АНТИОЛІГАРХІЧНЕ ПОЛІТИЧНЕ ВИДАННЯ

НАША ЕЛЕКТРОННА АДРЕСА: stopcom@ukr.net            Пишіть нам: stopcom@ukr.net           
Головна сторінка
непарламентський
опозиційний сайт

НАВІГАЦІЯ
По сайту
• Головна
• Україна
• Світ
• Аналітика
• Спорт
• Фото
• Відео
• Література
 
Влада Закону
Законність і ваші права
• ВГО "ВЛАДА ЗАКОНУ"
• Законодавство і право
• Коментарі фахівців
• Антикорупційна програма
• Зразки документів
 
Про нас
Проект
• Редакція
• Співробітництво
• Зворотній звязок
ВАША ЧЕСТЬ — БЕЗ ЧЕСТІ
06.09.2009р.

«Не бійся закону, а бійся судді», - каже давнє українське прислів’я. Воно, хоч і давнє, але актуальне й зараз, і буде актуальним завжди, доки існують такі системи влади, як в сучасній Україні.

Для суддів закон не писаний, він не для них, а для людей, яких треба тримати в покорі. Закон для суддів – це інструмент, яким вони заробляють собі на життя. Дехто скаже, що судді власне не заробляють, а наживаються на життя за допомогою законів, то на таке треба сказати, що не всі судді хапуги, нахабні потвори та злочинці. В суддівському корпусі є багато порядних, чесних людей і таких треба відзначати і говорити про них. Далебі це — справа невдячна, бо мало хто повірить, що це правда.

А тому чесних суддів чіпати не будемо, щоб ніхто не запідозрив в тому, що, може, у цього чесного судді слухається потрібна справа і якщо не грошима, то добрим словом нам хочеться привернути до себе прихильність Феміди в особі цього судді. Чесний і порядний суддя є чистим перед своєю совістю, Богом і людьми й це вже є велика винагорода за його працю.

Голосно говорити треба саме про тих, кому не місце на суддівському троні, з кого треба знімати суддівську мантію публічно на центральних площах наших міст. Хто своїми ділами перекреслює в людей будь-яку віру в добро та справедливість і вбиває надію, що наша держава, коли-небудь стане правовою. Це означає, що всебічно й реально буде забезпечено здійснення, охорону і захист основних прав людини. При цьому верховенство закону забезпечуватиме рівність всіх громадян без винятку перед законом. Чому все це для нас недоступно?

Та хіба це можливо? Люди кажуть, що це можливо але не тепер, не в цій країні, не в цьому житті, не з цим народом, який все те свавілля терпить. Наприклад, хтось за останній місяць щось чув про екс-депутата Лозинського? Ні, поговорили і замовкли. — Нехай вони нас відстрілюють і далі. Дивись, може, минеться і уб’ють не мене, а сусіда.

Подібні випадки, як з Лозинським, але поки що без вбивств, проте такі ж зухвалі та кричущі спостерігаються у Львові. По вулиці Котляревського міста Львова проживає громадянин Сергій Лєсной, він же Лєсних, він же Лєсний, а доки опублікується стаття, даний громадянин України може стати Лєсовим, Лєсновим і тому подібне. Тому не плутайтесь, а знайте, що якщо в подальшому траплятимуться варіанти прізвища з коренем «Лєс», то це все буде про одну і ту ж особу. Сьогодні цей громадянин ще Лєсной.

Зрозуміло, якщо прізвища свої міняють рецидивісти, бандити, щоб по картотеках зайвий раз не висвічуватись; та якщо таке робить суддя, то закрадається припущення та підозра, що з тих самих мотивів, що і кримінальник, змінює своє прізвище громадянин Лєсной. Змінив букву, — ось він вже ніби нова людина. І ніби нічого не було, але лишень хіба натура людська залишається такою ж, а від вседозволеності і безкарності ця натура людська стає ще гіршою і страшнішою.

Так от, громадянин Лєсной Сергій Євгенович є саме суддею. Мало того, він Голова Сихівського районного суду міста Львова. Його потворній нахабності немає меж, йому дозволено все, а Голова Верховного суду Василь Онопенко, як і його попередники Василь Маляренко та Віталій Бойко, покриває цього одіозного посадовця судової гілки влади. Багато хто про його подвиги знає, в ЗМІ час від часу з’являються публікації про Лєсного. Широкого розголосу одержали протести проти того, щоб Лєсного в 2008-му році повторно призначили на посаду Голови Сихівського районного суду м. Львова. Та ніхто з влади не відреагував. Бо громадськість потрібна лишень тоді, коли комусь в політичній боротьбі треба прийти до влади і щоб було кому помаранчевими, біло-голубими чи білосердечними прапорами помахати. А так сидіть собі тихо і мовчіть.

Наприклад в зверненні Комітету підприємців Львівщини до Президента України Віктора Ющенка, Прем’єр-міністра Юлії Тимошенко та депутатів Верховної Ради України від 8 травня 2008 року щодо переобрання головою Сихівського районного суду Львова судді Сергія Лісного, зокрема, говорилося:

«…Відповідно до ст. 1 Кодексу професійної етики судді, затвердженого V з’їздом суддів України 24.10.2002 р., суддя повинен бути прикладом законослухняності, неухильно дотримуватись присяги й завжди поводитися так, щоб зміцнювати віру громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду.

Вказане абсолютно не стосується судді Лєсного, який не раз порушував присягу, є аморальним та нечесним у повсякденному житті і може слугувати хіба прикладом закононеслухняності та несправедливості.

Справжню «славу» безпринципного виконавця політичної волі Сергій Лєсний «заробив» на позачергових виборах міського голови Мукачевого 2003 року, коли, порушивши присягу судді, наплювавши на чинне законодавство України та волевиявлення територіальної громади Мукачевого, визнав у Сихівському районному суді Львова (!) недійсними ці вибори, «допомагаючи» «соціал-демократам об’єднаним» привести до влади Е. Нусера. При цьому, Лєсний порушив не лише норми законодавчих актів, але й вимоги ст. 7 Кодексу професійної етики судді, згідно із яким, суддя повинен здійснювати судочинство в межах та в порядку, визначених процесуальним законом.

Минулого року Сергій Лєсний проявив себе в новому конфлікті з його сусідами по будинку Грабарчуками, коли вночі у стані сильного алкогольного сп’яніння вони разом з дружиною умисно заливали водою квартиру сусідів, кидали у них пляшками з вином, нецензурно лаялись тощо. В результаті Роману Грабарчуку було завдано тілесних ушкоджень. Всі наведені факти підтверджуються документально та відеозйомкою, справа досі перебуває у суді, проте її вже рік не розглядають.

Не так давно суддя Сергій Лєсний, розпочав новий проект: «атаку» на мешканців п’ятиквартирного особняка, що у Львові на вул. Квітневій. Представники контролюючих органів (міліції, податкової служби тощо) несподівано розпочали проводити «перевірки» діяльності (зокрема, професійної) власників квартир з повідомленням, що такі «негаразди» можуть закінчитися, якщо вони продадуть свої квартири Сергієві Лєсному. Під таким цілеспрямовано організованим тиском власники трьох квартир були змушені продати свої помешкання вказаним Лєсним особам з його родини. Проте суддівська рука «замахнулася» на весь будинок і вживає заходів для «переконання» непокірних власників останніх двох квартир.

Своїми діями, які згадані у цьому листі, а також багатьма тими, які не згадані, наприклад «захопленням» Лєсним брюховицьких земель і т. д., в. о. голови Сихівського районного суду Львова суддя Сергій Лєсний порушив абзац 4 ст. 6 Закону України «Про статус суддів», оскільки допустив і допускає вчинки, що порочать звання судді і можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості та незалежності.

Ст. 10 вказаного Закону визначено текст присяги судді, згідно із яким, суддя присягає «чесно і сумлінно виконувати обов’язки судді, здійснювати правосуддя, підкоряючись тільки закону, бути об’єктивним і справедливим».

Оскільки суддя Сергій Лєсний неодноразово порушив обов’язки, визначені ст.6 Закону України, він порушив і дану ним присягу судді, що відповідно до п.5 ч.5 ст.126 Конституції України та п. 5 ч.1 ст.15 Закону України «Про статус суддів» є підставою взагалі для припинення повноважень судді! Тому про переобрання Лєсного головою Сихівського районного суду Львова не може й бути мови!

Громадськість Львова категорично заперечує проти переобрання судді Лєсного на новий термін головою Сихівського районного суду Львова, оскільки цей суддя не лише не заслуговує на те, щоби бути переобраним головою вказаного суду, але й не заслуговує на те, щоби перебувати на вкрай відповідальній і високій посаді судді…»

Ще необхідно було б доповнити портрет Лєсного С.Є. наявними фактами щодо ухвалення ним завідомо неправосудних постанов, котрі дали можливість уникнути кримінальної відповідальності злочинцям та нанесли державі матеріальних збитків в особливо великих розмірах. Проте зі всіх матеріалів в ЗМІ про Лєсного в поданому зверненні Комітету підприємців Львівщини найголовніше про цього горе-суддю фактично все сказано. Не зрозуміло тільки, за які такі великі заслуги перед київським начальством його залишають на посаді Голови районного суду і взагалі судді. Чому кримінальні справи, які відкривають на нього, не мають подальшого ходу, а Лєсного не відсторонюють від займаних посад на період кримінального провадження. Хоча, слідкуючи за долею ще одного одіозного голови суду зі Львова – Ігоря Зварича, – дивуватись не приходиться. Кажуть, що в порівнянні з Лєсним Зварич — це просто жалюгідний дилетант. І своїм покровителям Лєсний наверх передає значно більші кошти, щоправда, хабарі бере так, що СБУ його навіть не перевіряє, а, може, навіть і «кришує». І Лісний, як Зварич, не триматиме хабарі в своєму кабінеті, називаючи це заколядованими копійками, в Лєсного все набагато хитріше. Він хіба свою зухвалість і нахабство ніяк не взмозі приховати, бо впивається владою недоторканості, як кліщ напивається кров’ю. Йому б ще розстрільні вироки власноруч виконувати, то більшого б щастя цей держслужбовець і не мав. Але, на жаль для нього, – часи не ті.

Нещодавно на телеканалі СТБ в програмі «Вікна» був дуже цікавий сюжет з подібної проблеми. Сюжет був про те, що в Україні почали розробляти психологічні тести для кандидатів у судді. Мета: визначити, чи врівноважені кандидати. І головне - наскільки вони люблять гроші.

Кандидатів у судді, можливо, будуть перевіряти за тестами. Зараз їх розробляють психологи на замовлення громадської організації «Верховенство права». У ній сподіваються: тести дадуть відповідь навіть на питання «чи схильні люди брати хабарі». Та головне в сюжеті було те, як же цю проблему – проблему чистоплотності та відповідності займаній посаді – вирішують в інших країнах, зокрема, в ненависних совкам США.

Кандидатів, які хочуть стати суддями, в США перевіряють різні організації. Пізніше кожен громадянин може довідатися, яка у судді платня, і яке майно у нього є. Американський федеральний суддя українського походження Богдан Футей живе під Вашингтоном. У 80-х його рекомендував сенату Президент Рональд Рейган. Перед тим, як йому стати суддею, ФБР та інші структури перевірили і його фінанси, і його моральність. Опитували навіть сусідів.

Богдан Футей сказав: «ФБР зверталося до людей, чи я маю відповідну поведінку, мораль.»

Сьогодні, вже в якості судді, Богдан Футей двічі на рік подає фінансову декларацію. Доводиться пояснювати все, навіть з ким і з якою метою зустрічався.

Богдан Футей розповів: «Ми робимо зізнання до Сенату. Ми навіть зазначаємо час, що ми проводимо поза судом. Скільки я днів був, за що вони платили, і т.д. Це все вимагається. Тому ці зізнання там є, і будь-які люди мають право переглянути ті зізнання.»

В Америці після того, як кандидат заповнив анкету, члени комісії проводять інтерв’ю з друзями, сусідами, родичами. І можна тоді визначити, чи чесно дав кандидат відповіді на запитання.

Проте в Україні дізнатися щось про суддів майже неможливо. Але ж, зрештою, громадяни мають право знати, що робиться за їхні гроші. То чому це каста не тільки недоторканних, але й втаємничених, тобто вже якщо правдами і неправдами громадянин став суддею, то все, це вже не людина, це якийсь кіборг, виходить. Йому можна все, а ти перед ним – ніхто.

Бо й справді, влада владі різниця. Якщо президентом держави може стати навіть гопник-рецидивіст, а представницький мандат народного депутата своєму шоферу чи кухарці може подарувати голова партії, - головне, щоб ця кухарка чи прибиральниця була якимось боком повернута до верхівки партійних кланів, - то в судову гілку влади апріорі не можуть потрапити ні злочинці та рецидивісти, ні правопорушники, ні безграмотні бовдури, а також ті, які не мають відношення до цього товариства утаємничених. Зате влади у суддів не менше, ніж у президента. Захотів собі Лєсний – і призначив за своїм рішенням Президентом України головного свого покровителя – Віктора Медведчука. І ніхто йому нічого не зробить. Він же суддя. Може, для цього викрутаса в майбутньому його й тримають ще на цій посаді? Мусить же він колись відпрацювати благосклонність потрібних людей.

То чому всі гілки влади нехай з проблемами, але все-таки обирають, а суддів – ні? Тому що суди як ТЗоВ можуть стати справжніми судами. А це багато кому не вигідно. Бо мафія, яка як була при Кучмі, то так там у судах і залишилась, позбудеться своїх посад? І куплені судді перестануть бути біля державного корита та при необмеженій владі, яку їм дає недоторканність і безстроковість займаної посади.

Ні, суддів таки треба обирати на таких же засадах, як і кандидатів до інших гілок влади. Тоді й зловживань буде менше, а таких, як Лєсной, і близько не підпускатимуть до державної служби. Суддів, як і будь-яку владу, треба обирати, а не призначати невідомо ким. Люди повинні довіряти тим, хто їх буде судити. Люди мають право вимагати чесності. Інакше звертання в суді «Ваша честь» часто звучить, як наруга над самим поняттям честі.

Отже, на всі протести громадськості суддю Лєсного залишили бути суддею і зробили головою суду. Свавілля в судах продовжує процвітати буйною цвіллю. А тим часом народ живе паралізований страхом перед судами. Продовжує жити совкова звичка боятися будинків, де розміщуються суди, бо з такими суддями, як Лєсной, туди можна зайти, але вже ніколи не вийти. І ніхто нічого не може зробити.

Буде не дивно, якщо за останній рік знайдуться ще безліч фактів свавілля Лісного, – йому дозволено все. Ну що ж, почекаємо, коли цей суддя почне вбивати людей, як убивав Лозинський. Стрілятиме він в людей, напевно, прямо з вікон своїх багаточисленних квартир. Мабуть, недовго залишилося чекати. І не кажіть потім, що вас ніхто не попереджав.

Віталій ПОЛЯНСЬКИЙ





Передрук дозволено тільки з посиланням на джерело та автора в друкованому виданні та гіперпосиланням в інтернет-виданні. Всі публікації захищені Законом України «Про авторське право і суміжні права».






МЕТА - Украина. Рейтинг сайтов