АНТИОЛІГАРХІЧНЕ ПОЛІТИЧНЕ ВИДАННЯ

НАША ЕЛЕКТРОННА АДРЕСА: stopcom@ukr.net            Пишіть нам: stopcom@ukr.net           
Головна сторінка
 
непарламентський
опозиційний сайт

RSS підписка нашого сайту

ПІДПИСКА СТОПКОМ


НАВІГАЦІЯ
По сайту
• Головна
• Україна___ПОЛІТИКА
• Світ_____Н О В И Н И
• Аналітика
• Фото
• Відео
• Література
• АРХІВ НОВИН СТОПКОМУ
Влада Закону
Законність і ваші права
• ВГО "ВЛАДА ЗАКОНУ"
• ЗАКОНОДАВСТВО і ПРАВО
• Коментарі фахівців
• Антикорупційна програма
• Зразки документів
 
Про нас
Проект
• Редакція
• Співробітництво
Про Пупкіна мудрого…
05.05.2010 р.

День Перемоги чомусь раптом став особистою заслугою товариша Сталіна. Як і сама Велика Перемога. На тобі, маєш, як кажуть. Перерахую аргументи, котрі мені в передачу надсилають сталіністи всіх мастей — добровільні і платні:

«Критикуючи Сталіна, ви доводите свою ненависть до Росії. Критика людини, з чиїм ім’ям на вустах йшли в бій і гинули за Батьківщину — плювок в обличчя всім, хто загинув за Батьківщину. Забула, хто жидів (лексику зберігаю) з Освенціму звільнив? А за часів Єльцина менше загинуло?»

Ну, давайте розберемося… Зараз модним жанром стала альтернативна історія. Так от, уявіть собі, що в результаті, я не знаю, змови в Кремлі замість товариша Сталіна з’явився наш безцінний Вася Пупкін. Нічого-то він у зовнішній політиці не змінював. І пакт був підписаний… І війна почалась… А тепер увага: люди, в результаті особистих і колективних подвигів котрих, найпотужнішими зусиллями, мільйонами жертв ця війна була виграна, вони – не йшли б у бій з криком «за Батьківщину, за Пупкіна»? Вони йшли захищати вусату ікону або все-таки свою країну? Вони здійснювали неможливе лише тому, що в них за плечима незримо витав димок люльки генералісимуса? З моєї точки зору, подібна конструкція саме й знищує сам факт подвигу тих, хто його здійснював. З моєї точки зору, подібна конструкція і є плювок в обличчя живим і загиблим…. Коли я була маленька, у нас був близький друг сім’ї, котрий на фронті командував ротою, здається, штрафників. І він розповідав, як лежали вони в окопі, а над ними танки йшли, і земля за комір їм сипалася. І раптом хтось як рявкне… «За Батьківщину, за Сталіна?» — перебиваю я… «Ні, дитино, тобі таких слів знати не належить, котрі кричали тоді…» І що далі? Нічого, в атаку пішли, земля за комір сипатися перестала…

Так от, розберіться уже самі з собою, кого йшли захищати солдати і офіцери? Можна прочитати, з’ясувати або не з’ясувати, в чому суть героїчного діяння кожного з кавалерів, рядових і не рядових, згаданих і безіменних. А в чому подвиг того, хто пожав в результаті лаври? Чому йому добровільно віддавали і віддають свої і чужі заслуги? Маленька людина кидалася на амбразуру і рятувала цим життя своїх однополчан. Маленька людина йшла дорогами війни і ставила знамено над рейхстагом. Велика людина сиділа в ставці і розпоряджалася чужими життями. Правильно, хтось повинен це робити. Але це не означає, що війна була переможною саме в силу генія того, кого менш за все хвилювало, десять людей загине чи тисяча. Хтось повинен був стати іконою. Але, в силу обставин, що склалися, цією іконою міг стати будь-який військовий або цивільний начальник. Тому що воювати йшли за Батьківщину. За близьких, залишених в блокадному Ленінграді і окупованому Києві, за, чорт забирай, околицю власного села і мамину посмішку… За дітей, котрих багато хто з воїнів країни-переможця вже не побачив. Який, поясніть, Сталін? Який Пупкін? Все було куди болючіше і ближче.

Сьогоднішні дослідники розповідають про те, скільки надій було на закінчення війни. Кожен з них йшов воювати за… Пробачте, одну людину? Не вірю. Не брешіть! І не смійте зводити наклеп на тих, хто воював, гинув і… переміг при цьому. Можна говорити про особисті вчинки Єлизавети, королеви, яка не виїхала з Англії в розпал бомбардувань Лондона… Можна говорити про легендарну леді Годіву, яка проїхала голою вулицями рідного міста на вимогу тирана-чоловіка, аби врятувати приречених до страти… Можна згадати Суворова і його «за мною диво-богатирі!» з підручника історії… Який воєнний подвиг особисто здійснив товариш Сталін? Кому сьогодні намагаються віддати «дякую» за запальні бомби, котрі тушив на даху будинку мій тато? Не хочу ставити діагноз, але чи не фальсифікація це історії в чистому і первозданному вигляді? Дякую тим, чиєю важкою працею протягом чотирьох років був порятунок країни і світу від фашизму. Дякую Вам, тим, хто ще живий, і тим, кого вже немає. І пам’ятайте, пам’ятайте «батька всіх народів», що сьогодні і Вашу перемогу намагається вкрасти!

НАТЕЛЛА БОЛТЯНСЬКА

Переклад здійснено сайтом «Стопком». Джерело:

«Ежедневный журнал»




Передрук дозволено тільки з посиланням на джерело та автора в друкованому виданні та гіперпосиланням в інтернет-виданні. Всі публікації захищені Законом України «Про авторське право і суміжні права».






МЕТА - Украина. Рейтинг сайтов