АНТИОЛІГАРХІЧНЕ ПОЛІТИЧНЕ ВИДАННЯ

НАША ЕЛЕКТРОННА АДРЕСА: stopcom@ukr.net            Пишіть нам: stopcom@ukr.net           
Головна сторінка
непарламентський
опозиційний сайт

НАВІГАЦІЯ
По сайту
• Головна
• Україна
• Світ
• Аналітика
• Спорт
• Фото
• Відео
• Література
 
Влада Закону
Законність і ваші права
• ВГО "ВЛАДА ЗАКОНУ"
• Законодавство і право
• Коментарі фахівців
• Антикорупційна програма
• Зразки документів
 
Про нас
Проект
• Редакція
• Співробітництво
• Зворотній звязок
Святіші за Ісуса Христа?..
03.12.2009р.

На електронну адресу нашого видання прийшов лист від пана Юрія Бойка, який також є священиком, студитом і єрм. Юстином Бойком. Так як лист не має приватного характеру і порушені у ньому питання, на наш погляд, не стосуються чогось такого, що потрібно було б приховувати, то ми вирішили оприлюднити і сам лист, і нашу на нього відповідь, зберігши оригінальну лексику і граматику написаного.

«Слава Ісусу Христу!

Шановна Редакціє,

сьогодні через посередню інформацію вперше відвідав Вашу інтернет-сторінку.

Особливо, Зацікавила мене стаття невідомого автора під назвою: "Можливо, вони масони? У Львові на свято Собору Архистратига Михаїла будують Український Католицький Університет " від 21.11.2009 р.

Найперше хочу ствердити, що я цілковито проти того, великі свята і храмові празники, як також інші великі дати в історії Церкви мали формальний характер, оскільки це свідчить про невміння шанувати минуле, як також про упадок віри.

Проте, мені зовсім не є зрозумію ціль статті опублікованої Вами. Якщо Ви вважаєте себе солідним виданням, то потрібно принаймні поцікаватися у особи, про яку пишете, що вона про це думає. А можливо о. Гудзяк про це нічого не знав. Наступне, що вражає, це виразно образливий характер висловлювань, як для прикладу: "пана Бориса Ґудзяка". До Вашого відома, "пан Борис Ґудзяк" є священиком УГКЦ. мені не відомо, щоби його компетентна Церквона влада відлучала від Церкви або накладала якісь кари. То ж за такі висловлювання в сторону вищезгаданого з Вашої сторони повинно прийти принаймні просте вибачення.

Думаю, що цих аргументів є достатньо, щоби виразати усе те, що я хотів сказати.

Надіюсь на Вашу розсудливість і второпність та радо чекаю на Ваше пояснення.

З повагою,

єрм. Юстин Бойко, студит

Свято-Михайлівський монастрир Студійського Уставу УГКЦ

вул. В.Винниченка, 22

79 008 Львів

Україна»

Слава Ісусу Христу!

Шановний пане Юрію,

Дякуємо за Вашого листа і нам приємно, що Ви не змогли втриматись, аби не прокоментувати один із матеріалів нашого сайту. Шкода тільки, що ця Ваша реакція набула трохи сумбурного вигляду, і тому, щоб в подальшому не виникало ніяких непорозумінь чи інсинуацій, ми вимушені пояснити деякі речі.

Насамперед пояснюємо, що матеріал, яким Ви зацікавились, - не стаття, а репортаж. Матеріал знаходився і знаходиться в рубриці «новини Стопкому», відповідно і форма подання інформації є наближеною до репортерського повідомлення, в якому може подаватись в тому числі позиція редакції або репортера до події, що відбувається. Дивно було читати Ваше обурення, бо так і не зрозуміло, чим Ви більше турбуєтесь: тим, що у Велике свято будівельники не мають спокою і мусять поспіхом працювати, шуміти, немовби настає кінець світу і треба все встигнути, чи тим, що все-таки традиційно подібні роботи можна було б відкласти на інший день? Чи не турбує Вас і те, що власне миряни дивувались, що шум будівельники створюють, не будуючи казино чи супермаркет, а будуючи саме студентське містечко для юридичної особи під побожною назвою «Український католицький університет» (в подальшому УКУ)?

Вас же обурило на Ваш погляд образливе звертання до ректора УКУ пана Бориса Гудзяка. Дуже шкода, що Ви не повідомили нас, чи сам пан Борис Гудзяк уповноважив Вас виражати претензії на його захист від образливого, на Вашу думку, звертання – «пан». Виглядає так, що Ви його теж не спитали про це, проте нас саме в цьому і звинувачуєте. Так, як ми не спитали його думки, так і Ви теж цього не зробили. Можливо, він і не потребує Вашого втручання та захисту? Можливо, таке Ваше рвіння – це всього лише Ваше особисте бажання прислужитись цьому пану, а не відновити який-небудь статус-кво, який фактично ніким не був порушений і ніхто не мав бажання нікого ображати.

Стосовно того, що, можливо, керівник ВУЗу не знав про те, що відбувалось на ввіреній йому території, то таке виправдання не може серйозно сприйматись, бо це тільки може означати те, що керівник фактично не є відповідальним керівником, так як він і його помічники повинні володіти ситуацією.

Насамперед треба зауважити, що ми живемо в суверенній, демократичній державі, яка носить світський характер, де церква і релігійні організації відокремлені від держави. І тому чинити тиск на будь-кого зі сторони священнослужителів, використовуючи свою приналежність до Церкви, є позицією неправильною і спекулятивною.

До Вашого відома, Український Католицький Університет є приватним науковим та навчальним закладом, навчання в якому проводиться на платній основі. Це комерційна структура, в якій студенти за гроші одержують знання, диплом і надію, що після її закінчення вони зможуть з цим дипломом та знаннями десь працевлаштуватись. Кожний заробляє, як може. Хтось пече пиріжки і продає їх на базарі, а хтось продає знання і дипломи. Нічого поганого в цьому немає. Але і не треба робити з цього якусь святість, проте дотримуватись певних традицій і зважати на настрої мирян навіть приватним навчальним закладам, особливо християнським, просто необхідно.

Чи правильно Вас треба зрозуміти, що якщо людина є ректором приватного ВУЗу, громадянином США та за сумісництвом священиком, то у Ваших очах ця людина стає настільки захмарної висоти, що куди там Ісусу Христу? Тільки шкода, що Ви не уточнили, як саме таку надлюдину, як пан Борис Гудзяк, нам, смертним і нещасним, треба величати, щоб не образити не стільки його – він ж бо сам нічого нам не сказав, - а власне саме Вашу раниму до всяких почестей душу.

Останнім часом звичайним громадянам часто приходиться стикатися з подібними випадками, коли такі ж прості люди, як і вони, раптом вибиваються у високе начальство, де з ними відбуваються дивні метаморфози. Ще недавно прості хлопці в гордині своїй надуваються, як мильні бульбашки, і від цього набраного повітря в очах своїх піднімаються до таких висот, що вже навіть колишні односельчани та друзі з тієї висоти виглядають мікробами. Така вже і Вам знайома риса: зроби з хлопа пана. Цим страждають і нувориші, і начальники державних установ і підприємств, і депутати різних рівнів, - на жаль, ніщо людське не чуже й священикам. Особливо ж помітно, як останнім часом тяга до зручності та розкоші роздвоюють, а інколи і гублять їхні душі.

Уявіть собі таку картину: раптом після переживання деяких страждань, пов’язаних з навчанням в семінарії, з колишнього міського хулігана чи сільського хлопця, який ще вчора пас в колії корову, стає священик. Як раптово весь звичайний світ такого хлопця перевертається. Бо як приємно стає, коли вже навіть старші люди цьому двадцятип’ятирічному - фактично, ще юнаку - кажуть: Отче. Це ж як може голова закрутитися від такого успіху. Такої поваги не мав навіть сам Отець Церкви – Ісус Христос, якого просто розіп’яли. А тут молодшому по віку за Ісуса Христа – цілують руку. Оце так влада! Оце так сила! Ця справжня влада є дуже солодкою. І немає такої сили, щоб можна було відмовитись від такого. І у дуже багатьох вчорашніх хлопців від такого починає йти обертом голова. І само собою, якщо хтось десь в покорі не власне перед Богом, а перед священиком не похилить голову, – то такого тут же треба цькувати?

Навіщо воно Вам? Чому Ви не переймаєтесь тим, що справді є проблемами, які треба вирішити? Чому чим більше будується церков, тим більше всі навколо говорять про пануючу в країні бездуховність? Чому чим більше висвячується священиків, тим алкоголіків, наркоманів, злочинців в державі менше не стає? - Прикро.

І якщо розібратися в корені речей, то робота, точніше, служба, священиків завжди полягала в наданні населенню обрядових, релігійних та ритуальних послуг. Люди, маючи природну потребу в таких послугах, хочуть, щоб ці послуги надавались якісно і належним чином, і щоб прейскуранти на послуги, які церкви всіх конфесій останнім часом почали вивішувати в церквах, містили в собі ціни на послуги, які були б доступними громадянам. На жаль, але останні десятиріччя ознаменовані різкою комерціалізацією церков, куди часто йдуть за велінням не стільки служити Богу, скільки одержати прибуткове місце, так як служіння Богу в епоху ринкових відносин стало непоганим бізнесом. І дуже шкода, що чим далі, то так воно більшістю і сприймається. А тому не треба ставати в позу, що Ви святіші за Ісуса Христа; нагадаємо Вам слова Ісуса Христа, які священики забувають тут же, коли вони посвячуються в духовний сан:

«5 Усі ж учинки свої вони роблять, щоб їх бачили люди, і богомілля свої розширяють, і здовжують китиці.

6 І люблять вони передніші місця на бенкетах, і передніші лавки в синагогах,

7 і привіти на ринках, і щоб звали їх люди: Учителю!

8 А ви вчителями не звіться, бо один вам Учитель, а ви всі брати.

9 І не називайте нікого отцем на землі, бо один вам Отець, що на небі.

10 І не звіться наставниками, бо один вам Наставник, Христос.

11 Хто між вами найбільший, хай слугою вам буде!

12 Хто бо підноситься, буде понижений, хто ж понижується, той піднесеться.» /Мат. 23. 6-12/

Ви скажете, що це говорилось про фарисеїв, але ж чому це наче списано з дій теперішніх багатьох слуг Христових? От і Ви ставите претензії, що якось не так величають пана Бориса Гудзяка, як би Вам того хотілось, але ж хіба так вказав величати його Сам Ісус Христос, як би Вам того хотілося? Однак і цю ситуацію Ісус Христос передбачив:

«21 Не кожен, хто каже до Мене: Господи, Господи! увійде в Царство Небесне, але той, хто виконує волю Мого Отця, що на небі.

22 Багато-хто скажуть Мені того дня: Господи, Господи, хіба ми не Ім'ям Твоїм пророкували, хіба не Ім'ям Твоїм демонів ми виганяли, або не Ім'ям Твоїм чуда великі творили?

23 І їм оголошу Я тоді: Я ніколи не знав вас... Відійдіть від Мене, хто чинить беззаконня!» /Мат. 7. 21-23/

Отже, ні Ви, ні я, ні будь-хто інший не знає, що нас чекає і яка подяка буде у Господа за наші діла чи бездіяльність. Проте факт в тому, що у Львові немає жодного притулку для ночівлі бездомних людей від Церкви і зовсім мало їдалень для надання безкоштовних обідів нужденним. Чому цим займаються церкви по всьому світу, але тільки не у нас? Зате у нас для церковних резиденцій відбирають дитячі садочки, а церкви вже почали будувати на територіях колишніх цвинтарів і могильників, куди закопували після спалення мертвих під час чуми (цей широковідомий факт відбувається в Стрию). Чи не з таких місць має своє походження цьогорічна епідемія? У нас священики змагаються, хто придбає собі дорожчий автомобіль, і якщо бажаєте, то ми зробимо відповідне розслідування і сфотографуємо для Вашого і громадського огляду фотографії, в яких маєтках живуть слуги Божі, якими автомобілями користуються і скільки це все коштує. Все це можемо розмістити на нашому сайті.

Також можемо подати відомі факти відмов священнослужителів у проведенні обрядів тільки тому, що рідні померлої людини є бідними і ледве на труну назбирали. Часто тепер бідних людей ховають, неначе собак, або про людське око три рази махнувши хрестом, – нехай собі, бідака, спочиває. Такий це тепер бізнес, нема гривні – не буде благословення. А з грошима і вбивцю помилують. Не секрет, що час катакомбної церкви минув, немає вже мучеників – на їхнє місце прийшли бізнес і комерція, прийшли бізнесмени і комерсанти. І прийшло це віяння саме із капіталістичного раю США та Західної Європи, де все купляється і все продається.

Також Ваша претензія, Ваша вимога щодо ніяк не образливого, але ввічливого звертання ще надто нагадує не такі вже далекі часи, коли особливо ретиві комсомольці вимагали обов’язкового до себе звертання «таваріщ». Невже змінились тільки обставини, а комсомольські звички забрали з собою? Чому люди так і залишаються совками і навіть Церква в цьому безсила щось змінити? Нічого не змінилось, комсомольська активність помітна здалеку, бо, знову ж таки, хіба Вас пан Борис Гудзяк уповноважував його захищати? Яке походження такої активності?

Це типова ситуація, що пан Борис Гудзяк є громадянином США і належить до тієї категорії українців в діаспорі, які люблять Україну та українців тільки на відстані, а якщо і приїжджають сюди, то тільки для того, щоб зверхньо повчати, або в своїх виключно шкурних інтересах – стригти овець, тобто нас – українців. Одиниці змінили громадянство. Любити Україну здалеку набагато приємніше, навіть якщо тут хтось і має свій бізнес. Це, безперечно, приватна справа всіх, хто не хоче змінювати свого закордонного громадянства, - вони у випадку чогось неприємного завжди можуть втекти на свою справжню батьківщину, від якої ніколи не відмовляться, – до дядька Сема. Америку і гроші ці пани люблять більше, ніж Україну. Розділити з нами долю щось не дуже поспішають, все слова, слова, слова. А якщо і діло, то виключно для своєї вигоди.

І дуже шкода, що свої претензії Ви не висловили чітко і точно, адже як саме нам називати пана Бориса, Ви не уточнили. Прикро. Ваш лист в стилі «здогадайтесь самі» має наслідком те, що фактично так і не зрозуміло, які такі смертні гріхи Ви нам приписуєте. І які такі страшні відчуття провини Ви нам хочете, за своєю професійною звичкою, нав’язати? Яке походження Вашої зверхності до простих людей, зневага та Ваша напускна «святість» і гординя? Не зрозуміло. Хочеться чіткості і ясності у висловлюваннях, щоб претензії були зрозумілими. А так як ці вимоги є розмитими і необґрунтованими, то не може бути й мови ні про які вибачення з нашої сторони. Ви ж не збираєтесь вибачатися перед львів’янами за шум на Велике Соборне Свято? Ви скажете, що Ви тут ні при чім. Проте як же ні при чім? Ви ж, напевно, вважаєте, що заради процвітання приватного університету тим, хто створює будівельний шум під час церковних свят, можна все.

Отже, Ви прикрились рясою, але не прикриті перед Богом і перед людьми. Дуже шкода, бо ситуація і справді неприємна.

Від імені і за дорученням редакції видання «Стопком»

З повагою, Андрій Павловський





Передрук дозволено тільки з посиланням на джерело та автора в друкованому виданні та гіперпосиланням в інтернет-виданні. Всі публікації захищені Законом України «Про авторське право і суміжні права».






МЕТА - Украина. Рейтинг сайтов