АНТИОЛІГАРХІЧНЕ ПОЛІТИЧНЕ ВИДАННЯ

НАДСИЛАЙТЕ НАМ СВОЇ СТАТТІ ЯКІ ДОПОВНЮВАТИМУТЬ ЗМІСТ САЙТУ ЗА АДРЕСОЮ: stopcom@ukr.net ВОНИ ОБОВ"ЯЗКОВО БУДУТЬ НАДРУКОВАНІ!           Пишіть нам: stopcom@ukr.net           
Головна сторінка
непарламентський
опозиційний сайт

НАВІГАЦІЯ
По сайту
• Головна
• Україна
• Світ
• Аналітика
• Спорт
• Фото
• Відео
• Література
 
Влада Закону
Законність і ваші права
• ВГО "ВЛАДА ЗАКОНУ"
• Законодавство і право
• Коментарі фахівців
• Антикорупційна програма
• Зразки документів
 
Про нас
Проект
• Редакція
• Співробітництво
• Зворотній звязок
Ще один пакт Молотова-Рібентропа неминучий?
23.06.2009р.

Історія вчить нас, що багатообіцяючі стосунки між Росією та Німеччиною є правдивою ознакою конфлікту.

Існує певний момент перед кожною війною, коли конфлікт стає неминучим. Коли ця точка неповернення пройдена, жодні переговори або компроміси не взмозі зупинити бійню, що насувається.

У випадку Другої світової війни цей момент стався в районі опівночі 21 серпня 1939 року, коли на берлінському радіо припинилась трансляція музики і було зроблено наступне оголошення: «Уряд Рейха та радянський уряд погодились укласти пакт про ненапад.» Пакт Молотова-Рібентропа був підписаний два дні потому. Гітлеру вдалося зняти свої основні побоювання; східний фронт був у безпеці. Росія була його другом.

Вісім днів згодом почалася бійня.

Між Німеччиною і Росією існує тривала історія конфліктів. Траплялись і напади співробітництва, як, наприклад, Рапальський договір 1922 року і пакт Молотова-Рібентропа 1939 року. Але це були шлюби за розрахунком - укладені із взаємної стратегічної необхідності напередодні великого конфлікту – котрі завжди закінчувались розлученнями, часто запеклими.

Досі історія була послідовною: Німеччина і Росія не є близьким друзями, і всяка видимість того, що вони дружать, провіщає конфлікт.

Під час свого візиту до Росії минулого тижня міністр закордонних справ Німеччини Франк-Вальтер Штайнмайер (Frank-Walter Steinmeier) красномовно розповів про відносини між Росією і Німеччиною, заявивши, що «Росія є незамінним партнером для Німеччини і Європейського союзу», і розхваливши «німецько-російське співробітництво як модель взаємодії, в котрій обидві сторони виграють, якщо наш потенціал буде об’єднаний».

Зауваження Штайнмайера повинні всерйоз стурбувати людей, які вивчають історію. «Неможливо причепитись до решти країн світу, якщо вони розглядають зауваження Штайнмайера з деяким почуттям схвильованості,» - розмірковують анілтики агентства Stratfor. «Останнього разу, коли Німеччина і Росія «об’єднали свій потенціал», результатом став пакт Молотова-Рібентропа, який розділив в 1939 році Східну Європу між Радянським Союзом і Третім рейхом» (аналітика від 11 червня). Ця головна розвідувальна організація розглядає російсько-німецькі відносини через похмуру призму історії. На думку Stratfor, приводи для стурбованості є.

Правда полягає в тому, що на даний момент формування російсько-німецької осі є одним з найбільш значущих і недооцінених тенденцій на світовій сцені!

Немає нічого незначного в тому, що квітнучі стосунки Німеччини і Росії розвиваються паралельно з крахом американо-німецьких стосунків. За останні місяці між Америкою і Німеччиною виникла напруга і суперечності з найрізноманітніших питань – від війни в Афганістані до боротьби зі світовою фінансовою кризою, ув’язнених Гуантаномо і стосунків з Росією. Цей розкол був особливо помітним на початку цього місяця, коли президент Барак Обама відвідав Німеччину (дорогою до Франції), де поводився радше як турист, а не як президент, гуляючи Дрезденом (він не заїхав до Берліну), і лише ненадовго зустрівшись з канцлером Німеччини Ангелою Меркель.

Мова не йде про поверхневі, короткострокові розбіжності. За великим рахунком, вони є результатом зсуву геополітичних тектонічних плит Європи, який давно розвивається і почався з об’єднанням Німеччини в 1989 році і на даний момент майже досяг свого піку. Німеччина витратила останні 20 років, оновлюючи свою репутацію в Європі (і у всьому світі) і зміцнюючи свою позицію економічного, воєнного, демографічного і геополітичного лідера Континенту. Зі слів Stratfor, розбіжності Берліна і Вашингтона є «симптомами довгострокової тенденції – висування Німеччини на головну позицію в Європі» (з аналізу, опублікованого 5 червня).

Домінуюче становище Берліна послаблює інтереси США в Європі. Stratfor пише: «За майже 65 років дипломатії, що послідували за поразкою Третього рейха, ключовою стратегією США в Європі було запобігання появі єдиноосібної, потужної політичної сутності, здатної заблокувати інтереси США в регіоні. Німеччина 2009 року показує США перші ознаки такої сутності.»

Рішення Німеччини взаємодіяти з Росією, навіть якщо це турбує США, є ознакою того, що єдиноосібна, потужна політична сутність з’явилася в Європі!

Росія усвідомлює цю реальність і позиціонує себе відповідним чином. На відміну від Америки, Кремль повністю звітує собі в європейській історії і бачить, що Німеччина відновила свою позицію домінуючої держави і природного лідера Європи. Налагоджуючи тісні стосунки з Берліном, росіяни створюють хороші умови для зв’язків з політичною, воєнною і економічною сутністю, котра визначатиме майбутнє Європи. Сьогодні Вашингтон все ще задається тим же питанням, котре одного разу поставив Генрі Кісінджер (Henry Kissinger): «Якщо я хочу зателефонувати до Європи, кому мені телефонувати?» Кремль відмінно знає відповідь на це питання: Саме тому у нього є прямий зв’язок з Берліном!

Кремль також усвідомлює глибокі тріщини в американо-німецьких відносинах і працює, не покладаючи рук, аби переманити Берлін подалі від Вашингтону. Давайте подивимось на сагу з «Опелем» (Opel). Opel – це європейський підрозділ американської компанії General Motors. До останнього часу Opel, як і його материнська компанія в США, знаходився на грані краху - краху, котрий би серйозно вплинув на деякі ланки німецької економіки (тисячі німців працюють на заводах Opel), а також на політичне майбутнє канцлера Німеччини Меркель, котра добиватиметься повторного обрання в вересні. Незважаючи на заклики про допомогу, які лунали з Берліну, Вашингтон не зробив навіть символічної спроби врятувати Opel, практично проігнорувавши стурбованість Німеччини. Росія виявилась більш послужливою. Побачивши сприятливу можливість, Кремль прилетів в останню хвилину і запропонував угоду, що врятувала Opel, робочі місця тисяч німців і, можливо, політичне майбутнє Ангели Меркель.

«Допомога від Кремля, яка надійшла в останню хвилину, може бути першою ознакою нового політичного альянсу, який створюється в Європі,» - написав Stratfor.

Це дійсно було ознакою нового політичного альянсу, який створювався в Європі, але він був далеко не першим. Свід пронюхав російсько-німецький альянс минулого серпня, коли Росія скрушила Грузію, а Німеччина й бровою не повела. Головний редактор нашого видання Джеральд Флеррі (Geral Flurry) написав з цього приводу: «Я вважаю, що Німеччина цілком могла знати про російський план нападу на Грузію!» наступні події підтвердили цю заяву. Наприклад, в січні, коли Росія перекрила поставки природного газу в Україну, Німеччина взагалі посіла сторону Кремля. Тепер Росія відповідає люб’язністю за люб’язність, прийшовши на допомогу Німеччині і викупивши Opel.

Крім того, як відзначає Stratfor, дуже цікавий той факт, що кожного разу, коли Росія або Німеччина зустрічаються з Америкою, за цими зустрічами слідує зустріч між Берліном і Москвою. Зустріч Штайнмаера з Путіним і Мєдвєдєвим минулого тижня відбулась тиждень опісля зустрічі Обами і Меркель в Дрездені. В липні Меркель і Мєдвєдєв зустрінуться знову невдовзі після зустрічі Мєдвєдєва з Обамою. «Система, котру ми можемо розгледіти в цьому розкладі, - пишуть аналітики Stratfor, - полягає в тому, що російські і німецькі лідери являють об’єднаний фронт після кожної значущої зустрічі з Вашингтоном.»

Тенденція очевидна: Росія і Німеччина будують стосунки практично всупереч Сполученим Штатам!

Історія може розповісти нам, чим це закінчиться. Створення світової угоди між Росією і Німеччиною – правдива ознака того, що одна з країн або обидві ведуть підготовку до імперіалістичних, насильницьких дій. Ретельно слідкуйте за німецько-російськими стосунками: схоже, що ще один пакт Молотова-Рібентропа неминучий. Більше того, як Джеральд Флеррі написав минулого року, подібної угоди може бути вже досягнуто:

«Чи знаєте ви, що, швидше за все, Німеччина і Росія вже порозумілися щодо своїх невідкладних розбіжностей?... Я вважаю, що керівництво Німеччини могло вже досягти угоди з Росією і укласти сучасний пакт Гітлера-Сталіна, згідно котрого Німеччина і Росія розділять між собою країни і активи. Ця угода дозволить їм звернути свої погляди на інші цілі.»

Це сміливе твердження. Більше того, воно було зроблене до того, як Німеччина встала на сторону Росії в українській газовій кризі, до того, як відносини між США і Німеччиною почали псуватися, і до того, як Росія допомогла Німеччині, викупивши Opel. Час і події вказують, що п. Флеррі був правий!

Бред Макдональд (Brad McDonald) ("Trumpet", США)

Переклад з російської здійснено сайтом «Стопком». Джерело:

http://inosmi.ru/translation/249936.html




Передрук дозволено тільки з посиланням на джерело та автора в друкованому виданні та гіперпосиланням в інтернет-виданні. Всі публікації захищені Законом України «Про авторське право і суміжні права».






МЕТА - Украина. Рейтинг сайтов