АНТИОЛІГАРХІЧНЕ ПОЛІТИЧНЕ ВИДАННЯ

НАША ЕЛЕКТРОННА АДРЕСА: stopcom@ukr.net            Пишіть нам: stopcom@ukr.net           
Головна сторінка
непарламентський
опозиційний сайт

НАВІГАЦІЯ
По сайту
• Головна
• Україна
• Світ
• Аналітика
• Спорт
• Фото
• Відео
• Література
 
Влада Закону
Законність і ваші права
• ВГО "ВЛАДА ЗАКОНУ"
• Законодавство і право
• Коментарі фахівців
• Антикорупційна програма
• Зразки документів
 
Про нас
Проект
• Редакція
• Співробітництво
• Зворотній звязок
Захист від дурня. Польщі не варто боятися беззбройної Росії.
13.11.2009р.

Відбулося те, чого давно слід було очікувати. Польща попрохала у Заходу захисту від свого непередбачуваного східного сусіда, тобто від Росії. Точно так само, як сімдесят років тому та ж Польща просила захисту від сусіда західного, тобто від гітлерівської Німеччини. Що послідувало за цим, всі ми чудово знаємо. Саме тому мир після заяви польського міністра іноземних справ Радослава Сікорського злегка піднапружився.

Але інтриги в цьому "дипломатичному протистоянні" небагато. Сьогодні однаково малоймовірні як агресивні дії Росії проти Польщі, так і превентивна реакція Заходу на прохання свого стратегічного партнера.

Військовий оглядач Александр Гольц в своєму виступі в ефірі радіостанції "Эхо Москвы" цілковито справедливо відзначив, що концепція сьогоднішньої російської реформи геть-чисто виключає ведення великомасштабних бойових дій з участю сухопутних військ. На це в Росії просто не вистачить сил і засобів. З настільки ж справедливого зауваження експерта, заява пана Сікорського носить виключно політичний характер і адресована, в першу чергу, західним партнерам Польщі.

Тим не менш, необхідно визнати, що підстави для такої заяви, у всякому випадку формальні, сьогодні у Польщі є.

Звернімо увагу на те, що прохання Радослава Сікорського прозвучало акурат в ті дні, коли Росія з помпою відзначала своє нове і головне національне свято. Не будемо лукавити і визнаємо, що однією з головних складових Дня народної єдності є настирливе підкреслювання факту воєнної перемоги Росії над Польщею.

Котра мала місце, між іншим, за малим чотириста років тому.

Я навмисне погортав напередодні джерела і дійшов висновку, що 4 листопада в Росії — напевне, єдине національне свято, в основу котрого покладена конкретна воєнна перемога над конкретно названим противником. Всі решта країни надають перевагу відзначати не воєнні, а соціальні або економічні досягнення своїх народів в ході історичного розвитку.

Суть нашого головного свята не могла не знайти відображення у формі його проведення. Напередодні 4 листопада федеральні телеканали обрушили на глядачів цілу лавину образів "поганих ляхів", один огидніше іншого. Чого вартий лише фільм "Тарас Бульба", який остаточно спотворив зміст повісті великого Гоголя. Іронічний Микола Васильович написав сумну притчу про неабияку, але не зовсім психічно розсудливу людину, котра заради маніакальної пристрасті до війни як такої не пошкодувала ані своїх синів, ані бойових товаришів. Якщо читач завдасть собі клопоту перечитати повість, то побачить, що для нападу на Польщу у Тараса не було навіть формального приводу, а його злодіяння, що коїлись на чужій землі, суворо засуджені самим Гоголем.

Аби обійти цей "пікантний" момент, авторам сучасного "Тараса Бульби" довелося ґрунтовно переписати текст гоголівської повісті. Зроблено це було, зокрема, заради того, аби представити російському глядачеві відштовхуючий образ "польського окупанта".

Додамо до цього практично щоденні войовничі заяви керівників Росії, в тому числі правлячого "тандему". Згадаймо процитовану Александром Гольцем в тому ж ефірі заяву нашого президента, котрий сказав, що НАТО націлює на Росію свої ракети. Воєнний експерт нагадав, що всі ці нібито "націлені на нас" ракети були благополучно знищені ще двадцять вісім років тому.

Іноді у відповідь на ці аргументи можна почути твердження, нібито Росія таким чином виборює "повернення поваги до себе". Але, дійсно, в даному твердженні проглядається логіка дій дворового хулігана, для котрого слово "повага" є синонімом слова "страх". Не маючи можливостей досягти поваги до свого інтелекту або здібностей, примітивний громило намагається змусити оточуючих "поважати" хоча б свої пудові кулаки.

Цим "комплексом неповноцінності" викликані, на моє глибоке переконання, і провокаційні лозунги, котрі скандує задурена молодь на чисельних проплачених мітингах на підтримку діючої влади. Якщо хто забув, нагадаю, що серед них є й твердження про те, що "наши МиГи сядут в Риге" і "наши танки будуть в Гданьске". Нескладно уявити собі, яке виття піднялося б на російському телебаченні, якщо б на вулицях якоїсь західної столиці учасники про урядової маніфестації дозволили б собі щось подібне. Наші "коментатори" зробили б висновок, до речі, цілком логічний, що подібні лозунги відображають, хай і неофіційно, позицію керівництва цієї країни.

Тому все перераховане вище для Польщі формальний, підкреслюю, привід хвилюватись. Щоправда, польські керівники використовують цей привід з левовою часткою лукавства. Всім добре відомо, що агресія Росії проти члена НАТО в даний момент, як я вже говорив, малоймовірна. Інша справа — якась інша, відносно невелика і стовідсотково беззахисна країна. Проти неї вітчизняні яструби цілком можуть використовувати провокації на кшталт тієї, що стала приводом до війни у Південній Осетії. Нагадаю, що рік тому "невстановлені особи" задовго до офіційного початку бойових дій скоїли напад на грузинський миротворчий пост. Першими тоді загинули саме грузинські військові, а не російські, як нас потім безуспішно намагались запевнити. Загибель своїх військовослужбовців стала останньою краплею, яка переповнила чашу терпіння грузинського керівництва.

Ця брудна історія, на жаль, надто відверто нагадує епізод з нападом "польських військових" на радіостанцію в німецькому Глейвіці, що стало приводом для початку світової війни.

Із сучасною Польщею такий номер, зрозуміло, не пройде. Але істерична антипольська кампанія, розгорнута в наших засобах масової інформації, погодьтеся, може вивести з себе навіть зовні респектабельних керівників країни — члена Євросоюзу.

В результаті, правда, сам міністр виявився в незручному становищі, оскільки його заклик захистити Польщу виявився, по суті, закликом до "захисту від дурня". Цього заклику не підтримали навіть найближчі спільники Польщі.

Але й Росії в цій ситуації не позаздриш. Адже в глибині душі мало хто із західних партнерів сьогодні сумнівається в наявності у нас агресивних намірів.

Образливо. Але винуватити в цьому нікого, крім самих себе. Журналіст Антон Орех в своєму блозі вважає, що ця "історія просто зайвий раз нагадала, що психопатів вистачає не лише в нашій політиці, але і в закордонній".

Додам від себе, що, на жаль, часом для захисту від власних дурнів настійно потрібні закордонні психопати. Аби "дурь кожного" була добре помітна всьому світові.

Георгій Глазунов

Переклад з російської здійснено сайтом «Стопком». Джерело:

kasparov.ru




Передрук дозволено тільки з посиланням на джерело та автора в друкованому виданні та гіперпосиланням в інтернет-виданні. Всі публікації захищені Законом України «Про авторське право і суміжні права».






МЕТА - Украина. Рейтинг сайтов