АНТИОЛІГАРХІЧНЕ ПОЛІТИЧНЕ ВИДАННЯ

НАША ЕЛЕКТРОННА АДРЕСА: stopcom@ukr.net            Пишіть нам: stopcom@ukr.net           
Головна сторінка
 
непарламентський
опозиційний сайт

RSS підписка нашого сайту

ПІДПИСКА СтопкомUA


НАВІГАЦІЯ
По сайту
• Головна сторінка
• Україна___ПОЛІТИКА
• Світ_____Н О В И Н И
• Аналітика
• Фото
• Відео
• Література
• АРХІВ НОВИН СТОПКОМУ
• Фото дня (архів)
• Політгумор
Влада Закону
Законність і ваші права
• ВГО "ВЛАДА ЗАКОНУ"
• ЗАКОНОДАВСТВО і ПРАВО
• Коментарі фахівців
• Антикорупційна програма
• Зразки документів
 
Про нас
Проект
• Редакція
• Співробітництво
А тепер, дітки, всі разом піднімаємося і стільчиками міняємося...
15.12.2010 р.

Президент Віктор Янукович рішуче розпочав адміністративну реформу. Ціль – зрозуміла, благородна і корисна: скоротити чиновницький апарат, зменшити витрати на нього бюджетних коштів, підвищити ефективність управління. Центральні органи влади повинні „схуднути” щонайменеше на 50 відсотків працівників, місцеві – на 30. І хто б то міг би хоч слово криве сказати стосовно таких добрих намірів? А те, що про скорочення апарату Адміністрації президента якось скромно забулося, то легко можна зрозуміти – сам один він все в країні не змінить, всіх проблем не помітить.

Варто згадати недалеке минуле. Як собі давав ради з вантажем президентства Леонід Кравчук, маючи таку невеличку, скромну адміністрацію? А наскільки більше добрих, мудрих справ звершив би Леонід Кучма, май він більше ефектних управлінців такого ґатунку, як от Віктор Медведчук? Хоча його Адміністрація свого часу мала рекордну кількість працівників – 643 (на 1 січня 2004 року), але ж Медведчук був лише один, талант. Та залишимо цю справу історикам і дослідникам проблем ефективного управління. Повернімося до президента нинішнього і його команди. У нього в Адміністрації всього-то 424 працівники, і то з них – 24 „віртуальні” (бо це вакансії), а ще 38 в декретних відпустках. Так сайт президентський пише.

Отож, треба скріплювати урядову „азарівську команду”. Задля збільшення навантаження, тепер віце-прем’єри стали ще й міністрами. Надійному першому віце-прем’єру Андрію Клюєву довірена надважлива сфера - міністерство економічного розвитку і торгівлі. Борис Колесніков отримав пагони віце-прем’єра – міністра інфраструктури. Таким чином, в руках цієї пари зосереджено питання, які влада вважала і вважає для себе головними (тому що гроші там обертаються, великі).

Віце-прем’єр Віктор Тихонов отримав ділянку менш приємну – міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства. Грошей там суттєво менше, впливовості – ще менше. А от через проблеми в сфері ЖКГ перед народом доведеться якісь пояснення вигадувати. Бо ж не Азарову, чи, тим більше, самому Януковичу, через якісь, наприклад, тарифи, в Сірка очі позичати.

Найбільше не пощастило Сергію Тигіпку. Як віце-прем’єр - міністр соціальної політики, він тепер, окрім Податкового кодексу, буде відбувати шквал критики і за Трудовий, і за Пенсійний. Важко бути цапом-відбувайлом, та за звання „придворного інакодумця” доводиться платити. Принаймні, це обходиться йому лише падінням рейтингу особистого та ослабленням його „Сильної України”. А не такою народною „любов’ю”, якою втішається офіційний „громовідвід” влади Дмитро Табачник. Який, до речі, із приєднанням до своїх освітньо-наукових міністерських обов’язків молоді і спорту, стягне на себе увагу і обурення ще ширших суспільних кіл. Залишається сподіватися, що принаймні дружня бесіда з братами Кличками може якось вплинути на його світогляд.

Стосовно інших міністрів детальніше говорити навіть не варто. Щось об’єднали, щось перейменували, щось перепідпорядкували. Наприклад, Балога відтепер міністр не „з питань”, а просто - „надзвичайних ситуацій”. Віриться, що така економія 6 букв в назві суттєво скоротить бюджетні витрати і позитивно вплине на традиційні весняні паводки.

Інші міністерства не чіпали – тому що міністри надійні. Один Могильов чого вартий – справжній залізобетонний генерал. І МЗС наше правильне – надгнучке у спілкуванні з Москвою.

Тому якось прокрадаються в душу сумніви, чи зможе гурток „двієчників”, помінявшись стільцями, покращити успішність? І якось наполегливо хочеться делікатно перефразувати одеську народну мудрість – якщо „певна установа” не дає прибутків, змінювати потрібно не ліжка, а персонал... В кожному одеському жарті – лише часточка жарту.

Юлій Хвещук





Передрук дозволено тільки з посиланням на джерело та автора в друкованому виданні та гіперпосиланням в інтернет-виданні. Всі публікації захищені Законом України «Про авторське право і суміжні права».






МЕТА - Украина. Рейтинг сайтов