АНТИОЛІГАРХІЧНЕ ПОЛІТИЧНЕ ВИДАННЯ

НАША ЕЛЕКТРОННА АДРЕСА: stopcom@ukr.net            Пишіть нам: stopcom@ukr.net           
Головна сторінка
 
незалежне
опозиційне видання

RSS підписка нашого сайту

ПІДПИСКА СтопкомUA


НАВІГАЦІЯ
По сайту
• Головна сторінка
• Україна___ПОЛІТИКА
• Світ_____Н О В И Н И
• Аналітика
• Фото
• Відео
• Література
• АРХІВ НОВИН СТОПКОМУ
• Фото дня (архів)
• Політгумор
Влада Закону
Законність і ваші права
• ВГО "ВЛАДА ЗАКОНУ"
• ЗАКОНОДАВСТВО і ПРАВО
• Коментарі фахівців
• Антикорупційна програма
• Зразки документів
 
Про нас
Проект
• Редакція
• Співробітництво
Увага! Медвєдєв заговорив!
25.05.2011 р.

У травні в Росії, вперше за період президентства Медвєдєва, рейтинг схвалення його роботи зрівнявся з рейтингом Путіна. Оскільки наступні президентські вибори вже у березні 2012 року, саме час зміцнювати позиції. І Медвєдєв вперше провів в прямому ефірі велику прес-конференцію.

18 травня близько 800 журналістів приїхали в підмосковне Сколково. Медвєдєв протягом 2 годин 17 хвилин відповів на чотири десятки питань. Пряму трансляцію вели два найбільші державні телеканали – „Перший” та „Росія 1”. Медвєдєв привернув до себе увагу 38,4% телевізійної аудиторії міста Москви, при чому протягом усього ефіру кількість глядачів прес-конференції не тільки не скорочувалося, але навіть зростала. Та досягнути телевізійних рекордів свого попередника не вдалося. Так, у 2007 році, на двох держканалах Путін здобув увагу 60,3% аудиторії, а в лютому 2008-го його прес-конференцію дивилося в Москві 49,4% аудиторії.

Путін любив довгі прес-конференції, любив сидіти перед натовпом піднятих рук. Медвєдєв обрав інший стиль – відмовився від послуг ведучого, стояв за трибуною, тримався досить невимушено і впевнено.

Звичайно ж, всіх найбільше цікавило питання наступних президентських виборів. Медвєдєв ухилився від прямої відповіді, заявивши, що це не цілком підходящий момент для таких оголошень, але додав, що неясність не може тривати нескінченно.

Медведєв підтвердив, що вони з Путіним однодумці, що „стратегічно у них в цілому однакові уявлення про те, як повинна розвиватися Росія”. І водночас почав ледь-ледь виокремлювати себе. Витримуючи образ реформатора, назвав Путіна консерватором. Зазначив, що у справі модернізації російської економіки він віддає перевагу більш швидким темпам, ніж прем'єр-міністр. У відповіді на питання про Михайла Ходорковського сказав, що його звільнення не буде представляти абсолютно ніякої небезпеки для російського суспільства.

Багатьом знаковою видалася фраза: „Ніхто з нас не приходить у владу навічно. Той, у кого такі ілюзії, зазвичай не дуже добре закінчує, і прикладів за останній час у світі було немало”. Однак, вимовляючи ці слова, він мав на увазі впливових російських губернаторів, а не правлячий Росією тандем. Натомість мимохідь зауважив, що ніхто не скасовував його повноважень щодо відставки уряду.

В зовнішньополітичних питаннях Медвєдєв вже чіткіше демонстрував саме себе, як серйозного і сильного лідера. Так, якщо не вдасться виробити модель співпраці із Заходом щодо протиракетної оборони (ПРО), Росія буде форсувати розвиток свого ударного ядерного потенціалу і не виключає навіть свого виходу з договору СНО-3. Це дуже поганий сценарій, який може відкинути світ в епоху холодної війни (але, мовляв, якщо доведеться, то рішучий Медвєдєв готовий і до цього).

У разі розгляду резолюції Ради Безпеки ООН по Сирії, подібної до тієї, що недавно приймалася по Лівії, він не підтримає такий документ, навіть якщо „про це будуть просити мої друзі і приятелі”. Адже попередні дві резолюції по Лівії були „потоптані тими діями, які були скоєні деякими державами”, що підриває авторитет ООН (отже, рішучий Медвєдєв готовий захищати не лише інтереси на нафто-газовому Близькому Сході, але й „честь і гідність” ООН).

В своїй зовнішньополітичній рішучості Медвєдєв навіть потоптався по декларованих адміністрацією Януковича намірах відродити „багатовекторну” та „економізовану” дипломатію (яку в Києві намагаються ще доповнити „китайським фактором”): „Єдине, що я хочу сказати, абсолютно точно, що якщо Україна, наприклад, вибере європейський вектор, то їй, звісно, буде складніше знаходити якісь розв’язки в рамках Єдиного економічного простору і Митного союзу, у якому беруть участь Росія, Казахстан і Білорусія. Тому що це інше інтеграційне об’єднання. Ну, не можна бути скрізь. Або там, або там. Не можна сидіти на двох стільцях, потрібно робити якийсь вибір”. Для російського виборця „владика”, який всім „інородцям” (і близьким, і заокеанським) готовий вказати їхнє місце – це ж ідеальний „владика”.

Таким чином, не втягуючись передчасно у відкриту сутичку з Путіним оголошенням про своє балотування на другий термін, Медвєдєв зробив більш-менш вдалий крок вперед у виборчій кампанії. Путін, який дав у той же день американському журналу „Outdoor Life” величезне інтерв'ю, розповідаючи про себе як про людину, чоловіка, залишився практично не поміченим.

Того ж дня тихо був зроблений ще один важливий крок.

Під шумок тієї самої прес-конференції, в Санкт-Петербурзі проходило засідання місцевих Законодавчих Зборів, на якому вирішувалася доля третього особи в Росії - Сергія Миронова, голови Ради Федерації (РФ) Росії, лідера партії „Справедлива Росія”. Його відповідальність, принциповість була свого часу високо оцінена Путіним, який дозволив „єдиноросам” обрати його від Санкт-Петербурга до Ради Федерації, а згодом – і очолити її. Він перетворив РФ практично в єдиний державний орган Росії, який працює так, як і належить. Партійна діяльність там заборонена регламентом, кожен голосує особисто, тож не побачиш біганини по рядах під час голосування, скандалів, бійок. Діяльність Миронова на посаді спікера РФ росіяни оцінювали краще, ніж Бориса Гризлова в якості спікера Державної Думи. За даними соціологів "Левада-центру" (опитування проходило 13-16 травня), роботу Миронова позитивно оцінили 47% респондентів (негативно - 46%), Гризлова - 46% і 49% відповідно.

Миронов - найбільш високопоставлений критик діяльності російського уряду, завжди - справ, а не персоналій. Незалежний ні від кого, в його оточенні немає „друзів-олігархів”, ніхто навіть не пробував хоч би натякати на його корумпованість. „Біла ворона” у „вертикалі влади”, Миронов став перешкодою в прагненні „ЄдРа” „приватизувати” і Раду Федерації.

Та „Єдина Росія” ніколи, ні з ким, і ні за яких обставин не готова ділитися монополією на владу. Отож, спочатку голова Держдуми Гризлов у Волгограді заявив, що депутат Ради Федерації не є народним обранцем, він - представник влади. А 18 травня лідер пітерських „єдиноросів”, спікер Законодавчих Зборів Санкт-Петербурга Вадим Тюльпанов заговорив на засіданні про „протирання штанів” Мироновим і потребу відкликання його зі складу Ради Федерації.

В своїй емоційній промові Миронов зупинився на питаннях політичної свободи в Росії, точніше, її відсутності. Голосування він назвав забороною на професію, покаранням за політичні погляди, порадивши „Єдиній Росії” (яку назвав профспілкою бюрократів), заборонити працювати вчителям, лікарям, водіям, які не мають „правильного” партійного квитка. Поцікавився, скількох державних службовців силоміць загнали в „ЄдРо”, або ж звільнили з роботи за „інші” партійні уподобання. Висловив припущення, що „єдинороси”, при можливості, могли б відродити і статтю 6 Конституції СРСР про „керівну і спрямовуючу роль”. Назвавши „ЄдРо”, КПРФ і частину (!) ЛДПР глухим кутом політичної еволюції Росії, Миронов впевнено заявив, що вже в грудні з цієї ж трибуни буде вітати з обранням на пост голови Законодавчих Зборів Санкт-Петербурга представника партії „Справедлива Росія”.

Петербурзькі депутати чемно ухвалили постанову про відкликання Сергія Миронова з Ради Федерації, автоматично позбавивши його не тільки мандату сенатора, а й посади спікера. Сам Дмитро Медвєдєв під час своєї прес-конференції порекомендував Миронову до відставки поставитися спокійно.

Виконувати його обов'язки тепер буде перший віце-спікер Олександр Торшин. Проте „єдинороси” вважають, що у нього „поки недостатньо заслуг по партійній лінії”, щоб очолити РФ. Тому або ж оберуть нового очільника Ради, або дочекаються виборів нового скликання 4 грудня. Скоріш за все, РФ доручать керівникові МНС Сергій Шойгу. Це, фактично, останній старожил „ЄдРа”, після того як останнім часом його керівництво залишили екс-мер Москви Юрій Лужков і екс-керівник Татарстану Мінтімер Шаймієв.

Схоже, в Росії нарешті з’явилася сяка-така реальна опозиційна партія, з якою Кремль не хоче домовлятися і, водночас, бачить певну потенційну конкуренцію (на відміну від КПРФ і ЛДПР, які завжди готові знайти до „конструктивного діалогу” задля досягнення „компромісу”). Сергій Миронов заявив журналістам, що візьме мандат депутата Держдуми і поведе „Справедливу Росію” до перемоги на грудневих виборах. Що ж, можливо, і президентські вибори в Росії стануть в 2012 році трохи цікавішими.

Юлій Хвещук




Передрук дозволено тільки з посиланням на джерело та автора в друкованому виданні та гіперпосиланням в інтернет-виданні. Всі публікації захищені Законом України «Про авторське право і суміжні права».






МЕТА - Украина. Рейтинг сайтов
НОВИНИ ПАРТНЕРІВ