АНТИОЛІГАРХІЧНЕ ПОЛІТИЧНЕ ВИДАННЯ

НАША ЕЛЕКТРОННА АДРЕСА: stopcom@ukr.net            Пишіть нам: stopcom@ukr.net           
Головна сторінка
 
непарламентський
опозиційний сайт

RSS підписка нашого сайту

ПІДПИСКА СТОПКОМ


НАВІГАЦІЯ
По сайту
• Головна сторінка
• Україна___ПОЛІТИКА
• Світ_____Н О В И Н И
• Аналітика
• Фото
• Відео
• Література
• АРХІВ НОВИН СТОПКОМУ
• Фото дня (архів)
• Політгумор
Влада Закону
Законність і ваші права
• ВГО "ВЛАДА ЗАКОНУ"
• ЗАКОНОДАВСТВО і ПРАВО
• Коментарі фахівців
• Антикорупційна програма
• Зразки документів
 
Про нас
Проект
• Редакція
• Співробітництво
Селище Ілліча і Кремінна — сіро-блакитна отрута Донбасу
25.05.2010 р.

Репортаж із Євроавтобуса. Нас зустрічає рекламний щит «Одежда из Европы», він російською мовою, як і всі інші рекламні щити. Напис, майже загрозливий, котрий передує загальному менталітету зони, де вперше дипломатична місія діє не в спокійному сільськогосподарському районі, а в промисловому передмісті. Селище Ілліча – це частина Костянтинівки, жилого центру, який утворився навколо двох основних споруд: фабрики з виробництва скла і металургійного заводу. Тут працює все місцеве населення, а також і ті, хто живе на північно-західній окраїні сусіднього Донецька. Той, хто не працює, навчається в сільськогосподарському технікумі Костянтинівки і живе в студентському гуртожитку, котрий волею випадку приютив європейську делегацію.

Донбас, розміщений в басейні річки Дон, - індустріальний центр країни. Щось на кшталт українського Рура (Рурський регіон – великий вугледобувний район в Німеччині, прим. редактора). Русифікація, розпочата за царських і посилена за сталінських часів, виявилась настільки значною, що змінила до цього часу в основному пролетарське населення, російськомовне і орієнтоване на Росію, для котрого Європа — це просто спортивна маніфестація.

«Мы не только говорим, но и думаем по-русски», - одразу ж заявив Максим, студент сільськогосподарського технікуму, котрий народився і виріс в Донецьку, - в нашем регионе у нас три традиции: завод, шахта и «Шахтер» (місцева футбольна команда). Они — наша гордость. Благодаря заводу, мы - самый продуктивный район, без него страна не могла бы обойтись. Благодаря шахте нас знает весь мир. А наша футбольная команда несколько недель назад стала чемпионом Украины. В будущем году мы будем играть в Европе в Лиге чемпионов».

В Донбасі переважають два кольори: сірий колір шахт і неба, закопченого димом труб, котрі є характерним елементом пейзажу області, і блакитний колір авторучок, зошитів, прапорців значків, котрі світяться, що ними місцева адміністрація спорядила молодих дипломатів в ході церемонії привітання. На всіх цих речах є напис «Партия регионов», що переважає в Донбасі і є основним політичним підґрунтям президента Януковича. Ця спроба зі сторони партії, відомої в Брюсселі, але не в Римі, своїми проросійськими симпатіями, виступити перед пресою в якості спонсора місії, покликаної сприяти євроатлантичній інтеграції Києва, - настільки очевидна, наскільки й незграбна, що український, польський та італійський представники пригрозили зупинити роботу делегації, якщо партійні символи не будуть прибрані.

Районний керівник Костянтинівки, Володимир Веленець виголосив промову прекрасною російською мовою, заявивши про реальні наміри мати співпрацю з Європою. Він пояснив, що вся Донецька область дуже заінтересована в присутності європейців. Наша ціль – отримати обширні фонди з Брюсселя, призначені для розвитку добросусідських відносин. Ці гроші, так же як і інші західні інвестиції, на його думку, повинні залишитись на території регіону, а кому вони будуть надані, має вирішити місцева влада. Крім того, Веленець відстоював право Донецької області підтримувати торгові і культурні відносини з окремими країнами Європейського Союзу, з декотрими з них такі відносини вже розвиваються у взаємовигідних цілях. Серед таких країн — Італія, з котрою налагоджено співробітництво в області гірничодобувної промисловості.

«Мы нуждаемся в вас, - заявив у своєму вступному слові Веленець не лише перед молодими дипломатами, але й перед місцевою і національною пресою, - финансирование Европейского союза очень важно для промышленного производства в нашем районе, особенно для модернизации шахт и устаревших заводов. Однако хочу подчеркнуть, что все деньги до последнего цента должны остаться в нашем регионе в полном распоряжении местной власти. В настоящее время мы поддерживаем отношения с инвесторами из стран-членов Европейского Союза, с которыми из года в год возобновляем сотрудничество. Для нашей стабильности лучше вести диалог напрямую с Парижем, Римом, Варшавой».

Вважаю за свій обов’язок підкреслити, що районний керівник відмовився відповідати на запитання, особливо ті, котрі стосувалися того, чому ж Донецька область відмовляється вести справи з Брюсселем, як представники всього Європейського Союзу, а також того, чому відсутня політика захисту навколишнього середовища, вкрай необхідна в найбільш індустріалізованій і забрудненій зоні Європи.

Ми в Кремінній, промисловому селищі Луганської області, в Донбасі. Змінюється район, але не пейзаж і не поведінка місцевої влади. Дійсно, тут живуть робітники, шахтарі і безробітні, всі російськомовні. Центр нагадує Сахновщину, але він менш зелений. Вулиця Леніна веде від металургійного заводу до пам’ятника, присвяченого засновнику СРСР, котрий панує над Червоною площею, тут же розміщений монумент загиблим у Великій Вітчизняній війні, а трохи на віддалі пам’ятник жертвам Чорнобиля і воїнам, загиблим у війні в Афганістані. На місці красивої церкви, зруйнованої комуністами, споруджений православний хрест віруючими, які засуджують культ особи Сталіна, котрий все ще панує в умонастроях більшості місцевих жителів.

В решті Кремінна складається з багатоповерхових залізобетонних будинків, старих напівзруйнованих будиночків, кількох філіалів банків, не чисельних магазинів і гімназії. Тут місцева адміністрація зустрічає європейських гостей, намагаючись за допомогою парасольок з написом на них «партия регионов» вберегти від зливи дипломатів, котрі виходять по одному з автобуса. Це ще одна спроба надати політичного забарвлення ініціативі, покликаній сприяти інтеграції регіону в Європейський Союз. Тим самим, підривається можливість вигідного співробітництва.

Значно цікавіше політичних спекуляцій місцевої влади, що прагне зблизитися з Брюсселем, використовуючи політичний тероризм радянського штибу, свідчення Ганни Костянтинівни, п’ятдесятирічної місцевої мешканки, економіста, котра народилася тут. Вона пояснила, що в Кремінній через економічну кризу, котра давно потрясає Донбас, дуже багато хто емігрує в сусідню Росію, оскільки робочих місць стає все менше. І все більше нежилих будинків занедбується. Місцева адміністрація нічим не може допомогти, оскільки всі фонди, які надходять з Луганська, повністю забираються директорами місцевих промислових підприємств, котрі надають перевагу тому, аби вкладати гроші за кордоном, залишаючи після себе страшне забруднення через повну відсутність заходів з охорони навколишнього середовища.

«Из-за безработицы, загрязнения, коррупции в Кременной стало невозможно жить, - пояснює вона. - У наших молодых людей нет другого выбора кроме поиска работы в Москве. Владельцы фабрик забирают все бюджетные деньги, предназначенные для регионального развития, и вкладывают их в оффшорные зоны. В последнее время ситуация улучшилась, но несколько месяцев назад все застопорилось. Мы дышим грязным воздухом, экологическая ситуация никого не волнует».

Відсутня і свобода друку. На журналістів чиниться тиск, про що нам повідомив колега з Сахновщини (ми писали про це в минулому репортажі), те ж саме підтвердив працівник національного телебачення. Молода людина того ж віку, що й той, хто пише ці стрічки, імені котрої я назвати не можу з мотивів професійної солідарності, скористалася нагодою, аби заявити двом своїм колегам з Європейського Союзу про відсутність свободи в роботі журналістів.

Накази, як трактувати події, які з них висвітлювати, які ні, які новини потрібно виключити з репортажу, якщо вони незручні для адміністрації, особливо в області політики, віддаються владою не в письмовому вигляді, а усно, в більш чи менш ввічливій формі.

Донбас є економічним центром України, це індустріальна зона, забруднена і з русифікованим населенням. Політика охорони навколишнього середовища і добросусідські відносини з Брюсселем видаються тут марними, якщо не шкідливими для економічної стабільності і підтримки добрих стосунків з Москвою. Місцеве населення політика не цікавить. Для людей важливо зберегти своє робоче місце на заводі або на шахті. А тому потрібно голосувати за тих, хто гарантує робочі місця. І неважливо, що країна все більше віддаляється від Заходу і від шляху прогресу, фізично отруєна шкідливими промисловими відходами, а морально — отрутою корупції.

Тим не менш, Донбас все ще бореться за збереження свого українського коріння, є люди, котрі відкрито пояснюють населенню, що Донецьк - це не Росія, що регіон зробив величезний внесок в національну культуру і історію. Один з них - Володимир Березін, президент асоціації, котра видає тижневик «Провінція» і книги мовою Тараса Шевченка, а також бореться за збереження навколишнього середовища.

«Боротися за збереження природи — це означає любити свою батьківщину, - пояснює останній з могікан Донецької області. - Я — українець, а не росіянин. Донбас стільки зробив для історії моєї країни, але все це забувається і замовчується в ході кампанії русифікації освіти, котра відбувається і донині. Європа не повинна бути лише джерелом грошей, але вона може допомогти нам очистити навколишнє середовище і згадати про наше українське коріння».

Маттео Каццулані (Matteo Cazzulani) ("Il Legno Storto", Італія)

Переклад здійснено сайтом «Стопком». Джерело:

inosmi.ru


Передрук дозволено тільки з посиланням на джерело та автора в друкованому виданні та гіперпосиланням в інтернет-виданні. Всі публікації захищені Законом України «Про авторське право і суміжні права».






МЕТА - Украина. Рейтинг сайтов
НОВИНИ ПАРТНЕРІВ