АНТИОЛІГАРХІЧНЕ ПОЛІТИЧНЕ ВИДАННЯ

НАДСИЛАЙТЕ НАМ СВОЇ СТАТТІ ЯКІ ДОПОВНЮВАТИМУТЬ ЗМІСТ САЙТУ ЗА АДРЕСОЮ: stopcom@ukr.net ВОНИ ОБОВ"ЯЗКОВО БУДУТЬ НАДРУКОВАНІ!           Пишіть нам: stopcom@ukr.net           
Головна сторінка
непарламентський
опозиційний сайт

НАВІГАЦІЯ
По сайту
• Головна
• Україна
• Світ
• Аналітика
• Спорт
• Фото
• Відео
• Література
 
Влада Закону
Законність і ваші права
• ВГО "ВЛАДА ЗАКОНУ"
• Законодавство і право
• Коментарі фахівців
• Антикорупційна програма
• Зразки документів
 
Про нас
Проект
• Редакція
• Співробітництво
• Зворотній звязок
«Порятунок потопаючих – справа рук самих потопаючих» (справа Хмельницького)
22.05.2009р.

У Б.Франкліна запитали: «Яка із свобод найголовніша?» І він відповів: «Свобода слова, з нею ми можемо завоювати всі інші свободи, а без неї втратити всі.»

Хто вірить у справедливість української Феміди? Питання риторичне.

Більшість наших співвітчизників, зіткнувшись із «машиной правосуддя», особливо в якості підсудних, вважають, що рішення судів переважно, на жаль, несправедливі.

Величезна кількість прикладів судового безчинства і беззаконня висвітлено у мальовничих сюжетах телеефіру, мережі Інтернет, газетних публікаціях.

Я ж хочу навести приклад дуже показового випадку, коли суд змушений бути чесним і справедливим, а вирок законним буде неодмінно.

Чому така впевненість? Та все дуже просто. Тому, що в даній історії людина сама захищає свої права, але за допомогою громадськості, широко використовуючи силу гласності і свободи слова, котрі мають колосальну силу і здатні змусити чиновників будь-якого рівня працювати в правовому полі, поважаючи честь та гідність, права і свободи людини і громадянина.

Богдан Хмельницький – професійний спортсмен і тренер з бездоганною репутацією, молодою сім’єю і величезним бажанням жити в цивілізованій і демократичній країні, обвинувачується у скоєнні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 289 КК України (незаконне заволодіння транспортним засобом), санкція котрої встановлює мінімальне покарання у вигляді 7 років позбавлення волі. Чому передувало затримання Богдана – захоплення у власній квартирі за допомогою пожежних драбин і бійців спецпідрозділу «Беркут», виснажливі тортури, жорстокі побиття, нанесення каліцтв. Довгі дні й ночі «слідчих заходів» в традиціях середньовіччя тезка великого гетьмана провів у камері тортур ІТТ при Фастівському РВВС Київської області. Втрачав свідомість, не витримуючи мордувань, його обливали водою дізнавачі і знову продовжували катування з однією ціллю – добитися від Хмельницького зізнавальних показань за злочин, котрого він не вчиняв.

І тільки неймовірними зусиллями волі Богдан Хмельницький зумів витримати знущання, тортури і не зламатись, батьки і жінка Богдана лише через місяць дізналися про те, що їх син і чоловік утримується в Фастівському ІТТ, та й то лише завдяки чистій випадковості. Кати в погонах перестаралися в своїх бузувірствах і Богдан в непритомному стані був доставлений до районної лікарні м. Бориспіль, де одна з санітарок із співчуття до понівеченого хворого, таємно від міліціонерів повідомила рідних Хмельницького про його місцеперебування (зараз стосовно слідчих і дізнавачів, причетних до непроцесуальних методів провадження слідства порушено дві кримінальних справи за ознаками кримінально-службових злочинів, з обвинувальним висновками передані до суду).

Доказова база обвинувачення повністю відсутня, слідство так-сяк сфабрикувало докази, котрі не витримують жодної критики і повністю розбиваються об бездоганний доказ невинуватості Богдана, алібі котрого підтверджують заслужений тренер України Виноградов Едуард Євгенович та багато інших поважних людей. Але маючи такі неспростовні доводи, боротьба Богдана за справедливість лише розпочалася.

Більше 4-х років в неволі наш герой вивчає кримінально-процесуальний закон і на власній практиці в судах опановує юридичні прийоми, які дозволяють, ефективно використавши доказову базу, реалізувати позицію захисту в цілях, а саме, змусити суд вершити правосуддя.

Одним з очевидних і знакових висновків, яких дійшов Богдан, зіткнувшись із ярмом доказування власної невинуватості – це те, що самотужки людина безсила протистояти «могутньому апарату винесення обвинувачувальних вироків» в судах, жорна котрого розмолочують долі людей, особливо не розбираючись в процесуальних тонкощах, що недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості, а обвинувачення не може грунтуватись на доказах, отриманих незаконним шляхом. Якщо обвинувачений до суду утримується під вартою, тим більше тривалий час, то незалежно від обставин справи виправдувальні вироки така ж рідкість, як виграшний білет в лотерею.

Хороший адвокат безсилий, коли протистояння між захистом і обвинуваченням заходить надто далеко, а сили не зовсім рівні.

В даному випадку з однієї сторони – обвинувачений за крадіжку автомобіля Богдан Хмельницький, з іншої – державний обвинувач – «колегія» з п’яти прокурорів на чолі з заступником прокурора Київської області юристом другого класу, генерал-лейтенантом Бабенком В.І.

Можливо читачеві й відомо, що свого часу, очолюючи прокуратуру Київської області Бабенко В.І. розпорядився перевезти тіло загиблого журналіста Георгія Гонгадзе, наказавши прокурору Обозову С.П. і начальнику слідчого відділу Київської області Квітці С.П. супроводжувати тіло журналіста до Києва. Квітка підтвердив на допиті в генпрокуратурі факт вказаного наказу Бабенка (кримінальна справа № 60-1241 за фактом умисного вбивства Гонгадзе).

Цей же горезвісний Бабенко В.І. безпосередньо причетний до досить мутної історії про митний конфіскат в 1999-2000 р.р. на суму 12 млн. грн., котрий безслідно зник (кримінальна справа №47-343 за ст. 165 КК України (ред. 1960 року)), порушеної слідчим прокуратури Марією Самбур за фактом злочину. Самбур була відсторонена Бабенком від ведення справи, провадження котрої було передано все тому ж Квітці С.П., який спустив справу на гальмах.

Я відступив від головної теми лише тільки для того, аби переконливо показати читачеві, яка сила влади і могутність обвинувачення змагалась (на рівних правах) зі стороною захисту, яка відстоює конституційні права і свободи Богдана Хмельницького.

Який потужний тиск на суд здійснювався обвинуваченням, якщо голова Васильківського районного суду Київської області Очковський В.М. готовий був проголосити виправдальний вирок, але «колегія» з п’яти прокурорів на чолі з Бабенком заявила відвід суду вже на стадії дебатів сторін. Після чого Очковський В.М. в ексклюзивному інтерв’ю журналістам телеканалу ICTV публічно заявив, що обвинувачення не надало суду доказів вини Хмельницького в інкримінованому злочині. А на питання, чи не побоюється він за своє життя після такої гучної заяви, сказав, що саме публічність і гласність цього питання є гарантією його безпеки.

Що може зробити в подібній ситуації самотній підсудний, навіть однофамілець великого гетьмана, котрий навіть визубрив КК, КПК і Конституцію та володіє неспростовними доказами власної невинуватості, при тому, що потерпілий в суді заявляє, що Богдан злочину не вчиняв? Та нічого. Самотужки, але…

Вперше в Україні Богдан Хмельницький створив і очолив Всеукраїнське Громадське Об’єднання «Центр захисту прав людини «Свобода», сидячи у в’язниці, організація заснована на коштах добровільних пожертв родичів та близьких утримуваних в СІЗО №13 м. Києва, працює громадська приймальна, безкоштовні консультації з правових питань, курси правозахисників, котрі приходять до суду в якості громадськості і як свідки фіксують факти порушень прав підсудного. Вимоги на захист порушених прав людини підкріплюються системними акціями протесту поблизу центральних резиденцій державної влади України.

Але і цього не було б досить, якби до процесу правовоого захисту не долучились представники журналістики – четвертої влади – це цілий ряд сюжетів і публікацій на центральних телеканалах в таких рубриках як «Жесть» мундира», «Свідок», «Криминальна хроніка», «Підсумки тижня» і багато інших відіграли вирішальну роль, переваживши чашу вагів Феміди у бік справедливості в захист підсудного.

Богдан Хмельницький відвів 12 складів суду, всього 20 суддів, суд був змушений задовольнити відвід прокурора Бабенка після заяви свідка по справі – громадянина Новака Р.А., котрий заявив суду, що за розпорядженням Бабенка його вивозили на цвинтар для залякування з ціллю змусити дати завідомо неправдиві показання – обмовити Богдана. А далі – більше: більше, ніж за чотири роки боротьби Хмельницькому вдалося досягти винесення судової постанови про зміну запобіжного заходу тримання під вартою на звільнення під заставу в 20 тисяч 40 грн.

І не за горами виправдувальний вирок та виплата компенсації за тривалі роки незаконного тримання.

Впевнений, що висвітлений випадок надихне багатьох безнадійно зневірених у своїх силах людей на боротьбу за свої права і справедливість в українських судах.

А щобільше буде людей, здатних захистити себе, котрі розуміють, що свобода слова – це не порожній звук, а інструмент, завдяки котрому решта свобод будуть досягнуті неодмінно, варто лише повірити в свої сили, захотіти і зробити перший крок.

Докази – документи, відеоматеріали вищевикладеного Ви можете відшукати на сайті www.odnasprava.org.ua

ДІДЕНКО Андрій





Передрук дозволено тільки з посиланням на джерело та автора в друкованому виданні та гіперпосиланням в інтернет-виданні. Всі публікації захищені Законом України «Про авторське право і суміжні права».






МЕТА - Украина. Рейтинг сайтов