АНТИОЛІГАРХІЧНЕ ПОЛІТИЧНЕ ВИДАННЯ

НАША ЕЛЕКТРОННА АДРЕСА: stopcom@ukr.net            Пишіть нам: stopcom@ukr.net           
Головна сторінка
 
незалежне
опозиційне видання

RSS підписка нашого сайту

ПІДПИСКА СТОПКОМ


НАВІГАЦІЯ
По сайту
• Головна
• Україна___ПОЛІТИКА
• Світ_____Н О В И Н И
• Аналітика
• Фото
• Відео
• Література
• АРХІВ НОВИН СТОПКОМУ
Влада Закону
Законність і ваші права
• ВГО "ВЛАДА ЗАКОНУ"
• ЗАКОНОДАВСТВО і ПРАВО
• Коментарі фахівців
• Антикорупційна програма
• Зразки документів
 
Про нас
Проект
• Редакція
• Співробітництво
Міжнародний Суд над Росією
30.06.2011 р.

Злочинець повинен сидіти у в'язниці! Навіть якщо він росіянин.

Від перекладача: Вважаю моральним обов’язком усіх чесних людей світу, підтримати наведене нижче звернення. Особливо це стосується українців та представників інших поневолюваних Москвою народів. Докладімо зусиль до збору підписів з метою покарання кремлівських злочинців і встановлення справедливості. Це необхідно в інтересах наших власних народів і миру та стабільності в усьому світі.

Свобода народам! – Свобода людині!

Заклик лицаря без страху і докору

Не бійтеся злочинців, вони боязкі і нікчемні, адже мужні і благородні люди ніколи не будуть безжально вбивати невинних людей, жінок, старих і дітей.

Підтримавши вимогу до ООН, ЄС, та РЄ, провести незалежне розслідування і розглянути чеченське питання з позиції принципів та загальновизнаних норм міжнародного права, Ви підписуєте вимогу справедливості. З повагою до всіх прихильників справедливості, Саїд-Емін Ібрагімов.

___________________________________________________________________

14.06 . 2011 Страсбург

ПРЕЗИДЕНТУ ПАРЛАМЕНТСЬКОЇ АСАМБЛЕЇ РАДИ ЄВРОПИ, КОПІЇ ДЕПУТАТАМ ПАРЄ, ВСІМ ПРАЦІВНИКАМ РЄ, ЗМІ та СВІТОВОЇ ГРОМАДСЬКОСТІ.

Пане Президенте ПАРЄ, як відомо, РФ-Росія була прийнята до Ради Європи 28 лютого 1996р., у самому розпалі кривавої війни проти чеченського народу.

Можливо, що це стало для Росії сигналом того, що будь-які наслідки і злочини залишаться не розслідуваними і безкарними. Протягом багатьох років я звертаюся до ПАРЄ з проханням об'єктивно розслідувати і розглянути чеченське питання з точки зору загальновизнаних норм і принципів міжнародного права. З таким проханням я звертався до ООН, ЄС та у інші Високі міжнародні організації, за підтримки десятків тисяч людей різних країн світу, і продовжую звертатися донині. Були проведені численні мітинги, марші миру, голодування і сотні інших громадських заходів, але добитися справедливості досі не вдається і всі прохання про справедливий розгляд чеченського питання або замовчуються, або відповіді міжнародних політиків носять ухильний характер. В період інтенсивних бойових дій РФ-Росії проти Чеченської Республіки Ічкерія, злочинних бомбардувань мирних міст і населених пунктів, масового вбивства мирних громадян, викрадень, жорстоких катувань, позасудових страт та інших нелюдських злочинів, Парламентська Асамблея РЄ, як і всі інші Високі організації, проявляла "Офіційну терпимість".

Приймаючи Резолюції та Рекомендації, в основному без вказівки на правові норми, які порушуються РФ-Росією, ПАРЄ надмірно дипломатично розглядала криваві злочини Росії проти чеченського народу і не зовсім впевнено висловлювала стурбованість порушеннями прав людини в ЧРІ. У результаті, жодна з прийнятих ПАРЄ Резолюцій та Рекомендацій не були виконані російською стороною і Рада Європи не домагалася їх виконання. Користуючись цим, російські політичні та військові сили продовжують народовбивство, змінюючи за обставинами тактику і стратегію, влаштовуючи провокації і маніпулюючи все новими змінами в законах, які самі й приймають без належний дискусій законодавців («Дума не місце для дискусій» - один із «крилатих» висловів Путіна). Отримавши гарантію невтручання у «внутрішні справи» і користуючись відсутністю сформованого громадського контролю всередині РФ-Росії, путінська «вертикаль» грубо і демонстративно ігнорує і російську Конституцію, і Статут ООН, і Статут Ради Європи, Європейську конвенцію про захист прав людини і основних свобод, Міжнародне гуманітарне право, та інші загальновизнані норми і принципи міжнародного права.

Цим підривається значимість цих норм і принципів. При цьому, вищевказані організації продовжують використовувати методи подвійних стандартів і не можуть знайти в собі волю хоча б сказати повну, засновану на об'єктивному розслідуванні правду про злочини, подаючи світовій спільноті приклад замовчування. Це надихає політичні та військові сили РФ-Росії на чолі з В. Путіним, діяти по своїй тактиці та стратегії, які не допускають втручання у «внутрішні справи Росії». Путін ще 24.09. 1999р., всьому світу оголосив про свій намір «мочити терористів у сортирі», що мовою криміналу означає вбивати без суду і слідства і результатом стали сотні тисяч безневинних жертв. Така заява посадової особи, що не визнає презумпцію невинності, сама по собі несе елементи злочину, але жодна з вищевказаних організацій не вказала на це. Створивши свою «вертикаль влади», путінський режим з позиції сили диктує всьому світові свої умови гри в «боротьбу з тероризмом» і вбиває не тільки своїх призначенців - терористів, але і своїх політичних опонентів, в якій би країні вони не знаходилися.

Показові вбивства в Москві, Лондоні, Катарі, Відні та інших країнах світу, змусили замовчувати злочини кривавого режиму, не тільки простих обивателів, а й відомих міжнародних діячів. Путінська «вертикаль влади» для вчинення і необґрунтованого виправдання страшних злочинів, створила в ЧРІ «П'яту колону» з числа своїх агентів впливу, націонал зрадників, і навіть патріотів чеченського народу, яких обманом, силою і погрозами репресій проти родичів, змусили виконувати покладену на них роль «громовідводу» від російського державного терору і Путіна. Це дозволяє кривавого режиму переадресувати відповідальність за свої злочини на самих же жертв злочинів - на чеченський народ. Міжнародні політики і представники ООН, ЄС, РЄ, під приводом «стабілізації» в Чечні намагаються «забути» небачені навіть під час 2-ї світової війни нелюдські злочини і тиснуть закривавлені руки вбивць чеченського народу.

Вони не беруть до уваги, що закриваючи очі на ці злочини століття, вони відкривають злочинцям можливості стати ще сильнішими і менш доступними правосуддю. Вони забули уроки історії першої половини 20 століття, коли в результаті невтручання міжнародних політиків «у внутрішні справи» СРСР та Німеччини, Сталін і Гітлер заволоділи «вертикаллю» - необмеженої влади, в результаті чого світ стояв перед загрозою знищення всього людства. Високі міжнародні організації, в тому числі і ПАРЄ, що несуть відповідальність за збереження миру, верховенство Законів, прав людини і збереження людських цінностей, накопичених століттями людським генієм, зобов'язані припинити використовувати методи подвійних стандартів і замовчувати істину щодо скоєних політичними і військовими силами РФ-Росії злочинів століття. Зробити це можливо, якщо слідувати логіці і міжнародному праву. Першим кроком до відновлення справедливості могло би стати ініціювання депутатами ПАРЄ проведення міжнародного розслідування з питань:

1. Були чи не були здійснені РФ-Росією агресії проти ЧРІ в 1994 і 1999 роках?

2. Був чи не був здійснений геноцид проти чеченського народу і злочин перед людством?

3. Були чи не були вчинені військові злочини проти мирних громадян ЧРІ?

Для уваги і розслідування докладаю перелік злочинів, за які головна відповідальність лежить на нині покійному Б. Єльцині, і живому, спрямованому до необмеженої влади В. Путіну. Якщо розслідуванням буде доведено, що це не так, злочинів не було вчинено, я готовий нести відповідальність. Але ніяк не може бути, щоб не було винних за вбивство сотень тисяч невинних людей і я не перестану доводити, що винні зобов'язані нести відповідальність за законами. Якщо припустити, що мене можна замовчати, то цю очевидну істину замовчати неможливо ніколи. Важливо, щоб розслідування було проведене якнайшвидше, поки злочинці, що набирають із кожним днем силу, не зайшли надто далеко, прокладаючи собі дорогу по трупах з позиції власної сили і слабкості Високих організацій. Якщо Рада Європи знайшла можливості у розпалі злочинної війни прийняти РФ-Росію у свій склад, то тепер ПАРЄ зобов'язана знайти в собі волю, мужність і юридичні підстави для проведення об'єктивного розслідування чеченського питання і сказати правду.

Пане Президенте ПАРЄ, депутати і члени РЄ, я хотів би особливо звернути Вашу увагу на те, що навмисно промовчали багато політиків світу, і що дозволило з самого початку не об’єктивно розглядати чеченське питання. Звернути Вашу увагу на те, що в основу війни Росії проти Чечні, ляглинезаконні з точки зору міжнародного права, а також Конституції самої Росії, Укази Президента і Постанова Уряду РФ, що стали першопричиною великої трагедії чеченського народу.

Це: секретний, не опублікований офіційно Указ колишнього Президента Росії Б. Єльцина від 30 листопада 1994 р. N 2137, який допускав застосування всіх наявних засобів Росії проти Чечні. Саме цей незаконний Указ № 2137, який діяв 11 днів, викликав незворотні наслідки, виконавши, «роль стартера» і запустивши військову машину, яка потім вже діяла за своїми неписаними, жорстокими законами. Укази № 2166 від 9.12.1994р., № 2169 від 11.12. 1994р., і Постанова уряду Росії від 9.12. 1994р. № 1360, які не скасовані досі, і хоча не мають законної підстави, реально продовжують діяти, дозволяючи маніпулювати ситуацією. Вони, поряд з вибухами в російських містах (як виявилося в м. Рязані), влаштованих спецслужбами Росії з певною метою, і спровокованим вторгненням чеченських озброєних груп на допомогу дагестанським повстанцям, використовувалися наступником Б. Єльцина - В. Путіним для «виправдання» початку нової злочинної агресії Росії проти чеченського народу в 1999р. Всі терористичні акти і державний терор Кремля проти всього чеченського народу, хто б не був їх виконавцями, були замовлені військовими і політичними силами Росії на чолі яких стоїть Володимир Путін. Підтверджується це тим, що весь механізм беззаконня був запущений вищевказаними секретними і незаконними укази і постанови, які в потрібний для політичних і військових сил Росії, продовжують свою дію.

Гл.1. Основні факти, що підтверджують незаконність Указів Президента та Постанови Уряду Р.Ф.:

Ст.1 - грубі порушення Конституції Російської Федерації:

п. 1. - Порушена частина 3 статті 15 Конституції РФ, в якій сказано, що будь-які нормативні правові акти, що зачіпають права, свободи та обов'язки людини і громадянина, не можуть застосовуватися, якщо вони не опубліковані офіційно для загального відома. Це порушення є основною причиною, яка підтверджує їх незаконність;

п. 2. - При застосуванні цих Указів та Постанови не було введено надзвичайний стан, відповідно до Закону РРФСР від 17 травня 1991 року «Про надзвичайний стан», що використовувалося в подальшому для «виборів» маріонеткової влади Чечні, в умовах фактичного надзвичайного стану. Це ще раз підтверджує, що всі дії Росії були заздалегідь продумані і цілеспрямовані;

п. 3. - Укази президента і Постанова Уряду Р.Ф. не ґрунтувалися на конкретних конституційних нормах, якщо виходити з тверджень Росії про те, що Чечня є її частиною, - допущено використання Збройних Сил при вирішенні внутрішнього конфлікту, що суперечить Указу самого ж Президента Російської Федерації від 2 листопада 1993 р. N 1833 «Про Основні положеннях військової доктрини », і статтям 5, 6 Закону «Про оборону »; у Президента та Уряду немає повноважень, які б дозволяли їм використовувати Збройні Сили для вирішення внутрішнього конфлікту; це надає Указам Президента і Постанові Уряду Росії характеру посягання на основи конституційного ладу Російської Федерації і підтверджує, що вони були видані навмисно, з метою вчинення наступних злочинів;

п. 4. - Ці Укази і Постанова супроводжувалися грубими порушеннями і незаконними обмеженнями, прав і свобод, які не підлягають обмеженням , передбачених статтями 20,21,23 (частина 1), 24, 28, 34, (частина 1), 40 (частина 1), 46, 54 , Конституції Російської Федерації, а також руйнуванням соціальної інфраструктури на території Чечні, що прямо суперечить Конституції РФ.

п. 5. - Порушений пункт 2, статті 80, Конституції, в якому сказано, що Президент Російської Федерації є гарантом Конституції Російської Федерації, прав і свобод людини і громадянина

п. 6. - Порушений пункт 1, Статті 82 Конституції РФ, згідно якого при вступі на посаду Президента Російської Федерації була принесена народу наступна присяга: «Присягаюся при здійсненні повноважень Президента Російської Федерації поважати й охороняти права і свободи людини і громадянина, дотримуватися і захищати Конституцію Російської Федерації».

Стаття 2 - Порушені цілі, принципи і норми міжнародного права:

п.2. 1 - порушені: п. 1,2,3,4, статті 1, гл.1 «ЦІЛІ І ПРИНЦИПИ»; ст.33, гл VI.«МИРНЕ ВИРІШЕННЯ СПОРІВ»; ст. 7 глави XI. - «ДЕКЛАРАЦІЇ ЩОДО несамоврядних територій», закріплені Статутом ООН. Вони є обов'язковими для виконання Росією, у зв'язку з тим, що СРСР, правонаступницею якого є Росія, ратифікував Статут ООН 26.08.1966г.;

п.2. 2. - Порушена ст.3, гл. 1 Статуту Ради Європи в якій сказано: - кожний член Ради Європи обов'язково має визнавати принцип верховенства Права та принцип, відповідно до якого всі особи, які перебувають під його юрисдикцією, повинні користуватися правами людини і основними свободами, і щиро і активно співпрацювати в ім'я досягнення мети Ради, визначеної у розділі 1;

п.2. 3. - Порушені: - статті 1.2.3.5,7,8,9,10,11,12; п.3 ст. 16: п. 1.2. ст.17: п.1, 3 ст.21: і ст. 28, - Загальної декларації прав людини, від 10.12.1948г.;

п.2. 4. - Порушені: ст. 13,14,! 5,16,17,18,19,20,21,24,25,26,27,29,30, 31,32,33,34,47,51,53,70,71,76,144,145,147 - Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни, від 12.08. 1949р.;

Порушені - ст.3, 4,5,6, розділу 1, ч.1; ст.11. розділу 2, ч.2; ст.32, 33,34 розділу 3, ч.2; ст.37, 41 р.1, ч.3; ст.44, 45, р.2, ч.3; р. 1, ч.4; ст.50, 51 гл.2, ч.4, ст. 52,53,54,55,56 гл.3, ч.4; ст.68, 69,70 р.2, гл.4, ч.4; ст 74,75 р.3, ч.4, ст. 76,77,78,79 гл.2, р.3, ч.4 - ПРОТОКОЛУ 1; ч.1; ч.2, ч.4 - ПРОТОКОЛУ 2.

п.2.5. - Порушена Конвенція і Виконавчий регламент Конвенції про захист культурних цінностей у випадку збройного конфлікту від 14.05. 1954р., яка набрала чинності для Росії 4.01. 1957р.;

п.2.6. - Порушені принципи, відображені в Декларації прав дитини від 20.11.1959г.;

п.2.7 - порушені: ст. 1,2,3,4,5,6, Декларації про надання незалежності колоніальним країнам і народам від 14.12. 1960р.;

п.2.8. - Порушена Резолюція 1803 (XVII) Генеральної Асамблеї ООН, від 14.12.1962г. - НЕВIД'ЄМНИЙ Суверенітет над природними ресурсами.

п.2.9. - Порушені: п.1, 2,3, ст.1, ч.1, ст. 2,4,5,, ч. 2, Міжнародного пакту про економічні соціальні та культурні права від 16.12. 1966р.,що вступили в силу для Росії 18.09.1973г.:

п.2.10. - Порушені: ст.1, ч.1; ст2, ч.2; ст6;. Ст7, ч.3; статті 9,14,15,17,19, 20, 23, 24, 26 - Міжнародного пакту про громадянські і політичні права від 16.12. 1966р.;

п.2.11. - Порушена Рекомендація ООН від 16.11. 1972р. Про охорону в національному плані культурної і природної спадщини;

п.2.12. - Порушені всі 12 статей Декларації від 9.12. 1975р. «Про захист всіх осіб від катувань та інших жорстоких, нелюдських або принижуючих гідність видів поводження і покарання»;

п.2.13. - Порушена Конвенція від 10.12 1976р. «Про заборону військового чи іншого ворожого використання засобів впливу на природне середовище», що вступила в силу для Росії 5.10.1978г.;

п.2.14. - Порушена Конвенція від 10.10. 1980р. «Про заборону або обмеження застосування конкретних видів звичайної зброї, які можуть вважатися такими, що завдають надмірних ушкоджень або мають невибіркову дію», і Протокол 2 "Про заборону або обмеження застосування мін, мін-пасток та інших пристроїв», і Протокол 3 «Про заборону або обмеження застосування запальної зброї », які вступили в силу для Росії 2.12. 1983р.;

п.2.15. - Порушені: п. 1,2,3, ст.2, ч.1; ст2, ч.1; п1, 2, ст.4, ч.1; п.1, 2,3, ст.5, ч .1; ст.6,7,14,15,16, - Конвенції від 10.12.1984г. «Проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або принижуючих гідність видів поводження і покарання», від 10.12.1984р., яка набрала чинності для Росії, 26.06. 1987р.;

п.2.16. - Порушені всі 10 статей ДЕКЛАРАЦІЇ ПРО ПРАВО НА РОЗВИТОК від 4 грудня 1986 р., в тому числі ст.1 в якій сказано:

1. Право на розвиток є невід'ємним правом людини, в силу якого кожна людина і всі народи мають право брати участь в такому економічному, соціальному, культурному та політичному розвитку, при якому можуть бути повністю здійснені всі права людини та основні свободи, а також сприяти йому і користуватися його благами.

2. Право людини на розвиток передбачає також здійснення у повному обсязі права народів на самовизначення, яке включає згідно з відповідними положеннями обох Міжнародних пактів про права людини, здійснення їх невід'ємного права на повний суверенітет над усіма своїми природними багатствами і ресурсами.

п.2.17. - Порушена Декларація від 18.11. 1987р., «Про посилення ефективності принципу відмови від загрози силою або її застосування в міжнародних відносинах», прийнята Резолюцією 42/22 Генеральної Асамблеєю ООН;

п.2.18. - Порушені в основному всі 39 ПРИНЦИПІВ, закріплених Резолюцією 43/173 Генеральної Асамблеї ООН в «Зводі принципів захисту всіх осіб, які піддаються затриманню чи ув'язненню в якій би то не було формі» від 9.12.1988р.;

п.2.19. - Порушені основоположні статті «Документа Копенгагенської наради Конференції з людського виміру НБСЄ», прийнятого 29.06. 1990р.;

п.2.20. - Порушені: гл. 2 (права людини, демократія і верховенство закону); гл 3 - (економічні свободи і відповідальність); гл. 4 - (безпека); гл. 5 - (людський вимір); гл. 6 - (навколишнє середовище), «Паризької Хартії для нової Європи» від 21.11. 1990р.;

п.2.21. - Порушені: «Основні принципи поводження з ув'язненими», прийняті 14.12.1990г., Резолюцією 45/111, Генеральною Асамблеєю ООН.

Стаття 3 - Скоєно найтяжчі злочини:

3-1 Геноцид:

У ст. 2 Конвенції «Про запобігання злочину геноциду та покарання за нього», під геноцидом розуміються наступні дії, вчинені з наміром знищити, повністю або частково, яку-небудь національну, етнічну, расову чи релігійну групу як таку:

а) вбивство членів такої групи;

b) заподіяння серйозних тілесних ушкоджень або розумового розладу членам такої групи;

c) навмисне створення для якої-небудь групи таких життєвих умов, які розраховані на повне або часткове фізичне знищення її;

d) заходи, розраховані на запобігання дітородінню в середовищі такої групи;

е) насильницька передача дітей із однієї людської групи в іншу.

Згідно ст. 3 карані такі діяння:

а) геноцид;

b) змова з метою здійснення геноциду;

c) пряме і публічне підбурювання до здійснення геноциду;

d) замах на здійснення геноциду;

e) співучасть у геноциді.

Згідно ст.4, особи, що чинять геноцид чи які-небудь інші з перерахованих у статті III діянь, підлягають покаранню, незалежно від того, чи є вони відповідальними за конституцією правителями, посадовими чи приватними особами.

Також передбачено кримінальне покарання за геноцид згідно ст. 357 Кримінального Кодексу РФ.

За час двох агресивних воєн Росії проти Чечні, убито більше 250 000 мирних людей, у тому числі понад 42 000 дітей, в рахунок яких не увійшли вмираючі досі від хвороб і ран, отриманих під час військових дій. Сотні тисяч мирних людей поранені, стали інвалідами, втратили своє майно і звичний уклад життя, стали біженцями або приречені на злиденне, принизливе існування. Під час бомбардувань мирних міст і населених пунктів, російська авіація застосовувала кулькові, вакуумні, голчасті, запальні та інші бомби, які завдають масові страждання і загибель людей. Велика кількість мирних людей зазнала викрадень, тортур, позасудових страт.

У в'язницях Росії за значно заниженими даними перебувають 20000 чеченців, багато з яких притягнуто до кримінальної відповідальності за довільними звинуваченнями, за надання допомоги і підтримки учасникам сил чеченського опору, перекваліфікувавши це як «співучасть у тероризмі». Зруйновано багато міст і населених пунктів. Зазнали повного, або часткового руйнування 80% історичних пам'яток архітектури. З перших днів війни авіаударами зруйнований і розкрадений національний музей, центральна бібліотека імені Чехова, будівлі вищих навчальних закладів, школи, лікарні, дитячі садки та інші мирні об'єкти. В результаті застосування заборонених міжнародними Конвенціями видів зброї, завдано колосального збитку екології, в результаті чого в багато разів збільшилася захворюваність населення, в основному онкологічними захворюваннями. Туберкульоз, злоякісні пухлини і серцево-судинні захворювання (в тому числі у молоді і дітей), характеризуються Міністерством охорони здоров'я Чечні, як загроза масової епідемієї. За оцінками фахівців, нанесений збиток флорі і фауні неможливо відновити протягом 50 років.

Дії російських військових у Чечні у всіх відношеннях відповідають визначенню геноциду, і юридично спростувати це неможливо. Але незважаючи на те, що у країн - членів ООН, які прийняли і ратифікували Конвенцію «Про попередження злочину геноциду і покарання за нього», є досить вагомі юридичні підстави розглянути і визнати незаперечний факт вчиненого геноциду Росією проти чеченського народу протягом обох воєн , цього не тільки не було зроблено, але навіть питання про геноцид чеченського народу, офіційно не поставлене. ООН і (відповідно країни входять до неї) не виконали свої зобов'язання передбачені Статутом, зокрема, ст. 1 п.1, в якому сказано: Організація Об'єднаних Націй переслідує Цілі - підтримувати міжнародний мир і безпеку і з цією метою приймати ефективні колективні заходи для запобігання та усунення загрози миру і придушення актів агресії або інших порушень миру. Проводити мирними засобами, у згоді з принципами справедливості і міжнародного права, залагодження або дозвіл міжнародних суперечок або ситуацій, які можуть привести до порушення миру. Проігнорована ГЛАВА VI - МИРНЕ ВИРІШЕННЯ СПОРІВ, І ГЛАВА VII - ДІЇ ЩОДО ЗАГРОЗИ миру, порушень миру й актів агресії.

На всьому протязі цих двох війн, проти мирного населення Чечні, російська авіація проводила невибіркові килимові бомбардування і обстріл з важкої техніки мирних міст і населених пунктів. При цьому російські військові та політичні сили ігнорували Женевську конвенцію від 12.08.1949 р. «Про захист цивільного населення під час війни». Жодна з країн членів ООН не виконала своє зобов'язання передбачене статтею 1 цієї Конвенції, в якій сказано: високі Договірні Сторони зобов'язуються при будь-яких обставин дотримуватися і змушувати дотримуватися цієї Конвенції.

Порушена Конвенція від 10.10. 1980р. «Про заборону або обмеження застосування конкретних видів звичайної зброї, які можуть вважатися такими, що завдають надмірних ушкоджень або мають невибіркову дію».

Практично все населення Чечні виявилося потенційними чи реальними жертвами цих бомбардувань, обстрілу і незаконних військових дій, що підпадає під статтю 2 Конвенції «Про запобігання злочину геноциду та покарання за нього». Право на життя, на свободу та особисту недоторканність, гарантовані главою 2 Конституції Р.Ф., статтею 3 Загальної декларації прав людини, ст. 1, 2, Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод, не тільки не були захищені, а грубо порушені з мовчазної згоди країн входять в ООН, ЄС, РЄ.

Стаття 4. Військові злочини, злочини проти людства:

Військові злочини Росії проти чеченського народу і злочини проти людства, протягом обох воєн виставлялися проросійською пресою світовій спільноті, як «наведення конституційного порядку», боротьба з сепаратизмом », а потім і «тероризмом ». Вибухи будинків у російських містах і спровокована участь чеченських бойовиків у військових діях в Дагестані, підкріпили версію Росії про «анти терористичну боротьбу із міжнародним тероризмом у Чечні». Навіть невдала спроба спецслужб Росії серійного вибуху 12 поверхового будинку в Рязані, не переконала міжнародних політиків реально оцінити ситуацію і визнати факт навмисної ескалації нової війни, супроводжуваної обіцянкою Путіна, (мовою кримінальників) «мочити терористів у сортирі». Байдужість і практична бездіяльність політиків країн, що входять в ООН і мають певні міжнародні зобов'язання, дозволила російським військовим і політичним силам, під прикриттям «антитерористичної боротьби» безкарно вбивати мирних людей. Наведу кілька прикладів із сотень скоєних військових злочинів і злочинів проти людства: 3 січня 1995 р. російські авіація бомбила автомобільний ринок, центральний ринок і центральну лікарню м. Шалі.

На мирних людей і хворих, які проходили лікування в лікарні, були скинуті кулькові бомби, від яких одразу загинули 50 осіб на ринку і 25 чоловік в лікарні. Було поранено 186 чоловік, деякі з яких померли пізніше;

21.10.1999г. була здійснене злочинне, цілеспрямоване бомбардування: Центрального пологового будинку, Центрального ринку, головпоштамту м. Грозного, мечеті в селищі «Калініна» і мікрорайону «Олімпійський», ракетами «ЗЕМЛЯ - ЗЕМЛЯ» і «СКАД». У результаті цього жахливого бомбардування, (від жорстокості якого повинен був здригнутися й обуритися весь світ), загинули і поранені сотні людей, у тому числі жінки і їх новонароджені діти. Але світове співтовариство, за винятком невеликої частини, залишилося байдужим до варварської «антитерористичної» операції Росії, (в числі яких «терористами» виявилися і новонароджені).

При всій очевидності злочинів російських політичних і військових сил, багато глав держав світу дружно заявили про те, що не мають наміру втручатися «у внутрішня справа Росії». І Росія, демонструючи свою безкарність і повна зневага до своїх міжнародних зобов'язань, продовжувала холоднокровно вбивати людей, завдаючи килимові бомбардування по мирних містах і населених пунктах, де не було жодного військового об'єкта.

29.10. 1999р. російські військові, попередньо оголосивши про надання гуманітарного коридору для біженців, розбомбили колону біженців на Петропавлівському шосе, що рухалася в сторону Дагестану, і на трасі Москва-Баку, на кордоні з республікою Інгушетія. І знову загинули велика кількість мирних людей, які намагалися врятувати свої життя. В ході обох воєн, по теперішній час, військові злочини і злочини проти людства тривають під мовчазним, або прямим схваленням багатьох міжнародних політиків. Найбільш явно ці злочини проявилися в так званих «зачистках», фактично це етнічні чистки, які проводяться російськими військовими за вказівкою політичного і військового керівництва, практично у всіх містах і населених пунктах Чечні, у багатьох з них неодноразово.

Під час цих «зачисток» люди піддаються жорстоким побиттям, приниженням, грабежам, поборам і довільним арештам, після яких багато пропали без вісті, або їх трупи були знайдені родичами зі слідами нелюдських тортур. У безлічі випадків, трупи закатованих і страчених родичі викуповують у російських військових за гроші. Велика кількість абсолютно невинних людей, під час «зачисток» були розстріляні на місці, або спалені. Підтверджень і свідків таких злочинів величезна кількість. Деякі із злочинів російських військових проти мирних людей були розглянуті та підтверджені Європейським судом з прав людини. У цьому листі, я хочу звернути Вашу увагу на дві з сотень кривавих «зачисток» проведених в Чечні, які за своєю жорстокістю і цинізмом можна назвати злочинами століття:

7 - 8 квітня 1995р. в селі Самашки, російськими військовими була проведена так звана «зачистка» в селі Самашки. За свідченням численних очевидців, військовослужбовці федеральних сил без всякої причини нападали на мирних людей, підпалювали будинки, знищували майно і худобу, робили без суду страти жителів села. П'яні, або під наркотичною дією, вони відкривали прицільний вогонь по мирних людей і кидали гранати у підвали, де намагалися сховатися жителі, в основному жінки, старі та діти. При цьому застосовувалися вогнемети і термітні гранати. Було вбито і поранено безліч людей, серед яких були жінки, старі та дітию. Без пред'явлення звинувачень були довільно заарештовані 150 осіб, подальша доля деяких з них не відома. Спалено понад 370 будинків.

5 лютого 2000 в селищі Нові Алди два підрозділи російських військових провели так звану «зачистку». ОМОН ГУВС Санкт-Петербурга, що проводив «зачистку» північній частині села, вів себе при цьому нелюдськи, заявляючи відкрито, що у них є наказ начальства вбивати всіх. Військові вимагали у людей гроші та коштовності. Тих, у кого їх не було, або було недостатньо, розстрілювали на місці. Правозахисниками були засвідчені зґвалтування і підпали будинків, разом із людьми. Серед великої кількості убитих були: Султан Теміров, якому російські військові живому відрізали голову, російська жінка Кузнецова Олена 70 років, 11 людей похилого віку з 60 до 76 років, однорічна дитина Естаміров Хасан, жінка – Естамірова Тоїта (на 9 місяці вагітності). За скаргою сім'ї Естемірової, що проживає в США в якості біженців, у якої під час цієї «зачистки» було вбито 5 членів сім'ї, 12.12.2006г. Європейський суд з прав людини у Страсбурзі визнав, що вбивши їх російська сторона порушила 2-ю і 13-у статті Європейської конвенції з прав людини, які гарантують їм право на життя і ефективний правовий захист.

Суд присудив Росію виплатити Естаміровим 220 тис. євро, у тому числі 70 тис., на користь десятирічного Хусейна Естамірова, обоє батьків якого були так вбиті. Але через які труднощі довелося пройти випадково залишеним у живих членам цієї морально убитої сім'ї? І чи відновлена справедливість присудженням 220 тисяч євро за 5 вбитих невинних людей, якщо вбивці і їх головнокомандуючий, який віддавав жахливі накази і санкції на «зачистки», залишаються безкарними. Не дивлячись на те, що за цей час у Чечні тривають «зачистки», викрадення людей, позасудові страти та інші злочини, не багатьом вдається домогтися навіть такої «справедливості», так як перешкод на шляху до Європейського суду у чеченців велика кількість. Одним із свідчень таких перешкод, є вбивство в Австрії 13.01.09. чеченського біженця Умара Ісраїлова, який звернувся зі скаргою на Росію до Європейського суду.

Покарання за військові злочини і злочини проти людства визначені у ст. 6 Статуту Нюрнберзького міжнародного військового трибуналу від 8 серпня 1945 року. Ці визначення підтверджені Резолюціями 3 (I) від 13 лютого 1946 року і 95 (I) від 11 грудня 1946 року, Генеральної Асамблеї ООН, а також Женевськими конвенціями про захист жертв війни від 12 серпня 1949 року.

Також здійснені: злочини проти сім'ї та неповнолітніх, корисливо насильницькі злочини проти власності, злочини проти правосуддя, злочини проти екологічної безпеки, моральна шкода як наслідки злочинів проти життя та здоров'я.

Зазначені в цьому листі злочини, це лише маленька частка із тих злочинів, які чинилися і чиняться військовими і політичними силами Росії протягом багатьох років у закритій і недоступній для правдивої інформації Чечні. Але навіть та маленька частина злочинів, наведених в цьому листі для прикладу, досить для того, щоб юридично визнати факт вчинення Росією злочинів: агресії, геноциду, злочинів перед людством і військових злочинів проти чеченського народу.

Глава 2 -

Стаття 1 - МІЖНАРОДНІ ЗОБОВ'ЯЗАННЯ, які не виконали КРАЇНИ - ЧЛЕНИ ООН, ЄС, РЄ СТОСОВНО чеченського питання:

п.1. - Не виконані цілі і принципи, закріплені в Главі 1, Статуту ООН. Зокрема не виконано пункт 1 статті 1, в якому як основні Цілі Організації поставлено в зобов'язання всіх членів ООН; ... підтримувати міжнародний мир і безпеку і з цією метою приймати ефективні колективні заходи для запобігання та усунення загрози миру і придушення актів агресії або інших порушень миру і проводити мирними засобами, у згоді з принципами справедливості і міжнародного права, залагодження або розв’язання міжнародних суперечок або ситуацій, які можуть привести до порушення миру;

п.2. - Невиконання цілей і принципів Статуту ООН стало наслідком невизнання членами Організації фактів агресій Росії проти Чечні в 1994 і 1999 роках. Проігнорована Резолюція 3314 від 14.12.1974г. Двадцять дев'ятої сесії Г.А ООН (Визначення агресії).

п.3. - Рада Європи, 28.02.1996г. прийняла Росію в свій склад, в період, коли вона вела активні, які не мають аналога за своєю жорстокістю, військові дії проти чеченського народу. При цьому, військові та політичні сили Росії продовжували ігнорувати принцип верховенства права і грубо порушувати права людини, здійснюючи найтяжчі злочини, які ніяк не відповідали статті 3 Статуту РЄ, в якій сказано: кожен Член Ради Європи повинен визнавати принцип верховенства Права та принцип, відповідно до якого всі особи, що знаходяться під його юрисдикцією, повинні користуватися правами людини і основними свободами, і щиро та ефективно співробітничати в досягненні мети Ради, визначеної у главі I. Прийнявши Росію в свій склад, Рада Європи порушила статтю 3 Статуту;

п. 4 - не виконані зобов'язання згідно з Женевською Конвенцією про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949г., зокрема не виконані: а) - ст. 1 розділу 1, в якій сказано - Високі Договірні Сторони зобов'язуються при будь-яких обставин дотримуватися і змушувати дотримуватися цієї Конвенції;

Стаття 1. Загальні принципи і сфера застосування;

а). Високі Договірні Сторони зобов'язуються додержувати цього Протоколу та забезпечувати його додержання за будь-яких обставин.

Стаття 80. Заходи з виконання:

б). Високі Договірні Сторони і сторони, що перебувають у конфлікті, без затримки вживають усіх необхідних заходів щодо виконання зобов'язань, покладених на них Конвенціями і цим Протоколом;

в). не виконані угоди, спеціально передбачені статтями 11, 14, 15, 17, 36, 108, 109, 132 і 133; стаття 146, розділу 4, в яких сказано, що: Високі Договірні Сторони беруть на себе зобов'язання ввести в дію законодавство, необхідне для забезпечення ефективних кримінальних покарань для осіб, які вчинили або наказали зробити ті чи інші серйозні порушення цієї конвенції.

п. 5. - Не виконані зобов'язання, передбачені Статтею 1, ЄВРОПЕЙСЬКОЇ КОНВЕНЦІЇ ПРО ЗАХИСТ ПРАВ ЛЮДИНИ І ОСНОВНИХ СВОБОД від 4 листопада 1950 року, в якій сказано: Високі Договірні Сторони забезпечують кожній людині, що знаходиться під їх юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції;

п. 6. - Не виконані зобов'язання, передбачені Конвенцією про захист культурних цінностей у випадку збройного конфлікту від 14.05.1954г. і Виконавчі регламенти;

п. 7 - не виконані зобов'язання, передбачені Декларацією прав дитини, від 20 листопада 1959 року;

п. 8. - Не виконані загальні принципи, встановлені ст.3 Рекомендації про охорону в національному плані культурної і природної спадщини від 16.11.1972 г. та п. 2, ст.1 - Конвенції про заборону військового чи іншого ворожого використання засобів впливу на природне середовище, від 18 травня 1977 р.;

п. 9. - Країни - члени ООН, не виконали свої зобов'язання, закріплені в: КОНВЕНЦІЇ «про заборону або обмеження застосування конкретних видів звичайної зброї, які можуть вважатися такими, що завдають надмірних ушкоджень або мають невибіркову дію»; не виконали зобов'язання передбачені: ПРОТОКОЛОМ - 2, «про заборону АБО ОБМЕЖЕННЯ ЗАСТОСУВАННЯ МІН, МІН-пасток та інших пристроїв », і« Протокол - 3, «про заборону або обмеження застосування запальної зброї»;

п. 10 - країни - члени ООН не виконали зобов'язання, передбачені у«Конвенції проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або принижуючих гідність видів поводження і покарання», прийнятій 10 грудня 1984 Резолюцією 39/46 Генеральної Асамблеї ООН;

п. 11. - Європейський Комітет з запобігання катуванням чи нелюдському або такому, що принижує гідність поводження чи покарання, створений Радою Європи, згідно ст1. - «Європейська конвенція про запобігання катуванням чи нелюдському або принижуючого гідність поводження чи покарання» від 26 листопада 1987 року, не виконав свої міжнародні зобов'язання. Не виявив принциповість при розгляді питань, пов'язаних із викраденнями, тортурами і позасудовими стратами громадян Чечні. Ці злочини мали масовий характер і продовжуються донині;

Стаття 2 - Право чеченського народу на своє самовизначення.

п. 1. - Під приводом «невтручання у« внутрішні справи Росії » всі держави - члени ООН - не визнали законне право чеченського народу на самовизначення, яке є одним із принципів міжнародного права, закріплене вДЕКЛАРАЦІЇ ПРО НАДАННЯ НЕЗАЛЕЖНОСТІ колоніальним країнам і народам від 14 грудня 1960 р. Резолюцією № 1514 Г. А. ООН.

У ст. 4 Декларації сказано: будь-які військові дії чи репресивні заходи якого б то не було характеру, спрямовані проти залежних народів, повинні бути припинені, з тим щоб надати їм можливість здійснити в умовах миру і свободи своє право на повну незалежність, а цілісність їх національних територій повинна поважатися, а також закріплене в інших міжнародних пактах і деклараціях ООН:

Міжнародному пакті про економічні, соціальні і культурні права та Міжнародному пакті про громадянські і політичні права від 19 грудня 1966р., у статті 1 якого сказано:

Всі народи мають право на самовизначення. У силу цього права вони вільно встановлюють свій політичний статус і вільно забезпечують свій економічний, соціальний і культурний розвиток. Всі, що беруть участь у цьому Пакті, повинні відповідно до положень Статуту ООН заохочувати здійснення права на самовизначення і поважати це право»;

в Декларації про принципи міжнародного права (від 24 жовтня 1970)визначено: «В силу принципу рівноправності і самовизначення народів, закріпленого в Статуті ООН, всі народи мають право вільно визначати без втручання ззовні свій політичний статус і здійснювати свій економічний, соціальний і культурний розвиток, і кожна держава зобов'язана поважати це право відповідно до положень Статуту »;

у цій же Декларації вказується, що способами здійснення права на самовизначення можуть бути «створення суверенної і незалежної держави, вільне приєднання до незалежної держави або об'єднання з нею, або встановлення будь-якого іншого політичного статусу»;

Аналогічні принципи закріплені в документах Наради з безпеки і співробітництва в Європі - Гельсінкському Заключному акті 1975 року, підсумковому документі Віденської зустрічі 1986 року, документі Копенгагенської наради Конференції з людського виміру НБСЄ 1990 року і інших міжнародно-правових актах.

Неможливо повірити в правовий нігілізм представників компетентних міжнародних організацій і політиків країн - членів ООН. Але всі держави світу проігнорували право чеченського народу на своє самовизначення, визнане і закріплене вищевказаними деклараціями, пактами та загальновизнаними нормами міжнародного права, стверджуючи про пріоритет принципу територіальної цілісності по відношенню до права на національне самовизначення.

Насправді принцип територіальної цілісності спрямований виключно на захист держави від зовнішньої агресії. Саме з цим пов'язане його формулювання в п. 4 ст. 2 Статуту ООН: «Всі члени ООН утримуються в їхніх міжнародних відносинах від загрози силою або її застосування як проти територіальної недоторканності або політичної незалежності будь-якої держави, так і яким-небудь іншим чином, несумісним з Цілями Об'єднаних Націй», і в Декларації про принципи міжнародного права: «Кожна держава повинна утримуватися від будь-яких дій, спрямованих на часткове або повне порушення національної єдності і територіальної цілісності будь-якої іншої держави чи країни».

п. 2. У зв'язку з тим, що всі ворожі дії Росії проти чеченського народу почалися з оголошення чеченським народом своєї незалежності, питання - мав, або не мав чеченський народ право на своє самовизначення, на який дано відповідь вище, має принципове значення. Для того, щоб виключити всі сумніви і маніпуляції з боку Росії щодо права чеченського народу на своє самовизначення, необхідно відповісти ще на одне питання: чи є чеченський народ з визначення міжнародного права - народом, і народом колонізованим Росією? - Чеченський народ є корінним народом Північного Кавказу, тобто історично утвореною групою людей, об'єднаною спільним походженням, мовними і культурними ознаками, що має свою територію, чіткі етнічні відмінності і тривале історичне існування. В результаті Кавказької війни - 1785 - 1864гг. і військового вторгнення в 1994 - 1999рр., чеченський народ був колонізований Росією.

Відповіді на ці два питання могли би виключити подальші маніпуляції політичних і військових сил Росії і стати ключем до не менш важливих питань: чи має чеченський народ право захищатися від збройного нападу Росії?; Який юридичний термін є прийнятним в такому разі, - сепаратизм, тероризм або народно-визвольна боротьба чеченського народу?; чи є агресія, геноцид, злочин перед людством і військові злочини Росії проти чеченського народу, «внутрішньою справою Росії»? Але ці питання не були поставлені, і Росія повною мірою скористалася цим. Чеченський народ опинився в епіцентрі мережевої війни деяких впливових країн - членів ООН і цим великою мірою пояснюється спроба «забути» про злочини скоєні проти чеченського народу, не дивлячись на те, що такий прецедент представляє в майбутньому велику небезпеку. Під тиском Росії ООН та РЄ припинили розгляд чеченського питання, посилаючись на те, що ситуація в Чечні стабілізується і йде прискорений процес відновлення зруйнованого Грозного, який відновлюється на кістках вбитих і людей, заритих у землю живцем.

Про який процес стабілізації може йти мова, якщо не укладено новий мирний договір при міжнародному посередництві, взамін порушеного російською стороною: «Договору про мир і принципи взаємовідносин між Російською Федерацією і Чеченської Республікою Ічкерія» від 12 травня 1997 р.; хто має гарантії, що не почнеться нова фаза сценарію народовбивства, і хто може передбачити такі дії Кремля і його ставлеників, готових виконати будь-які злочинні накази своїх господарів?; хіба злочинці, які нажили на крові чеченського народу незліченні багатства і владу, усвідомили свої нелюдські дії і відновлюють зруйновані ними ж міста і населені пункти Чечні, за рахунок награбованого?; хіба можна вважати, що настала стабільність для тих, хто мучиться в тюрмах Росії за звинуваченнями в тероризмі і пособництві у тероризмі за те, що вони захищали свою батьківщину від агресорів, або надавали в цьому посильну допомогу?; хіба можуть зрозуміти стан цих людей, що піддаються тортурам і приниженням, ті, хто, висловивши свою, не засновану на фактах і юридичних доказах думку, йдуть спокійно відпочивати до своїх сімей?; хіба їх думки можуть заглушити біль поранених, які назавжди залишилися інвалідами, які втратили рідних, близьких, друзів і звичний спосіб життя?; чи можна назвати стабільністю все це, якщо навіть в даний час продовжуються викрадання, тортури і вбивства мирних людей, а люди живуть у страху?

Не буває і не може бути стабільності без справедливості. Поки злочинці не покарані і мають можливість створювати нові криваві сценарії, ніхто не може спати спокійно і бути впевненими за майбутнє своїх друзів, близьких, дітей та онуків, навіть у Європі. За наявною достовірною інформацією у злочинного режиму є великий список на політичні, без суду страти. Тільки по Європі, в цей список включені сотні людей і, як мені повідомила Страсбурзька поліція, я теж включений до цього списку. Вже кілька людей із цього списку вбиті, в тому числі і в Європі, що свідчить про те, що замовники цих злочинів відчувають свою повну безкарність. Це в основному пов'язано з тим, що ніхто з країн, що входять в ООН, не подав позов до міжнародного суду на Росію за порушення прав людини в Чечні, посилаючись на те, що Росія не ратифікувала Римський Статут. Але згідно п.1, ст.93 Статуту ООН – всі Члени ООН є ipso facto учасниками Статуту Міжнародного суду.

Парламентська Асамблея Ради Європи у своїх Резолюціях неодноразово зверталася до держав - членів РЄ з пропозицією подати міждержавний позов проти Росії за порушення прав людини в Чечні до Європейського суду з прав людини. Але ні у кого не вистачило на це мужності і волі. Пане Президенте, історична справедливість стосовно чеченського народу повинна бути відновлена, якщо державні діячі країн світу насправді мають намір дотримуватися принципів: захисту миру, верховенства закону, прав і свобод людини без застосування подвійних стандартів.

І хтось із нинішніх глав держав і політиків повинен проявити мужність, волю і зробити до цього рішучий крок, в ім'я того, щоб більше не проливалася кров і сльози невинних людей в Чечні, як прецедент безкарності, та інших точках світу.

У статті 33, глави 14 - Європейської Конвенції про захист прав людини і основних свобод сказано: будь-яка Висока Договірна Сторона може передати на розгляд Суду питання про будь-яке порушення положень Конвенції та протоколів до неї іншою Високою Договірною Стороною. Зазначена стаття не тільки дає право подати проти Росії міждержавний позов за грубі порушення прав людини в Чечні, але по суті і ставить це в зобов'язання держав, що входять до Ради Європи.

Мої попередні листи, сотні акцій протесту, 7 довгострокових і кілька сухих голодовок, які тривали в цілому близько 300 днів, і численні звернення до ООН, ЄС, РЄ та інші міжнародних організацій із проханням про справедливий розгляд чеченського питання, залишилися не почутими, як самотній голос у пустелі. Мене намагалися застерегти і залякати, робили замах на життя, «доброзичливці» намагалися переконати в тому, що добитися справедливості неможливо і радили замовкнути і схилити голову перед грубою силою, тому що за мною немає сили і фінансових можливостей.

Але я знаю, що без об'єктивного, незалежного юридичного розслідування неможливо назвати імена злочинців і жертв злочинів, і продовжую вірити, що сила правди повинна перемогти і це надає таку силу, якої у злочинців ніколи не буде, хоча вони володіють владою і великими можливостями. Для того, щоб заклики до справедливого розгляду чеченського питання не були в черговий раз проігноровані і замовчані, наша організація за підтримки тисяч людей з різних країн світу, проводить збір підписів. Нами вже зібрано більше 10 тисяч підписів людей, які підтримують наші законні вимоги. Більшу частину з цих підписів зібрав відомий політик, який підписав історичний акт відновлення незалежної Литовської держави і видатний громадський діяч Альгірдас Ендрюкайтіс.

Так само збір підписів продовжується і в інших країнах світу. і керівництво цим процесом у своїх країнах взяли на себе відомі своєю принциповою і всебічно чесною позицією люди, яких злочинні політичні та військові сили РФ-Росії при всьому бажанні не зможуть назвати «терористами». Наші вимоги цілком справедливі і законні і я в черговий раз повторюю ці вимоги:

НА РІВНІ Високих міжнародних організацій, провести об'єктивне міжнародне розслідування і розглянути чеченське питання з позиції принципів та загальновизнаних норм міжнародного права.

В якості основних для розслідування, вважаю за необхідне поставити питання:

1. були, або не були здійснені РФ-Росією акти агресії проти ЧРІ в 1994 і 1999 роках?;

2. був, чи не був здійснений геноцид проти чеченського народу і злочин перед людством?

3. були, чи не були вчинені військові злочини проти мирних громадян ЧРІ?

Ми постараємося зібрати 2 мільйони підписів людей, небайдужих до «чужого» горя, чесних і мужніх людей світу, думку яких буде неможливо проігнорувати, і це переконає Високі організації почати процес, справедливого розгляду чеченського питання. Хочу запевнити, що криваві злочини політичних і військових сил РФ-Росії проти невинних громадян ЧРІ забути, «списати на боротьбу з тероризмом», або на «стабілізацію» не вдасться. Навіть якщо мене вдасться упокоїти і замовчати, як це вже зроблено з багатьма, знайдуться інші борці проти зла і несправедливості. Але це залишиться незмивною плямою на совісті всіх, хто закриває очі на правду.

Звертаюся до Вас особисто: Пане Президенте ПАРЄ, депутати ПАРЄ, співробітники Ради Європи, ЗМІ та всі адресати Відкритого листа із закликом: підтримати вищевикладені вимоги і підтвердити це листом на E-mail-miriprava@hotmail.com, або press-miriprava @ hotmail.fr

Пане Президенте ПАРЄ, прошу Вас призначити мені зустріч у зручний для Вас час, щоб я міг мати можливість особисто юридично аргументувати викладені в цьому листі звинувачення на адресу Росії і докази невиконання міжнародних зобов'язань державами - членами ООН. Також я готовий постати перед будь-якою юридичною комісією з цих питань.

З повагою, президент міжнародної асоціації «Світ і права людини», колишній міністр зв'язку Чечні,

Саїд-Емін Ібрагімов

Страсбург

Переклав Юрко Антоняк за:

Свобода слова


Передрук дозволено тільки з посиланням на джерело та автора в друкованому виданні та гіперпосиланням в інтернет-виданні. Всі публікації захищені Законом України «Про авторське право і суміжні права».






МЕТА - Украина. Рейтинг сайтов
НОВИНИ ПАРТНЕРІВ