, чи то сподіваючись, чи то маючи обіцянки підтримки від поза спілчанських сил, Якубовська просто зникла з ключами від приміщення і печаткою організації. А на прес-конференції заявила, що вважає себе виключеною незаконно, всупереч Статуту НСПУ, без подання низової організації. Далі полетіли блискавки в бік Володимира Яворівського.

НСПУ щомісяця отримує 960 тис. грн. від оренди приміщень, а як використовуються ці кошти (бо в останні роки Львівська обласна організація фінансово не була підтримана). Ліквідовано поліклініку (власність спілки, вартістю 6,9 млн. грн.), проданий Одеський будинок творчості за 262 тис. грн. Неспокій Марії Якубовської спричинив також обмін старих спілчанських квитків на нові – вона чомусь вирішила, що обмін веде до перереєстрації організації, яка, в свою чергу, може спричинити втрату всього майна спілки. Вражаюча турбота про матеріальні цінності, які, мабуть, вже ввижалися їй власними.

Крім цього, громадськості було повідомлено про солідарність в цьому питанні письменників з усієї України, які в день, коли до Львова прибуде Володимир Яворівський, з’їдуться туди ж на акцію протесту (представники 19 областей, кількістю від трьохсот до тисячі письменників). І, зібравшись поблизу пам’ятника Іванові Франку, висловлять недовіру Яворівському, та поставить питання про виключення його зі Спілки письменників України.

Виглядало ж 5 травня все досить кумедно. Заздалегідь анонсувалося, що збори відбудуться у Будинку вчителя, але буквально вранці на дверях спілки з'явилося оголошення, що відкриті збори спілки проходитимуть біля пам'ятника Іванові Франку. Там Якубовська групку своїх прихильників та студентів, і крізь потужні колонки закликала не визнавати легітимність новообраного керівництва. Перехожим роздавали листівки, підписані «Оргкомітет громади Львова», в яких звинувачено Яворівського в розкраданні майна.

Львівські письменники зібралася-таки у Будинку вчителя. Збори відбулися за участі голови НСПУ Володимира Яворівського та представників секретаріату Василя Шкляра, Михайла Слабошпицького, Анатолія Крима, Петра Засенка. Приміщення охороняли, вимагаючи посвідчення або рекомендації когось із присутніх у залі - побоювалися провокацій, спроб зірвати збори.

Голова НСПУ та його заступник з економічних питань Анатолій Крим прозвітували, що Спілці письменників, на відміну від інших творчих спілок, вдалося зберегти майно. У спадок від Радянського Союзу Спілка отримала 5 будинків творчості (у Коктебелі, Ялті, Одесі, Трускавці, Ірпіні), поліклініку, приміщення у Києві на вул. Банковій та Гончара, де є видавництво «Український письменник». Усе це належить Спілці на правах приватної власності.

Причина всіх скандалів - будинок на вул. Банковій, який дуже муляє очі президентам, та вартість землі в Криму. Отож Спілка має 8 судових проваджень і 2 кримінальні справи, працює група слідчих УМВС України. Почали тиснути на орендарів, відкрили кримінальну справу за ознакою незаконне заволодіння земельними ділянками і незаконного будівництва на цих земельних ділянках. Та землю віддали в оренду на 49 років, і Спілка має право здавати її в суборенду, коштом якої утримувати будинок творчості в Коктебелі, збільшили площу там на 700 кв. Щоб утримувати приміщення на вул. Банковій, потрібен мільйон гривень на рік. Щодо поліклініки, то коли відомчі поліклініки почали передавати державі, створили спільне підприємство з медичною установою, щоб зберегти безоплатне обслуговування письменників, а водночас надавати платні послуги. 30 письменникам зроблено там безкоштовні операції на очах.

Львівська ж спілка за Якубовської мала найбільший в Україні штатний розклад, сім чоловік, тоді як в інших областях – не більше трьох. Утримання львівського відділення обходилося приблизно у 600 тисяч гривень на рік. А господарська діяльність Якубовської, що відбувалася в приміщенні Львівської Спілки у всіх на очах, чомусь не викликала зацікавлення правоохоронців.

Задовольнившись поясненнями, письменники проголосували за обрання Романа Іваничука почесним головою обласного відділення, а за його поданням Ярослава Камінецького – головою, також і склад ради.

Спілка подала оголошення про те, що печатку втрачено і її треба вважати недійсною. Залишилося повернутися в приміщення Спілки, для чого Камінецький написав заяву в міліцію, щоби все відбулося відповідно до процедури, через ревізійну комісію, яка опише майно.

Якубовська відповіла оцінкою цих подій як продовженням рейдерського захоплення приміщення, та повідомила, що їй особисто та її родині погрожують. Вона вже подала заяву в міліцію і в прокуратуру, а своїм кривдникам ображено нагадує, що незаконне проникнення в приміщення передбачає кримінальну відповідальність, від 7 до 10 років, незаконне виготовлення печатки — від одного до трьох. Дійсно, як це можна посягати на приватщину, як оце бачиться майно Спілки Марії Якубовській?

Тим часом днями визначено лауреатів літературної премії імені Ірини Вільде, кошти на яку надає народний депутат Петро Писарчук (ПР). Лауреатом премії (грошовий еквівалент — від 3 до 5 тисяч), з поміж інших, стала Марія Якубовська. Якось навіть не дивно...

Юлій Хвещук




Передрук дозволено тільки з посиланням на джерело та автора в друкованому виданні та гіперпосиланням в інтернет-виданні. Всі публікації захищені Законом України «Про авторське право і суміжні права».






МЕТА - Украина. Рейтинг сайтов
НОВИНИ ПАРТНЕРІВ