АНТИОЛІГАРХІЧНЕ ПОЛІТИЧНЕ ВИДАННЯ

НАДСИЛАЙТЕ НАМ СВОЇ СТАТТІ ЯКІ ДОПОВНЮВАТИМУТЬ ЗМІСТ САЙТУ ЗА АДРЕСОЮ: stopcom@ukr.net ВОНИ ОБОВ"ЯЗКОВО БУДУТЬ НАДРУКОВАНІ!           Пишіть нам: stopcom@ukr.net           
Головна сторінка
непарламентський
опозиційний сайт

НАВІГАЦІЯ
По сайту
• Головна
• Україна
• Світ
• Аналітика
• Спорт
• Фото
• Відео
• Література
 
Влада Закону
Законність і ваші права
• ВГО "ВЛАДА ЗАКОНУ"
• Законодавство і право
• Коментарі фахівців
• Антикорупційна програма
• Зразки документів
 
Про нас
Проект
• Редакція
• Співробітництво
• Зворотній звязок
Корупція – це дихання демократії
01.07.2009р.

Якщо в тоталітарних системах за такий злочин, як корупція, карають смертю або позбавленням волі строком на декілька сторіч, то при демократії це явище стає природнім. І мало хто попадається. Звичайно, що і в країнах цивілізованої демократії це теж злочин, але у країнах розвиненої демократії корупціонери знають міру і роблять свою справу так, щоб не було дуже помітно. А в країнах, де відсутній контроль простих громадян, ховатися немає потреби, бо всі навколо такі самі корупціонери і всі і дають, і беруть хабарі. Тому немає сенсу приховувати нечесні достатки, навпаки, їх треба всебічно всім показувати, бо у тих, хто залишився бідним і генетично переляканим совком, замість гніву при вигляді нетрудових багатств виникає почуття страху. От у нас на крутих машинах і давлять простих громадян прямо на пішохідних переходах. Це закономірно.

В Україні ніяк не диктатура, а все-таки демократія. Стовідсоткова демократія. Справжня влада народу – кожний робить, що хоче, і при наявності грошей та зв’язків досить легко можна уникнути будь-якого покарання. Це ж і є народовладдя: народ сам дає собі раду і виживає-собі сам.

Тому корупція – це дихання демократії. Бо якби залізна рука наводила б у країні порядок, то при радянській звичці красти і пити гірку пересадити би прийшлося половину країни. Що-що, але крадуть буквально всі і, якщо пропонують роботу, на якій не можна щось вкрасти, то переважно особи середнього і старшого віку відмовляються від такої роботи. Залізна рука не потерпить конкурента зі сторони посадовця, який порушуватиме встановлений перебіг речей, і за гроші ігноруватиме свої прямі обов’язки. Сильна рука позбудеться таких слуг своїх і свого народу, бо у сильної руки будуть інші завдання, більш зрозумілі й високі, і корупція їй заважатиме.

При демократії все інакше. Крім ситого життя інших задач немає. Навіщо починати війни, чистки-зачистки, насилувати, якщо можна просто підкупити. Диктатура – війна, демократія – підкуп. Все купляється і все має свою ціну. Досі ходять легенди про роботу КДБ і про те, як там працювали з кадрами. Там на всіх партійних, на начальничків та просто на всіх, хто мав хоч якусь вагу або перспективу, заводились анкети і таких людей вставляли в списки. А в тих списках навпроти прізвищ стояли цифри. Що ж то за цифри в тих документах радянського гестапо? Це була ціна кожної людини, котра потрапляла до поля їхнього бачення.

Наприклад, навпроти таких членів комуністичної партії Радянського Союзу, як Кравчук, Кучма, Ющенко, Янукович, можливо, стояли тризначні цифри, в дерев’яних рублях, звичайно. Але от навпроти чи не кожного другого в тих списках стояли через дріб дві літери: б/в. Думаю, що всі знають, що це означає. А хто не знає, то вже знатиме, що «б/в» означає – «бутилка водкі». І не має значення, чи це Хабаровськ, Москва, Львів чи Донецьк , знак «б/в» в списках КДБ – це як вирок. І цей вирок – до кінця днів, бо людське життя коротке і мало хто може змінитися, особливо, якщо сама система не змінюється. Знак «б/в» – це вирок, який означає, що за пляшку горілки кадр здасть, продасть, зрадить все на світі. Це дешеві, дуже дешеві люди. Втім, як і дешевий весь совок, якого за звичкою за кордоном ще продовжують називати рашою. Всі радянські люди є дешевими і вони продаються за копійки, за центи, за стакан горілки.

Звідси і вся наша корупція. В дешевизні честі і гідності наших громадян. З часів влади безбожників Леніна-Сталіна, коли життя людське стало дешевшим за життя скаженої собаки, коли ця влада за заповітом Леніна встановлювалась «кров’ю і голодом». А якщо життя – копійка, то у людей самоповаги рівно на стільки ж.

То хіба за цих умов корупція може бути подоланою? Звичайно, що ні. Попри всеукраїнське ниття і скиглення на погане життя насправді зараз в Україні є золоті часи. Ніхто нічого не боїться і люди втрачають здоров’я не через надмірну працю, а у зв’язку із зловживанням спиртними напоями та перегляду телевізора, після чого наші люди стають нервовими.

Ніяким іншим способом, ніж способом між безкомпромісним примусом і насиллям зі сторони держави, корупцію не подолати. Те саме стосується і люстрації, яку дехто виносить прапором боротьби за гідне життя в Україні. Ніде люстрація просто так не проходила. В тій же Чехії люстрація відбулася тільки завдяки тому, що першим президентом в посткомуністичній Чехії був Гавел, який на дух не переносив комуністів і який без гучних заяв, скандувань чи декларацій просто по всій вертикалі влади поставив молодих людей. А якщо взяти давнішні історичні приклади, то такі люди, як Ленін, Гітлер, Наполеон офіційно ніякої люстрації не проводили. Вони і слова такого не знали. Взявши владу в свої руки, ставили на всі пости своїх людей, які не були заплямовані з попередниками, і тут же встановлювали над ставлениками тотальний контроль. От і вся люстрація. Раз ідеш до влади, то не бери з собою чуже сміття. Тут зі своїм сміттям добре було б справитись.

При таких умовах влада очищається, а новим людям при владі вже буде не до корупції. Лиш би самим вижити з таким життям. Бо корупція – це ніщо інше, як сприятливі умови для її процвітання. Це коли деякі людські істоти, нічого не сіючи, а їдять, нічого не виробляючи, але носять розкішний одяг, живуть в палацах, літають на власних літаках або за рахунок держави… Корупціонер без вимагання зі своєї сторони просто використовує своє службове положення. Кострубате законодавство та відсутність контролю зі сторони громадян та правоохоронних органів, які злились з криміналом, - все це сприятливі умови для корупції. Величезна кількість контролюючих органів, яких ніхто не контролює, породило вседозволеність. Неймовірно дика кількість всіх цих пільг, дозволів, ліцензій тощо – це завжди пряма спокуса та сприятливі умови до створення корупції. Відмініть половину пільг, дозволів, віз, ліцензій – і сама собою корупція в країні зменшиться рівно на стільки ж. Бо народу не буде за що давати хабара чи надавати незаконні переваги чиновнику.

Тому нічого не залишається, як або змиритися із ситуацією в країні, бо ніхто не в силі щось змінити, або дочекатися нової влади. Чи дочекаємося нових лідерів, нових людей на всіх рівнях, які настільки люблять свою країну і свій народ, що стоятимуть вище за оманливу вигоду від казнокрадства та корупції, бо помисли їхні будуть високими, а мета великою. Але чесні, справедливі, дисципліновані люди, напевно, залишилися хіба в казках та добрих книгах, а в незалежній радянській Україні таких, може, навіть і немає. Чи, може, все таки є? Хочеться вірити – що є. Інакше перспективи у нас всіх будуть примарними і українцям прийдеться або здаватись на милість ворогу, або залишатись кволими в порівнянні з іншими державами та народами. Правда, поки що не видно цих потужних облич, як сказав недавно Кучма. Але то нічого, ми терплячі – почекаємо ще.

Андрій Павловський




Передрук дозволено тільки з посиланням на джерело та автора в друкованому виданні та гіперпосиланням в інтернет-виданні. Всі публікації захищені Законом України «Про авторське право і суміжні права».






МЕТА - Украина. Рейтинг сайтов