АНТИОЛІГАРХІЧНЕ ПОЛІТИЧНЕ ВИДАННЯ

НАДСИЛАЙТЕ НАМ СВОЇ СТАТТІ ЯКІ ДОПОВНЮВАТИМУТЬ ЗМІСТ САЙТУ ЗА АДРЕСОЮ: stopcom@ukr.net ВОНИ ОБОВ"ЯЗКОВО БУДУТЬ НАДРУКОВАНІ!           Пишіть нам: stopcom@ukr.net           
Головна сторінка
непарламентський
опозиційний сайт

НАВІГАЦІЯ
По сайту
• Головна
• Україна
• Світ
• Аналітика
• Спорт
• Фото
• Відео
• Література
 
Влада Закону
Законність і ваші права
• ВГО "ВЛАДА ЗАКОНУ"
• Законодавство і право
• Коментарі фахівців
• Антикорупційна програма
• Зразки документів
 
Про нас
Проект
• Редакція
• Співробітництво
• Зворотній звязок
РИБНЕ МІСЦЕ БЕЗ РИБИ
25.06.2009р.

Ще 20-30 років тому Бурштин був відомий не стільки мегаватами експортованої до країн соцтабору електрики, скільки завдяки смачнючому баличному товстолобу і білому амуру, який вирощували в "бурштинському морі". Цілі холодильні вагони з рибою відправляли звідси до Москви, Києва та інших міст. Наші батьки пам'ятають обов'язкові "рибні дні" в школах і садках, не кажучи про сміховинні ціни на коропа чи товстолоба в численних магазинчиках "Жива риба". Місцеві рибалки і досі навперебій вихваляються спогадами про впійманих 20-25-кілограмових красенів-коропів.

…Сьогодні ціни на рибу в івано-франківських магазинах — найвищі в Україні. Замість бурштинських коропів і товстолобів, на прилавках — одеська, херсонська, навіть молдавська риба. Чому так сталося, з'ясовував журналіст "ГК".

Невибаглива уява чиновників, відображена в кількох презентаційних буклетах, міцно закріпила за Бурштином репутацію міста енергетиків. Відповідно сенс існування цієї адміністративної одиниці наочно втілюють 250-метрові труби Бурштинської теплоелектростанції, з яких на голови прикарпатців уже сорок років осідає найбільше шкідливих речовин. Та попри надходження до міського бюджету і кілька тисяч працевлаштованих на станції бурштинців, енергетичний бренд не видається привабливим і адекватним для затишного галицького містечка з півтисячолітньою історією. Тим паче, навіть історія новітня пропонувала й інші — симпатичніші й романтичніші — варіанти. Наприклад, водосховище — це насправді море, а Бурштин — місто рибалок. А чому б і ні?

Як топилася бурштинська риба

Сьогодні і на водосховищі, і в каналі аматорська рибалка заборонена — штраф 37 грн. Звісно, затятих прихильників тихого полювання цим не відлякати. На двохкілометровому відрізку водойми від держрибгоспу "Галицький" до БТЕС майже щоранку чекають покльову десятки, а то й сотні рибалок з вудками і спінінгами. Відчайдухи навіть не криються, обережніші пенсіонери передбачливо ховаються у верболозах, видаючи себе хіба сигаретним димком чи покашлюванням. Так і натрапляємо на пана Михайла, який вже десятиліттями приходить рибалити на береги каналу. В 2005 році він брав участь у "рибних" бунтах проти заборони любительської риболовлі на водосховищі, разом із сотнями інших аматорів стояв з вудкою під Івано-Франківською облдержадміністрацією. Тепер сидить в кущах.

У відерці Михайла — кілька карасиків на долоню. Як на 11 годину ранку — малувато. Більшу рибу тепер впіймати рідко вдається, пояснює Михайло. От колись була риба, зітхає. На питання, куди ж вона, на його думку, поділася, іронізує: потопилася, певно.

Щоб збагнути масштаби цього "потопу", невеличкий екскурс в минуле. Бурштинське водосховище збудували в 1964 році на лівій притоці Дністра Гнилій Липі як водойму-охолоджувач для енергоблоків ТЕС. У майже стоячій і теплій воді швидко почали розмножуватися синьо-зелені водорості. Потрапляючи в генераторні трубки станції, вони знижували її ККД на десятки відсотків. Спроби дати раду з водоростями з допомогою мідного купоросу виявилися неефективними, і тоді знайшли простий і геніальний вихід — зарибнення.

Коштами ТЕС було збудовано інкубаційний цех і нерестне господарство. Завезли рослиноїдних риб — строкатого і білого товстолобів, великоротого буфало, білого амура, коропа, сома. Ці види не конкурують між собою, живлячись на різних глибинах. Проблема водоростей була швидко подолана, а рибне господарство на найбільшому в області водному дзеркалі площею 1260 га перетворилося на прибуткову справу. За кілька років бурштинський рибцех став найбільш рентабельним підрозділом обласного рибокомбінату. В 1985 році на водоймі зафіксовано рекордний улов — 672 тонни риби.

Для успішного господарювання на водосховищі вимагалося тільки дотримання простого принципу — зарибнив, виростив, виловив. Сприятливіших умов для рибоводства годі й вигадати: просторі нерестні ставки, інкубцех потужністю 50-70 млн. личинок в рік, багата природними кормами основна водойма, відвідний канал, в якому вода ніколи не замерзає, перетворюючи його на ідеальну зимувальну яму для риби. Рибгосп повністю забезпечував Західну Україну смачною і дешевою рибою, а інші господарства — зарибком. Ще й на Схід везли.

"Десь у 90-х в рибгосп прийшли інші люди, настали інші часи, — підсумовує радник голови ОДА з екологічних питань Володимир Красноштанов. — Вони думали про те, що треба якось в житті влаштуватися. Задорожний такий, Щербанюк — временщики, які лише черпали і черпали. А на зарибнення раптом почало бракувати коштів. Нинішній директор, Петро Мазур, продовжив їхню справу. Так підірвали базу". Для порівняння: у 80-і роки середній обсяг вилову — 260 тонн, на початку 2000-х і далі — від 8 до 3 тонн. Рибопродуктивність водойми знизилася з 197,2 кг/га у 1993 році до 9,5 кг/га у 2001. Новіших даних знайти неможливо. Об'єми зарибнення впали в десятки разів.

Сьогодні на території рибгоспу — руїни і безлад. На березі догнивають човни і катери, якими колись розкидали комбікорм по водоймі. Окремі обрані, яким пощастило домовитися з директором, закидають вудки з причалу. Працівники ж рибалять — біля самих садків, у яких вирощують товарного коропа. За хвилин десять — відро коропа. "Василю, відра досить? — Досить!" Задекларовані прибутки рибгоспу за 2006 рік — 18 тис. грн. Два тютюнові кіоски у Франківську приносять стільки в місяць.

Галицька електровудка

Так оперативно спустошити найбільшу в області водойму стратегічного значення пану Мазуру вдалося за допомогою особливого режиму — СТРГ, спеціального товарного рибного господарства, який було введено на водоймі в 2001 році. З одного боку, СТРГ начебто зобов'язує рибгосп до певних обсягів зарибнення: дволіток білого товстолобика — 140 тис. екземплярів, строкатого — 65 тис., буфало — 20 тис., коропа — 30 тис. щороку, всього — біля 100 тис. кг риби. З іншого боку, режим офіційно дозволяє використання так званого електротралу — ЕЛУ-4М. Рибгосп "Галицький" — єдиний в Україні, де ще використовують цей варварський спосіб рибальства.

Час від часу у сховище виходять два стареньких катери, які тягнуть за собою платформу з установкою потужністю 380 вольт, що генерує високочастотні імпульси на так звану "електроторпеду". По суті, ЕЛУ-4М — велетенська електровудка з радіусом дії 50-70 м. Вважається, що струм глушить рибу тільки товарного розміру, її підбирають волоком з розміром вічка не менше 100 мм. Як це повсюдно трапляється, теорія різко розходиться з практикою. Позаду трала горічерева спливає маса малька. Рибалки нерідко виловлюють риб-калік — без очей, без плавників.

Цікаво, що попри легалізацію тралу в СТРГ, його застосування заборонене окремими листами Укрдержрибгоспу ще в 2003-2004 роках. Більше того, виявляється, рибгосп не має технічного паспорта на ЕЛУ-4М, а генератор не сертифікований. Крім того, використання тралу має погоджуватися з природоохоронними структурами, в тому числі -рибінспекцією. Жодного разу, принаймні до 2005 року, погоджень П.Мазур не отримав. Відтак, можна вважати, що весь вилов тралом — легалізоване браконьєрство.

В 2005 році рейд рибінспекції зафіксував нічний вихід тралу на початку нерестного періоду — 1 квітня — в канал, що суворо заборонено. Причому, відповідно до складеного акту, більшість виловленого ляща, товстолоба, судака і коропа були недоростками непромислового розміру. Порушену тоді кримінальну справу успішно поховали в суді й природоохоронній прокуратурі. Зате успішно звільнили начальника облрибнагляду Руслана Коцабу — за професійну непридатність.

"Електротрал — тема політики, відкатів, але не рибництва", — підсумовує В.Красноштанов.

Мазуризм

Попри порушення усіх приписів СТРГ щодо зарибнення і вилову у водосховищі, директор рибгоспу залишається на своїй посаді досі. Роками в нього на відповідальних посадах працювали дружина, брат та інші близькі родичі. У 2005-2006 роках облдержадміністрація ініціювала в Укрдержкомрибгоспі перевірки фінансово-господарської діяльності рибгоспу, дотримання вимог СТГР і, нарешті, звільнення П. Мазура.

Попри те, що повноцінної ревізії так і не відбулося і держкомівські чиновники обмежилися загальними рекомендаціями, Мазур таки був звільнений. Приблизно місяць. Відповідний наказ Мінагрополітики завів юристів адміністрації в тяжкий ступор. Виявляється, Петра Мазура звільнили за порушення вимог Постанови Ради народних комісарів УРСР від 1933 року (!) "Про суміщення посад і служби родичів в установах, підприємствах і організаціях усуспільненого сектора". Невідомо, чи міністерські клерки не дочитали раднаркомівську директиву до кінця, чи зробили це навмисно, але пункт 17 цієї постанови робить виняток саме для рибних господарств. Закономірно, рішенням Галицького районного суду від 15 травня 2006 року пана Мазура було поновлено на посаді.

Відтоді пан Петро спокійно ґаздує на державному підприємстві як на своїй фірмі, довівши велетенське господарство до розмірів приватного ставу. Прикметно, що більшість бурштинських рибалок і справді думають, що рибгосп — приватне господарство родини Мазурів. Вони не далекі від правди: і статут рибгоспу, і лояльність київських чиновників, і політичне лобі на рівні народних депутатів забезпечили родині Мазурів безбідне існування.

Петро Володимирович нерідко нахвалявся, що постачає рибу в Гуту (президентську резиденцію — авт.). А з приходом "помаранчевих" його найзапеклішим захисником став Дмитро Шлемко, тоді заступник губернатора з питань сільського господарства, сьогодні екс-нардеп і кандидат до ВРУ за списком БЮТ під номером 35. А в Бурштині ходять легенди про так званий "13-енергоблок" — закриту зону на березі водосховища для відпочинку столичних віп-персон, які приїжджають погасати на водних мотоциклах і поласувати трофейною рибкою.

Рибний банк

Історію з рибгоспом "Галицький" можна було б додати до нескінченного списку подібних ілюстрацій всезагального рейваху в сьогоднішній Україні. Якби не нав'язлива і небезпідставна думка про те, що не все ще втрачено, що мінімальними зусиллями можна відновити не просто конкретне господарство, а створити цілу рибну галузь на Прикарпатті. Що Бурштин і сьогодні може стати містом не лише енергетиків, а й рибалок. Потрібна тільки воля — до вчинку, не в останню чергу — політична.

Володимир Красноштанов два роки тому запропонував ідею рибного банку. В області є чимало приватних ставкових господарств, які мають залишок зарибку і не можуть довести його до товарного розміру й продати. Забезпечити зимівлю для риби — дорого. Такі господарства могли б зарибнювати бурштинське водосховище, в якому є теплий канал і достатньо природного корму, а після вилову — отримувати свою частку врожаю чи коштів. Головне — захистити рибу від браконьєрів, що не важко зробити спільними зусиллями учасників банку. Наступний крок — формування мережі збуту. В такий спосіб практично без залучення додаткових коштів можна створити нову галузь в області і збити ціну на рибу бодай до рівня загальноукраїнської, тобто на 20%-30%. Ідею банку підтримали всі керівники рибних господарств Франківщини. Окрім Петра Мазура.

Дехто вважає, що єдиним виходом з тупика є приватизація рибгоспу. Підняти підприємство зможе тільки рішучий, радикальний менеджер і зацікавлений у розвитку компанії власник. Свого часу дійшло навіть до оголошення конкурсу на кращий інвестпроект для рибгоспу, складалися бізнес-плани. З врахуванням показників діяльності успішної німецької компанії "Peitzer Edelfisch", яка працює на аналогічній водоймі-охолоджувачі, підраховано, що інвестиції об'ємом в 270 тис. євро окупляться в Бурштині протягом 3 років. Конкурс так і не провели. Забракло волі?

Джерело:

http://ifportal.net/




Передрук дозволено тільки з посиланням на джерело та автора в друкованому виданні та гіперпосиланням в інтернет-виданні. Всі публікації захищені Законом України «Про авторське право і суміжні права».






МЕТА - Украина. Рейтинг сайтов