АНТИОЛІГАРХІЧНЕ ПОЛІТИЧНЕ ВИДАННЯ

НАША ЕЛЕКТРОННА АДРЕСА: stopcom@ukr.net            Пишіть нам: stopcom@ukr.net           
Головна сторінка
 
непарламентський
опозиційний сайт

RSS підписка нашого сайту

ПІДПИСКА СТОПКОМ


НАВІГАЦІЯ
По сайту
• Головна
• Україна___ПОЛІТИКА
• Світ_____Н О В И Н И
• Аналітика
• Фото
• Відео
• Література
• АРХІВ НОВИН СТОПКОМУ
Влада Закону
Законність і ваші права
• ВГО "ВЛАДА ЗАКОНУ"
• ЗАКОНОДАВСТВО і ПРАВО
• Коментарі фахівців
• Антикорупційна програма
• Зразки документів
 
Про нас
Проект
• Редакція
• Співробітництво
Концтабір ім. Мечникова
23.03.2010 р.

СТОП совковій медицині!

Як хворий на цукровий діабет І типу (інсулінозалежний) проходжу щорічне планове обстеження в обласній лікарні. Цього тижня перед госпіталізацією, згідно з визначеною процедурою, відвідав нещодавно відбудоване консультаційно-поліклінічне відділення Дніпропетровської обласної лікарні ім. Мечникова.

Враження від візиту до відкритої з неабиякою помпою поліклініки (урочистості з нагоди введення в експлуатацію корпусу вшанував своєю присутністю Президент України Віктор Ющенко , а вслід за ним, наступного дня, і прем ’ є рка Юл і я Тимошенко ), яку подавали за гордість обласної медицини - найжахливіші. Блиск і лоск сучасних апартаментів закладу дуже контрастує як з умовами перебування в ньому пацієнтів, так і якістю сервісу, що надається: організація робочого процесу, як і раніше, залишає бажати, м'яко кажучи, значно кращого.

Неприємності починаються вже з гардеробу. У зв ’ язку з великим напливом відвідувачів там постійно не вистачає номерків, через що люди вимушені носити свої куртки, пальта й шуби з собою. При цьому в кабінети з верхнім одягом не пускають.

Отже для того, аби потрапити на прийом, доводиться залишати його в коридорі, прилаштовуючи на кріслах та лавках. І це - в кращому випадку, тобто в тому, коли є для цього місце. Не рідко можна спостерігати картину цілих звалищ одежі. Через це уміст кишень може опинитися на підлозі, а то й привернути небажану увагу з боку не таких вже доброчесних відвідувачів.

Зберігається певний ризик втрати і самого верхнього одягу. Природно, людям треба довіряти й розраховувати на взаємодопомогу, але ж трапляється різне. І, якщо не дай, Боже, щось, то чи втішить постраждалого статистика? Чи заспокоїть його , скажімо, те, що випадок, який з ним стався - дуже рідкісний, а то й взагалі перший за всю історію поліклініки?

Якщо вже будівлю реконструювали та надбудовували третій поверх, то чому б було не розрахувати площу гардеробу та кількість номерків, беручи до уваги реальний щоденний потік "прихожан"?

Але все це ніщо в порівнянні зі справжніми тортурами спекою та спертим повітрям, яким піддаються люди в коридорах закладу.

Особливо ця проблема актуальна для першого, а надто - другого поверху. Адже саме там чомусь і концентрується найбільша кількість пацієнтів.

Черги під кабінетами - страшенні, неймовірні! Хворим буквально немає чим дихати, у них паморочиться в головах. Нещасні жаліються один одному, будучи не в силі якось зарадити ситуації. Складається враження, що вентиляція в приміщенні абсолютно відсутня. Бідні люди як у стійлах. І справді, не продихнути.

До реконструкції черги були такі ж, але в старих стінах якось можна було дихати. Нині ж, перебуваючи у модерновому холі, почуваєшся рибою в акваріумі з затхлою водою. Доводиться вистрибувати на вулицю, аби ковтнути свіжого повітря.

Якщо ж десь відкрити вікно, то за деякий час стає холодно тим, що сидять поблизу. І радість від притоку свіжого повітря, а з ним і вивітрювання всіляких, в тому числі і пандемічних вірусів, змінюється на хвилювання через загрозу підхопити простуду чи щось набагато гірше, приміром, запалення легенів.

Особливо нестерпною ситуація виглядає на другому поверсі. Чомусь не була знайдена можливість розосередити натовпи більш-менш рівномірно по всіх поверхах. Відтак на першому - багато людей, на другому - незрівнянно більше, а на третьому - майже нікого. Виникає питання, навіщо його взагалі надбудували? Попід стінами стоять довжелезні пусті дивани. Вільного простору там - хоч турніри з футзалу проводь. Ніщо не заважатиме грі. Хіба що деколи неквапливо продефілює медпрацівниця з одного кабінету в інший.

Черги ж в цій, як, зазвичай, і будь-якій поліклініці - явище складне й багатогранне. Люди в них діляться на тих, хто вперше на прийом з талончиком, хто повторно і без талончика, хто "тільки зайти і вийти", "занести - забрати", хто - "без черги" і окремо - самі медпрацівники на прийом до колег.

Остання категорія виглядає найбільш привілейованою, позаяк для таких не існує жодних перешкод, причому як для них самих, так і їхніх чисельних родичів, знайомих, приятелів і т.д. і т.п. Такі випадки зустрічають в простих смертних лише тихе ремствування. Пошепки почортихаються і сидять собі далі.

Інша річ - з'ясування стосунків між рівними за статусом пацієнтами. Тут будь-які ротації в черзі неодмінно супроводжуються неабиякими спалахами найрізноманітніших за способом виявлення емоцій та багатющим словниковим арсеналом для їхнього вираження.

Зі свого боку медики власну втому від робочого процесу та всі, пов'язані з цим негативні емоції, традиційно виплескують на пацієнтів. Останні видаються напрочуд підходящими для такої розрядки об'єктами. Нехай вас Господь береже підпасти під лікарський гнів. В таких випадках невільними слухачами нотацій людини в білому халаті стають всі, хто очікує своєї черги в коридорі. І щільно зачинені двері кабінету тут зовсім не поміха.

"Тільки б не застрелили", - стоїш і думаєш собі, хвилюючись за долю потрапившого в халепу. А коли "той" чи "та" нарешті виходить з кабінету та ще й без явних слідів застосування фізичної сили, радієш як за самого себе: "Слава Богу, живий (жива). І то добре".

В підсумку такі відвідини поліклініки неодмінно перетворюються для пацієнта на, щонайменше, психологічний іспит і стрес, який, що добре відомо, тільки загострює будь-яку хронічну хворобу та сприяє підхопленню нової.

Тим часом сайт Головного управління охорони здоров'я Дніпропетровської облдержадміністрації ( http :// guoz . dp . ua /) подає таку інформацію :

" 26 грудня 2009 року відбулося урочисте відкриття консультативної поліклініки обласної клінічної лікарні ім. І.І.Мечникова за участю Президента України Віктора Ющенка, голови обласної ради Юрія Вілкула, начальника головного управління охорони здоров'я ОДА Валентини Гінзбург .

Консультативна поліклініка обласної клінічної лікарні ім..Мечникова здійснює прийом по 45 лікарняним спеціальностям. Будівля поліклініки побудована у 1970 році. Згідно з проектом вона розраховувалась на 270 відвідувань у зміну.

За останні 10 років кількість відвідувань у консультативній поліклініці з 50 тис. на рік зросла до 280 тис., відповідно зросло навантаження на існуючі площі поліклініки.

У квітні 2009 року за ініціативою голови обласної державної адміністрації Віктора Бондаря розпочато реконструкцію поліклініки з надбудовою ІІІ поверху. При проведенні робіт замінено 100% вікон на металопластикові та утеплено фасади, що дозволяє забезпечити збереження енергоресурсів.

Вартість проектно-кошторисних робіт: 291,37 тис. грн. Кошторисна вартість ремонтно-будівельних робіт: 21623,828 тис. грн.

Використано бюджетних коштів на ремонтно-будівельні роботи на суму 12,812 млн. грн; придбано твердий інвентар, медичні меблі та джерело безперебійного живлення на суму 215,3 тис. грн. На впровадження локальної інформаційної мережі, розробку програмного забезпечення "Інформаційне табло" використано 87,2 тис. грн ."

До речі, ця інновація абсолютно не функціональн а. Як засвідчують спостереження, б іля табло дуже рідко коли хто затримується, не звертаючи на нього найменшої уваги. Та й навіщо? Щоб прочитати про права і обов'язки пацієнтів під час перебування в закладі, які дублюються тут же на відповідному стенді, або подивитися на мерехтіння прізвищ лікарів, що ведуть прийом?

Чи багато корисної для себе інформації може отримати у такий спосіб відвідувач закладу? Якщо пацієнт вже прийшов до лікарні, то він, мабуть, знає, за чим і до кого. А в реєстратурі йому скажуть, є лікар чи ні та й взагалі, чи можна сьогодні до нього потрапити з огляду на кількість наплив відвідувачів . От і все. Тим більше, що в пацієнта все одно немає права обирати доктора : до якого направлять, до того і піде.

А ще на цьому табло чи на окремому плазмовому екрані поряд з ним - цілий день транслюються рекламні ролики, які не мають жодного стосунку до закладу та й медицини загалом. Їх там всього з десяток. І отаке одноманіття крутять без кінця, без краю.

Так от на всі ці електронні пустощі , за офіційними даними, пішло аж 87, 2 тис. гривень . Господи, скільки ж тест-смужок для глюкометра, від яких діабетики подекуди залежать як нарокмани від дози, і без чого їм справді не обійтися, можна було придбати та роздати безкоштовно! Це, звісно, з суб'єктивної точки зору діабетика. Якщо ж не тест-смужки, то щось інше - ліки, препарати, медичні прилади тощо для лікування будь-яких хвороб .

А на обіцяну та широко розрекламовану в ЗМІ можливість запису до лікаря через Інтернет навіть і натяку немає. Та й як би воно, враховуючи вище викладені проблеми з чергами, працювало? В поліклініці не справляються з натовпами, не контролюють людські потоки. Чи що, того, хто замовив талончик Інтернетом, пропускали б без черги? Хотів би я на це подивитися.

І для кого взагалі цей Інтернет - для дідусів та бабусь з районів? Інтернет поліклініці - як чукчі телевізор в чумі без розетки. Система виглядає абсолютно не придатною для її Інтернетизації. Чи мова йде про сервіс для особливо привілейованої аудиторії? Може для таких є спеціальні кабінети? Ну, тоді мовчу, бо не в курсі.

" Після реконструкції потужність консультативної поліклініки зросте до 1200 відвідувань у зміну ,- читаємо далі на сайті ГУОЗ ОДА , - У реконструйованій консультативній поліклініці покращаться умови перебування пацієнтів і співробітників, підвищиться доступність, якість високоспеціалізованої амбулаторно - поліклінічної допомоги дорослому населенню області. ". /кінець цитати/

Насільки ці умови покращились з точки зору пацієнта, йшлося вище. Тепер щодо іншої проблеми – справжньої ракової пухлини вітчизняної медицини.

Мало того, що т радиції отримання "благодійних" внесків в "Мечникова" благополучно живуть і примножуються, так ще й накопичений передовий досвід передається за кордон.

"Тепер можете розрахуватися", - такі слова, адресовані хірургом в післяопераційній палаті родичам хворого, що навіть не оклигав від наркозу, давно буденність. Йдеться про ті розрахунки, які відбуваються з рук в руки.

Пацієнт повністю оплатив необхідні для операції медикаменти, придбав все, що потрібно і, про всяк випадок, - з запасом, але ж ескулапам і цього замало. Вони, ненажерливі, хочуть більше! До чого тут зарплата, то зовсім інша річ і пацієнта вона не стосується. З рук - в руки, з чужого гаманця у свою кишеню - ось правдивий стимул майстрів скальпелю і зажимів! Бо в таких гонорарах не одна, а часом декілька зарплат на місяць.

Так от з проханням про розрахунки по палатах вже ходять не лише свої, українці, а й навчені ними колеги з далеких теплих країн найрізноманітніших кольорів шкіри та її відтінків . Здебільшого – араби. Принципи вітчизняної медицини, поставленої на підпільну комерційну основу, ширяться світом, третім, звісно: "знай наших!"

Згадую взяте мною для газети "ЛИЦА" інтерв'ю в головного лікаря ОКЛМ Володимира Павлова ще в далекому 2002 році. В статті "Будем живы - не помрем" у друкованому виданні від 3 квітня № 15 (203) я запитую:

" А может ли человек, пришедший в поликлинику получить все, что ему нужно, ничего при этом не уплатив?

- Конечно может, - відповідає Павлов. - И это стопроцентно. Более того, я даже вас провоцирую на то, чтобы вы сами под видом больного обратились в поликлинику и сказали, что платить нечем, но вам нужно то-то и то-то.

- И что, вы думаете, эксперимент удался бы?

- Я не думаю, я в этом уверен! Но если к вам обратятся с просьбой внести хоть что-то в кассу больницы, если, конечно, вы можете себе это позволить, то вы не должны обижаться на эту просьбу.

- Но так же буду вправе отказать?..

- Естественно. Если вы не напишете заявления о добровольном взносе, с вас никто денег не возьмет.

- А при любой сумме нужно такое заявление?

- При любой. Даже при 20 копейках. Если этого не происходит, значит произошло что-то не то, значит кто-то соблазнился на людские крохи, нажился на людской беде. На внесенную сумму отбивается кассовый чек, следовательно, деньги учитываются бухгалтерией и с этим чеком пациент идет в отделение либо на прием к врачу.

- А если расчет происходит из рук в руки в кабинете врача, то это уже...

- Это уже преступление. Медработник не в праве прикасаться к деньгам! - резюмував В. Павлов".

Так з тих пір сказане головлікарем і залишилося словами. Гарними, правильними, благородними, але словами.

Цікавий, майже кумедний випадок стався зі мною в поліклініці минулого року в кабінеті, де обстежували стан судин на ногах. За процедуру в мене попросили 20 гривень , слід розуміти - по десятці з кожної ноги.

Подумки згадавши щойно наведене інтерв'ю з керівником закладу, обережно поцікавився:

- А якщо не маю...

- Ну тоді десятку, - вирішила проблему хазяйка кабінету.

Тобто, я мав на увазі взагалі відмовитися від сплати, а та навіть не допускала такої можливості, щоб пацієнт залишив її кабінет, не сплативши бодай половини від суми, що вимагається. "От тобі і 20 копійок, і заява" - подумав я... Для тих, кому цікавий фінал епізоду, скажу, що тоді заплатив за обидві свої кінцівки.

В Мечникова, до речі, «всі як на підбір» і не лише медики. «Люб ’ язно-зворушливим», «турботливим» ставленням до пацієнтів відзначається і інший персонал закладу. Про це – наступний випадок.

Стою під кабінетом ендокринолога , очікуючи своєї "зоряної миті", з ноги на ногу переминаюся. Задуха неймовірна, черга - безкінечна. Та ка ж ситуація - під всіма кабінетами на поверху . Вентиляції в коридорі , як вже зазначалося, зовсім не відчувається, ніби вона взагалі не була передбачена в реконструйованій будівлі.

Ноги затекли. Спина тріщить від болю - вже котру годину поспіль стою, стіни підпираю. У однієї жінки в цей час розпочався напад гіпоглікемії. Аби запобігти комі, та ковтає цукерки одну за одною. Жінці поступилися місцем на лавці, їй приносять води.

Трохи подалі, чути, як один старий ремствує, що прийшов сюди без кулемета. В якогось чолов'яги здають нерви і він, вилаявшись від душі, залишає чергу. У цій "веселій" обстановці роблю крок вправо, крок вліво, щоб хоч якось розігнати кров, розім'яти рухомий апарат.

Потинявся трохи. Став спиною до закутку в кінці коридора, спостерігаючи за дверима кабінета й просуванням черги. Йде хвилина, друга. Стою собі, спершись плечем на стіну. Слухаю, як в черзі обмінюються думками про результати президентських виборів.

- Ця Юлька взагалі, сама немов тигриця, - ділиться своїми враженнями бабуся. - У нас за цю шахрайку ніхто не голосував, і не думав. Слава Богу, що хоч не вона.

- А ви думаєте, обрали кращого? - хтось запитує.

- Та куди там! - приєднується третій співрозмовник. - То була одна банда, а зараз прийшла інша - міцніша.

"Цікаве спостерження", - відзначаю я подумки.

- Молодой человек! - раптом чую позаду жіночий голос.

Обертаюся. Це до мене звертається продавчиня з газетного кіоску, що напроти мене в закутку коридору , десь в метрах 5-6.

- Не стойте ко мне спиной! Или смените положение, или перейдите в какое-то другое место, но не стойте здесь так, - командує вона.

Оце так "світська левиця" знайшлася! Та ми ж не на Віденському балі і не на дипломатичному рауті. Я - пацієнт, який вже не знає, що йому робити в цій черзі, ледь стою, сподіваючись на те, що хоч колись-таки потраплю до кабінета і дивлюся в його напрямку. Ні, і на це не маю права. Тут тобі навіть вкажуть, де і як стояти. Оце так номер. Суцільна турбота і увага! Зі всіх боків!

От якби хтось розумний взяв та й хоча б замислився над тим, як спробувати виправити ситуацію, щоб людей по-совєцькі не тримали за бидло, яке все стерпить.

Чи настане в Україні час, коли і в державних закладах люди зможуть розраховувати не лише на якісну медичну допомогу, але й поважне до себе ставлення, комфортні умови перебування, належний сервіс?

Якщо когось все влаштовує таким, яким воно є зараз, то це теж далеко не ознака здорового глузду. Нові будови - це добре, але за зміною фасаду мають неодмінно слідувати і внутрішні якісні зміни. В обласній лікарні ім. Мечникова, принаймні якщо дивитися очима пацієнта, таких не спостерігається. Діагноз самого лікувального закладу у морально-психологічному та соціальному вимірі виглядає дуже невтішним.

P . S . Цей матеріал для ознайомлення направ ив електронною поштою по інстанціях: лікарня Мечникова, ГУОЗ Дніпропетровської ОДА, Мінздрав України . Поки що – тихо.

На ФОТО ("Укрінформбюро"): Прем'єр-міністр України Юлія Тимошенко нагороджує грамотою Кабінета Міністрів України головного лікаря Дніпропетровської обласної клінічної лікарні ім. Мечникова Володимира Павлова (Дніпропетровськ, 27 грудня 2009 року).

Олексій Мазур, Дніпропетровськ



Передрук дозволено тільки з посиланням на джерело та автора в друкованому виданні та гіперпосиланням в інтернет-виданні. Всі публікації захищені Законом України «Про авторське право і суміжні права».






МЕТА - Украина. Рейтинг сайтов
НОВИНИ ПАРТНЕРІВ