АНТИОЛІГАРХІЧНЕ ПОЛІТИЧНЕ ВИДАННЯ

НАДСИЛАЙТЕ НАМ СВОЇ СТАТТІ ЯКІ ДОПОВНЮВАТИМУТЬ ЗМІСТ САЙТУ ЗА АДРЕСОЮ: stopcom@ukr.net ВОНИ ОБОВ"ЯЗКОВО БУДУТЬ НАДРУКОВАНІ!           Пишіть нам: stopcom@ukr.net           
Головна сторінка
непарламентський
опозиційний сайт

НАВІГАЦІЯ
По сайту
• Головна
• Україна
• Світ
• Аналітика
• Спорт
• Фото
• Відео
• Література
 
Влада Закону
Законність і ваші права
• ВГО "ВЛАДА ЗАКОНУ"
• Законодавство і право
• Коментарі фахівців
• Антикорупційна програма
• Зразки документів
 
Про нас
Проект
• Редакція
• Співробітництво
• Зворотній звязок
Загальний нагляд? Ні. Прокурорський безлад
23.07.2009р.

«Згідно Конституції ми здійснюємо функції загального нагляду та Закону про прокуратуру» (Святослав Піскун)

«Вы, Шариков, чепуху говорите, и возмутительнее всего то, что говорите ее безапелляционно и уверенно» (Михайло Булгаков)

Приводом до написання даного матеріалу послугувала Інтернет-конференція Святослава Піскуна, проведена Інформаційним Агентством ЛІГАБізнесІнформ, на котрій він яскраво зблиснув гранями своїх професійних та загальнолюдських якостей.

Коментувати все озвучене С.Піскуном немає жодного бажання. В тому числі і розв’язне «ти»-кання співбесідникам. Мене більше цікавлять його професійні погляди. Хоча... До речі. Винесена в епіграф цитата з роману Михайла Булгакова «Собаче сердце» ясно вказує на те, що професор Преображенський і його асистент – доктор Борменталь, на «Ви» звертались навіть до колишнього пса. На «ти» ж Шаріков розмовляв з покоївкою Зіною (в його лексиці - Зінкою). Залишається невідомим, які закладені в Святославі Піскуні поведінкові стереотипи і стандарти культури (є таке дивне слово) дозволяє йому не в себе вдома (сидячи в кріслі в халаті), а при публічній діяльності звертатися на «ти» до незнайомців, як до своїх покоївок. Не та, очевидно, у нас в країні професура (незрозуміло, скільки «ф» ставити). І асистенти її не ті. Але роман Булгакова не втрачає своєї актуальності проекцією декотрих персонажів на сучасність.

Втім, лірику – в сторону.

Фактаж. На одне з питань: «Святославе Михайловиче! На якій підставі Прокуратура здійснює функції загального нагляду, про що свідчать численні запити у різних регіонах? Таким чином ігнорується ст. 19 Конституції та ст. 5 ЗУ Про Прокуратуру, на яку ніколи не дається посилання. Дякую», п. Піскун відповів словами, винесеними в епіграф. Здійснює. Згідно Конституції. І Закону «Про прокуратуру».

Якби дане твердження прозвучало з вуст будь-якого іншого державного або політичного діяча нашої країни, на нього можна було б дивитися крізь пальці. Коли вони з порожнечею в очах твердять завчену напам’ять мантру: «Ми діємо виключно на підставі Конституції і законів України», звукові коливання пропускаються мимо вух. Але в даному випадку практично стандартний набір звуків про Конституцію і закон прозвучав з вуст людини, яка тричі посідала пост Генерального прокурора України, і не приховує бажання знову посісти цю посаду. Саме проекція слів на персону і змушує здійснити їх аналіз.

В якості ввідної - практична сторона питання.

Загальновідомо, що чисельні прокурори в корумпованій до кісткового мозку країні надають перевагу не за виконання законів слідкувати, а конвертувати посаду в гроші. Найефективніші «наїзди» (на жаль, в сучасній Україні вже неможливо обійтись без загальноприйнятих, хоча й неблагозвучних, неологізмів) можна реалізувати за сприяння саме прокуратури. «Замовити» фізичну або юридичну особу, порушити кримінальну справу стосовно «чужих», або затягти/припинити його стосовно «своїх» - це до неї. В письмових вимогах, котрі отримують від прокуратур «замовлені» і неугодні суб’єкти господарювання (саме запити про витребування документів в більшості випадків і є провісниками протистояння, що розгоряється), зазначається одне і те ж, як під копірку: «У зв’язку з проведенням перевірки... з питань дотримання вимог чинного законодавства, на підставі ст.8, ст.20 Закону України «Про прокуратуру», Вам необхідно направити до прокуратури...», після чого може слідувати перелік документів за кілька років. Текст закінчується, як правило, стандартною погрозою: «Попереджую про персональну відповідальність за несвоєчасне виконання законних вимог прокурора». Без вказівки, яка відповідальність (кримінальна, адміністративна), згідно якої статті, якого НПА...

Складається враження, що такі запити масово пишуть безграмотні дилетанти, які окупували прокуратуру. А насправді все має добре продуману спрямованість і сенс.

Передбачені законодавцем мізерні адміністративні санкції за невиконання ЗАКОННИХ (на цьому слові слід поставити особливий акцент) вимог прокурора "письменники" назвати просто соромляться. Тому і посилань на норми Кодексу про адміністративні правопорушення не наводять, аби фантазія непоінформованих, нетямущих хворобливо малювала решітки на вікнах. Ті ж, що вказуються зазвичай в обґрунтування вимог дві статті Закону України «Про прокуратуру» називаються:

Стаття 8. Обов'язковість виконання вимог прокурора

Стаття 20. Повноваження прокурора

«Обов’язковість виконання...» - це підсилювач враження для непоінформованих. А «Повноваження...» - найулюбленіша в прокурорів стаття. Тут і право безперешкодного входу в приміщення; і право доступу до документів (в тому числі тих, які містять комерційну і конфіденційну інформацію); і ін. Загалом – повне розгуляєво.

Отримувач запиту може скористатися посиланням, люб’язно підказаним прокуратурою, і відкрити вказані статті. Але прочитання їх поза контекстом інших законів викличе лише відчуття повного безсилля та відчаю. Що й потрібно прокуратурі. «Клієнт готовий». І в цьому – стандартний прокурорський прийом обведення «навколо пальця». Що в сучасній діловій мові давно іменується словом «розвод», за вживання котрого мене можуть засудити філологічні пуритани. Але без даний нью-термінів про нашу прокуратуру вже не поговориш. Оскільки жоден прокурор, який втручається в фінансово-господарську діяльність підприємства, при направленні запиту з посиланнями ТІЛЬКИ на статті 8 і 20 Закону України «Про прокуратуру», ще добровільно і чесно не роз’яснив - ПРИ ВИКОНАННІ ЯКИХ ФУНКЦІЙ, і В ЯКИХ СФЕРАХ він вправі реалізувати свої повноваження.

Ще в кінці шістдесятих років минулого століття Михайло Жванецький писав: «Лес охраняешь – дрова есть! Аптеку охраняешь – вата есть!... Что охраняешь, то имеешь!».

Сорок років минуло. А який він правий. «Закон охороняєш – закон маєш».

Повертаючись до відповіді Святослава Піскуна про загальний нагляд – якщо выдкрити перед ним той самий Закон «Про прокуратуру», на котрий він послався, і попросити вказати на норму, яка закріплює за прокуратурою функцію загального нагляду, у нього це викличе, м’яко кажучи, ускладнення. Тому що прочитати зазубрену мантру і обґрунтувати позицію з текстом закону в руках – це дві, як кажуть в Одесі, великі різниці.

Доведеться розібрати на частини ретельно культивований робітниками прокуратури міф: «Ми можемо все».

Закон України «Про прокуратуру» (далі у тексті – Закон «Про прокуратуру», Закон) вступив в силу в далекому 1991 році. І першим же пунктом ч. 1 ст. 5 Закону на прокуратуру покладалась наступна функція:

«1) нагляд за додержанням законів УСІМА органами, підприємствами, установами, організаціями, посадовими особами та громадянами;»

Це і є загальний нагляд як один із напрямків прокурорського нагляду (на відміну від нагляду за розслідуванням злочинів, нагляду за дотриманням законів під час виконання кримінальних покарань в місцях позбавлення волі, і т.д.). Під загальний нагляд підпадали всі юридичні і фізичні особи.

Всього на прокуратуру Законом було покладено 6 функцій (інші не згадуємо, оскільки до розглядуваної проблеми вони стосунку не мають).

Країна того часу жила за Конституцією (Основним Законом) України 1978 року, яка дісталася «в спадщину» від СРСР, в статті 162 котрої за прокуратурою був закріплений вищий нагляд за дотриманням і застосуванням законів, починаючи від органів державної виконавчої влади, закінчуючи пересічними громадянами країни. І прийнятий в 1991 році Закон «Про прокуратуру» повністю їй відповідав. Все філігранно. Причепитись нема до чого.

Але грянув 1996 рік. Рік прийняття Конституції незалежної України. І функцій на прокуратуру, згідно нової Конституції, було покладено всього чотири (з 2004 року їх стало п’ять, але знову ж до розглядуваного питання це стосунку не має). Головне – загальний нагляд з числа функцій прокуратури був виключений. Залишився нагляд лише за дотриманням законів суб’єктами оперативно-розшукової діяльності, органами дізнання і досудового слідства тощо, що до нашого розгляду стосунку не має.

Здавалося б, прокурорським працівникам слід було продовжити керуватись Законом «Про прокуратуру» лише в частині, яка не суперечила Конституції України. Т.б. здійснювати чотири функції, які відповідають Конституції, не зважаючи на те, що в «профільному» законі їх шість (в т.ч. загальний нагляд), оскільки Конституція країни має вищу юридичну силу. АЛЕ... Автори Конституції 1996 року в її Перехідних положеннях зробили застереження, котре слід навести повністю:

«9. Прокуратура ПРОДОВЖУЄ виконувати ВІДПОВІДНО ДО ЧИННИХ ЗАКОНІВ функцію нагляду за додержанням і застосуванням законів та функцію попереднього слідства - до введення в дію законів, що регулюють діяльність державних органів щодо контролю за додержанням законів, та до сформування системи досудового слідства і введення в дію законів, що регулюють її функціонування.»

Ключові слова – виділені: «...продовжує ...ВІДПОВІДНО ДО ЧИННИХ ЗАКОНІВ». Закон України «Про прокуратуру» з його шістьма прокурорськими функціями був на той момент «чинний». І прокуратура абсолютно правомірно ПРОДОВЖИЛА виконувати функцію загального нагляду згідно пункту 1 ч.1 ст.5 діючого на той момент Закону «Про прокуратуру». Все бездоганно. Було. Протягом п’яти років. З 1996-го по 2001 рік. Однак в 2001-му році в Закон «Про прокуратуру» були внесені зміни. Законодавець взяв, та й УРІЗАВ в статті 5 Закону функції прокуратури до конституційних. До чотирьох. Очевидно, вирішив - досить.

От і закінчився в 2001-му році прокурорський «загальний нагляд» за дотриманням законів ВСІМА органами, підприємствами, установами, організаціями, посадовими особами і громадянами. Це відбулося ШІСТЬ РОКІВ ТОМУ.

Якщо відкрити статтю 5 Закону «Про прокуратуру», котру працівники прокуратури впритул не хочуть бачити (вона заважає чинити відсебеньки, з чим і пов’язана вибіркова прокурорська сліпота), то в ній можна побачити лише наступні функції:

1) підтримання державного обвинувачення в суді;

2) представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом;

3) нагляд за дотриманням законів органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, дізнання і досудове слідство;

4) нагляд за дотриманням законів при винесенні судових рішень в кримінальних справах і застосуванні заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян.

Все.

При здійсненні ДАНИХ функцій прокурор і реалізує свої повноваження згідно улюбленої ст.20 Закону «Про прокуратуру». У всіх інших випадках, перш ніж щось «витребувати», прокурору потрібно ще пошукати відповідну функцію в ІНШИХ чинних законах. Перешкода цьому – лінь і усталені «поняття».

Почнемо повертати прокурорів, починаючи від генеральних, в правове поле. Разом з ними відкриємо Перехідні положення Конституції, і ще раз разом прочитаємо: прокуратура «... функцію нагляду» «... ПРОДОВЖУЄ виконувати ВІДПОВІДНО ДО ЧИННИХ ЗАКОНІВ...»

Функція загального нагляду з Закону «Про прокуратуру» виключена. А якими ще «чинними законами» (крім Закону «Про прокуратуру») за прокуратурою закріплена функція нагляду за дотриманням законодавства, «відповідно до яких», згідно Перехідних положень Конституції, прокуратура ПРОДОВЖУЄ його виконувати? Але для того, аби відповісти на це питання, прокурорам в закони слід заглядати, а не мантри читати.

Звернімося, в якості прикладу, до Закону України «Про оплату праці». Його частина 3 ст.35 прямо вказує: «Вищий нагляд за додержанням законодавства про оплату праці здійснює Генеральний прокурор України та підпорядковані йому прокурори».

Ось вона – встановлена ЗАКОНОМ функція загального нагляду в конкретній сфері. Якщо прокурорська перевірка стосується питань «оплати праці», це абсолютно законно. В даному випадку прокурор повинен положить перед собою Закон України «Про оплату праці», потім відкрити статтю 20 Закону «Про прокуратуру», сказати подумки: «В ДАНОМУ ВИПАДКУ я маю на це право», і розпочати перевірку. ЦЕ буде ЗАКОННО.

Наступний приклад. Закон України «Про металобрухт». Його частина 2 ст.14 гласить: «Нагляд за додержанням законів у здійсненні операцій з металобрухтом здійснює Генеральний прокурор України та підпорядковані йому органи прокуратури в межах повноважень, передбачених законом.» Прямо вказано на нагляд? Прямо. В законі? В законі. Чи правомірний прокурорський нагляд за дотриманням законів при «здійсненні операцій з металобрухтом»? Безумовно. І якщо прокурор спрямує запит про надання документів та інформації відповідному суб’єкту господарювання з посиланнями на ч.2 ст.14 Закону України «Про металобрухт» і ст.20 Закону «Про прокуратуру» (повноваження прокурора) – це буде АБСОЛЮТНО законно. В цьому випадку прокурору знову ж слід відкривати ДВА закони. В першому – ЗНАЙТИ ПОКЛАДЕНУ НА НЬОГО ФУНКЦІЮ НАГЛЯДУ за дотриманням законодавства В ДАНІЙ СФЕРІ. В другому – прочитати свої повноваження при реалізації такої. І лише після цього сказати собі: «В ДАНОМУ ВИПАДКУ я маю на це право».

Але для того, аби знайти в масиві законодавства відповідні норми і посилатися в запитах на ДВА закони (причому в різних випадках вони будуть різними), слід докласти зусиль та розуму. Для посилання лише на статті 8 і 20 одного Закону «Про прокуратуру» (прокурорський стандарт, хоч штампуй), в котрому ані слова немає про функцію загального нагляду, ані розуму, ані зусиль не потрібно. І практика свідчить – працюють без розуму і зусиль.

В якості прикладу можна навести також Закон України «Про відпустки» (частина 3 статті 27), Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (стаття 21), Кодекс законів про працю (частина 3 статті 259) і ще ряд. Але для розуміння і формування правової позиції вже більше ніж досить. Прокуратура сама повинна відповідні закони і норми нам наводити в обґрунтування своїх дій, а не ми їй вишукувати, розжовувати і до рота класти.

Висновок

За прокуратурою на сьогоднішній день залишився закрыплений загальний нагляд за дотриманням ы застосуванням законодавства лише у ВИЗНАЧЕНИХ СФЕРАХ згыдно ряду ЧИННИХ ще ЗАКОНЫВ доти, поки в них не будуть внесені зміни або прийняті нові.

Адміністративна відповідальність за ст. 185-8 КУпАП за невиконання ЗАКОННИХ (саме ЗАКОННИХ, а не всяких, які до голови прийшли) вимог прокурора про здійснення перевірки (вище вже було наведено улюблене залякування - стаття 8 Закону «Про прокуратуру», в котрій вказано: «Невиконання без поважних причин законних вимог прокурора тягне за собою передбачену законом відповідальність») настає лише у посадових осіб піднаглядних (підконтрольних, підлеглих) підприємств, установ, організацій. Санкція даної статті КУпАП за вказане правопорушення передбачає накладення штрафу від двох до п’яти НМДГ (від 34 до 85 грн.)

Єдиний важливий момент, на котрому слід особливо наголосити вже не для прокурорів, а для пересічного читача: все вищевикладене НЕ стосується здійснення дослідчих перевірок при отриманні прокурором заяв/повідомлень про злочини, під час котрих вирішується питання про порушення кримінальної справи або про відмову в її порушенні. Під кримінально-процесуальне законодавство підпадають вже всі (за винятком недоторканних в силу чинного закону і недоторканних в силу чинних прокурорських «понять»). Перевірки в цих випадках здійснюються у відповідності до ст. 97 Кримінально-процесуального кодексу України. І до внесення змін до КПК прокуратура буде продовжувати виконувати функцію досудового слідства. Такі Перехідні положення Конституції. Такий чинний кримінально-процесуальний закон. Читачеві важливо не плутати нагляд, за якого приводів до порушення кримінальної справи немає, з кримінальним процесом. В статті ми точково говорили саме про згадану С. Піскуном функцію загального нагляду, котрої вже шість років в Законі «Про прокуратуру» немає й впомині.

На завершення

Наостанок залишилось ще раз запитати Святослава Піскуна: «То якими законами на прокуратуру покладено функцію загального нагляду?» І так, аби без мантр про Конституцію. Аби чітко і ясно – конкретний перелік. Котрий у кожного прокурора за визначенням повинен «відлітати від зубів». Якщо складно запам’ятати – розмістити перелік на офіційному інтернет-порталі Генпрокуратури. Кожному прокурору роздрукувати, покласти на стіл під скло, аби надалі знав – в які сфери йому дозволяється втручатись, а до яких - ні. Однак даної роботи не зробив ЖОДЕН з генпрокурорів, в тому числі і Святослав Піскун (який вважається ще не найгіршим з їх череди). Мабуть, боротьба з корупцією в органах прокуратури не дуже цікавить. Розміщена на сьогоднішній день інформація на інтернет-порталі Генпрокуратури в розділі «Завдання та функції прокуратури» - не більше, ніж окозамилювання. А вказані чотири конституційні функції свідчать про те, що відповідальні, з дозволу сказати, працівники Генпрокуратури не заглядають на портал роками, і надання достовірної інформації не є для ГПУ пріоритетним завданням. Цих функцій з 2004 року – п’ять.

Поки Генпрокуратура не напише шпаргалку своїм працівникам з переліком законів, згідно котрих на прокуратуру ще залишився покладений нагляд за дотриманням законодавства в ряді сфер, нам доведеться методично ставити дане питання чи то колишньому, чи то майбутньому Генпрокурору, а також всім решті працівникам прокуратури доти, доки не пролунає правильна відповідь. Закон України «Про прокуратуру» - відповідь неправильна. Коли почуємо правильну відповідь (перелік) хором, будемо вважати спільну задачу виконаною. Впиратися будуть до останнього. Але аргументів у них – жодних. Точніше, є один – це окрик в телефонну слухавку: «Ви що, найрозумніші? Всі дають документи, а ви – ні !..» «Беспрєдєльнічати» і лякати застосуванням санкцій – вміють, полюбляють і можуть. Аргументовано відповісти - ні.

У нас же повинна бути своя голова на плечах. Адже брешуть і «заробляють» посадою не червоніючи. Країна така.

Микола Дроботенко

Переклад здійснено сайтом «Стопком». Джерело:

http://blog.liga.net/user/drobotenko/article/1043.aspx




Передрук дозволено тільки з посиланням на джерело та автора в друкованому виданні та гіперпосиланням в інтернет-виданні. Всі публікації захищені Законом України «Про авторське право і суміжні права».






МЕТА - Украина. Рейтинг сайтов