АНТИОЛІГАРХІЧНЕ ПОЛІТИЧНЕ ВИДАННЯ

НАДСИЛАЙТЕ НАМ СВОЇ СТАТТІ ЯКІ ДОПОВНЮВАТИМУТЬ ЗМІСТ САЙТУ ЗА АДРЕСОЮ: stopcom@ukr.net ВОНИ ОБОВ"ЯЗКОВО БУДУТЬ НАДРУКОВАНІ!           Пишіть нам: stopcom@ukr.net           
Головна сторінка
непарламентський
опозиційний сайт

НАВІГАЦІЯ
По сайту
• Головна
• Україна
• Світ
• Аналітика
• Спорт
• Фото
• Відео
• Література
 
Влада Закону
Законність і ваші права
• ВГО "ВЛАДА ЗАКОНУ"
• Законодавство і право
• Коментарі фахівців
• Антикорупційна програма
• Зразки документів
 
Про нас
Проект
• Редакція
• Співробітництво
• Зворотній звязок
Як не втрапити в халепу при обміні валюти
20.07.2009р.

Літо поступово перевалює за екватор, частина наших співгромадян безтурботно гріється під сонцем іноземних держав, а сервісний сегмент – валютообмінна індустрія – вже активно готується до спекотного сезону – осені. Якщо згадати минулі вересень, жовтень і листопад, волосся на голові не заворушиться лише у найстійкіших. Таблички на стендах біля обмінних пунктів змінювалися кожні кілька годин. І практично завжди – в сторону підвищення.

Характерно, що в валютній метушні часто не допомагали ані поради знайомих банкірів, ані «зв’язки» в обмінках. Купити можна було або обмежені суми, або лише для погашення кредиту (та й то з часом).

Сьогодні таких проблем (поки що, слава Богу, на щастя, на жаль – потрібне підкреслити) немає. Долар, євро, рублі можна, за бажання, придбати трохи чи не в будь-якій обмінці країни. Проте, Простобанк Консалтинг вирішив попередити деякі труднощі, котрі можуть виникнути з цим вже найближчими місяцями і виписати невелику абетку «валютообміну».

Підступи регулятора

Аби історія осені не повторилась, і український ринок, що зазнає спекуляцій, знову не залихоманило, НБУ вже намагався урізати крила агентським обмінкам – пунктам, з котрими банки працюють за угодами, однак котрі не є їх підрозділами. Однак від ідеї відмовилися ще напочатку весни. Мовляв, тут потрібно ухвалювати рішення Кабміну – вносити зміни в декрет «Про систему валютного регулювання та валютного контролю». Саме він передбачає можливість відкриття таких обмінок. Воля б Нацбанку – закрив би. А так…

Втім, регулятор не зупинився і все-таки зробив ще одну спробу підготувати ринок до передбачуваної бурі. Зараз на сайті НБУ на обговорення виставлено проект постанови, згідно котрої банки не зможуть отримувати письмові дозволи на здійснення валютообмінних операцій, якщо їх регулятивний капітал складатиме менше 10 млн. євро. Фактично, близько 80 фінустанов будуть з ринку виведені. Чи врятує це від будь-чого? За оцінками експертів, всі ці банки разом взяті контролюють не більше 2-5% від загальної кількості обмінних пунктів. Тому для споживача така втрата не буде суттєвою: у решти близько 100 банків – найрозгалуженіші мережі філій. Але тоді виникає безліч питань, наприклад, як банки-«невдахи», котрі не дотягають до потрібного розміру капіталу, будуть продавати валюту своїм позичальникам?

Крім того, деякі спостерігачі вже назвали такий намір НБУ «концентрацією» ринку. Мовляв, першій сотні банків буде легше домовитись про спекуляції. Втім, більшість все ж сходиться на думці, що спекуляцій навпаки поменшає.

Маржа Іванівна

Головним індикатором стабільності на валютному ринку для простого смертного споживача можна назвати доступність валюти в обмінних пунктах. Пройшовши по десятку банківських відділень та кіосків в одному зі спальних районів столиці, жодних обмежень автору виявити не вдалося. Всі без винятку касири були готові і продати, і купити доларів і євро «скільки є» (ми не «розганялись» більше 5 тис. одиниць).

А от другий фактор, на котрий слід було б звернути увагу – це маржа. Якщо прослідкувати по графіках на будь-якому доступному фінансовому сайті різницю між курсом продажу і купівлі протягом кількох останніх місяців, то середня температура по шпиталю буде дуже навіть втішною. Всього кілька разів різниця між курсами складала більше 1,5-2%. В піки кризи, до слова, вона могла досягати й 3-5%. Коли величина досить значна, це говорить про те, що продавець валюти – банк або кіоск – не впевнений у завтрашньому дні. «Хай в мене буде завищений курс продажу і занижений – купівлі. Здешевіє – ну я й так недорого купував, подорожчає – а у мене з запасом було», - думає в такій ситуації фінансист.

Якщо ж ситуації нічого особливо коливатись, то, як правило, маржа складає менше 1%. Така тенденція, до слова, тримається на нинішньому ринку вже близько півтора тижня. І судячи з того, що і сьогодні курси не сильно різняться – не варто очікувати бурі в найближчі періоди. В стабільному ринку банкіри і кіоскери конкурують вже на рівні сотих частки копійки, щоб йшли купувати або здавати саме до них.

Для інтуристів

Якщо з доступністю долара, євро і рубля все більш чи менш зрозуміло, то питання де купити / здати «екзотичну» валюту типу фунта, злотого чи ієни, для багатьох мандрівників залишається досить проблемним.

Головними місцями концентрації екзотичних валют в містах-мільйонниках теоретично повинні були б стати «місця мешкання» «носіїв» цих грошей. Аеропорти, вокзали, посольства, етнічні ресторани, готелі, популярні серед іноземців, основні туристичні точки міста – ось першопочаткові «центри», навколо котрих потрібно малювати радіус в 100-500 метрів і щастя обов’язково усміхнеться вам посмішкою невідомого диктатора на купюрі дивного кольору. Але не тут-то було. В Києві ще донедавна головним «стоком» рідкісних грошей – як втім, і багатьох інших речей – була «труба» - простір під Майданом Незалежності. Однак пройшовши нею напередодні підготовки матеріалу, автор не знайшов не те що екзотичних, а взагалі жодних обмінок.

Однак на самому Хрещатику, тобто над «трубою», обмінок з «неходовою валютою» вдалося нарахувати аж 11. При цьому лише три з них – у відділеннях банків (Форум, Хрещатик, Укоопспілка). Решта - кіоски. В більшості «закладів» асортимент майже однаковий: англійський фунт, швейцарський франк, канадський і австралійський долари, шведські, датські і навіть норвезькі крони. В декотрих навіть були натяки на польський злотий, однак курсу на нього виставлено не було.

На запитання Простобанк Консалтинга, скільки можна купити «тугриків», майже у всіх обмінках справно відповідали: якщо замовити за добу, то скільки завгодно.

Ми, було, подумали випробувати більш «чистий» спосіб шукати екзотичні гроші – центральні офіси «європейських» банків. Однак тут нас очікувало розчарування: максимум англійські фунти або франки. Та й то за замовленням.

Не бути ґавою

На кількох форумах з різних куточків країни протягом кількох останніх тижнів доводилось читати історії, що межували за своєю абсурдністю з «буремними» дев’яностими, а іноді й з відвертим середньовіччям. Наприклад, служба безпеки банка звинувачувала клієнта в тому, що він наміняв зайвих грошей (банк нібито видав на 700 доларів більше, ніж отримав гривні) . При цьому йому телефонували на мобільний телефон вже після того, як і касир, і сам клієнт ретельно перерахували готівку. Або ж в одній із центральних «туристичних кас» просторікуватому мандрівникові замість японських ієн, котрих він в житті не бачив до цього ні разу – всучили просто розмальованого папірця.

Простобанк Консалтинг пропонує кілька правил, котрих слід дотримуватись, аби не потрапити у халепу поряд з обмінним пунктом або шляхом до нього.

Краще міняти гроші в банку. Причин кілька. По-перше, менше вірогідність, що втюхають фальшиву купюру. Але це не звільняє від обов’язкової перевірки на підробку хоча б на побутовому рівні (водяні знаки, шершавість і т.д.). Хоча в ідеалі вартувало б засунути ніс у віконце касирові і особисто спостерігати процес перевірки купюр на фальшивість на «машинці».

По-друге, якщо йдеться про велику суму, фінустанова забезпечить і фізичну охорону, і приховає від сторонніх осей – як правило, каса тут знаходиться або за 1-2 поворотами від входу, або як мінімум за двома дверима. Крім того, в банку банально світліше, і тепліше, що теж не може не впливати на ступінь ризикованості такої операції.

Втім, нестача банківського обміну, особливо в великих фінустановах – більш високий курс на продаж і більш низький – на купівлю валюти. Компроміс – купувати і продавати ВКВ в невеликих банках.

Завжди уважно вивчайте курс. Найпоширенішою необачністю туристів або просто невдумливих клієнтів обмінних пунктів, особливо небанківських, є «неправильне розуміння» виставленого курсу купівлі валюти. Як правило, «нуль» або «одиниця» в курсі 7,067 (а не 7,67) або 7,181 (а не 7,81) ретельно приховані. Звісно, цифру перед «основним» числом не помітити складніше (6,767, а не 7,67), однак трапляється, що клюють і на цей гачок. Розраховано на тих, хто цілковито не орієнтується у валютному ринку, однак коли діватися нікуди, і здати долари більше ніде, доводиться «вестися».

Завжди вимагайте квитанцію. Неможна сказати, що всі купюри в обмінках, які не видають квитанцій, поголовно беруть участь в певних операціях з відмивання незаконних доходів. Однак якщо ви отримали на руки квитанцію, це в першу чергу – ваша безпека. До прикладу, буде виключена описана вище ситуація зі службової безпеки і нестачі в касі. Якщо гроші перерахували ви (аби не було мало), касир (аби не було багато), то квитанція посвідчить правильність ваших спільних зусиль і закріпить результат. Якщо ж її нема, довести, що ви не отримали на руки більше, складно. Як, проте, і зворотне.

Вивчіть ринок рідкісних валют. Крім «пустишок» і «розмальовок», котрими «добрі» обмінщики можуть замінити вам ієну або юань, котрих ви не бачили в очі, є ще кілька ризиків, пов’язаних з екзотичними валютами. Звісно, якщо «скинути» потрібно невелику суму, не варто заморочуватися: зробіть це в найближчій обмінці, котра прийме. А от якщо йдеться про купівлю великої «партії», краще: а) перевірити офіційний курс на сайті НБУ, б) замовити купівлю цієї суми в банку, попередньо промоніторивши ринок.

Монети. В обов’язковому порядку банки приймати монети не повинні. Дріб’язок, привезений з Євросоюзу або Штатів, доведеться залишити собі на пам’ять або до майбутньої мандрівки. Навіть монети в 1-2 євро банки «мають право» приймати, згідно однієї з постанов НБУ. Тобто мають право і не приймати. Декотрі банкіри на форумах, обговорюючи цю тему, прямо заявляють, що в банку є заборона на прийом таких грошей в обмінках. Інші ж говорять – тільки якщо в євро виплачуються командировочні, проценти по єврових депозитах або ще проводяться якісь розрахунки з фізичними особами.

Найсвіжіший приклад. Днями підприємцеві в одному з комерційних банків Дніпропетровська обміняли його долари на фальшиві гривні. Чоловік прийшов у банк, аби обміняти на гривні 178 тисяч доларів, а отримав 1 млн. 400 тис. фальшивих гривень.

Зі слів підприємця, керівник валютного відділу запропонував зробити це не в касі, а в окремому кабінеті, мовляв, для більшого комфорту шановного клієнта. Там чоловік і отримав гривні – в банківській упаковці.

Фальшивку розпізнали за півгодини, вже в іншому банку. Туди їх постраждалий намагався покласти на депозит. Виявилось, що кожна 200-гривнева купюра – підробка.

Обманутий клієнт викликав правоохоронців і кинувся повертати власні долари, втім, банк відмовився. Адже цей обмін валюти був здійснений неофіційно, а, отже, нелегально. Правоохоронці вже порушили кримінальну справу за фактом шахрайства в особливо великих розмірах, а потерпілий тим часом готує позов до суду.

Так що пильнуйте.

Тимофій Крамарев, Простобанк Консалтинг.

Переклад здійснено сайтом «Стопком». Джерело:

http://biznesgid.com.ua/articles/16.07.09/5674.html




Передрук дозволено тільки з посиланням на джерело та автора в друкованому виданні та гіперпосиланням в інтернет-виданні. Всі публікації захищені Законом України «Про авторське право і суміжні права».






МЕТА - Украина. Рейтинг сайтов