АНТИОЛІГАРХІЧНЕ ПОЛІТИЧНЕ ВИДАННЯ

НАША ЕЛЕКТРОННА АДРЕСА: stopcom@ukr.net            Пишіть нам: stopcom@ukr.net           
Головна сторінка
 
непарламентський
опозиційний сайт

RSS підписка нашого сайту

ПІДПИСКА СТОПКОМ


НАВІГАЦІЯ
По сайту
• Головна
• Україна___ПОЛІТИКА
• Світ_____Н О В И Н И
• Аналітика
• Фото
• Відео
• Література
• АРХІВ НОВИН СТОПКОМУ
Влада Закону
Законність і ваші права
• ВГО "ВЛАДА ЗАКОНУ"
• ЗАКОНОДАВСТВО і ПРАВО
• Коментарі фахівців
• Антикорупційна програма
• Зразки документів
 
Про нас
Проект
• Редакція
• Співробітництво
На кожного президента є свій кілер або імпічмент
01.03.2010 р.

Як і очікувалось, вибори президента відразу не закінчилися після проголошення Центрвиборчкомом офіційних результатів. Стервозний цілеспрямований характер Юлії Тимошенко спочатку не дозволив ні їй, ні її команді просто так скласти лапки і здатись на милість ворогу. Але ці тріпотіння ніжної лані тривали недовго. Чи то звідкілясь передзвонили (думається, дзвонив хтось з лідерів великих держав, які поспішали вітати Януковича), чи то відчула, що суд в Україні не найгуманніший, особливо якщо це стосується шкурних інтересів, але Тимошенко забрала позовну заяву з Вищого Адміністративного Суду України і на цьому, значить, все – кіна не буде. А якщо кіно і буде, то вже не про війну, а про любов.

Хотілося ж іще влітку Тимошенко і її БЮТу вступити в політичний шлюб з Януковичем і його Партією Регіонів і, не чекаючи виборів, поділити владу з Януковичем на всі сторони України. Янукович тоді в останній момент, як то кажуть, здрейфив, почав задкувати і зрештою втік від теми. Втікати від Тимошенко – це вже стало його другою професією, цей маневр переляканого рака (по його гороскопу) чи то хороброго зайця (по його бойовому минулому шниря в тюрмі) він продемонстрував як під час втечі від законних телевізійних дебатів з конкурентом за крісло президента, так і голосуванням його фракції проти місцевих виборів у Верховній Раді.

Він всього боїться. Навіть немає потреби нагадувати непритомність від переляку через удар івано-франківського яйця. Зараз же завдання для Януковича і його команди – зіпхнути Тимошенко з прем’єрського крісла. Хоча, здається, що якщо буде тепер вже до Януковича телефонний дзвінок тих самих людей, хто з-за кордону поспішав його вітати, то залишить Партія Регіонів свої потуги мати під контролем і Верховну Раду, і Кабінет Міністрів. Досить з вас того, що ви маєте. І Янукович, черговий раз злякавшись відповідальності, знову позадкує назад і разом з Тимошенко керуватиме Україною. Хіба не цього хочуть всі, хто думають, що тільки так можна об’єднати Україну? І це все нагадує старий бородатий анекдот:

«В тюремную камеру входит здоровенный бугай, встает в центре и, осмотрев всех, спрашивает:

- Опущенные есть?

Все притихли, на измене сидят. Бугай еще раз:

- Девки кто!!!???

Никто не шевелится, даже почти не дышат.

- В последний раз спрашиваю: кто опущенный!!!!!!?????

Из глубины камеры выходит маленький мужичек и подходит к бугаю.

Бугай: - Как зовут?

Мужичек тоненьким голоском:

- Даша...

Бугай, протягивая руку:

- А я -Маша. Будем держаться вместе.»

І ось ця людина – наш президент?

Частка правди є в тому, що четвертий Президент України зі всіх своїх попередників є найбільш слабкою особою в плані самостійності. Він не лідер, а висуванець, який повинен задовольняти все своє оточення і тих, хто його фінансував у боротьбі за крісло. А так як бажаючих задовольнити свої потреби в Партії Регіонів є більше, ніж можливих посад, то типово, що почнеться гризня за найхлібніші місця. На всіх хлібних кормушок не настарчишся. Тому Янукович і починає свою діяльність з того, що однією рукою скорочує чисельність Адміністрації (Секретаріату) Президента та їхні зарплати на 20%, а другою підписує Указ про створення Національного антикорупційного комітету та Комітету з економічних реформ. Тобто однією рукою віддає, а іншою забирає, а в результаті для прогодування дармоїдів в оточенні Президента сума витрачених коштів не змінюється.

Янукович – це не Кравчук, який опирався на стару партноменклатуру, не Кучма, який сам створював олігархів і призначав, кому бути багатим, а кому ні, і не Ющенко з кволими руками, які нічого не крали, але нічого і не робили. Янукович - це ставленик фінансово-промислових олігархічних груп, які хочуть нового перерозподілу майна, ресурсів, активів і всяке таке інше. За спиною Януковича на низькому старті стоять гнані українською мовою і голодні на приватизацію державного майна легіони російськомовних ударників капіталістичного труда, які хочуть влади, влади і ще раз влади.

Перша хвиля ейфорії від успіху вже починає спадати. Виявилося, що ніякої черги від членів БЮТу і НУНСу до падання на коліна перед Регіональним Лідером всія України немає. Це все привиділось в запаленому розумі Лук’янова, Колесникова та веселої і щасливої Герман. Яким швидко пояснили: «Вам хочеться влади? А влада - це товар, а кожний товар має ціну. Тому треба торгуватись. А кому хочеться торгуватись, якщо регіоналам, як малим дітям, хочеться все і відразу?»

Прийдеться або домовлятися, або сміятися з нікчемного Президента Януковича точно так само, як всі сміялися з нікчемного Президента Ющенка. Без коаліції у Верховній Раді, без свого прем’єра і уряду у Януковича буде все те саме, що і у Ющенка. А тому вже після 100 днів президентства непомітно якось до Януковича прилипнуть такі самі липучі обзивалки, як «нікчема», «мазурик» або щось таке подібне.

В цьому залежить все тепер не від Януковича, а від Тимошенко. Якщо вона нарешті вилікується від зіркової хвороби «старухи» з казки Пушкіна «Про рибака і золоту рибку» і стане реально дивитися на речі, то вона залишиться при владі, зберігши стару коаліцію або створивши нову з регіоналами. Але так як в казці Пушкіна чим вище соціальною драбинкою піднімається зла баба, тим жорстокішою, злішою, авторитарнішою вона стає, то, скоріше всього, в результаті вона залишиться сама-однісінька біля розбитого корита.

То що ж робити з Януковичем, якщо він на догоду кремлівській хунті чи іншим чужинцям почне здавати інтереси України на їхню користь? Бо в іншій країні з нормальними сусідами таких застережень не виникає. Всюди без різниці, кого вибрали, бо всі знають: президент не продасть свою державу. В нас це - питання номер один всі роки незалежності. Одні мали продати Україну Росії, інші – Америці, але щось ніхто не поспішає нас, злиднів, купляти. Навіть біснуваті керівники Росії мріють вже не про всю Україну, а тільки про її частину і тільки тому, що хочеться захапати теплий берег Криму, а дотаційний Донбас, якщо щось, то хай сам собі, як хоче, виживає, бо годувати таку прірву народу не дуже вже росіянам хочеться. Так, дивись, і знову продукти будуть по талонах, зате кляті бандерівці і східняки вже не будуть однією державою. Але це ялозиться тільки для того, щоб, може, якось вдалося це зробити чужими руками. Постійно, із чіткою періодичністю з’являються прогнози «експертів», пророцтва ідіотів чи просто провокації спецслужб, де Україну ділять, розчленовують на три, чотири, п’ять частин, бо вона, мовляв, уже поділена на дві частини за мовною ознакою. І все це є нічим іншим, ніж закликом до громадянської війни, і саме через те ніхто до цього часу за ту ж російську мову не почав розколу держави. Нормальні люди розуміють, чим все це може закінчитись.

Громадянин України, ставши Президентом держави, складає присягу, в якій він присягає на вірність Україні і зобов’язується усіма своїми справами боронити суверенітет і незалежність України, в протилежному випадку – є процедура усунення такого керівника держави з високого поста в порядку імпічменту. Бо тут, як мовиться, на кожного президента є свій кілер і є свій імпічмент.

Щодо імпічменту, то причиною застосування такої процедури є вчинення Президентом державної зради або іншого злочину. Питання про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту ініціюється більшістю від конституційного складу Верховної Ради України. Ну, це у випадку залишення старої коаліції навіть може реально відбутися, але остаточне рішення про усунення приймається Верховною Радою не менш як трьома четвертими від її конституційного складу після перевірки справи Конституційним Судом України і отримання його висновку щодо додержання конституційної процедури розслідування… Тобто при наявності в парламенті ручних, дресированих фракцій, господарями яких є олігархи, – це неможливо. Депутатський склад складається в основному з холуїв власників партій, прислуги, професійних юродивих або родичів, то при такій системі навіть якщо Янукович остаточно доб’є державу, – йому в цьому ніхто не заважатиме. Імпічмент - це така процедура, що легше українцям завоювати Європейський Союз чи Росію, ніж усунути Президента в порядку імпічменту.

Та здається мені, що у випадку початку Януковичем зради України на нього снайпера не треба. Боже збав, хай живе сто літ. Кілер - це дорогий і ненадійний спосіб. Дієвіше буде чимось кинути в Януковича, а далі він від пережитого стресу і переляку сам подасть у відставку за станом здоров’я. Тут і гріха на душу брати не доведеться, та і робити з нього великомученика чи святого немає потреби, а то кремлівський політрук громадянин Російської Федерації Володимир Гундяєв, він же Кіріл, тут же канонізує Федоровича до лику святих, а тому – шкода ту церкву, яка таке зробить. Отже, «кілер» повинен його не вбити, а налякати. Знову ж таки, це якщо він, звісно, заслужить до себе таке ставлення.

То, може, просто хтось при цьому, дотримуючись останніх світових традицій, кине в Януковича черевиком? Це саме найгірше, що може бути для нього, якщо він не зрозуміє, що треба відмовитись від провокацій антиукраїнської політики декого зі свого фашиствуючого проросійського оточення в Партії Регіонів. Якщо він буде іти на поводі у них, то тоді в нового президента хтось-таки кине своїм взуттям. З цією зброєю можна пройти через всі охорони, металошукачі чи рентгени, його не відбирають охоронці при вході на прес-конференції чи інші заходи. Так як черевик є важчим за яйце, то інвалідність для Януковича гарантована. Але хто ж буде кидати тим черевиком? Хто має публічний доступ до перших осіб? – Журналісти, і тільки журналісти.

Невже журналісти зможуть щось подібне зробити? – Ніяк ні, вони в основній масі чомусь є продажними, бо вся наша журналістика, журнали, газети, телебачення, радіо є чиєюсь приватною власністю. ЗМІ за природою своєю не можуть бути об’єктивними у висвітлені подій, а щоб на рішучий вчинок відважитись, то це взагалі важко собі уявити. Та і не треба, бо навряд чи це буде оцінено, як геройський вчинок.

Звичайно, що стосується черевика, - це жарт. З тих журналістів, яких пускають до Президента Януковича, не знайдеться сміливця. Таких нема. А сміливців не пустять і за десять кілометрів. Все значно складніше. Зараз одні після перемоги Януковича радіють, інші посипають голову попелом. Як одні, так і інші явно перебільшують. Бо насправді, чи все на добре, чи на погане – ніхто не знає. Можливо, це Боже провидіння вирішило врівноважити ситуацію в державі, бо, може, і справді буде краще, або якщо краще не буде, то вже опісля того, як Янукович виявиться балаболом і поганим танцюристом, то вже ніяких питань не виникатиме щодо того, що донецький кращий лишень тому, що він наш, донецький, а значить, все буде Донбас.

Вже дуже скоро люди почнуть розуміти, що ніколи представник якогось одного клану не є кращим за представника іншого клану. Всі вони жадібні однаково. Люди самі повинні зрозуміти, що різниці між ними немає. А в громадян немає права навіть мріяти, що можна щось змінити, навіть за допомогою снайперської гвинтівки або черевика. А тому, доки шакали-олігархи чи вороги України не спровокували нас на громадянську війну, то не піддавайтесь на провокації, будьте пильними - і вся ця напруженість спаде сама по собі. Настає весна, далі літо, сонце нас зігріє своєю благодаттю, там же будуть 100 днів четвертого Президента України, коли ми вже зробимо висновки, хто ж насправді в лютому 2010-го прийшов до влади. Бо, як кажуть спортсмени, стати чемпіоном - це ще не головне, бо можна чемпіоном стати і випадково, - справжнім чемпіоном є той, хто відстояв своє чемпіонство. Тому новий президент - це не тільки нове випробовування для нашої державності, це ще і випробовування нас самих, нашої вартості як сильних і вільних людей у своїй державі.

Андрій Павловський


Передрук дозволено тільки з посиланням на джерело та автора в друкованому виданні та гіперпосиланням в інтернет-виданні. Всі публікації захищені Законом України «Про авторське право і суміжні права».






МЕТА - Украина. Рейтинг сайтов
НОВИНИ ПАРТНЕРІВ