АНТИОЛІГАРХІЧНЕ ПОЛІТИЧНЕ ВИДАННЯ

НАША ЕЛЕКТРОННА АДРЕСА: stopcom@ukr.net            Пишіть нам: stopcom@ukr.net           
Головна сторінка
 
непарламентський
опозиційний сайт

RSS підписка нашого сайту

ПІДПИСКА СТОПКОМ


НАВІГАЦІЯ
По сайту
• Головна сторінка
• Україна___ПОЛІТИКА
• Світ_____Н О В И Н И
• Аналітика
• Фото
• Відео
• Література
• АРХІВ НОВИН СТОПКОМУ
• Фото дня (архів)
• Політгумор
Влада Закону
Законність і ваші права
• ВГО "ВЛАДА ЗАКОНУ"
• ЗАКОНОДАВСТВО і ПРАВО
• Коментарі фахівців
• Антикорупційна програма
• Зразки документів
 
Про нас
Проект
• Редакція
• Співробітництво
НЕ ЧІПАЙТЕ МУЗИКУ РУКАМИ…
11.10.2010 р.

Кільканадцятеро обдарованих дітей стали заручниками конфлікту, який тліє роками між адміністрацією і викладачами Львівської державної музичної школи №6. Через суперечності між дорослими малюків не прийняли до музшколи. Відтак, аби продемонструвати свої здібності, вони з ініціативи батьків планують влаштувати перед Ратушею концерт під гаслом «Втрачені таланти Львова». Про це розповів голова Вільної профспілки освіти і науки Львівщини Андрій Соколов журналістам.

За його словами, цього року до музичної школи не вступили діти, які мали навчатися у викладачів, що є членами Вільної профспілки. Існує практика, що в заяві про зарахування до музичної школи батьки мають пра0во вказувати прізвище викладача, в якого хоче вчитися їхня дитина. Андрій Соколов зазначив, що адміністрація 6-ої музичної школи намагається позбутися вчителів, які звикли відстоювати свої права через профспілку. Їм постійно зменшують кількість годин викладання, щоб потім було легше звільняти з роботи.

Нагадаємо, востаннє конфлікт між вчителями та адміністрацією Львівської державної музичної школи №6 сьомого жовтня обговорювали представники міської ради, Вільної профспілки працівників освіти і нау_aи Львівщини та керівники закладів позашкільної освіти.

«Ми запропонували зборам директорів музичних шкіл під час їхнього засідання послухати виступи декількох дітей, яких не прийняли до школи, проте вони відмовилисяoch. Мабуть з совістю у декого немає дружби й не хотіли для себе особисто засвідчити не прихований факт знущання над дітьми.», - зауважує Андрій Соколов.

Батько школярки Ілони, яку не прийняли до 6-ої музичної школи, Мирослав Борщ зазначив: «Моя донька закінчила четвертий клас спеціалізованої музичної школи імені Соломії Крушельницької. До 6-ої музичної шк_eли ми вирішили ходити лише на заняття з вокалу – нам розповіли, що тут є хороший викладач. Після вступних випробувань мені повідомили, що Ілону зарахували, потрібно лише принести медичну довідку й написати відповідну заяву. Проте коли я хотів вказати в заяві прізвище викладача – Севастьянової Людмили Степанівни, мені просто порадили забрати документи. Відтак, у наказі про зарахування прізвища моєї дочки не було. Я подав скаргу в управління культури Львівської міської ради, донька ще раз склала вступні іспити. Члени комісії особисто мені засвідчили, що вона правильно відповіла на всі питання. Проте згодом виявилось, що доньку знову не зарахували». Мирослав Борщ ще раз звернувся зі скаргою в управління культури Львівської міськради, але відповіді не отримав.

Додамо, що син голови Вільної профспілки Андрія Соколова цього року теж вступав до музичної школи №6. Хлопчик (до слова, лауреат міжнародного фестивалю «Сонце. Радість. Краса» в Несебрі (Болгарія), з відомої мистецької родини: дідусь Остап Федоришин – директор Львівського естрадного театру «Не журись!», мама – Оксана Федоришин-Соколова – художниця), сестричка цього року на відмінно закінчила Львівську музичну школу №4 мав стати учнем Любові Голубки – викладача по класу сопілки й гітари. Проте 3 вересня її позбавили роботи. «У мене виявили бажання навчатися 8 дітей, але нікого з них не зарахували», - розповіла Любов Голубка. Вона додала, що вперше її звільнили 2007 року. Проте наступного року суд поновив педагога на посаді. «Мене взяли працювати на півставки, хоча суд затвердив 1,19 ставки. А 31 серпня цього року директор музичної школи №6 Богдан Ховзун запропонував мені чверть ставки педнавантаження і півставки прибиральниці. Я звернулася до нього з проханням виконати рішення суду. Натомість, мене позбавили роботи», - розповіла Любов Голубка. До речі, виконавча служба вже двічі штрафувала директора за невиконання рішень суду та здійснила подання у прокуратуру про порушення кримінальної справи проти Ховзуна Б.П.

Та повернімося до жовтневої наради. Вона, окрім відмови прослухати неприйнятих дітей, дала відкоша й журналістам. Заступник міського голови Львова з гуманітарних питань Василь Косів назвав це засідання «закриторe робочою нарадою».

Натомість голова Вільної профспілки працівників освіти і науки Львівщини Андрій Соколов стверджує, що «ця нарада – просто спосіб відтягнути вирішення проблеми. Начальник управління культури ЛМР хоче свою відповідальність замінити колективною безвідповідальністю».

За його словами, групу вчителів музичної школи №6, які є членами Вільної профспілки, наполегливо намагаються звільнити з роботи. «Вони вже багато років борються за свої права – трудові, соціальні та інші. Тому дирекція шукає різні підстави, щоб їх позбутися. Найлегше, звичайно, сказати, що до цих вчителів нібито не йдуть учні. Натомість, дітей, які бажають у них вчитися, просто не зараховують до музичної школи – навіть коли вони добре підготовлені», - зазначив Андрій Соколов.

Свого часу, а саме у вересні 2007 року Богдан Ховзун (прийшов на посаду директора музичної школи №:6 з посади заступника начальника Львівського міського управління культури у вересні 2006-го) заявляв (подаємо за ЗІКом):

«Я прихильник вирішення конфліктів законним шляхом. Якщо хтось вважає, що його права утискають чи зневажують його честь і гідність, то я готовий сперечатися в судовому порядку, готовий відстоювати свою точку зору а2 суді. Але жодного позову до мене чи до Оксани Павлусь( заступник директора, колишній директор,яка поступилася місцем Б. Ховзуну- І. К.) нема. Увесь конфлікт — це просто мильна булька. Маю намір працювати далі й зробити все для того, щоб не постраждали діти».

Та, як бачимо, нині надворі жовтень 2010-го року, а діти, саме якраз обдаровані, далі страждають. Замість займатися у класах музичної школи,вони разом з батьками змушені вдаватися до протестних акцій-концертів.

Тепер щодо позовів. Вони з’явилися. Вже у вересні того ж 2007 року Галицький районний суд «постановив визнати Ховзуна Б.П. винним у вчиненні адміністративного порушення...».

Далі тих судів було чимало і всі не на користь директора. Голова Вільної профспілки культури і науки Львівщини Андрій Соколов показав мені їхній перелік на півтора аркуша паперу. Два останні суди – 28 січня і 31 травня, _2ідповідно Галицький і Залізничний – скасували звільнення з посади і поновили на роботі викладача по класу сопілки і гітари Голубку Л. М. та викладача по класу музично-теоретичних дисциплін Чаплінську Н.В. Першу поновили з 17.10.2007 р., другу – з 20.11.2007 р.

Поновленим працівникам, звісно, потрібно повернути за весь цей час зарплатню. З чиєї кишені, панове? Логіка підказує, що платити мав би той, з чиєї вини викладачі були незаконно звільнені. Та, якби так було, скаже читач, то директор би не сім, а сотню разів відміряв, а лише потім – різав. А так, школа фінансується з бюджету, а податки платимо ми.

Така зухвалість керівництва школи провокується, виключно, бездіяльністю та покриванням з боку управління культури Львівської міської ради. У нормальній правовій системі така адміністрація школи давно вже бр3ла б далеко за стінами комунального закладу, та у кращому випадку, в якості музик бавили б підвипившу публіку на весіллі у селі «Затемному».

Це, звісно, не всі збитки, до яких спричинилися накази директора про звільнення названих вище викладачів. Андрій Соколов називає суму – близько 140 тисяч гривень і заявляє, що на сьогоднішній день у судах Львова й далі р0озглядаються справи працівників школи:

про незаконне звільнення викладача Голубки Л.М. (повторне звільнення);

про незаконне погіршення умов праці викладача Чайковської О.М.;

про незаконне погіршення умов праці та звільнення викладача Севастьянової Л.С.;

про незаконне звільнення та поновлення на роботі викладача О.Ю.Гнатко (повторне звільнення голови профспілки).

Загалом у Львівській державній дитячій музичній школі №6 нині є шестеро вчителів, які перебувають у конфлікті з адміністрацією. Чотирьох уже звільняли і поновлювали, проте сьогодні двоє з них вже повторно звільнеаdі. Ще двоє судяться з адміністрацією, оскільки їм запропонували мало годин.

Ось така ціна адміністративного самодурства, заявляє Андрій Соколов і вдається пояснювати, звідкіля ростуть ноги конфлікту.

Все почалося з відомої 57-статті. Чиновники стверджували, що вона стосується виключно педагогів, які працюють в системі міністерства освіти.

Та Вільна профспілка працівників освіти на чолі з Андрієм Соколовим взялася через суди доводити, що стаття стосується всіх педагогів, в тім числі і викладачів музичних шкіл, які підпорядковані Міністерству культ_3ри. Таким чином ще в далекому 2001-2002 роках колектив Львівської музичної школи №6 , розчарувавшись у профспілці офіційній, віддав свої симпатії Вільній, а точніше, майже всі працівники написали заяви про вступ до Вільної профспілки.

Очевидно, що з часом це не сподобалось керівництву. Адже колектив, на його думку, має бути послушний. А тут, бачте, постійно прагнуть справедливості, чесності… Одне слово, з ініціативи адміністрації у школі розпочавсрf зворотній процес – повернення до офіційної профспілки. Та в кожному колективі, як правило, є горстка відчайдухів, яких не переламаєш через коліно. І тому конфлікт розгорівся…

У вересні цього року від батьків, діти яких не вступили до школи, знову надійшло, як згадувалося вище, кільканадцять скарг. Надійшли також заяви від викладачів.

Була створена авторитетна комісія, до якої увійшли депутати, фахівці, провідні спеціалісти з питань культури… І ось комісія дійшла висновку: факти порушень, зазначені у скаргах викладачів Севастьянової Л., Чайковр1ької О., Чаплінської Н., Голубки Л. знайшли підтвердження.

Далі та ж комісія рекомендує управлінню культури:

4.1. розглянути доцільність перебування на посаді директора Львівської державної дитячої музичної школи №6 Ховзуна Б.П.

4.2. управлінню культури вивчити питання можливості об’єднання двох шкіл (ЛДДМШ№1 ім. Кос-Анатольського та ЛДДМШ№6).

Повторюсь, це писалося 13 вересня, а 7 жовтня чиновники на чолі з Василем Косівим відреагували «закритою робочою нарадою» директорів закладів позашкільної освіти. Чи не принципом «ворон воронові ока не виклює» керу_2алися чиновники? І чи не має рації Андрій Соколов,коли каже, що подібні наради є лише способом поховати проблему в балаканині, уникнути персональної відповідальності, списати все на колективну безвідповідальність…

Хоча фактів, переконаний А. Соколов, достатньо для того, аби такий горе-директор надалі не наносив збитків державі, не вбивав творчого духу у музичній школі, не тероризував авторитетних викладачів, не травмував дітей, не шантажував батьків...

Про те, що ситуація у школі нездорова, говорить і такий факт: за останні п’ять літ тут звільнилося понад 40 працівників. Натомість на роботу до школи приймаються родичі адміністрації та лояльні особи, фактично ств_eрено такий собі сімейний клан, який беззастережно в усьому підтримуватиме директора.

Андрій Соколов переконаний, що перемогти у конфлікті має здоровий глузд, а не чиновницький спрут…

А мені в тій ситуації згадалися справедливі застережливі рядки:

«Аби вам не одірвало рук,

Не чіпайте музику руками!»

Очевидно, поет мав на увазі, що до творчості, мистецтва, до музики зокрема, треба завжди підходити з чистими помислами, з благородними намірами…

Ілько КОЛОДІЙ




Передрук дозволено тільки з посиланням на джерело та автора в друкованому виданні та гіперпосиланням в інтернет-виданні. Всі публікації захищені Законом України «Про авторське право і суміжні права».






МЕТА - Украина. Рейтинг сайтов