АНТИОЛІГАРХІЧНЕ ПОЛІТИЧНЕ ВИДАННЯ

НАША ЕЛЕКТРОННА АДРЕСА: stopcom@ukr.net            Пишіть нам: stopcom@ukr.net           
Головна сторінка
 
незалежне
опозиційне видання

RSS підписка нашого сайту

ПІДПИСКА СТОПКОМ


НАВІГАЦІЯ
По сайту
• Головна
• Україна___ПОЛІТИКА
• Світ_____Н О В И Н И
• Аналітика
• Фото
• Відео
• Література
• АРХІВ НОВИН СТОПКОМУ
Влада Закону
Законність і ваші права
• ВГО "ВЛАДА ЗАКОНУ"
• ЗАКОНОДАВСТВО і ПРАВО
• Коментарі фахівців
• Антикорупційна програма
• Зразки документів
 
Про нас
Проект
• Редакція
• Співробітництво
Коли зникне Росія?
16.05.2011 р.

Есть люди для которых исчезновение амазонского леса – проблема.

Другим это пох...

Есть люди для которых исчезновение атомных АС – проблема.

Другим это пох…

Есть люди для которых исчезновение китов – проблема.

Другим это пох…

Есть люди для которых исчезновение России – проблема.

Нам всем это пох...

Питання не в тому, чи нападе Китай на Росію, а в тому – коли. Автор, заступник директора Інституту політичного та військового аналізу, вважає: якщо проти Росії будь-коли буде скоєна великомасштабна воєнна агресія в «класичній» формі, то з вірогідністю 95% (якщо не 99,99%) агресором буде Китай.

Детальна фотографія мобільної МБР DF-31А. В китайській пресі вкрай рідко публікуються знімки цієї ракети, яка в даний час продовжує проходити цикл льотних випробувань. На фотографії видно, що головна частина МБР увінчана конструкцією дископодібної форми, призначення котрої невідоме. Така форма ГЧ помітна і в ряді знімків запуску DF-31A, виконаних в безперервному режимі. З 1999 року ракета бере участь у військових парадах, але її зовнішній вигляд був прихований транспортно-пусковим контейнером. 2 серпня 1999 року китайські державні ЗМІ повідомили про успішні випробування МБР. За оцінками розвідслужб західних країн, дальність ракети збільшена до понад 11200 км. На початку 2008 року міністерство оборони США повідомило Конгрес про те, що 10 ракет цього типу вже розгорнуті у складі Другого артилерійського корпусу НОАК.

Тупі, – значить щасливі

Колосальна перенаселеність цієї країни в сукупності з її стрімким економічним зростанням створює дуже складний комплекс проблем, для дуже короткого опису котрих потрібна велика окрема стаття. Причому взаємозв’язок цих проблем такий, що вирішення одних поглиблює інші. Китай об’єктивно нежиттєздатний в своїх теперішніх кордонах. Він повинен стати значно більшим, якщо не хоче стати значно меншим. Він не може обійтися без зовнішньої експансії для захоплення ресурсів та територій, така реальність. На неї можна закривати очі, але вона від цього нікуди не щезне. Крім того, не треба вигадувати, що головним напрямком експансії Китаю стане південно-Східна Азія. Там досить мало території і ресурсів, при цьому дуже багато місцевого населення. Зворотна ситуація – дуже багато території, гігантські ресурси, зовсім мало населення – наявна в Казахстані та азійській частині Росії. І саме сюди піде експансія Китаю. Тим більше що зауральські території РФ в Китаї прийнято вважати власними. Короткому опису відповідних китайських історичних концепцій можна присвятити ще одну велику статтю. Вважати, що прикордонна проблема між РФ і КНР врегульована, може лише людина, яка цілковито не уявляє, що таке Китай і китайці.

Звісно, Китай надавав би перевагу мирній формі експансії (економічна та демографічна). Але зовсім не виключена і військова. Надзвичайно показово, що впродовж останніх років китайська армія проводить навчання, котрі просто неможливо трактувати інакше, ніж підготовку до агресії проти Росії, причому масштаб навчань (просторовий розмах і кількість задіяних військ) постійно зростає.

При цьому, очевидно, ми до цього часу не усвідомлюємо того, що давно втратили не лише кількісну, але й якісну перевагу над Китаєм у бойовій техніці. За радянських часів ми мали і те, і інше, це, як виявила «мікровійна» за Даманський, компенсувала величезна перевага Китаю в живій силі.

Карл у Клари вкрав корали

Китай дуже довго жив тим, що дав йому СРСР в 1950-х – на початку 1960-х. Однак після потепління стосунків із Заходом він отримав доступ до деяких зразків американської та європейської техніки, а з кінця 1980-х почав придбавати найновішу техніку в СРСР, а потім в Росії, завдяки чому по багатьох класах «перестрибнувши» через покоління. Крім того, Китай завжди володів винятковою здатністю красти технології. В 1980-х китайській розвідці вдалося навіть здобути в США креслення найновішої бойової частини W-88 від балістичної ракети Trident-2 для підводних човнів. А вже звичайну техніку Китай краде у величезних кількостях.

Наприклад, нічого не відомо про те, що Росія продавала КНР реактивні системи залпового вогню (РСЗВ) «Смерч» або тим більше ліцензію на їх виробництво. Тим не менш спочатку в армії Китаю з’явилась РСЗВ А-100, дуже подібна на «Смерч», а потім PHL-03 – його повна копія. Самохідна артилерійська установка Туре 88 (PLZ-05) дуже нагадує нашу «Мсту», котру ми в КНР знову ж не продавали. Ми ніколи не продавали Китаю ліцензію на виробництво зенітної ракетної системи С-300, що зовсім не завадило китайцям скопіювати її під назвою HQ-9. Втім, і у французів, наприклад, успішно вкрадені зенітний ракетний комплекс «Кроталь», протикорабельна ракета «Экзосет», корабельна артилерійська установка М68 і т.д.

Синтезуючи зарубіжні технології і додаючи щось своє, китайський ВПК починає створювати досить оригінальні зразки: зенітний ракетно-гарматний комплекс Туре 95 (PGZ-04), самоходки PLL-05 и PTL-02, БМП ZBD-05 та ін.

Зроблено в Китаї

Загалом, як вже було сказано, практично по всіх класах звичайних озброєнь якісна перевага Росії залишилася в минулому. Де в чому Китай нас навіть обійшов – наприклад, в безпілотниках і в стрілецькій зброї. Китайці поступово змінюють «Калашнікови» на найновіші автоматичні гвинтівки, створені за схемою «буллпап» на основі як того ж АК, так і західних гвинтівок (FA MAS, L85).

Більше того, хоча деякі експерти вважають, що Китай знаходиться в технологічній залежності від РФ як від свого головного постачальника озброєнь (отже, напасти на нас не може), це чистої води міф.

Китай придбавав в Росії винятково таке озброєння, котре призначалося для операції проти Тайваню та США (поки Пекін всерйоз планував операцію по захопленню острова). Очевидно, що морська війна між КНР і РФ практично неможлива, в ній немає необхідності ані в тої, ані в іншої сторони. Війна носитиме наземний характер.

В зв’язку з цим неможна не відзначити, що КНР не придбавала в Росії ніякої техніки для своїх сухопутних військ, оскільки проти Росії у випадку війни застосовуватиметься саме вона.

Навіть в області ВВС Китай позбувся залежності від РФ. Він купив в Росії обмежену кількість винищувачів Су-27 – всього 76 штук, з котрих 40 – Су-27УБ. З такого унікального співвідношення бойових та учбово-бойових машин цілком очевидно, що Су-27 російського виробництва придбавались для навчання льотного складу. Потім, як відомо, Китай відмовився від ліцензійного виробництва Су-27 з російських комплектуючих, побудувавши лише 105 літаків із запланованих 200. Одночасно він скопіював цей винищувач і почав його без ліцензійне виробництво під назвою J-11В з власними двигунами, озброєнням і авіонікою. Причому, якщо в 1960-х копіювання Китаєм радянських зразків було їх завідомою примітивізацією, то J-11В, судячи з наявних даних, практично нічим не гірший Су-27.

Можна відзначити, що останнім часом воєнно-технічне співробітництво Китаю з Росією згортається. Частково це можна пояснити тим, що стрімко деградуючий російський ВПК вже не здатний запропонувати Китаю ті озброєння і техніку, котрі йому потрібні. Інше пояснення полягає в тому, що Пекін всерйоз розглядає в осяжному майбутньому можливість ведення бойових дій проти ВС РФ.

Оскільки J-11В за своїми тактико-технічними характеристикам приблизно рівний Су-27, а створений на базі ізраїльського «Лаві», але з використанням російських і власних технологій J-10 цілком співставлюваний з МіГ-29, ніякої якісної переваги в повітрі у нас немає. А кількісна перевага завідомо буде на стороні Китаю, особливо враховуючи практично повний розвал російської системи ППО (в першу чергу саме на Далекому Сході). По Су-30 вона буде взагалі переважною: у Китаю їх більше 120, у нас – 4. Основний недолік китайської авіації – відсутність нормальних штурмовиків і ударних гвинтокрилів, але це для них великою бідою не буде, тому що на суші ситуація для Росії ще гірша.

Ефект маси

Найкращі китайські танки – Туре 96 і Туре 99 (він же Туре 98G) – практично нічим не гірші найкращих наших танків – Т-72Б, Т-80У, Т-90. Власне, всі вони «близькі родичі», тому і ТТХ їх дуже близькі. При цьому керівництво МО РФ вже анонсувало фактичну ліквідацію наших танкових військ. Танків на всю Росію повинно залишитись 2000. У Китаю сучасних танків вже зараз приблизно стільки ж. є й значно більш чисельніші (не менше 6000) старі танки (від Туре 59 до Туре 80), створені на базі Т-54. Вони цілком ефективні в боротьбі проти БМП і БТР, а також для створення «ефекту маси». Цілком вірогідно, що саме ці машини командування НОАК використає для першого удару. Вони все рівно спричинять нам певні втрати, а головне – відволічуть на себе наші протитанкові засоби, після чого по виснаженій і ослабленій обороні слідуватиме удар з використанням вже сучасної техніки. До речі, в повітрі аналогічний «ефект маси» можуть створити старі винищувачі типів J-7 і J-8.

Тобто за сучасними зразками озброєнь у ВС Росії та китайської армії зараз приблизна рівність (якісна та кількісна), котра впевнено (і не дуже повільно) перетворюється в перевагу армії Китаю. При цьому остання має величезний «довісок» зі старих, але цілком ще «добротних» зразків, котрі прекрасно підійдуть як «витратний» матеріал для виснажування оборони російських військ. Через наявність в Китаї такої унікальної проблеми, як «дефіцит наречених», втрата кількох сотень тисяч молодих людей чоловічої статі для китайського керівництва виглядає не те що не проблемою, а благом. И вже точно не проблема «утилізація» в бою кількох тисяч одиниць застарілої бронетехніки.

Вже зараз всього два з семи військових округів китайської армії – Пекінський та Шеньянський, прилеглих до кордону з Росією, – сильніші за всі Збройні сили Росії (від Калінінграду до Камчатки). А на потенційному театрі воєнних дій (Забайкалля і Далекий Схід) сили сторін просто неспівставлювані, Китай переважає нас навіть не в рази, а в десятки разів. При цьому перекидання військ з заходу у випадку реальної війни буде практично неможлива, оскільки китайські диверсанти гарантовано пере ріжуть Транссиб одразу в багатьох місцях уздовж всієї його довжини, а інших комунікацій зі сходом у нас немає (повітрям же можна перевозити людей, але не важку техніку).

Танки не наші швидкі

При цьому і по бойовій підготовці, особливо в частинах і з’єднаннях, обладнаних найбільш сучасною технікою, армія Китаю нас давно обійшла. Так, в 38-й армії Пекінського військового округу артилерія повністю автоматизована, вона ще поступається за точністю американській, але вже перевершила російську. Темп наступу 38-ї армії досягає 1000 км в тиждень (150 км на добу).

Власне, у звичайній війні шансів у нас ніяких. На жаль, не гарантує порятунку і ядерна зброя, тому що в Китаю вона теж є. Так, поки що ми маємо перевагу в стратегічних ядерних силах, але вони стрімко скорочуються. При цьому в нас немає балістичних ракет середньої дальності, а в Китаю вони саме є, що майже нівелює їх відставання в міжконтинентальних балістичних ракетах (котре теж скорочується). Співвідношення за тактичною ядерною зброєю невідоме, тільки треба розуміти, що нам доведеться застосовувати його по власній території. Що стосується обміну ударами стратегічних ядерних сил, то китайського потенціалу більш ніж досить, аби знищити основні міста європейської Росії, котра їм не потрібна (там багато людей і мало ресурсів). Є дуже сильні підозри, що, розуміючи це, Кремль на застосування ядерної зброї не піде. Тому ядерне стримування стосовно Китаю – такий же міф, як і його технологічна залежність від нас. Вчіть китайську.

Від Редакції: Про те, як буде відбуватися війна могутнього Китаю з задрипаною Росією, ви можете подивитися наше кіно в правій колонці. А про те, як росіян пустять на донорські органи, добре написав священик з Італії, о. Сергій - див. Посилання праворуч.

Олександр Храмчихін

Переклад здійснено сайтом «СтопкомUA». Джерело:

Свобода слова


Передрук дозволено тільки з посиланням на джерело та автора в друкованому виданні та гіперпосиланням в інтернет-виданні. Всі публікації захищені Законом України «Про авторське право і суміжні права».






МЕТА - Украина. Рейтинг сайтов
НОВИНИ ПАРТНЕРІВ