АНТИОЛІГАРХІЧНЕ ПОЛІТИЧНЕ ВИДАННЯ

НАША ЕЛЕКТРОННА АДРЕСА: stopcom@ukr.net            Пишіть нам: stopcom@ukr.net           
Головна сторінка
 
непарламентський
опозиційний сайт

RSS підписка нашого сайту

ПІДПИСКА СТОПКОМ


НАВІГАЦІЯ
По сайту
• Головна
• Україна___ПОЛІТИКА
• Світ_____Н О В И Н И
• Аналітика
• Фото
• Відео
• Література
• АРХІВ НОВИН СТОПКОМУ
Влада Закону
Законність і ваші права
• ВГО "ВЛАДА ЗАКОНУ"
• ЗАКОНОДАВСТВО і ПРАВО
• Коментарі фахівців
• Антикорупційна програма
• Зразки документів
 
Про нас
Проект
• Редакція
• Співробітництво
Труднощі землевідведення
15.02.2010 р.

Незважаючи на загальне спрощення порядку набуття прав на землю, ряд процедурних труднощів залишається.

Впродовж останніх кількох років процедура набуття прав на земельні ділянки так часто змінювалась, що свої акти на землю люди змушені чекати роками, не встигнувши отримати в рамках однієї процедури. В кінці минулого року було прийнято Закон від 05.11.2009 № 1702-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України відносно спрощення порядку набуття прав на землю" (про котрий ЛІГА:ЗАКОН писала в матеріалі "Право на землю: ілюзія простоти"), що перекроїв все по-новому. Своїми поглядами на новий порядок поділились спеціалісти в сфері земельного права під час практикуму "Останні зміни до земельного законодавства, котрі набувають чинності в грудні 2009 року і в сіні 2010 року – спрощений порядок набуття прав на землю", проведеного компанією ЛІГА:ЗАКОН (детальніше про інші практикуми можна прочитати тут).

Про останні законодавчі новинки, зміст котрих роз’яснювали доповідачі, ЛІГА:ЗАКОН вже писала у вищезгаданому матеріалі, так що тепер детальніше зупинимось на практичних аспектах їх реалізації. Перш за все експерти звернули увагу на те, що уряд досить оперативно врегулював діяльність нового органу – комісії з питань узгодження документації із землеустрою (далі - Комісія).

Але перш ніж справа дійде до Комісії, особі потрібно вирішити кілька питань, про що розповіла замдиректора Інституту правового консалтингу та інвестиційного проектування Тетяна Сімчишина.

Все по порядку

До того, як приступити до самої процедури відведення землі, особі потрібно з’ясувати кілька моментів. По-перше, визначити місцезнаходження земельної ділянки, а виходячи з цього, власника або розпорядника землі. Так, землями, розташованими в межах населеного пункту, розпоряджається місцева рада, а за межами – місцева держадміністрація. Проблема, на думку п. Сімчишиної, полягає в тому, що чисельні населені пункти не мають генпланів, тому визначити точне місцезнаходження ділянки іноді буває досить складно.

По-друге, експерт порадила уточнити, чи немає в складі бажаної ділянки особливо цінних земель (перелік особливо цінних груп ґрунтів затверджений наказом Держкомзему від 06.10.2003 № 245), оскільки відведення такої землі буде компетенцією Кабміну.

Надалі, визначивши, куди звертатись з проханням про відведення землі, слід подавати клопотання (заяву) з приєднаними до нього документами (в Законі № 1702 для кожного випадку свій перелік документів). У місцевої ради або держадміністрації є місяць на розгляд клопотання (заяви) і прийняття рішення про можливість землевідведення. Підстава для відмови у них одна: "Невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації".

Правда, як відзначила адвокат, директор юрфірми "Элит Консалтинг" Олена Сукманова (доповідач), отримати дозвіл ради в місячний строк вдається дуже рідко. Причина навіть не у відмові ради в наданні дозволу, а в ігноруванні цього питання. Тому п. Сукманова порадила у випадку затягування розгляду даного питання звертатися до суду з вимогою зобов’язати раду винести його на розгляд, тобто включити до порядку денного. А ще краще – зобов’язати місцевого голову забезпечити його розгляд. Але неможна просити суд зобов’язати раду прийняти будь-яке рішення.

Після отримання дозволу можна укладати договір з відповідними організаціями на розробку проекту землевідведення, обумовлюючи зручні строки (Типовий договір про розробку проекту землеустрою з відведення земельної ділянки затверджений Постановою КМУ від 04.03.2004 № 266).

Місія Комісії

Потім проект землевідведення подається на розгляд Комісії, яка складається з представників всіх тих органів, з котрими раніше окремо необхідно було узгоджувати проект. Саме їй доповідачі приділили досить багато уваги.

Кабмін затвердив Типове положення про Комісію (далі - Положення) ще в грудні минулого року. Згідно Положення, документацію до Комісії передає не заінтересована особа, а орган, уповноважений давати дозвіл на землевідведення, тобто або рада, або адміністрація. Комісія, розглянувши документи, може видати три типи висновків:

- "про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки" (при приватизації або наданні ділянок в користування);

- "про погодження місця розташування об'єкта" (при вилученні або викупі земель для суспільних потреб або з мотивів суспільної необхідності);

- "про відмову у погодженні документації із землеустрою" (при наявності зауважень членів Комісії).

В цьому питання, на думку п. Сімчишиної, полягає колізія. З норми Закону № 1702 можна передбачити, що Комісія - орган колегіальний, який приймає одне рішення більшістю голосів. Незгодні підписують позитивний висновок, додаючи при цьому свій висновок з зауваженнями.

Положення ж говорить про те, що якщо є хоча б одне зауваження, позитивного висновку бути не може. Комісія оформляє відмову, а той, хто відмовив, оформляє свій висновок з зауваженням. Заінтересована особа може виправити зауваження і подати документи на повторний розгляд.

Втім, суть зводиться до того, що відмова одного з членів Комісії може слугувати причиною відмови в дозволі на відведення земельної ділянки, так що в будь-якому випадку, незважаючи на колегіальність, проект повинен відповідати всім вимогам законодавства і бути погодженим усіма членами Комісії. Якщо ж Комісія узгодила проект землевідведення без зауважень, у ради або адміністрації немає приводу відмовити в дозволі.

На кого скаржитись?

Але найбільше питань в учасників практикуму виникло відносно права оскарження висновку Комісії. В Положенні вказано, що висновок Комісії можна оскаржити до суду, а висновок одного з її членів – його керівникові або до вищестоящого органу, котрий, за результатами розгляду скарги, може надати власний висновок. З останнім, здається, все зрозуміло. Питання в тому, яким чином оскаржити рішення Комісії або її бездіяльність?

Експерти одностайні в тому, що такий колегіальний орган, як Комісія, не може виступати відповідачем в суді при оспорюванні його рішення або бездіяльності. З цього приводу були виголошені різні версії: відповідачем може виступити або головуючий Комісії, або орган, який її створив. Але все це припущення. Зрозуміло одне: доведеться чекати роз’яснень або судової практики.

Наостанок доповідачі нагадали, що Комісія дає висновок безкоштовно.

Ольга Михайлинин

Переклад здійснено сайтом «Стопком». Джерело:

ЛІГАЗАКОН


Передрук дозволено тільки з посиланням на джерело та автора в друкованому виданні та гіперпосиланням в інтернет-виданні. Всі публікації захищені Законом України «Про авторське право і суміжні права».






МЕТА - Украина. Рейтинг сайтов