АНТИОЛІГАРХІЧНЕ ПОЛІТИЧНЕ ВИДАННЯ

НАША ЕЛЕКТРОННА АДРЕСА: stopcom@ukr.net            Пишіть нам: stopcom@ukr.net           
Головна сторінка
 
непарламентський
опозиційний сайт

RSS підписка нашого сайту

ПІДПИСКА СтопкомUA


НАВІГАЦІЯ
По сайту
• Головна сторінка
• Україна___ПОЛІТИКА
• Світ_____Н О В И Н И
• Аналітика
• Фото
• Відео
• Література
• АРХІВ НОВИН СТОПКОМУ
• Фото дня (архів)
• Політгумор
Влада Закону
Законність і ваші права
• ВГО "ВЛАДА ЗАКОНУ"
• ЗАКОНОДАВСТВО і ПРАВО
• Коментарі фахівців
• Антикорупційна програма
• Зразки документів
 
Про нас
Проект
• Редакція
• Співробітництво
“Берегиня живого, рівного слова.”
16.12.2010 р.

“Є у світі народ музикант – це українці”, - так писав геніальний композитор Петро Чайковський.

Наш народ, це і народ письменників, художників, скульпторів, поетів. Це народ який явив світу Т. Шеченка, І. Франка, Л. Українку, а пізніше Є. Маланюка, В. Стуса, М. Вінграновського, Л. Костенко.

І посеред талановитих, високообдарованих поетів ХХ століття є поет, поезія якої – наче оголений нерв пульсуючої української душі. Її поезії – це акапельний спів, що долинає до нас з пра-прадавніх часів, зберігши свою чистоту і мелодику, притаманну українському пісенному слову. До цих поетичних рядків непотрібен музичний супровід, щоб не порушити первозданну цілісність слова, що йде від серця і душі, а зрештою, таке слово саме по собі є чарівною музикою.

Наталка Поклад – берегиня рідної мови, всього українського, беззаперечно є однією з найнеординарніших, експресивних, творчих постатей сучасної української літератури. Поетеса, обдарований публіцист, фольклорист, етнограф, автор багатьох книг, лавреат премій – Є. Маланюка (1993р.), М. Коцюбинського (1999р.), “Благовіст” (2000р.). Плідно публікується у “Шлях перемоги”, “Україні молодій”, “Молоді України”, інших виданнях. Це з її віршованих рядків, рядків живої поезії струменить – народна мудрість, традиціоналізм, мораль, душевна краса і біль нашого народу.

Прочитання віршів зі збірок – “Горить свіча у чорних водах”, “Ритуальний танець волі”, “Хліба жертовні” спонукають до хвилюючих роздумів, не дають збайдужіти, бо творені Небайдужою. Не так вже й багато віршів, які час від часу читаєш, перечитуєш, вчитуєшся, особливо коли опановує неспокій, непевність. Поетичні твори Наталки Поклад належать до таких.

Гортаю в пам’яті сторінки збірки “Горить свіча у чорних водах”, вірші датовані 1992-1994 роками, а писані як про день нинішній, ось для прикладу:

“Вальсуйте, вальсуйте, панове, ще трошечки часу дано.

Духовні страшні Казанови посіли державне кермо”.

Або з циклу осінніх віршів:

“Героїв мало, а вождів багато. Інстинкт корита – як нова чума.

Все ті ж покари і все ті ж розплати – за те, що віри й вірності нема”.

А чи бодай один сучасний поет міг би випалити такі палаючі слова:

“Вже надходить пора – коней пустимо ми

На всю силу зненависті й злості;

Це вкраїнська земля, ми за неї – грудьми,

А ти, враже, прийшов тільки в гості. ”

Не можна не згадати поезію “Мій Київ”. Авторка живе дійсно у своєму, цебто в дуже українському місті, де присутній прекрасний дух Алли Горської, де ще відлунюють кроки Василя Симоненка, дзвенить щирий сміх Василя Стуса, мирського святого… Є вища справедливість у тому, що в 1993 році поет була нагороджена премією Є. Маланюка, бо так потужно перегукуються вогнедишущі рядки воїна-поета, з не менш запальними строфами пані Наталки. Це перегук крізь десятиліття і кордони, цей перегук засвідчує вкотре спорідненість багатющих духовно осіб. Перегук як переспів. А колись було цікаве явище у сільській Україні, це коли співочі люди з двох сусідніх сіл збиралися на підвищеннях або пагорбах і переспівувалися, а все довкола них наповнювалося магічно неповторним співом. Недаремно російськомовний поет Л. Кисельов писав: “И все на свете – только песня на украинском языке”.

Вірші із зібрання “Хліба жертовні” – це природна реакція поета, що сама поезія ніби той паперовий змій, який зробив спробу високо шугнути, злетіти в кімнаті, та перечепився за кут дверей. Сама назва збірки наштовхує на поліваріантність її декодування. Бо хліба жертовні – це і ті хліби, які не були спожиті нашими братами і сестрами в етноцидному 33-у, але це і паска на Воскресіння Христове, і хліб духовний, і хліб весільний, це і той хліб, який просимо у всемогутнього Господа щодня: “Хліб наш насущний дай нам сьогодні”.

Збірка “Ритуальний танець волі”, - це непрочитане українством попередження поета, що будь-яке найвелелюдніше свято має не лише початок і апогей святкування…, а згодом, приходить година копіткої, нелегкої праці, зі спрямуванням у день прийдешній…

Зерна духовної українськості так щедро засіяні рукою Наталки, проростали і будуть проростати… А місія поета:

“Поети завше в опозиції до владарів усіх і влад.

Грошима й славою не вдушені, так вірно доокіл зорять;

поети чистотою душ своїх сумління нації ростять”.

Андрій Будкевич




Передрук дозволено тільки з посиланням на джерело та автора в друкованому виданні та гіперпосиланням в інтернет-виданні. Всі публікації захищені Законом України «Про авторське право і суміжні права».






МЕТА - Украина. Рейтинг сайтов